7. Поняття та форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки – сукупність платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між юридичними та фізичними особами різних країн. Для проведення розрахунків банки використовують свої закордонні відділення або встановлюють кореспондентські відносини з іноземними банками. Дані відносини передбачають взаємне відкриття банками двох типів рахунків:

1. “Лоро” – рахунок іноземного банку в банку даної країни;

2. “Ностро” – рахунок даного банку в іноземному.

Форми міжнародних розрахунків:

1. Документарний акредитив – угода, згідно якої банк за дорученням клієнта-імпортера здійснює платежі одержувачу коштів (експортеру) на основі представлених ним передбачених контрактом документів і при дотриманні всіх умов, зазначених в акредитиві. До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитива. Це пов’язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дієвим інструментом забезпечення платежів.

2. Інкасо – банківська операція, при здійсненні якої, банк за дорученням клієнта-експортера отримує платежі від імпортера за відвантажену йому продукцію і зараховує кошти на рахунок експортера. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Інкасо буває просте та документарне.

Просте – стягнення платежу лише за фінансовими документами, що не супроводжуються комерційними документами.

Документарне – стягнення платежів на основі фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами (застосовується набагато частіше).

3. Банківський переказ – доручення одного банку іншому виплатити одержувачу певну суму коштів. На основі отриманих від свого клієнта інструкцій, банк направляє платіжні доручення своєму банку-кореспонденту із наказом про виплату відповідної суми. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні та інші документи) направляються від експортера імпортеру безпосередньо, минаючи банки. Банківські перекази часто застосовуються при здійсненні авансових платежів у зовнішньоторгових операціях, а також при погашенні міжнародних кредитів.

Форми міжнародних розрахунків різняться за розміром участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна участь банків спостерігається при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна – при інкасо (контроль за наданням, переказом товаророзпорядчих документів і видача їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) і максимальна – при акредитиві (надання бенефіціару платіжного зобов’язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, що утримуються в акредитиві). Відповідно зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально – при акредитиві, який за своєю сутністю є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.