Тема 1. Загальна характеристика автоматизованого оброблення інформації з управління виробництвом

Органічною складовою автоматизованої системи управління є людська ланка. Такі системи ще називають людино-машинними системами. У цих системах люди займаються постановкою і коригуванням цілей та критеріїв управління (вони можуть мінятися в разі зміни умов); вносять творчі елементи в пошук найкращих способів досягнення цілей (змінюють застосовувану технологію чи організацію); остаточно відбирають і приймають рішення з усієї сукупності вироблюваних системою рішень і надають їм юридичної чинності; забезпечують систему такою первинною інформацією, збирання якої неможливо цілком автоматизувати.

Зауважимо, що в зазначеній системі людям належать облік, аналіз і раціональне використання різних дуже динамічних людських факторів у керованій системі (соціально-психологічних, психофізіологічних, морально-етичних і т.ін.).

Автоматична система управління після монтажу й налагодження може функціонувати й без участі людини (крім, звичайно, профілактичного контролю і ремонтів). Зазвичай автоматичні системи застосовують лише для управління технологією, однак і тут найчастіше з низки причин перевагу може бути віддано автоматизованим системам.

Автоматизована система управління виробничим об’єднанням чи підприємством (АСУП) ґрунтується на застосуванні електронних обчислювальних машин, периферійної й організаційної техніки, а також економіко-математичних методів для розв’язання основних задач з управління виробничо-господарською та іншою діяльністю на всіх рівнях: ділянки, цеху, відділу і служби, виробничої одиниці й підприємства в цілому, тобто директорату. Сюди ж належить розв’язання низки задач, пов’язаних з управлінням громадськими організаціями певного об’єднання чи підприємства. АСУП призначена для організаційного й адміністративного управління цим виробничим об’єднанням чи підприємством.

У виробничому об’єднанні чи на промисловому підприємстві може створюватися також автоматизована система управління технологічним процесом (АСУТП), призначена для управління різними машинами, приладами, пристроями й технічними чи технологічними комплексами, наявними на цьому підприємстві чи в об’єднанні.

Зауважимо: якщо у виробничому (науково-виробничому) об’єднанні чи на підприємстві є НДІ чи КБ і виконується значний обсяг конструкторських та технологічних робіт, то як автономна може бути створена система автоматизованого проектування (САПР), що неодмінно повинна мати зв’язок з АСУП.

Відомо, що матеріальність виробництва виявляється у створенні тієї чи іншої продукції. Якщо на кожний вид цієї продукції (чи її складову частину, елемент) мати необхідні нормативні, планові й облікові характеристики, то сукупність цих характеристик буде інформаційною моделлю всього матеріального виробництва й випуску продукції підприємства на певний момент.

В умовах функціонування АСУП дуже важливо передбачити, щоб для нормативних, планових та облікових характеристик були встановлені єдині одиниці величин рахунка на кожний (відповідний) вид продукції (чи її доданків) і єдиний планово-обліковий крок. Єдиний крок — використання в обліку, плануванні та нормуванні тих самих номенклатурних номерів і відповідних їм єдиних показників, отриманих і спланованих за ті самі інтервали часу, з одними одиницями величини рахунку і т. д. для того самого об’єкта обліку, планування і нормування.

Наявність єдиного кроку дозволить автоматично на певний момент здійснювати зіставлення всіх трьох характеристик на той чи інший вид продукції, а потім визначати раціональність і ефективність використання тих чи інших ресурсів або всіх витрат у цілому на даний вид продукції (чи її доданків).

Основні завдання, що їх вирішує АСУП, такі:

• підвищення ефективності виробництва, що виражається в збільшенні випуску продукції, поліпшенні її якості та зниженні собівартості. Це відбувається за рахунок різних розрахунків, спрямованих на оптимальне використання наявних виробничих, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також завдяки розробленій технології виробничих процесів і т. д.;

• підвищення оперативності та поліпшення якості управління виробництвом, структурними підрозділами й виробничим об’єднанням чи підприємством у цілому, що виражаються в застосуванні розробленої системи оптимального і взаємозв’язаного перспективного, річного й оперативно-виробничого планування, а також в оперативному збиранні, обробленні й аналізі фактичної інформації;

• удосконалення структури апарату управління, що виражається в її спрощенні та створенні таких структурних підрозділів управління, які, будучи нечисленними у своєму складі, могли б оперативно і зі знанням справи впливати на процеси, що відбуваються. Це здійснюється завдяки централізації відділів і служб управління, а також за рахунок докорінної перебудови наявної структури апарату управління в напрямку подальшої його інтеграції та поліпшення відносин між структурними підрозділами й виробничими одиницями;

• організація раціональних потоків інформації на підприємстві, а також оброблення інформації в такому аспекті й у такі терміни, щоб одержувані вихідні (результатні) дані, зафіксовані на зручних для користування носіях, цілком задовольняли вимоги якісного й оперативного управління всіма процесами, що відбуваються на підприємстві чи у виробничому об’єднанні.

