8.7. Екологічна експертиза

Екологічна експертиза полягає в оцінці можливого впливу передбаченої або запланованої діяльності на стан довкілля, її відповідності вимогам екологічного законодавства.

Екологічна експертиза є самостійною управлінською функцією, що «відбрунькувалась» від функції екологічного контролю. За своєю правовою природою вона є екологічним контролем, який має попереджувальний характер.

Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (розділ VI, статті 26-30) та «Про екологічну експертизу» (1995, з наступними змінами).

Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило, завершальною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище (ОВНС). На більш ранніх стадіях ОВНС опрацьовується авторами проекту. Саме на них лежить обов'язок доведення екологічної «бездоганності» проекту в процесі підготовки матеріалів ОВНС до їх подання на екологічну експертизу. Остання ж здійснюється незалежними екологічними експертами і має на меті оцінку відповідності запланованої діяльності законодавству. Зазначене дає підставу деяким дослідникам вважати ОВНС і екологічну експертизу самостійними правовими засобами: ОВНС — забезпечення врахування екологічних вимог на стадії підготовки управлінських рішень, а екологічну експертизу — на стадії прийняття таких рішень'. Нами відстоюється позиція стосовно того, що ОВНС є комплексною, багатостадійною процедурою, яка ініціюється замовником проекту, опрацьовується його автором, оприлюднюється для громадського обговорення і завершується прийняттям управлінського рішення на підставі висновку екологічної експертизи.

Екологічна експертиза в Україні базується на таких принципах:

—попередній характер (за загальним правилом вона проводиться на найбільш ранніх стадіях, коли діяльність ще не почала здійснюватись і можна найбільш раціонально, найбільш економічно вплинути на прийняття господарських чи управлінських екологічно важливих рішень);

—обов'язковість щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

—  комплексність в оцінці матеріалів, поданих на експертизу (оцінці піддається діяльність на відповідність вимогам всього екологічного законодавства, а не окремо земельного, водного чи гірничого; при цьому слід підраховувати і не лише найближчі, а й віддалені екологічні наслідки господарської діяльності; ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні);

—свобода вибору експертами форм і методів еколого-експертного аналізу;

—наукова обґрунтованість (об'єктивність висновків екологічної експертизи забезпечується науковою методологією, що застосовується в процесі дослідження, кваліфікаційними вимогами до експертів екологічної експертизи, що є єдиними для учасників усіх видів екологічної експертизи);

—прозорість процедури та висновків екологічної експертизи, гарантії участі громадськості в її здійсненні;

—  відповідальність суб'єктів екологічної експертизи за організацію, проведення, її висновки та дотримання умов, що в них містяться.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» її об'єктами є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів; передпроектні, проектні матеріали; документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Екологічній експертизі можуть також підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Одним із важливих об'єктів екологічної експертизи є військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю. Такі об'єкти підлягають експертизі в спеціальному порядку, з урахуванням вимог законодавства України про державну таємницю.

Закон виділяє три форми екологічної експертизи: державну, громадську та інші. При цьому обов'язковими для виконання є лише висновки державної екологічної експертизи. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Усі зазначені типи об'єктів підлягають екологічній експертизі вибірково, як правило, на розсуд органів чи інших суб'єктів, які ініціюють проведення такої експертизи. Але є певна категорія об'єктів, що підлягають екологічній експертизі в обов'язковому порядку, тобто без такої експертизи є неможливим прийняття управлінських рішень щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи. До об'єктів обов'язкової державної екологічної експертизи ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» відносить види діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік таких видів діяльності та об'єктів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 і містить 22 найменування видів діяльності та об'єктів підвищеної екологічної небезпеки.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

—спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, інші державні органи, органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади (суб'єкти державної екологічної експертизи; при цьому органи місцевого самоврядування можуть виступати суб'єктом усіх форм експертизи);

—громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування (суб'єкти громадської екологічної експертизи);

—інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи (будь-якої форми);

— заінтересовані юридичні та фізичні особи (суб'єкти «інших» екологічних експертиз — на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями).

Ознакою демократизації нашого суспільства є послідовне зростання ролі громадськості в організації та проведенні екологічної експертизи. Громадськість може брати участь в еколого-експертній діяльності так:

1) самостійно організовувати і здійснювати громадську екологічну експертизу. Для цього достатньо зареєструвати громадську організацію, статут якої передбачає відповідний вид діяльності, підібрати експертів, які відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим ст. 27 Закону України «Про екологічну експертизу», надіслати до відповідних органів місцевого самоврядування, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи заяву про проведення громадської екологічної експертизи, а також оголосити про проведення такої експертизи через засоби масової інформації, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення (в порядку ст. 41 цього ж Закону); самостійно профінансувати проведення експертизи (за рахунок коштів громадської організації, громадських екологічних фондів, цільових добровільних грошових внесків чи інших не заборонених законом джерел). При цьому така експертиза може проводитись як паралельно (раніше, одночасно, пізніше) з державною екологічною експертизою відповідного об'єкта, так і незалежно від проведення такої експертизи;

2)   делегувати представників громадськості до складу державних еколого-експертних комісій, груп;

3)   брати участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях, що організуються суб'єктами екологічної експертизи, виступати в засобах масової інформації, подавати письмові зауваження, пропозиції та рекомендації;

4)   надсилати висновки громадської екологічної експертизи до підрозділів державної екологічної експертизи, а також до органу, уповноваженого приймати рішення щодо подальшої реалізації об'єкта експертизи, і зажадати від них врахування думки громадськості;

5)   оскаржувати висновки державної екологічної експертизи, а також рішень, прийнятих відповідними органами на підставі висновків державної екологічної експертизи, до вищих органів, а в разі незгоди з рішеннями цих органів — у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Законодавство України детально регламентує права та обов'язки всіх суб'єктів екологічної експертизи, містить вимоги до процедури її організації та проведення, до змісту та оформлення висновків екологічної експертизи, встановлює юридичну відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу.