Тема 2. Організація інформаційної бази й технічного забезпечення автоматизованого управління на підприємстві

Основною складовою інформаційної бази є масиви даних, у яких інформація про керовану систему зберігається у вигляді, доступному для оброблення її на ЕОМ.

При цьому інформація, збережена в масивах, залежно від тривалості її використання в системі управління може бути умовно-постійною та умовно-змінною.

Створення і використання масивів умовно-постійної інформації має ті переваги, що можливо значно спростити первинну документацію вилученням з її ряду постійних ознак, скоротити трудомісткість робіт на стадії заповнення первинних документів, підготовки й уведення поточної інформації в ЕОМ.

В умовах використання УБД створюються комплексні інформаційні масиви нелінійної структури, що містять усі зведення про керований об’єкт як постійного, так і змінного характеру.

Організація інформаційних масивів у складі УБД має свої особливості.

По-перше, під час проектування інформаційної бази має бути враховано принцип єдності інформаційних масивів для всіх користувачів і прикладних програм, одноразового введення інформації та її багатоцільового використання.

По-друге, масиви мають бути динамічні й орієнтовані на різноманітне застосування і довільну (непередбачену) послідовність оброблення, обумовлену запитами, що надійшли.

По-третє, кожен комплексний масив, що містить повну характеристику того чи іншого об’єкта керування, складається з даних великого обсягу і складної структури. Він містить, як правило, не тільки первинну умовно-постійну й умовно-змінну інформацію, а й похідну. Це вимагає під час проектування складу і структури масивів ураховувати все різноманіття інформаційних зв’язків у системі управління, системно підходити до проектування автоматизованого розв’язання задач з нормування, планування, обліку й аналізу, визначення змісту масивів.

Основні принципи, які необхідно враховувати під час проектування інформаційної бази, такі:

• системний підхід під час побудови інформаційної бази;

• суміщення процесів підготовки первинних документів і перенесення інформації на машинні носії;

• мінімізація введення і виведення інформації: мінімізація введення інформації за рахунок фіксації відхилень від заданих параметрів виконання;

• можливість нарощування інформаційних масивів та їх коригування;

• можливість внутрішньої адаптації інформаційних файлів. Адаптація — це спроможність системи знаходити цілеспрямоване пристосування і поведінку в складних середовищах.

Слід нагадати, що під принципом розуміють об’єктивно встановлене правило, якого потрібно дотримуватись, щоб досягти ефективної роботи.

Класифікація і кодування економічної інформації

Згідно з держстандартом «Єдина система класифікації і кодування техніко-економічної інформації» під класифікацією потрібно розуміти розподіл множини об’єктів на підмножини за їх подібністю чи відмінністю відповідно до прийнятих методів класифікації.

Виокремлюють ієрархічний і фасетний методи класифікації.

Ієрархічний метод передбачає послідовний розподіл множини об’єктів на підпорядковані класифікаційні угруповання. Перевагою такого методу є логічність побудови класифікатора (рис. 2.1), а вадою — жорсткість структури. Зміна хоча б однієї ознаки веде до перерозподілу всіх класифікаційних угруповань.

Рис. 2.1. Структура ієрархічної класифікації

Фасетний метод передбачає паралельний розподіл множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання (фасети). Фасет — це аспект класифікації (ознака), що використовується під час створення незалежних класифікаційних угруповань. На рис. 2.2 наведено структуру фасетної класифікації, з якої видно, що конкретні значення ознак фасетів можуть розміщуватись у послідовному порядку чи у вигляді ієрархічної залежності. Як фасети, наприклад, можна вибрати стабільні ознаки: адміністративно-територіальний поділ (держава, область, район), галузеву належність (нафтопереробна, металургійна, гірничорудна і т. ін.). Перевагами фасетного методу є велика гнучкість, зручність, що дає змогу будувати класифікаційні угруповання використанням будь-якого поєднання ознак. Вадою є складність побудови.

Рис. 2.2. Структура фасетної класифікації:

М — вихідна множина; X₁ (F₁, F₂, F₃, …, F_n); X₂ (F₁, F₂) — підмножини класифікаційних угруповань

Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угрупування або об’єкта класифікації. Під кодуванням розуміють створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню або об’єкту класифікації.

Класифікаційне угруповання — це підмножина об’єктів, отри-маних у результаті класифікації.

Об’єкт класифікації — це елемент класифікаційної множини.

В умовах системного оброблення економічної інформації систематизована й закодована інформація зберігається в спеціальних документах — класифікаторах. Класифікатор — це офіційний документ, який містить систематизований звід найменувань і кодів класифікаційних угруповань, або об’єктів класифікації.

Існує єдина система класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Центральною ланкою ЄСКК є комплекс загальнодержавних класифікаторів. Усі загальнодержавні класифікатори за характером інформації, що в них розміщується, поділяють на чотири групи.

До першої групи належать класифікатори інформації про трудові та природні ресурси. Це класифікатори професій робітників і посад службовців, спеціальностей за освітою, корисних копалин, природних і підземних водоймищ, гідроенергетичних ресурсів тощо.

Друга група — це класифікатори інформації про продукти праці, виробничої діяльності та послуг, а саме: класифікатори промислової, сільськогосподарської та будівельної продукції, деталей, робіт і послуг у промисловості, будівництві, на транспорті, у торгівлі, зв’язку, побутових послуг населенню і т. ін.

До третьої групи належать класифікатори про структуру народного господарства й адміністративно-територіального поділу, наприклад, класифікатори підприємств і організацій, галузей економіки, держав, об’єктів адміністративно-територіального поділу, портів тощо.

До четвертої групи належать класифікатори управлінської інформації і документації одиниць вимірювання, техніко-економічних показників, управлінської документації, державних стандартів і технічних умов, технологічної документації і т. ін.