- •1.1 Екологічна функція держави
- •1.2 Поняття екологічного права
- •1.3 Предмет і об'єкт екологічного права
- •1.4 Метод екологічного права
- •1.5. Система екологічного права
- •.7 Галузь права і галузь законодавства
- •1.8 Екологічне право як галузь науки і навчальна дисципліна
- •.1 Загальна характеристика джерел екологічного права
- •2.2 Конституція України в системі джерел екологічного права
- •2.3 Закон як джерело екологічного права
- •2.4 Нормативно-правові акты Президента України,
- •2.5 Акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.6 Міжнародні договори як джерела екологічного права України
- •3.1 Загальна характеристика екологічних прав громадян
- •3.2 Право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля
- •3.3 Право вільного доступу до екологічної інформації
- •.4. Інші екологічні права громадян
- •3.5. Гаранти реалізації екологічних прав громадян
- •3.6. Захист екологічних прав громадян
- •3.7. Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •4.1 Природні ресурси — надбання Українського народу
- •4.2 Поняття та зміст права власності на природні ресурси
- •4.3. Форми власності на природні ресурси
- •4.4. Суб'єкти права власності на природні ресурси
- •4.5. Реалізація права власності на природні ресурси
- •5.1 Поняття права природокористування та його принципи
- •5. 2 Види права природокористування
- •5.3 Право загального і право спеціального природокористування
- •5.4 Право постійного та тимчасового природокористування
- •5. 5 Право користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення
- •6.1. Природа права екологічної безпеки та її ознаки
- •6.2. Правові засади забезпечення екологічної безпеки
- •.3. Правове забезпечення екологічної безпеки
- •6.4. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки
- •6.5. Правові засади забеспечення біологічної та генетичної безпеки
- •6.6. Правове забезпечення екологічної безпеки в діяльності Збройних Сил України
- •6.7. Еколого-правове забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення
- •6.8. Правове регулювання відносин за надзвичайних екологічних ситуацій
- •7.1. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •7.2. Органи державного управління загальної компетенції
- •7.3. Органи державного управління спеціальної компетенції
- •7.4. Інші органи державного управління
- •8.1. Функції управління та їх зміст
- •8.2. Екологічне програмування та прогнозування
- •8.3. Державний моніторинг довкілля
- •8.4. Державний облік у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища, екологічна паспортизація та державна реєстрація, ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- •8.5. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •8.6. Екологічне ліцензування
- •8.7. Екологічна експертиза
- •8.8. Екологічний аудит
- •8.9. Інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •8.10. Інші функції екологічного управління
- •9.1. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •9.2. Система фінансування екологічних заходів
- •9.3. Збори за спеціальне природокористування та забруднення навколишнього природного середовища як види екологічних податків
- •9.4. Екологічне страхування
- •10.1. Поняття екологічного контролю
- •10.2. Державний екологічний контроль
- •10.3. Відомчий і виробничий екологічний контроль
- •10.4. Громадський контроль за дотриманням екологічного законодавства
- •11.1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •11.2. Адміністративна відповідальність
- •11.3. Кримінальна відповідальність
- •11.4. Цивільно-правова відповідальність
- •11.5. Дисциплінарна відповідальність
2.4 Нормативно-правові акты Президента України,
Укази і розпорядження Президента України. Ці нормативно-правові акти приймаються відповідно до ст. 106 Конституції України і є обов'язковими для виконання на території України. Вони не повинні суперечити Конституції та законам України, тобто мають підзаконний характер.
Серед указів Президента України екологічного змісту — укази «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду України» (1993), «Про біосферні заповідники України» (1993), «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» (1995), «Про День довкілля» (1998) та інші.
Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Ці акти приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України і також належать до категорії підзаконних. Вони не повинні суперечити не лише Конституції та законам, а й указам Президента України.
Через постанови і розпорядження уряд реалізує свою виконавчо-розпорядчу функцію в екологічній сфері. В одних випадках Кабінет Міністрів України приймає відповідні постанови з власної ініціативи, заповнюючи тим самим прогалини у законодавстві, а в інших — це випливає з відповідних законів чи указів Президента України.
Значна частина постанов стосується затвердження правил природокористування, порядку здійснення контрольних функцій, затвердження різноманітних екологічних нормативів, такс тощо. Зокрема, постановами Кабінету Міністрів України були затверджені Положення про порядок встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значения (1992), Положения про порядок розроблення екологічних програм (1993), Положения про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (1992), Положения про державну систему моніторингу довкілля (1998) тощо. Урядовими актами затверджуються також положения про правовий статус міністерств та відомств екологічного профілю.
Накази, інструції, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Найбільш широкими повноваженнями в екологічній сфері щодо видання таких актів наділені Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет лісового господарства України та деякі інші.
За своєю юридичною природою акти цих органів поділяють на дві групи: а) обов'язкові тільки для підпорядкованих цим органам суб'єктів екологічних відносин; б) обов'язкові й для не підпорядкованих їм підприємств, установ і організацій, а також для громадян. Видання останніх зумовлене міжвідомчими (надвідомчими) повноваженнями відповідних органів, і самі ці акти є джерелами екологічного права.
Найбільш широку компетенцію щодо видання цих актів має Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Його накази, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, а також громадянами.
До таких актів, зокрема, належать накази міністерства «Про затвердження Положения про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значения» (2003), «Про затвердження Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» (2002) тощо.
Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян, або ті, що мають міжвідомчий характер, підлягають обов'язковій державній реєстрації. Вона здійснюється Міністерством юстиції України відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» та Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 1992 року. Саме після такої реєстрації відповідний акт набуває статусу джерела екологічного права України.