Розділ 1. Теоретичні аспекти професійної готовності майбутніх практичних психологів до роботи з особами, схильними до самогубства

1.1.Сутність та зміст професійної готовності психолога

Аналіз показує, що основним критерієм якості підготовки фахівців як і раніше виступають ЗУНи. Вважається, що якщо випускник продемонстрував відмінні знання, то його якість підготовки вище. Це так, але тільки почасти. Сучасні наукові дослідження підтверджують, що успіх у фінансовому відношенні лише на 15% обумовлюється знаннями своєї професії, а на 85% - умінням поводитися з колегами, схиляти людей до своєї точки зору, рекламувати себе і свої ідеї, тобто з особистими якостями і здібностями. Реальна практика і життя демонструють, що найчастіше успіху в соціальній і професійній кар'єрі домагаються далеко не випускники з «червоним дипломом», а ті студенти, які проявляли активність, реалізовували себе в різних видах діяльності: громадської, економічної, культурної, комунікативної, наукової і т.д. Навчальна діяльність - лише одна з них. Можна констатувати, що оцінка якості підготовки випускника за його знаннями і вміннями, демонстрованими на поточних і підсумкових іспитах, не адекватно характеризує дійсний рівень їх готовності до успішної професійної діяльності.

Знання та вміння – лише, мізерна частина особистісних властивостей, що впливає на успішність діяльності, спілкування, поведінки фахівця. І поки результативним критерієм якості підготовки фахівців буде успішність з предметів, керівники та викладачі, студенти та їх батьки основні зусилля по колишньому стануть спрямовувати саме на цей компонент - на формування знань. Тому питання про критерії якості підготовки фахівців – ключове, визначаюче всю спрямованість освітнього процесу в навчальному закладі. Щоб реально вирішувати завдання з орієнтації освіти на формування нової якості підготовки майбутнього фахівця, необхідно ввести в критерії оцінки якості освіти разом із знаннями й інші параметри. [1]

Таким параметром може виступати професійна готовність. Готовність в прямому сенсі має два значення. Перше - згода зробити що-небудь, у другому ж значенні, як стан, при якому все зроблено, все готово для чого-небудь. [2]

Психологічна готовність до професійної діяльності на думку О.М. Краснорядцевої виявляється:

- У формі установок (як проекції минулого досвіду на ситуацію «тут і тепер»), що передують будь-яким психічним явищам і проявам;

- У вигляді мотиваційної готовності до «впорядкування» свого образу світу (така готовність дає людині можливість усвідомити сенс і цінність того, що він робить);

- У вигляді професійно-особистісної готовності до самореалізації через процес персоналізації [3].

Кузьміна Н.В. вважає, що психологічна готовність до професійної діяльності характеризується наявністю у фахівця знань, умінь і навичок, що дозволяють йому здійснювати свою діяльність на рівні сучасних вимог науки і техніки. Оскільки будь-яка діяльність є рішення незліченного ряду завдань, професіоналізм (психологічна готовність) в ній виявляється, насамперед, в умінні бачити завдання, їх формулювати, застосувати методологію і методи спеціальних наук для установки діагнозу і прогнозу при вирішенні задач, оцінювати і вибирати методи найбільш підходящі для їх вирішення [4].

Л. А. Кандибович і М. І. Дьяченко виділяють структуру готовності до професійної діяльності у вигляді таких компонентів:

• Мотиваційний, інтерес до професії, згідного відношення до професійної діяльності.

• Орієнтаційний, професіоналізм у роботі.

• Операційний, комплексний підхід до професійної діяльності.

• Вольовий, самоконтроль себе в процесі професійної діяльності.

• Оціночний, або рефлексивний [5].

Проблема вивчення готовності майбутнього психолога розглядається як складова частина професійного відбору на психолого-педагогічні спеціальності такими авторами, як О.Ф. Бондаренко, О.О. Бодальов, В.Г. Панок, Н.І. Пов’якель, Л.М. Собчик, Н.В. Чепелєва та ін.

Як видно з праць В.А. Крутецького, готовність є синтезом особливостей особистості, які визначають її здатність до діяльності, серед яких він виділяє активне, позитивне відношення до діяльності, здатність займатися нею; ряд характерологічних рис і стійкі інтелектуальні почуття; наявність під час діяльності сприятливих для її виконання психічних станів; певний фонд знань, вмінь, навичок у відповідній галузі; певні психологічні особливості в сенсорній і розумових сферах, що відповідають вимогам конкретної діяльності.

