57. Частини мови в різних мовах.

Мовознавці дійшли висновку, що неможливо побудувати однакову для всіх мов систему частин мови, бо в кожній мові є багато своєрідного в членуванні слів на частини мови.Якщо основні частини мови - ім'я та дієслово - виділяють в усіх мовах світу, то в інших частинах мови є значні розбіжності. Так, у деяких мовах Північної Америки й Африки не розрізняють прислівника і прикметника. У китайській мові виділяють такі частини мови, як ім'я, куди відносять іменник та числівник, предикатив, куди входять дієслова і прикметники, а також прислівник. Прикметники об'єднані з дієсловами в одну частину мови на основі здатності бути присудком без допоміжної зв'язки. В англійській мові протиставлення прикметника й іменника зведене до мінімуму.

58. Характеристика основних частин мови.

Кожна частина мови характеризується специфічними ознаками.Іменник має граматичне значення предметності, яке реалізується в категоріях роду, числа та відмінка. Прикметнику властиве граматичне значення ознаки. Дієслово характеризується граматичним значенням процесу і наявністю граматичних категорій

особи, числа, часу, способу, виду та стану. Прислівник має граматичне значення "ознака ознаки, не змінюється і не має граматичних категорій, крім ступеня порівняння у якісних прислівників. Числівнику притаманне граматичне значення кількості або порядку.

Займенники, як уже зазначалося, виділяють за семантичним критерієм. Суттєвими ознаками займенників є такі:1) не називають предмет безпосередньо, а вказують нанього

. До службових частин мови наленсать прийменники, артиклі,частки і сполучники. Проміжну групу між повнозначними і службовими словами становлять модальні слова. Осібне місце посідають вигуки

59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.

Словосполучення — група виразів, утворена за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, використовувана як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним. За зовн.-синтаксичними стосунками С. поділяються на сурядні і на підрядні С. За надрядним словом С. поділяються на субстантивні — безприйменникові (ріг хати) й прийменникові, ад'єктивні (високий ростом), прономінальні (ми всі), нумеральні (п'ять вершників). адвербіальні (дуже гарно) й вербальні (читати книжку), причому кожне з них має по 6 комбінаційних різновидів (напр., субстантивно-нумеральне С.: три яблука)

60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.

У мовах світу існують, крім сурядного, такі основні типи синтаксичних зв'язків: узгодження, керування, координація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикання та ізафет.

КООРДИНАЦІЯ — це взаємна супідрядність підмета і присудка (вода чиста).

ПРИЛЯГАННЯ — зв'язок між словами в словосполученні,

який виражається позиційно Наприклад: рух уперед, слухати уважно. ТЯЖІННЯ — це узгодження предикативного означення з підметом. Наприклад: Батько повернувся задоволений. ІНКОРПОРАЦІЯ— поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами. ЗАМИКАННЯ — синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов'язаних слів.

ІЗАФЕТ— атрибутивне словосполучення, яке складається з двох іменників, перший з яких є означенням.