7. .Антична колонізація Північного Причорномор'я.

Перші випадкові відвідини Пн. Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н.е. За літературною традицією найраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е. греки засновують Ольвію (Південнобузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру , Ніконій (на Дністровському лимані ), Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення . Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е., коли вихідці з Гераклеї Понтійської заснували на його місці Херсонес.У другій половині 6 ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікопей, Феодосія , Німфей , Мірмекій ,Тірітака, Фанагорія, Гермонаса, Кели. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, де з'являється багато поселень.Окрім Херсонеса, більшість згаданих міст засноване вихідцями з район малоазійського міста Мілет.

Залучення місцевого варварського населення до сфери торгівельної діяльності греків, до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава), чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової конфронтації, - все це не могло не позначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім впливом північно-причорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність, виникали міста і поселення з рисами, притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський), запозиченні місто й житло будівничих прийомів, використанні кружальної античної кераміки, а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали й інші тогочасні племена - синди, меоти, сармати, черняхівці та інші .

Античні культурні традиції лягли і в основу життя ранньосередньовічних міст Криму.

стосується сарматів і антів.

7. Культура антів та її особливості

Анти — це племена черняхівської культури, які проживали у ІІ_VІІ ст. на Под_

ніпров’ї і Подністров’ї. Про них нам сповіщають твори візантійських письменників

VІ – VІІ ст. Прокопія Кесарійського, Агафія, Феофілакта Сімокатти, Псевдо_Маврікія

та готського історика Йордана. У антів не було письма, тому вони не залишили нам

писемних звісток про себе. Антське суспільство мало визначену державну організацію і

базувалося, головним чином, на ранніх класових відносинах.

Походження назви “анти” точно не встановлено. Найбільш вірогідною здається

гіпотеза про іранське походження цього слова. Воно походить від давньоіндійського,

що означає “кінець”, “край”, “той, що знаходиться на краю”. В такому випадку значен_

ня слова “анти” – “ті, що живуть на окраїні”.

Про соціально_економічні процеси в антському суспільстві свідчать, хоч надзви_

чайно мало, візантійські історики. В основному вивчення історії цих племен базується

на археологічних джерелах. У племен черняхівської культури, порівняно з іншими пле_

менами України, спостерігається прогрес у господарстві. Вони першими в Україні поча_

ли виробляти посуд на гончарному колі, випалювати його у спеціальних печах_горнах,

відкрили їх склоробні майстерні. Існує думка, що на антській території працювали

римські ремісники. Анти вели жваву торгівлю з римськими провінціями, у їх середо_

вищі існував грошовий обіг, користувалися римськими монетами.

Про швидке поширення серед місцевого населення прогресивних методів метало_

обробки, гончарного ремесла свідчить досить високий рівень розвитку місцевої еконо_

міки та культури. Виготовлялися прикраси з кольорових металів у техніці литва. Про це

свідчать знахідки глиняних тиглів і ливарних формочок. Срібні, золоті, бронзові при_

краси анти інкрустували коштовним камінням, кольоровою емаллю. Мистецтво було

важливим атрибутом життя: одяг прикрашався вишивками, побутові речі — орнамен_

том. До цієї доби відносять знайдені у середньому Подніпров’ї чудові срібні рельєфи із

зображенням людини і фантастичних тварин міфологічного і казкового характеру. Пле_

мінний союз антів існував до початку VII ст. Останній раз анти згадуються візантійсь_

ким автором Феофілактом Сімокаттою у 602 році. Він сповіщає, що аварський каган

послав проти антів каральний загін на чолі з воєначальником Апсихом. Після цього ні в

одному писемному документі не згадуються анти. Натомість з’являється назва “сло_

в’яни”.