На думку Л.В. Кондрашової, професійна готовність передбачає високий рівень виконання професійних дій, що не можливий без певного рівня сформованості морально-психологічної готовності випускників вищої школи. У дослідженнях готовності до того, чи іншого виду діяльності обов’язково має місце структурний аналіз самої діяльності [6].

Так, структурним аналізом професійно-педагогічної діяльності займалися такі вчені, як Г.О. Балл, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович, Л.В. Кондрашова, Н.В. Кузьміна, В.А. Сластьонін та ін. Слід підкреслити, що рефлексивно-діяльнісний характер системи фахової психологічної підготовки обумовлений тим, що її центральним моментом є навчання студентів моделюванню діяльності і формування психологічного забезпечення професійної діяльності й психологічної готовності до неї засобами моделювання квазіпрофесійних ситуацій, у яких проявляється і розвивається професійна готовність, що виступає як передумова формування професіоналізму [7].

Така система підготовки не припускає попереднього визначення професійної придатності, наявності здатностей до професійної діяльності (за винятком спеціальних здібностей). Вона призначена для цілеспрямованого формування індивідуалізованих варіантів психологічного забезпечення професійної діяльності психолога на основі наявних індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта, що виявляється в діяльності як професійна готовність.

Кожен компонент в багатокомпонентній структурі професійної готовності психолога до професійної діяльності має свої особливості формування і розвитку. Будучи основою професіоналізму, професійна готовність знаходиться в стані розвитку і не формується у відриві від процесу професіоналізації. Психологічна підготовка, що має як мету формування професійної готовності суб'єкта до професійної діяльності, забезпечує вирішення завдань ефективного функціонування всіх структурних компонентів в багаторівневій організації професійної готовності. Ці функції, узагальнюючи результати вивчення психологічного забезпечення професійної діяльності психолога, можна представити нижче. Отже, можна виділити такі структурні компоненти в процесі набуття професійної готовності до психологічної діяльності:

1. Мотиваційний компонент представлений вибором майбутніми психологами особистісного сенсу професійної діяльності, забезпечення певного рівня спрямованості процесу професіоналізації.

2. Цільовий компонент репрезентується побудовою концептуальної моделі професійної діяльності і визначається уявленнями про результати діяльності.

3. Операційний компонент можна конкретизувати через побудову майбутньої професійної діяльності й її реалізацію. Розвиток і реалізація індивідуального стилю професійної діяльності при адекватному його сполученні з поведінковими проявами індивідуальності студентів забезпечують набуття високого рівня професіоналізму.

4. Регулятивний компонент забезпечує підтримку рефлексії (на різних її рівнях) процесу професіоналізації за всіма структурними рівнями професійної готовності до роботи психологом [7].

 На думку В. Бочелюка, професійна готовність практичного психолога є комплексом мотивів, знань, умінь та навичок, особистісних якостей, які забезпечують успішну взаємодію психолога з учасниками професійної діяльності й ефективність діяльності в цілому. Автор пропонує до структури психологічної готовності психолога до професійної діяльності включати функціонально пов’язані між собою та взаємообумовлені такі компоненти:

мотиваційний – сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням професійної діяльності;

когнітивний – сукупність знань, необхідних для професійної діяльності;

операційний – сукупність умінь і навичок практичного вирішення професійних завдань;

особистісний – сукупність важливих для психолога особистісних якостей [8].

Отже, слід зауважити, що готовність до професійної діяльності розглядається як стан, що передує певній діяльності; це стан, у якому концентруються можливості людини, досягають найвищого ступеня; він проявляється перед, під час виконання й при завершенні службового завдання; стан готовності до професій­ної діяльності має різні рівні й компонентну структуру; прояв готовності залежить від особливостей особистості й умов діяльності. Стан готовності має складну динамічну структуру, що включає сукупність емоційних, вольових, мотиваційних, пізнавальних, операційних аспектів, процесів, властивостей, утворень, станів психіки людини в їх співвідношенні із зовнішніми ситуаційними умовами й майбутніми завданнями.