1. Культура, її сутність і зміст. Матріальна і духовна культура

Культура — це,передусім, історичне явище, а її розвиток — найважливіша частина процесу розвитку людства. Історія культури — результат досліджень не тільки істориків, але й археологів,

етнографів, фольклористів, істориків літератури, фахівців у галузі суспільної думки,

науки, філософії, мистецтва. Вона ґрунтується на загальних висновках історичної науки, що характеризують окремі епохи. Історія культури дає можливість більшою мірою

відчувати результати історичного прогресу, вона показує, що навіть у найтяжчі часи й

епохи світ був наповнений талановитими людьми і ніяка руйнівна сила не спроможна

знищити культуру народу. Історія культури розкриває значення як національних традицій, так і культурних зв’язків між народами. У загальнокультурному розвитку людського суспільства одним із основних визначальних чинників постає матеріальна культура — досягнення, які виражають головним чином рівень освоєння людиною сил природи. Вона охоплює всю сферу матеріально-практичного існування і розвитку людей, всю сферу їхнього безпосереднього впливу на природу.

Матеріальна культура охоплює різноманітне коло речей: знаряддя і засоби виробництва, техніка, технологія, культура праці і виробництва, матеріальний бік побуту .Духовна культура включає всі результати духовної діяльності: науку, філософію, мистецтво, мораль, політику, право, освіту, релігію, сферу керівництва суспільством.До духовної культури належать духовні інститути, школи, театри, музеї, бібліотеки, які забезпечують функціонування духовної культури.

2. Категорії культури та методи дослідження історії культури

Для розуміння культури дуже важливим є ціннісний підхід, який вперше використав нім вч. Імиануїл Кант, який вперше звернув увагу на те, що не всі досягнення людської діяльності можна вважати культурою.Кант зазначав, що кожний вчений повинен усвідомлювати як позитивну так і негативну сторону своєї діяльності. Ціннісний підхід отримав назву аксіологічного, а цінність – це важливість і значущість предмета для людини. Продовжив розробку ціннісного підходу Гегель, який розмежовував цінності на економічнч та духовні. Економічні – це матеріальні, а духовня – повязанні з свободою духу. Другий підхід – культурна людина, культурне суспільство, культурні обставини. 3 підхід – культурність,тобто людина високої культури. 4 – культура виробництва, культура мови. 5 – культурні рослини, культура вирощування рослин, тварин.

В українській культурології можна виділити декілька напрямів дослідження. Насамперед - це традиційна історична культурологічна школа. її головне завдання - дати конкретні знання про той чи інший тип культури. Другий напрям - це філософія культури. Вона є загальною теорією культури, тому її завдання полягає в осмисленні і поясненні культури через її найзагальніші й найістотніші риси. Філософія культури досліджує сутність культури, її відмінності від природи, співвідношення з цивілізацією й іншими явищами. Третім напрямом є соціологія культури. Вона досліджує функціонування культури або в цілому, або наявні в ній субкультури - масову та елітарну, міську та сільську, жіночу та молодіжну тощо. її цікавлять зрушення і зміни, що відбуваються в культурі, їхня динаміка, реакція на ці зміни тих чи інших верств суспільства та суспільних інституцій.