§ 6.4. Пріоритетність завдань розвитку при різних підприємницьких реакціях

Виробнича система на кожному етапі розвитку послідовно проходить певні стадії життєвого циклу технології/попиту: розвитку (підвищення науково-технічного рівня системи і ефективності виробництва), стабільного функціонування (підтримка досягнутих НТР і ефективності) і деградації (зниження НТР і ефективності). Стартові умови нового етапу розвитку визначаються стадією життєвого циклу технології/попиту, на якій починається новий етап розвитку (перехід до нового життєвого циклу технології/попиту або товару). В табл. 6.5 показана оцінка особливостей технічного розвитку виробництва в різних стартових умовах при інноваційній і підприємницькій реакціях підприємства на зміни зовнішнього середовища.

Таблиця 6.5.

Оцінка особливостей технічного розвитку виробництва в різних стартових умовах

Стартова стадія	Спонукальні причини нового етапу розвитку	Тип реакції підприємства	Пріоритетність системних завдань (версія)
			Завдання розвитку	Завдання простоюючої машини	Завдання модернізації	Завдання утилізації
Стадія розвитку технологічної системи	Непередбачені революційні зміни в технології	Інноваційна	2	3	1	4
		Підприємницька	1	3÷4	2	3÷4
	Застарівання технології внаслідок низьких темпів розвитку (довгобуд) або ухвалення непрогресивних рішень при проектуванні технологічної системи	Інноваційна	3	2	1	4
		Підприємницька	1	4	2÷3	2÷3
	Велика невідповідність фактичного попиту на виготовлений товар попередньому прогнозу попиту	Інноваційна	3	1	2	4
		Підприємницька	1	2	3÷4	3÷4
	Загострення конкуренції, що закриває можливості проникнення на ринок	Інноваційна	2	3	1	4
		Підприємницька	1	3÷4	2	3÷4
Стадія стабільного функціонування технологічної системи	Уповільнення зростання попиту на виготовлені товари (слабкі зворотні сигнали)	Інноваційна	3	1÷2	1÷2	4
		Підприємницька	1	4	2÷3	2÷3
	Загострення конкуренції, що супроводжується втратою позицій на ринку (зворотні сигнали середньої інтенсивності)	Інноваційна	2÷3	2÷3	1	4
		Підприємницька	1	4	2÷3	2÷3
	Насичення або загасання попиту, загроза втрати ринку (сильні зворотні сигнали)	Інноваційна	2	3÷4	1	3÷4
		Підприємницька	1	4	2	3
	Втрата конкурентоспроможності (слабкі зворотні сигнали про розорення)	Інноваційна	2	4	1	3
		Підприємницька	1	4	2	3
Стадія деградації технологія, системи	Ризик розорення (сильні зворотні сигнали про розорення)	Інноваційна	–	–	1*	2
		Підприємницька	2	4	1	3

* Рівноцінну значущість має завдання відновлення.

Старт на незавершеній стадії розвитку. Можна виділити дві групи спонукальних причин переходу до нового життєвого циклу технології/попиту ще на незавершеній стадії розвитку попереднього життєвого циклу:

1) непрогресивність технологічної системи, що розвивається, внаслідок: а) непередбачених революційних змін в технології; б) старіння технології в результаті низьких темпів розвитку (часто виявляється у формі «довгобуду» і тривалого циклу НДДКР) або ухвалення непрогресивних рішень при проектуванні технологічної системи (одна з причин – дезінтеграція промислового будівництва і машинобудування);

2) підприємство не має достатніх шансів укріпити своє становища на ринку в даному життєвому циклі технології/попиту внаслідок: а) помилкового прогнозу попиту, на результатах якого базувався розвиток технології; б) загострення конкурентної боротьби, в якій підприємство опинилося недостатньо конкурентоздатним.

При інноваційній реакції на сигнали ринку пріоритет віддається переважно завданню модернізації технологічної системи, оскільки в розвиток системи вже вкладений капітал і природним є прагнення прискорити віддачу цих вкладень. Коли є можливість досягнення ефекту за рахунок зміни асортименту, пріоритет може бути відданий завданню простоюючої машини, вирішення якої супроводжується пошуком раціонального асортименту в даній технології.

