34. Порядок укладання госп договорів. Їх зміст та розірвання.

Єдиного порядку укладання ГД не існує. Це пов’язано зі складністю госп життя, а сами: багатоманітністю ГД; різноманітністю підстав їх укладання; складністю визначення потимального покупця; вимогами застосування певних процедур укладання ГД.

Способи укладання ГД: 1) конкурентний – торги (аукціони, тендери – застосування передбачається ст. 185 ГКУ, ст. 2, 15, 16 ЗУ “Про приватизацію держ майна”) можуть бути кількуо видів: на релаліз майна, робіт, послуг (укладається з тим з учасників торгів, який запропон найвищу ціну); на придб майна, визнач виконавця робіт, послуг (з тим, хто запропон найнижчу ціну); - конкурси (відповідно до ЗУ “Про приватизацію держ майна”, “Про концессії”, “Про архітектурну діяльність” – договір уклад з тим, хто запроп найкращій (найефектив) спосіб виконання - в свою чергу можуть бути комерц (враховується запропонована ціна виконання за фіксованих умов) та некомерц (лише якість виконання). За колом осіб, які беруть участь, торги та конкурси можуть бути відкриті (всі бажаючі), закриті/з обмеженою участю (запрошені) та з попередньою атестацією (необхідно пройти попередній кваліфікаційний відбір). - конкурентні переговори (2-о стороні торги) - переможець визначається шляхом зіставлення поданих пропозицій; - процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) – для закупівель вже готових для вжитку товарів (передбачає конкуренцію виконавців (запит направляється неменш як 3 виковавцям. Переможець той, чия ціна найнижча). 2) Неконкурентний (2 види) – загальний порядок укладання ГД: 1) розробка проекту договору та його надсилання потенційному контрагенту; 2) розгляд проекту та його підписання (20 днів); 3) розгляд і узгодження розбіжностей (20 днів); 4) судове рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і 1 з сторін передала спір на розгляд госп. суду. (ст. 181 ГКУ); – шляхом проведення прямих переговорів повноваженнми представниками сторін: 1) підприсанн попереднього договору, 2) підписання основного договору.

Зміна та розірвання ГД (ст. 188 ГКУ): в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це 2-ій. Сторона договору, яка одержала пропозицію, у 20 денний строк після цього повідомляє ін про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

35 Відшкодування збитків як вид господарсько-правової відповідальності: поняття, сфера застосування, механізм реалізації.

У Гп України законодавець закріпив лише 4 форми прав відповідальності., назвавши їх видання 2-п-х санкції:

Відшкодування збитків; Штрафні санкції; оперативно-господарські санакції; адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого субєкта – правопорушника (ст. 224-229 ГКУ), ЗУ від 06.04.2000р. “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівнийтво обєктів”.

Позитивні риси і недоліки цієї форми п в.: позитивні риси: є універсальноє (верт і гор-і відносини); передбачається законом, а отже і потребує спеціальної згадки про нєї в договорі.

недоліки: складна для застосування; важно довести факт наявності збитків, їх обсяг; необхідно довести наявність 4 елементів складу правопорушення – протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки, наявність збитків їх розмір і склад, причинний звязок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками, вину порушення.

Склад збитків визначається статтями 224-225 ГКУ.

У ГП застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження застосування цього принципу шляхом: 1) заборони стягувати певну складову збитків (ч. 2 ст. 322 ГКУ); 2) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки); 3) обмеження іншим шляхом.

При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила визначення їх розміру: а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення вимоги; б) у разі, якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позова або стягнення збитків.

Сторони госп. зобов-ня мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у % залежно від обсягу невиконання зобов-ня чи строків порушення зобов-ня сторонами.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками двох відносин кожен з них зобов-ний відшкодувати збитки суб’єктові, якому завдано збитки (ст. 196 ГКУ).

Відшкодування збитків застос-ся у претензійно-позовному порядку.

Умови і порядок відшкодування збитків: 1. Учасник г-х відносин, який вчинив г-е правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у г-й сфері інших учасників г-х відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. 2. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. 3. Сторона г-о зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. 4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. 5. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. 6. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

36 Поняття та основні засади господарсько правової відповідальності. Ознаки господарсько-правової відповідальності. Класифікація господарсько-правових санкцій: за критеріями змісту впливу, за критерієм характеру порушених відносин.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юрид. від – і, що іменується г – пр. в. чи г – пр. санкціями. Г – пр. в. притаманні як загальні (родові, хар – і для будь – якої юр. Відпов.), так і специфічні (видові риси). До родових ознак слід віднести: юр. підстава – закон (проте не у всіх випадках); фактична підстава застосування госп – пр. в. – правопорушення; зміст – негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника); можливість застосування державного примусу.

1.юр. підставою г- п. в. може бути не лише закон, а й договір в якому конкретизуються передбачені законом санкції , або встановлює непередбачені законом санкції за конкретні порушення дог. зобов’язань(за відсутність відповідних заборон у законі)

2.правопорушення . Класичним складом правопорушення є сукупність 4 елементів: протиправна поведінка; негативні наслідки; причинний зв’язок між негативною поведінкою та настанням негативних наслідків; вина правопорушника. Наявність всіх 4 елементів в господарському праві є необхідною для застосування однієї форми від – і – відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій - ще й вини.

3. Державний примус може проявитися по – різному: явно (винесення г – м судом рішення про стягнення з порушника штрафних санкцій або збитків); приховано (відмова кредитора прийняти й оплатити продукцію неналежного асортименту тощо). Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників г. правовідносин у разі вчинення ними гос-го правопорушення.

Г-п санкції можна класифікувати за різними ознаками: 1. За критерієм змісту впливу – на грошові (сплата неустойки, відшкодування збитків) та натуральні (заміна неякісної продукції на якісну). 2. За критерієм безпосередньої спрямованості – на майнові (конфіскація, сплата неустойки, відшкодування збитків) та організаційні (оперативно-господарські санкції). 3. За характером порушених відносин на: санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб’єктами гос-н (сплата неустойки, відшкодування збитків); санкції, що застосовуються у вертикальних відносинах, тобто між компетентним державним органом та суб’єктом госп-ння (планово- розрахункові санкції, адміністративно-господ-кі санкції). універсальні санкції, що застос-ся і в горизон-х і універс-х відносинах (відшкодування збитків). 4. Залежно від виду порушених відносин на: санкції, що застос-ся в договірних відносинах (відшкодування збитків, штрафні тощо) і санкції, що застос-ся в позадоговірних відносинах (відшкодування збитків, адміністративні, господ-кі санкції). 5. Залежно від інституту гос-го законодавства, норми якого передбачають застосування госп-прав. відповідальності, розрізняють: Відповід-ть за порушення антимоноп-конкур законодавства, В. у сфері капітального будівництва, В. у галузі зовнішньоекономічної діяльності, У галузі транспорту.