Під час визначення структури АСУП, а також у процесі встановлення комплексів розв’язуваних задач для управління необхідно керуватися системним підходом, що передбачає, крім іншого, усебічне пов’язування і комплексне розв’язання всіх задач управління на базі єдиної вхідної інформації про виробничо-господарську та іншу діяльність.

У процесі виробництва продукції, як відомо, використовуються засоби праці, матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси, що, у свою чергу, нормуються, плануються, ураховуються. Разом з тим процес виробництва має бути керованим. Керувати — означає виконувати ті чи інші функції. За такого підходу управління виробництвом можна розглядати у двох аспектах:

1. за функціональною ознакою, тобто з погляду основних функцій управління;

2. за ознакою забезпечення, тобто за основними компонентами, що забезпечують виробництво, — видами ресурсів.

Тому якщо управління виробництвом розглядати системно, то кожен аспект управління виробництвом охоплюватиме групу взаємозалежних і взаємодоповнюючих підсистем чи комплексів задач.

Відповідно до основних функцій управління формуються такі функціональні підсистеми: нормування і регламентації, перспективного й річного планування економічного й соціального розвитку, оперативно-виробничого планування, обліку й контролю, складання звітності, економічного аналізу і прийняття рішень, організаційно-економічна.

Виробництво може функціонувати за належного його забезпечення ресурсами. Основними компонентами, що формують підсистеми управління забезпеченням виробництва, є виробництво й випуск готової продукції, основні засоби й виробничі площі, матеріальні й енергетичні, трудові й фінансові ресурси.

Взаємозв’язок зазначених аспектів управління виробництвом схематично можна зобразити у вигляді таблиці, у якій по вертикалі розміщуються функціональні підсистеми управління виробництвом, а по горизонталі — підсистеми управління забезпеченням виробництва.

Виробництво продукції — складний процес, що, як правило, охоплює такі види (елементи) виробництва: технічну підготовку виробництва, основне виробництво, допоміжне чи обслуговуюче виробництво, непромислове господарство, капітальне будівництво і т. д. При цьому кожен вид (елемент) виробництва має свою специфіку й певну міру самостійності (за їхнього повного взаємозв’язку) як у виконанні функцій управління, так і в забезпеченні ресурсами.

Взаємозв’язок і взаємозалежність цих видів (елементів) виробництва з функціональними й забезпечувальними ознаками можна показати схематично, умовно розмістивши їх на двох сторонах куба.

Зауважимо, що взаємозв’язок підсистем забезпечується тим, що, по-перше, застосовуються єдині системи класифікації та кодування інформації, оброблюваної на підприємствах чи в корпораціях; по-друге, для розв’язання всіх задач управління використовується єдина інформація, що характеризує стан виробництва і всі процеси, що відбуваються в ньому; по-третє, вихідна інформація, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності, одноразово збирається, вводиться, а потім разом з умовно-постійною (нормативною, довідковою і т. д.) інформацією всебічно й комплексно обробляється і використовується в разі потреби в усіх підсистемах.

АСУП як об’єкт можна розглядати у двох аспектах — за функціональною ознакою та ознакою забезпечення. Функціональні аспекти АСУП — це збирання (сприйняття і фіксація) та передавання інформації, її оброблення, копіювання і розмноження документації, збереження і пошук інформації та документації. Зазначені аспекти формують функціональні підсистеми АСУП. Аспекти забезпечення бази (основи) АСУП — це насамперед технічне (технічний комплекс), програмне й інформаційне забезпечення. Вони й формують підсистеми забезпечення АСУП.

Запропонована вище структурна схема АСУП має ту особливість, що виокремлені (основні) підсистеми згруповані за суворо однорідними ознаками. Наприклад, підсистеми, що належать до управління виробництвом, класифікуються за ознаками, характерними для промислових підприємств і виробничих об’єднань певної галузі народного господарства. Це функціональна ознака, ознака забезпечення, або ресурсна, і ознака видів виробництва. Кожна із зазначених класифікаційних груп, у свою чергу, поєднує лише ті підсистеми, що відповідають головній класифікаційній властивості цієї групи.