При підприємницькій реакції першочергово постає завдання розвитку, вирішення якого покликане реалізувати революційні зміни і новітні досягнення в технології. Це завдання доповнюється завданням модернізації, без реалізації якої не можна включити в технологічну систему нові прогресивні елементи. При можливості вирішення ринкових проблем за рахунок проектування нового асортименту продукції на другому плані може опинитися завдання простоюючої машини.

Включення нових елементів в технологічну систему замість непрогресивних потребує вирішення задачі утилізації останніх. Це завдання слід розглядати як системне, оскільки економічно доцільно як для підприємства, так і для суспільства здійснити вилучення старих елементів із збереженням їх технологічної цінності (тобто не як металобрухт). Очевидно, що при підприємницькій поведінці пріоритетність завдань утилізації порівняно з інноваційною поведінкою зростає, оскільки збільшується питома вага старих елементів, що виключаються з системи.

У даних стартових умовах розвитку характер опору нововведенням важко визначити однозначно тому, що і технологічна система, і колектив керівників та персоналу знаходяться на стадії формування. З одного боку, діяльність керівників і персоналу спрямована на вирішення завдань розвитку виробництва, що полегшує сприйняття прогресивних нововведень, з іншого боку, в міру завершення стадії розвитку розширюються завдання поточної виробничо-господарської діяльності і зростає бажання швидше завершити стадію розвитку, щоб повністю переорієнтуватися на виробництво продукції. Це викликає зростаючий опір новому етапу розвитку.

Старт на стадії стабільного функціонування. На стадії стабільного функціонування технологічної системи можуть мати місце всі вказані вище типи реакцій підприємства на зміни навколишнього середовища.

Виробнича і конкурентна реакції реалізують свої цілі в межах поточного життєвого циклу технології/попиту шляхом вдосконалення асортименту і параметрів якості продукції, а також шляхом модернізації технологічного устаткування і технологічних процесів.

При модифікації товарів виділяють дві ринкові стратегії зміни виробництва: стратегія зменшення ціни і стратегія зростання функціональності товарів. Виробнича реакція, прагнучи знизити собівартість, реалізує стратегію зменшення ціни. Конкурентна реакція, прагнучи підвищити конкурентоспроможність, реалізує як стратегію зменшення ціни, так і стратегію зростання функціональності (якості) товарів. Модернізація технологічного устаткування і технологічних процесів здійснюється в розмірах, що забезпечують реалізацію вказаних стратегій.

Очевидно, що при розвинених і гнучких виробничій і конкурентній реакціях життєвий цикл технології/попиту буде тривалішим, ніж за відсутності таких реакцій. Як правило, це дозволяє продовжувати випуск модифікованого товару з прийнятним рівнем рентабельності до виходу на широкий ринок нового товару (у новому життєвому циклі технології/попиту). Новий етап технічного розвитку, що стартує на стадії стабільного функціонування технологічної системи, так само, як і у разі старту на стадії попереднього етапу розвитку, реалізується у формі інноваційної або підприємницької реакції.

Ухвалення рішення про перехід до нового етапу розвитку може базуватися на ринкових сигналах різної інтенсивності. Очевидно, що реакція на слабкі сигнали означає, що ухвалення рішення про розвиток відбудеться раніше. В цьому випадку підприємство має можливість визначити для себе пріоритетність реакції (конкурентної, інноваційної або підприємницької). А сам процес розвитку можна почати з модернізації устаткування під оновлюваний асортимент (конкурентна реакція) з переходом, в подальшому, до глибших змін технологічної системи, що відповідає інноваційній або підприємницькій реакції. Підприємницька реакція при такій послідовності змін має більші шанси на успіх, ніж при пізнішому початку нового етапу розвитку, оскільки підприємство зможе ще достатньо тривало функціонувати в стабільному режимі.

Сильні зворотні сигнали, що викликаються насиченням потреб або припиненням зростання попиту через зниження інтересу споживача до даних товарів, свідчать про близьке завершення стадії стабільного функціонування підприємства. Перехід до нового життєвого циклу технології/попиту стає в цих умовах завданням невідкладним, що спонукає віддавати пріоритет інноваційній реакції.

