28. Право колективної власності в економіці України та правові форми його реалізації.

Право колектив власності у об’єктивному розумінні – сукупність правових норм, що регулюють відносини колективної власності, у суб’єктивному – юр визначена та забезпечене право організації – юр особи, створеної на базі об’єднання майна її членів, викор належні їх ЗВ на власний розсуд і в інтересах учасників.

При праві коликтивної власності суб’єкт який передав своє майно до такої власності втрачає на цю річ право власності, отримуючи натомість зобов’язання (корпоративні права) щодо нового власника органу корпоративного типу, а сами: право на одерження грошового чи майнового еквіваленту своєї частки у майні нового власника – юр особи у разі виходу зі складу її учасників-членів; право участі у розпорядження майном юр особи у разі ліквідації; право на отримання части чистого прибутку (дивідендів); право участі в управління справами юр обоси, що діє на базі колектив власності.

Суб’єктом права колективної власності є організації корпоративного типу зі статусом юр особи.

Об’єкти права колективної власності: статут кап юр особи – суб’єкта права колектив власності, створений за рахунко вкладів (пайових внесків) її учасників; викуплене членами трудового колективу, ін юр чи фіз осіб майно держ п-ва шляхом його аукціонування; кредити банків, одержані суб’єктом колективної власності; виготовлена прод, одержані доходи та ін майно (субсидіх, дивіденди від ц/п тощо). Не може бути об’єтом права колективної власності майно вилучене з обороту (в тому числі цілісні майнові комплекси, що є монополією держ).

Суб’єкт права колектив власності сам викор належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників (членів), при цьому викор такі форми реаліз права колектив власності: право госп відання – при створенні суб’єктів колективної власності унітарного п-ва – не власника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності; право оперативного управ щодо створеного суб’єкта колективної власності юр особи, якщо діяльність останніх фінансується державою; оренда на підставі якої об’єкти права колективної власності передається в користування ін особам.

29. Право приватної власності в економіці України та правові форми його реалізації.

Право приватної власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють відносини приватної власності, в суб’єктивному – юр визначене і забезпечена право фіз особи (громадіянина України, ін країни, особи без громадянства) викор належні їй ЗВ на власний розсуд і у власних інтересах.

Суб’єкт права приватної власності – фіз особи чи створені ними приватні п-ва.

Об’єкти права приватної власності: майно виробничого призначення, у тому числі ЗВ, виготовлена продукція, транспортні засоби, ц/п, гроші за майно вилучене з обороту, а також цілі майнові комплекси, на базі яких здійсн діяльність, що належать до майна держ.

Суб’єкти права приватної власності зазвичай сам викор належне йому майно своєю сладою і у власних інтересах. Однак може застосовувати такі форми реалізації права приватної власності: право господарського відання при створенні унітарного п-ва – невласника з найманою працею, яке має діяти з метою одержання прибутку на засадах самоокупності; право оперативного управління щодо створення юр особи, якщо діяльність останньої фінансується засновниками; оренда на підставі якої об’єкти права власності передаються в користування ін особам.