1.2. Основні проблеми забудови міста, пов’язані із розміщенням висотних будинків і споруд у м. Києві

Стан питання. До 2006 року розміщення висотних споруд в місті Києві не регламентувалося. За останні роки було запроектовано біля 36 експериментальних висотних комплексів більше 25 поверхів. Побудовано висотний комплекс «Парус» по вул. Мечникова-бульвару Лесі Українки, житловий комплекс з двох висотних споруд по вул. Зверинецькій. На лівобережжі побудовано висотні житлові будинки на масиві Троєщина, по вул. Григоренка, по Дніпровській Набережній.

Слід зазначити, що у світовій практиці існують три системи розміщення висотних споруд. Найбільш розповсюджена змішана система, характерна для Лондона, Токіо, Франкфурту на Майні. Нові висотні споруди розміщуються на територіях з існуючою історичною забудовою за рахунок вивільнення територій, знесення застарілих споруд. Це відома висотна споруда офісного центру «Міленіум» біля колишніх Лондонських Доків та королівської фортеці «Тауер», висотні банківські споруди у Лондонському Ситі. у центральній частині Токіо.

Оновлювана система характерна для молодих міст, де відсутня істерико-культурна спадщина. Це - Нью-Йорк, Чікаго.

Третя система – роздільна, коли формуються окремі містобудівні утворення з висотною забудовою за межами історичного центру (Париж. Район Дефанс).

За ініціативою громадськості питання заборони висотного будівництва в історичному центрі Києва, історичних ареалах неодноразово розглядалися у засобах масової інформації, на громадських слуханнях, обговорювалося на засіданнях громадських організацій.

Для Києва традиційно завжди існувало певне співвідношення між домінантами - дзвіницями церков та висотністю масової забудови. Дзвіниці підкреслювали природний ландшафт, громадські центри, створювали панорами та силует міста на під’їздах до Києва із значних відстаней. Слайд

Із зростанням висотності масової забудови закономірно збільшувалася і висота домінант. Вибіркове розміщення висотних споруд у центральній частині без урахування природного рельєфу погіршило умови сприйняття зробило хаотичними силует та панорами забудови.

З урахуванням думки громадськості у 2006 році Київським міським головою було видано розпорядження про заборону висотного будівництва в історичному центрі, а 26 квітня 2007 року Київрада затвердила зміну до Правил забудову м. Києва, якою заборонено на розміщення висотних будинків у історичному центрі.

Відповідно до наказу Держбуду та МНС до висотних відносяться будівлі висотою більш 73,5 м (більш 24 поверхів).

1.3 Обгрунтування можливості та доцільності розміщення висотних будівель і споруд в місті києві.

Основними чинниками, що обґрунтовують можливість та доцільність розміщення висотних будівель і споруд в місті Києві, є:

- соціальні, політичні, інвестиційні, архітектурно-містобудівні потреби у висотних будинках і спорудах з урахуванням статусу столиці України – міста Києва;

- недостатність територіальних ресурсів міста для забезпечення столичних функцій, необхідність ефективного використання земельних ресурсів з урахуванням особливостей ландшафтної, об’ємно-просторової і планувальної структури міста;

- історичні традиції формування об’ємно-планувальної структури і забудови міста з урахуванням природних чинників і рельєфу території, масштабних співвідношень будинків і споруд, формування виразного силуету міста;

- мережа існуючого та перспективного транспортного каркасу міста, зони польотів повітряного транспорту;

- зарубіжний і вітчизняний досвід розміщення і будівництва висотних будівель і споруд в міському ландшафтному середовищі та забудові міст;

- архітектурно-планувальні, об’ємно-просторові, конструктивні, інженерно-технологічні, та інші особливості проектування, будівництва та експлуатації висотних будинків.

Аналіз світового досвіду сучасної практики розвитку міст, свідчить про тенденцію зростання обсягів будівництва висотних будівель і споруд, особливо у великих містах.

Спільним наказом Держбуду України та МНС України від 10.12.2004 року №238/225, а також державними будівельними нормами „Пожежна безпека об’єктів будівництва” ДБН В.1.1.7-2002 до висотних споруд відносяться об’єкти висотою більш 73,5 м.

На основі вивчення і узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду використання висотних будівель і споруд зроблені наступні висновки:

- Не зважаючи на високу вартість, складність інженерно-технічних рішень і експлуатації, висотні будівлі і споруди за останнє століття подолали тисячометровий рубіж висоти і за масштабами, темпами будівництва, технічними можливостями і надійністю в експлуатації стали архітектурною ознакою економічних, технологічних, фінансових можливостей країн, одним із перспективних напрямків забезпечення умов життєдіяльності населення у великих містах.

- У світовій практиці забудови міст склалися такі схеми розміщення висотних будинків і споруд:

«оновлювана» схема, характерна для застосування в «молодих» містах, у яких відсутні об’єкти історико-культурної спадщини (Нью-Йорк, Глазго);

«роздільна» схема, яка передбачає будівництво висотних будинків і споруд поза межами історично сформованого міста (Париж – Дефанс);

«змішана» схема, коли висотні будинки і комплекси розміщуються в середині існуючої забудови (Лондон, Москва, Токіо, Шанхай, тощо).

Містобудівною концепцією передбачається:

- визначення зон, де не допускається розміщення висотних споруд, зокрема в історичному центрі, в історичних ареалах, зонах охорони пам’яток культурної спадщини, на Дніпровських схилах;

- формування внутрішнього кільця за межами центральної історичної частини у складі 10 висотних містобудівних комплексів багатофункціонального призначення з граничною поверховістю до 50-80 поверхів.

- створення зовнішнього кільця в зонах в’їздів до міста з регіонів у складі 6 висотних містобудівних комплексів поверховістю до 100-120 поверхів, регіональних багатофункціональних центрів для виконання ділових столичних функцій, розвантаження центру міста;

- формування акцентних центрів масивів житлової забудови в місцях перетину основних радіальних та кільцевих магістралей, біля станцій метрополітену у складі до 15 висотних будівель громадсько-житлового призначення поверховістю до 50 поверхів,

- створення нових ділових центрів в районі Рибальського острову, Нижньої Телички поверховістю до 100-120 поверхів, для звільнення центральної зони Києва від частини ділових, адміністративних, фінансових функцій, забезпечення комфортних умов міжнародного рівня.

Висотність цих домінант визначнено з урахуванням сталих історичних традицій їх контрастного перевищення над висотою існуючої масової забудови у 2,5-3 рази. Зазначене співвідношення архітектурних домінант (дзвіниць храмів) до рядової забудови до характерно для усіх етапів розвитку міста Києва від Х до ХХ століття.

Урегулювання висотного будівництва сприятиме:

• ефективному вирішенню функціонально-типологічних й планувальних завдань в умовах дефіциту і зростання вартості землі в місті Києві, вивільнення територіальних ресурсів для розміщення доступного та соціального житла;

• спорудженню сучасних адміністративно-управлінських, готельно-офісних приміщень;

• збереженню історико-культурної і архітектурної спадщини, природного ландшафту і територій рекреаційного призначення;

• створенню вертикальних компонентів архітектурно-просторової композиції та силуету міста;

• впровадженню науково-технічних досягнень в архітектурі і будівництві.

Розділ 2. ОСНОВні архітектурно-містобудівні ПРИНЦИПИ та нормативно-правові засадИ розміщення, проектування та будівництва ВМК та висотних будівель в м. Києві