59. Співучасть України у міжнародному культурному житті

В останні роки посилились міжнародні контакти укр..митців. Численні виступи укр..виконавських колективів, виставки творів з колекцій провідних укр.. музеїв, експозиції укр..художників сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. Укр..митці брали участь у багатьох міжнародних кіно та театральних фестивалях, зокрема, Венеціанському бієнале, Берлінському кінофестивалі. Співробітництво в галузі культури з іноземними державами здійснюється не тільки на двосторонній, але й на багатосторонній основі – в рамках міжнародних організацій, членом яких є Україна – СНД, ГУУАМ, Ради Европи, ЮНЕСКО. Мінкультури бере участь у розробці Конвенції ЮНЕСКО про захист культурного різноманіття. Представники України постійно беруть участь у різноманітних міжнародних заходах з обговорення питань культурного розвитку, зокрема, у зустрічах міністрів культури, у проведенні симпозіумів, колоквіумів, конференцій. Більшу роль у міжнародних культурних зв’язках України нині відіграють сучасна популярна культура, шоу-бізнес. Перемога на «Євробаченні-2004» укр.. співачки Руслани показала важливість успіхів на міжнародних музичних форумах не лише підвищення позитивного іміджу України та й для зростання престижності національної культури.

60.Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності

Культурне відродження українського народу зараз звучить досить актуально. Однак існує чимало проблем на цьому шляху. Спробуємо зясувати їх характер та походження. Сьогоднiшнiй день характеризується продовженням господарчої кризи, бiльш та менш успiшними спробами реформ, i водночас - дальшим перебiгом процесiв глибинної трансформацiї господарчого та суспільного життя на нових засадах. Неподоланий спад виробництва, бюджетний дефiцит, приховане та явне безробiття - все це має й iншу сторону: змiцнення ефективних виробникiв при "вимираннi" неперспективних, зростання дiлової iнiцiативностi та господарчої самостiйнiстi дедалi бiльшої частини населення, дедалi вiдкритiший характер нашого суспiльства щодо зовнiшнього свiту. Подiбнi суперечливi явища спостерiгаються й у культурнiй сферi. Фактично держава та органи мiсцевого самоврядування й нинi керуються переважно засадами адмiнiстративного управлiння та бюджетного утримання тих її закладiв, що перебувають у державнiй та комунальнiй власностi. Одначе стара система правових, фiнансово-господарчих, адмiнiстративних механiзмiв, побудована на цих засадах, нинi фактично зруйнована, а нову ще тільки належить сформувати. Останнє десятилiття (горбачовська "пребудова" та першi роки української нзалежностi) характеризувалися, з одного боку, застоєм i навiть симптомами розкладу традицiйної централiзованої, одержавленої "галузi культури", спричиненими глибокою економiчною кризою (держава уже не в змозi утримувати iнфраструктуру культури хоча б на колишньому рiвнi, не кажучи про її розвиток) та помiтним збайдужiнням посткомунiстичних правлячих елiт до культури як полiтичного чинника, як засоба iдеологiчної обробки населення. Отже, як видно, існує чимало проблем культурного відродження України, однак це ні в якому разі не має стояти на перешкоді культурного розвитку українського народу та народів, які мешкають на території України.