4. Мова і суспільство.

Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства.- Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову) називають мовною політикою. Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити в мові,бо мова розвивається і змінюється за своїми об'єктивними законами. Оскільки мова є загальнонародним явищем, вона не може бути класовою. Діалекти протиставляються літературній мові. Літературна мова — це мова, оброблена майстрами слова, письменниками. Існують розмовно-побутовий, газетно-публіцистичний, професійно-технічний, офіційно-діловий і науковий стилі. Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв'язку. Немає жодної суспільної сфери, куди б не проникала мова. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — соціолінгвістика.

5. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.

Мова є системою..Кожна система має свою структуру.. Так, зокрема, мова має чотирирівневу будову. Найнижчим рівнем є фонологічний, далі йде морфологічний, відтак лексико-семантичний, і найвищим рівнем є синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю: фонологічний- фонему, морфологічний — морфему, лексико-семантичний — лексему (слово), синтаксичний -речення.

Для позначення понять стану мови, її певного

часового зрізу, з одного боку, і розвитку, зміни мови протягом тривалого часу — з іншого в мовознавстві використовують терміни синхронія і діахронія. Синхронія — 1) стан мови в певний момент її розвитку, в певну епоху; 2) вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часового чинника). Діахронія—1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку.

6. Мова як знакова система. Мова і мовлення.

У світі існують різноманітні системи знаків, які служать для передачі інформації. Семіотика – наука, що вивчає знаки. Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Основними ознаками знака є матеріальність.

Речення не можна вважати знаком, бо воно вже складається зі знаків і належить до рівня структур. Мовні знаки, як і знаки інших семіотичних систем, є умовними, довільними. Мова і мовлення.

Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. Загалом мову і мовлення розрізняють за такими параметрами:

1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення—конкретне. 2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення — динамічне (рухливе), випадкове й унікальне. 3. Мова — явище психічне, а мовлення — психофізичне. 4. Мовлення — лінійне, мова — нелінійна.

7. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мислення.

Мислення - узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях й умовиводах.

Представники першої точки зору вважали, що мова — це всього лише форма мислення. Представники протилежного погляду стверджували, що мова й мислення між собою абсолютно не пов'язані, мислення не залежить від мови, воно здійснюється в інших формах.Насправді мова й мислення тісно пов'язані між собою

Загалом існує три типи мислення: 1) чуттево-образне.

2) технічне (практично-дійове); 3) поняттеве мислення - здійснюєтся за допомогою мови.