В умовах наявності зворотних сигналів середньої інтенсивності перевага інноваційної або підприємницької реакції визначатиметься такими чинниками, як наявність ресурсів для інвестицій, перспективність пропозицій на ринку технологій тощо.

У пропонованій версії пріоритетів системних завдань розвитку (табл. 5.5) при інноваційній реакції перевага віддається завданню модернізації, а при підприємницькій реакції – завданню розвитку.

При інноваційній реакції пріоритетності завдань розвитку і простоюючої машини близькі з перевагою на користь завдання простоюючої машини – при ранньому початку етапу розвитку і на користь завдання розвитку – при пізньому початку етапу розвитку.

При підприємницькій реакції високий пріоритет має завдання утилізації, особливо при ранньому початку етапу розвитку, оскільки можливості діючої технології, ще не вичерпані і вона може бути вигідно реалізована, що дозволить збільшити обсяг інвестицій в розвиток.

Опір нововведенням з боку організації і персоналу на стадії стабільного функціонування системи об'єктивно викликається благополучним станом підприємства і ризиком втратити досягнуте. Мабуть, опір слабшатиме в міру посилення сигналів про загасання попиту. Проте орієнтація на початок етапу розвитку за слабкими сигналами про загасання попиту не виключає реалізацію планів розвитку на стадії згасання, що неминуче супроводжуватиметься втратою конкурентоспроможності підприємства. Тому доцільно орієнтуватися на проведення активної політики щодо подолання опору новому етапу розвитку.

Старт на стадії деградації системи. Стадія деградації технологічної системи, коли попит на виготовлені товари неухильно знижується внаслідок фізичного або морального зносу технологічного устаткування і обмеження можливостей оновлення асортименту продукції відповідно до вимог споживача, супроводжується втратою конкурентоспроможності підприємства, і посиленням ризику розорення: спочатку слабкі сигнали можливого розорення, потім ризик розорення і, нарешті, розорення підприємства.

Перевага тієї чи іншої реакції підприємства залежить від темпів деградації. При низьких темпах зниження обсягу попиту, на виготовлену продукцію або зниження самого попиту ще можлива реалізація підприємницької реакції, особливо на ранніх етапах цієї стадії, коли зниження обсягу потреб, що задовольняються, невелике. З підвищенням темпів і ступеня деградації системи можливість реалізації підприємницької реакції зменшується внаслідок зниження рівня доходів і зменшення запасу часу до розорення підприємства. Інноваційна реакція також може виявитися такою, що не реалізовується. Можливо, застосувавши конкурентну реакцію, вдасться продовжити життєвий цикл технології/попиту і потім перейти до реалізації інноваційної реакції.

При інноваційній реакції пріоритет віддають завданню модернізації, а при підприємницькій реакції (при слабких сигналах про можливе розорення) – завданню розвитку. В обох випадках значущим є завдання утилізації, як канал доходів від інвестицій.

Темп деградації технологічної системи може бути знижений за рахунок реалізації конкурентної або виробничої реакції, якщо фахівці проектно-конструкторських, технологічних і ремонтних підрозділів підприємства володіють винахідливістю. Так, якщо деградація викликана моральним старінням технологічного устаткування, за рахунок винахідливості фахівців конструкторських підрозділів можна продовжити життєвий цикл технології/попиту (пропозицією оригінальних конструкторських рішень по вдосконаленню технології і технологічних параметрів продукції). Якщо деградація викликана фізичним зносом технологічного устаткування, зниження темпів деградації може бути досягнуте реалізацією завдання відновлення системи – заміною і (або) ремонтом устаткування.

Очевидно, що наявність опору нововведенням на цій стадії як з боку організації, так і з боку персоналу може бути наслідком нерозуміння небезпеки розорення підприємства або ухвалення ризикованих рішень (наприклад, підприємницька реакція при високих темпах деградації). Крім того, варто чекати критики на адресу керівництва підприємства з боку профспілок за запізнілу реакцію. Не виключено що профспілки для захисту працівників, прагнутимуть контролювати своєчасність і обґрунтованість технічної політики підприємства, щоб уникнути розорення підприємства. Технічна політика, з розвитком ринкових відносин, може стати об'єктом колективних угод адміністрації і профспілок.