18.3. Трансформування власності. Приватизація.

Перехідний стан до ринкової економіки вимагає наявності достатньої для створення конкурентного середовища кількості підприємств різноманітних форм власності: державних, колективних, змішаних, спільних, індивідуальних. Пропорційність між цими всіма формами власності має бути такою, щоб забезпечити функціонування ринку. Відносини власності є економічним грунтом системи господарювання.

Методологічна спрямованість трансформації відносин власності визначається, насамперед, Основним Законом України – Конституцією, в якій зазначено: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої праці. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону”.

В умовах формування ринку вже почалися істотні зрушення у відносинах власності. Вони відбуваються на основі Законів України “Про власність”, “Про форми власності на землю”, Указів Президента про приватизацію і майнові приватизаційні сертифікати та інших відповідних правових актів. У цих документах передбачено перехід від монополії держави на привласнення засобів, результатів виробництва та управління ним до різноманітних форм власності. Цей перехід грунтується на самостійності господарювання підприємств і широкому роздержавлення власності та приватизації.

Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших не державних формах власності.

Приватизація – це процес придбання громадянами або підприємствами у власність усіх чи частини акцій (паїв) акціонерних або інших господарських товариств.

В Україні об’єктами масової приватизації стали:

1. Майно державних підприємств.

2. Державний житловий фонд.

3. Державний земельний фонд.

Відчуження державної власності передбачає як продаж об’єктів власності, так і безплатну передачу новим власникам.

Приватизація підприємств властива не лише країнам з перехідними економічними системами, але й розвинутим капіталістичним країнам із змішаною економікою (відомі широкомасштабні приватизаційні заходи в 80 – 90-х роках у Великобританії, ФРН та інших країнах). Але способи, масштаби, мета приватизації в цих країнах суттєво відрізняються.

В Україні значне місце зайняла безплатна приватизація підприємств. Вона здійснювалася шляхом виділення майна, що приватизувалось, надання права кожному громадянину України отримати приватизаційний майновий сертифікат з рівною для всіх номінальною вартістю і обміняти його на акції (паї) підприємств, що приватизуються.

Приватизація майже всіх середніх і великих підприємств відбулася через їх перетворення в акціонерні товариства з наступною продажем акцій (на аукціоні в обмін на майнові сертифікати, за гроші, під інвестиційні зобов’язання та на інших умовах).

Невеликі виробничі об’єкти (магазини, кафе, майстерні та інші) приватизувались одним з наступних способів:

1. Викуп трудовим колективом.

2. Продаж на аукціоні.

3. Конкурсний продаж.

Якщо в країнах з розвинутою змішаною економікою приватизація має наступні особливості:

1. Обмежені масштаби.

2. Грунтується на використанні ринкових (грошових) методів відчуження.

3. Направлена, перш за все, на оздоровлення державних фінансів, зменшення витрат державного бюджету на утримання неефективних державних підприємств, збільшення дохідної частини його за рахунок продажу капіталу і більших податкових надходжень від “оздоровлених” в приватних руках підприємств.

В країнах з перехідною економікою приватизація має інші параметри. Тут метою приватизації є:

1. Прискорення розвитку вільного підприємництва.

2. Розширення приватного сектору в економіці.

3. Підвищення в майбутньому ефективності використання виробничого майна за рахунок включення вільної економічної ініціативи, високої особистої зацікавленості нових власників в ефективному використанні економічних ресурсів, що їм належать.