- •53. Досягнення і втрати укр.. Культури 30 р. 20 ст.
- •54.Православна церква Укр. У 1917-1921 р.
- •55.Українізація 20 р.. Як соціокультурний процес
- •57. Укр.Культура періоду «хрущовської» відлиги. Рух «шістдесятників».
- •61. Традиції і новаторство в українській художній культурі 20 ст.
- •63. «Велесова книга»- видатна пам’ятка культури стародавніх слов’ян.
- •64. Реформи Володимира Великого,їх соціально – політичне, військове і культурне значення
- •65. Освіта в Київській Русі : здобутки, проблеми
- •59. Співучасть України у міжнародному культурному житті
- •60.Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності
- •62. Культурний доробок українців діаспори 19-20 ст.
- •66. «Руська правда» - видатний документ правової культури часів Київської Русі.
- •74.Кордоцентризм і його місце в історії духовності українського етносу
- •76. Портретне малярство в козацьку добу
- •27.Києво-Могилянська академія, ії роль у становленні національної культури?
- •28. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили?
- •29. Г.С.Сковорода-визначний філософ, поет, просвітник?
- •30. Іконопис та монументальний живопис 17-18 ст.?
- •31.Усна народна творчість другої половини 17 ст.?
- •32.Вертеп і вертепна драма в українській культурі?
- •33.Творчість а. Веделя і д. Бортянського в контексті культурного життя України 18 ст.?
- •34.Нові явища в освіті Гетьманщини і Слобожанщини. Харківський колегіум?
- •35.Кирило-Мефодіївське товариство. Перші кроки політизації культурного відродження?
- •36. «Руська трійця» та ії діяльність на ниві української культури?
- •37. Романтизм у літературі та мистецтві. Роль Харківського університету в його розвиткові?
- •38.Т.Г.Шевченко-геніальний український мислитель і митець?
- •39.М.В.Лисенко і с.С.Гулак-Артемлвський-класики української музики?
- •79.Архітектура часів козаччини і Гетьманщини
- •80. Літературна спадщина т.Г.Шевченка.
- •81. М.С. Грушевський – перший президент України,культурний діяч, історик.
- •83.Шляхи формування культури аграрного виробництва
- •84.Культура фахівця аграрного сектора
- •85.Навчальна дисципліна «Історія української культури»
- •86.Шляхи і засоби формування політичної культури у студентів.
- •87.Національне відродження України. Акт незалежності
- •88.Внесок укр. Митців в перемогу в вел.Вітчизняній війні (1941-1945рр.)
- •89.Внесок укр. Науки в перемогу в вел.Вітчизняній війні (1941-1945)
- •90.Сучасне вітчизняне суспільствознавство і його внесок у формування духовної культури.
- •Культура, її сутність і зміст. Матріальна і духовна культура
- •Категорії культури та методи дослідження історії культури
- •Функції культури, їх зміст та значення в життєдіяльності особистості й суспільства
- •Цінності, їх походження, зміст і типологія
- •Основні закономірності розвитку культури
- •6. Українська культура як частина світової культури, її характерні риси
- •Основні концепції походження стародавніх словян
- •Кочові племена та їх роль у формуванні української культури
- •.Антична колонізація Північного Причорномор'я.
- •Культура антів та її особливості
- •Світоглядні уявлення словян: міфологічний простір та релігійні вірування
- •13.Християнство,як чиник нових культурних процесів у Київс. Держ.
-
Функції культури, їх зміст та значення в життєдіяльності особистості й суспільства
Основні функції культури:
1. адаптаційна
2. пізнавальна
3. аксіологічна (ціннісна)
4. інформаційна
5. комунікативна (діалог культур)
6. нормативна
7. гуманістична
8. людинотворча (соціалізація особистості)
9. виховна
10. світоглядна
Насамперед, слід відмітити адаптаційну функцію культури, яка дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки.
Наступною за значимістю є пізнавальна функція культури, суть якої полягає в ознайомленні людини зі знаннями, необхідними для «володіння силами природи І пізнання соціальних явищ, для визначення у відповідності з цим ціннісного відношення до світу
Аксіологічна функція дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві. Важливу роль відіграє інформаційна функція культури, яка дає людству й суспільству відповідну інформацію. Культура є засобом, що виробляє інформацію. Комунікативна функція виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення і. д., які входять в скарбницю культурних цінностей.
В зміст нормативної функції культури входить відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується образ життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки.
Слід відмітити гуманістичну функцію культури. Саме її мав на увазі М. Хотдеггер, розглядаючи культуру як реалізацію верховних цінностей шляхом культивування людської гідності.
Основу людинотворчої функції культури складає виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення.
Особливе місце належить виховній функції: культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища. Вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людства, людини. Остання полягає у невпинному процесі розвитку і задоволенні матеріальних і духовних потреб, різноманітних людських здібностей, продукуванні та здійсненні мрій та бажань, постановкою перед собою і досягненні певних життєвих цілей, програм. Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових.
-
Цінності, їх походження, зміст і типологія
Цінності можуть бути предметними і субєктними. Предметні цінності — це ті сторони будь-яких об'єктів людської діяльності, які викликають суб'єктивне відношення до них людини. Предметні цінності — це природне благо і зло, споживча вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, моральне добро і зло, естетичні характеристики природних і суспільних об'єктів, предмети релігійного поклоніння тощо. Людський світ, тим самим, не є простою сукупністю об'єктів пізнання або перетворення. Він набуває суб'єктивного значення, переживається людиною як частина її самої, на нього розповюджуються людські якості і властивості. Предметні цінності і є відображенням значення предметів-в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях «позитивного» і «негативного»: добра і зла, істинного і хибного, дозволеного і забороненого, справедливого і несправедливого, правди і брехні, прекрасного і потворного, доброго і поганого тощо. Способом і критерієм оцінки виступають сувектні цінності. Вони є сукупністю настанов і оцінок, імперативів і заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності. Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами людських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності людей — соціальних груп, націй, класів, суспільства. Тому будь-яка цінність формується як суспільна цінність.
Цінності різноманітні і розповсюджені нерівномірно серед всіх членів суспільства. Можна виділити такі рівні цінностей:загальнолюдські, загальносоціальні, соціально-групові і індивідуально-особистісні. Загальнолюдські можуть співпадати з загальносоціальними (цінності життя, любові, добра, істини, краси, свободи, творчості тощо), але можуть і відрізнятися. Наприклад, в одних суспільствах вищою ціннісю може бути дотримання традиції, авторитету роду чи общини, а в іншому — індивідуальне самоутвердження особистості. Загальнолюдські цінності мають конкретно-історичний зміст (розуміння свободи в епоху середньовіччя, наприклад, відрізняється від змісту цього поняття в наш час). Сощально-групові цінності— це цінності певного класу, соціальної групи чи спільноти (молодіжні цінності, етнічні тощо). Індивідуальні цінності завжди залежать від рівня матеріального і духовного розвитку суспільства, від особистої культури індивіда.