- •1. Зміст та основні завдання курсу «Вступ до мовознавства» Місце мовознавства в системі наук.
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •3. Природа і сутність мови Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація.
- •4. Мова і суспільство.
- •5. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •6. Мова як знакова система. Мова і мовлення.
- •7. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мислення.
- •8. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •9. Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.
- •10. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •11. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •12. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •13. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •14. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •15. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •16. Поняття типологічної класифікації мов.
- •17.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •18. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •19. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •20. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •21. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •22. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •23. Класифікація голосних.
- •24. Класифікація приголосних
- •25. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •26. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи. Інтонація та її складові.
- •27,Інтонація та її складові.
- •28. Позиційні зміни звуків.
- •29. .Комбінаторні зміни звуків.
- •30. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •31. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •32. Фонетичні та історичні чергування звуків.
- •33.Фонема. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •35. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •36. Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.
- •37. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •38. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •39. Синонімія, антонімія
- •40. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •41Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Граматична форма слова.
- •51, Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій.
- •55.Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •57. Частини мови в різних мовах.
- •58. Характеристика основних частин мови.
- •59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •61. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •62. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
30. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші з'являються.Розрізняють живі та історичні фонетичні зміни. Живі, або актуальні, фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція, редукція ненаголошених голосних і оглушення дзвінких приголосних тощо). Історичні, або традиційні, зміни не пов'язані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами. До таких історичних фонетичних змін належить чергування задньоязикових [ґ], [к], [х] з шиплячими [ж], [ч], [ш] і свистячими [з], [с], [ц]. Виникли такі чергування: нога — ніженька — нозі, мука — мучний — муці, Історичними є чергування [о], [е] з [і] в закритому складі, чергування [о], [е] з нулем, перехід [е]в [о] після шиплячих (чотири, жонатий) та ін. Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явищами конвергенції і дивергенції.Конвергенція -збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному. Дивергенція-розщеплення звука на два різні звуки.(вола-віл,семи –сім). Переважна більшість звукових змін відбувається закономірно, тобто під впливом фонетичних законів. Фонетичні закони - закони, що керують регулярними змінами звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Так, скажімо, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській, польській і німецькій мовах — це фонетичний закон для цих мов. Фонетичний закон передбачає, що коли в мові відбувається якась фонетична зміна, то вона охоплює всі випадки, в яких трапляються ті самі звуки в однакових умовах.
31. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
Орфоепія - розділ мовознавства, який встановлює систему вимовних норм. Крім норм вимови, орфоепія встановлює правильне наголошування слів. Розрізняють два стилі орфоепії — повний і неповний.Повний стиль характеризується чіткою вимовою . Неповний — нечіткою,
Транскрипція— спосіб запису усного мовлення з метою найточнішої передачі вимови. Необхідність транскрипції зумовлена тим, що звичайні букви не завжди передають реальне звучання: одні й ті самі звуки передаються різними буквами і, навпаки, за одними й тими самими буквами можуть стояти різні звуки. Фонетичну транскрипцію використовують, щоб показати норми літературної вимови
фонематична транскрипція — запис, який передає фонемний склад слів. Вона не збігається з фонетичною транскрипцією, оскільки не передає вимовлені реальні звуки, а їх інваріанти — фонеми.
32. Фонетичні та історичні чергування звуків.
Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші з'являються. Живі, або актуальні, фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція в українській та інших сучасних мовах, акання в білоруській мові, редукція ненаголошених голосних і оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській мові. До таких історичних фонетичних змін належить чергування задньоязикових [ґ], [к], [х] з шиплячими [ж], [ч], [ш] і свистячими [з], [с], [ц]. Історичними є чергування [о], [є] з [і] в закритому складі(стола — стіл, село — сіл), чергування [о], [є] з нулем звука (сон — сну, день — дня), перехід [є] в [о] після шиплячих (чотири, жонатий) та ін. Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явищами конвергенції і дивергенції. Конвергенція - збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному. Протилежним конвергенції є процес дивергенції. Дивергенція – розщеплення звука на два різні звуки.