36. Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.

Слово — найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань"(Лексикологія— розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняють Загальну лексикологія - встановлює загальні закономірності будови, функціонування

й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови. Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей. Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й куль-

тури мовлення. До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:1) власне лексикологія — наука про словниковий склад;

2) семасіологія—наука про значення слів. її ще називають лексичною семантикою.3) ономасіологія— наука, яка вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінації.4) етимологія — наука, яка досліджує походження слів; 5)фразеологія

— наука про стійкі словосполучення;6) ономастика— наука про власні назви, яка складається з антропоніміки— науки про імена людей і топо-

німіки — науки про географічні назви та ін; 7) лексикографія— наука про укладання словників.

37. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.

Більшість же мовознавців уважають, що слово — найконкретніша мовна одиниця, основна і базисна Слово — найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань"(Б.М. Головін);

Характерними ознаками слова є цільність, виокремленість, ідіоматичність і вільна відтворювальність у мовленні. Основною функцією слова є номінативна.Тільки за цією однією функцією (за способом номінації)слова поділяють на чотири типи: 1) повнозначні, 2) вказівні (займенникові), 3) службові, 4) вигукові, які стосуються не думки, а емоцій.

Лексема — слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Словоформа — це окреме слово в певній граматичній формі. Наприклад, корінь, кореня, кореневі, коренем — це одна лексема, але чотири різні словоформи.

38. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.

Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності,поняття).

.конотативне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Напр, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя.

ПОНЯТТЯ — результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за пев-ними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Так, поняття "стіл" означає будь-який за формою та призначенням стіл. Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.

У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають моносемічними, а слова з двома і більше значеннями —полісемічними.

Полісемія— наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова.

Омоніми - слова, які звучать однаково, але мають різні значення.

.Омоформи —слова, в яких збігаються тільки окремі форми.

Так, наприклад, (три олівці, три йому руки). Омофони — слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. роман і Роман.

Омографи - слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад: мука і мука.