83.Шляхи формування культури аграрного виробництва

Аграрна культура охоплює період, коли основою матеріального виробництва було землеробство і скотарство з моменту появи сільського господарства (близько 8 тис. років тому) до виникнення повноцінного промислового виробництва (середина XVIII ст н. е.). Приручення тварин, перехід від мисливства до сільського господарства і осідлого способу життя отримало назву неолітичної революції.З появою перших сільськогосподарських культур (гарбуза, гороху, квасолі, льону) можна вести мову про перші цивілізації, які виникли на Сході і змінили епоху варварства. Розвиток землеробства і скотарства привів до істотних змін в ландшафтах. Вирубування лісів, спалювання лучно-степових ділянок, примітивний обробіток ґрунту, перевипас домашніх тварин привели до значної руйнації таких компонентів природних ландшафтів як тваринний світ, рослинність, грунтовий покрив та істотних змін процесів вологообігу, речовинообігу, енергообігу в ландшафтах.За оцінками демографів в епоху землеробства значно зростає чисельність населення, його щільність. Перші землеробці і скотарі об`єднуються в групи до 300 інколи 500 осіб. Зростає і тривалість життя людей. Основним регулятором тривалості життя виступають хвороби, які людина отримує від тварин, погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання. Навколо поселень накопичувались відходи, нечистоти, забруднювались ґрунти і водойми, що сприяло поширенню збудників інфекцій.Істотної шкоди природному середовищу завдавало скотарство. Розведення домашніх тварин, їх скупчення в околицях населених пунктів, випас на обмежених ділянках призвели до деградації трав`яного покриву, лісово-чагарникових угруповань, розвитку процесів опустелювання в ряді регіонів світу.Виникнення міських поселень в 4-3 тисячолітті до н.е. веде до концентрації населення, розвитку системи комунікацій, що вносить істотні зміни в навколишню природу. Відбувається процес окультурення ландшафтів, який проявляється у зміні їх структури, збіднені видової різноманітності, забруднення водойм, ґрунтів, повітряного середовища.

84.Культура фахівця аграрного сектора

Сучасні молоді фахівці повинні не лише володіти певними професійними знаннями та навичками, але й вміти чітко, правильно і грамотно висловлювати свої думки, спілкуватися з різними людьми і у різних ситуаціях, тобто мати відповідний рівень мовно-мовленнєвої культури. Про вміння сприймати справжні культурні цінності, опанування культурною спадщиною та комунікативну функцію культури йшлося на II-му Всеукраїнському з’їзді освітян. Адже “культура мови – це не лише філологічна, а й соціальна проблема: вона в той чи інший спосіб пов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі ” [2, с.4]. У нинішній період соціальної напруженості у суспільстві необхідно зберігати ті цінності, які формують у майбутніх фахівців гуманістичне ставлення до навколишньої реальності. Має рацію Н.Д. Бабич, зазначаючи, що “у наш час, як і колись, убогість мови означає убогість думки. То ж чи може допустити людина негуманітарної спеціальності, щоб мова її наукових праць, службових діалогів, виступів перед колективом була одноманітною, недостатньо грамотною, емоційно безбарвною?”.

У роботі над формуванням та розвитком мовно-мовленнєвої культури потрібно перш за все визначити, в чому полягають особливості мовленнєвого досвіду вчорашніх школярів, які стали студентами аграрних ВНЗ.

На жаль, доводиться констатувати, що випускники сільських шкіл відзначаються наявністю у їхньому мовленнєвому досвіді володіння та активного використання «суржику» – того варіанту розмовної мови, що склався в умовах взаємовпливу та взаємопроникнення української і російської мов і є характерним для населення, яке проживає у східній і південній частині України. Звичність говоріння «суржиком» у повсякденному спілкуванні – у родині, з друзями і знайомими – призводить до того, що він починає проникати і у навчальне спілкування, адже студенти вважають це природним. Крім того, для мовлення студентів аграрних ВНЗ характерна наявність великої кількості „русизмів” і кальок з російської мови. Їх спілкування, як усне, так і писемне, засмічене такою лексикою. Це ускладнює слухання і розуміння висловлених ними думок. Так, часто зустрічаються наступні слова і вирази: согласно наказу (замість: згідно з наказом), виключення з правил (виняток з правил), справка (довідка), заключення договору (укладання договору) тощо. Розширення сфери спілкування і кількості контактів фахівців аграрного сектора вступає у суперечність з домінуючою орієнтацією аграрних ВНЗ на фахову підготовку майбутніх спеціалістів і нехтуванням гуманітарним циклом їх підготовки. Традиційно професії аграрної сфери відносились вченими до системи «людина-природа». Проте сьогодні уже виникають сумніви у вірності однозначності цієї класифікації, тому що спрямованість діяльності багатьох фахівців аграрного сектора стрімко змінюється, частково входячи до динамічної системи «людина-людина». Крім того, фермери поруч з базовою професією повинні виконувати і безліч інших функцій – управління, менеджменту, маркетингу, суттєвим складником яких є діалогічне спілкування. Підтвердженням цього став той факт, що досить велика кількість старшокурсників, магістрантів і випускників аграрних ВНЗ намагаються набути другої спеціальності, найпопулярнішою з яких є менеджмент.