- •53. Досягнення і втрати укр.. Культури 30 р. 20 ст.
- •54.Православна церква Укр. У 1917-1921 р.
- •55.Українізація 20 р.. Як соціокультурний процес
- •57. Укр.Культура періоду «хрущовської» відлиги. Рух «шістдесятників».
- •61. Традиції і новаторство в українській художній культурі 20 ст.
- •63. «Велесова книга»- видатна пам’ятка культури стародавніх слов’ян.
- •64. Реформи Володимира Великого,їх соціально – політичне, військове і культурне значення
- •65. Освіта в Київській Русі : здобутки, проблеми
- •59. Співучасть України у міжнародному культурному житті
- •60.Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності
- •62. Культурний доробок українців діаспори 19-20 ст.
- •66. «Руська правда» - видатний документ правової культури часів Київської Русі.
- •74.Кордоцентризм і його місце в історії духовності українського етносу
- •76. Портретне малярство в козацьку добу
- •27.Києво-Могилянська академія, ії роль у становленні національної культури?
- •28. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили?
- •29. Г.С.Сковорода-визначний філософ, поет, просвітник?
- •30. Іконопис та монументальний живопис 17-18 ст.?
- •31.Усна народна творчість другої половини 17 ст.?
- •32.Вертеп і вертепна драма в українській культурі?
- •33.Творчість а. Веделя і д. Бортянського в контексті культурного життя України 18 ст.?
- •34.Нові явища в освіті Гетьманщини і Слобожанщини. Харківський колегіум?
- •35.Кирило-Мефодіївське товариство. Перші кроки політизації культурного відродження?
- •36. «Руська трійця» та ії діяльність на ниві української культури?
- •37. Романтизм у літературі та мистецтві. Роль Харківського університету в його розвиткові?
- •38.Т.Г.Шевченко-геніальний український мислитель і митець?
- •39.М.В.Лисенко і с.С.Гулак-Артемлвський-класики української музики?
- •79.Архітектура часів козаччини і Гетьманщини
- •80. Літературна спадщина т.Г.Шевченка.
- •81. М.С. Грушевський – перший президент України,культурний діяч, історик.
- •83.Шляхи формування культури аграрного виробництва
- •84.Культура фахівця аграрного сектора
- •85.Навчальна дисципліна «Історія української культури»
- •86.Шляхи і засоби формування політичної культури у студентів.
- •87.Національне відродження України. Акт незалежності
- •88.Внесок укр. Митців в перемогу в вел.Вітчизняній війні (1941-1945рр.)
- •89.Внесок укр. Науки в перемогу в вел.Вітчизняній війні (1941-1945)
- •90.Сучасне вітчизняне суспільствознавство і його внесок у формування духовної культури.
- •Культура, її сутність і зміст. Матріальна і духовна культура
- •Категорії культури та методи дослідження історії культури
- •Функції культури, їх зміст та значення в життєдіяльності особистості й суспільства
- •Цінності, їх походження, зміст і типологія
- •Основні закономірності розвитку культури
- •6. Українська культура як частина світової культури, її характерні риси
- •Основні концепції походження стародавніх словян
- •Кочові племена та їх роль у формуванні української культури
- •.Антична колонізація Північного Причорномор'я.
- •Культура антів та її особливості
- •Світоглядні уявлення словян: міфологічний простір та релігійні вірування
- •13.Християнство,як чиник нових культурних процесів у Київс. Держ.
61. Традиції і новаторство в українській художній культурі 20 ст.
Кінець ХІХ - початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у суспільному житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками стояло завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві і віднайти шляхи подальшого розвитку культури. Українська література кінця ХІХ - початку ХХ ст. – явище загальноєвропейського типу, і, як така, вписується у той процес зміни типів художнього мислення, методів, стилів, який визначає історико-літературний розвиток майже всіх європейських (у тому числі й слов’янських) літератур цього періоду. Загальновизнано, що в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в усіх європейських літературах розпочиналося становлення модернізму – художньої системи, принципово відмінної від художньої системи критичного реалізму. Картина художнього життя XX ст. не порівнянна ні з однією з минулих епох за своєю різноманітністю і парадоксальністю. Виникає безліч нових жанрів — або завдяки новим технічним можливостям (кінематограф — більше ста років тому, комп'ютерна графіка — в наші дні), або внаслідок іншого переломлення традиційних (наприклад, концептуальне мистецтво, коли в картинах зображення заміняють написи). Вже не можна знайти минулої стильової єдності, відмічається як традиціоналізм, так і нестримне новаторство. Надзвичайно поширюється синтез мистецтв. Серйозні дискусії пов'язані з трактуванням місця й ролі літератури і мистецтва в житті суспільства. У XIX столітті серед творчих людей сильними були прагнення своїм мистецтвом змінити життя на краще і віра в те, що це досить швидко станеться. Ці надії зазнали краху. Відповідно, якщо в минулу епоху майстер прагнув бути зрозумілим, донести свій твір читачеві, глядачеві, слухачеві, то тепер все частіше виникає уявлення про самоцінність творчої особистості, певну замкненість творчості в собі самій. У мистецтві виникає тенденція перетворення його на елітарне (мистецтво для обраних, посвячених). На початку XX ст. в сфері художньої творчості — у літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві — виникає безліч течій, груп, шкіл, які прийнято позначати збірним терміном «модернізм» (модерн — новий). У цьому терміні немає спроби вичленити яку-небудь спільну рису — очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об'єднує їх насамперед авангардизм — розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. У той же час у різних майстрів абсолютно різними були, з одного боку, цілі, а з іншого — тон і спрямованість протесту. Переворот, який відбувся в ХХ столітті в архітектурі, полягає не просто у появі нових форм, застосуванні нових матеріалів. Змінилася вся концепція цього виду творчості. Досі при проектуванні на першому плані стояли завдання естетичні, світоглядні, тепер же головним призначенням архітектури стає найбільш раціональне вирішення практичних, функціональних завдань. Така зміна систем цінностей сталася не відразу.В архітектурі, як і в живописі, літературі, музиці, пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамках модернізму. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. Авангардизм полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.