22. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.

Умовно можна виділити три “поверхи” мовленнєвого апарату – нижній, середній, верхній. Нижній: легені, бронхи, трахея, діафрагма. Середній: гортань. Верхній: ротова, носова і глоткова порожнини. Робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука, називається артикуляцією. В артикуляції розрізняють три фази: екскурсія (підготовка органів мовлення до вимови звуків), кульмінація (вимова звуків), рекурсія (повернення органів мовлення у вихідне положення).За участю в артикуляції органи мовлення поділяються на активні і пасивні. Активні (рухомі) – язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння, язичок. Пасивні (нерухомі) – зуби, альвеоли, тверде піднебіння, верхня щелепа.

Артикуляційна база - сукупність артикуляційних навичок, характерних для певної мови. Артикуляційна база рідної мови часто перешкоджає

людині оволодіти вимовою звуків іншої мови, що виявляється в акценті.

23. Класифікація голосних.

Голосни́й звук, — звук, що вимовляється за участю голосу й має вільну артикуляцію (творення):/а/, /о/, /у/, /е/. /и/, /і/.

Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й піднімається: передня (і,и,е) чи задня (у,о,а).

Піднесення визначається висотою підйому язика. Піднесення інколи називається підняттям: високе (і\у\и), середнє (е\о), низьке (а).

24. Класифікація приголосних

Приголосні звуки (шелестівки) — звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.

За акустичною ознакою:

Сонорні звуки— приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом ([в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й])

Шумні звуки — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму.

• дзвінкі — у цих звуках шум переважає над голосом ([б], [д], [г], [з], [ж], [ґ], [дж], [дз])

• глухі — творяться тільки шумом ([к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ш], [ц], [ч])

За місцем творення:

Губні

Поділяються на: Губно-губні: м, б, п та Губно-зубні: ф,в

Язикові поділяються на: задньоязикові: [ґ], [к], [х], середньоязикові: [й], передньоязикові: [д], [т], [з], , [c], [ц], [дз],, [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [н], [р]

За пасивним органом передньоязикові поділяються на: піднебінні: [ж], [ч], [ш], [дж], зубні — [д], [т], [з], [с], [дз]

За акустикою: Свистячі: ц, с, з, дз

Шиплячі: ш, ч, ж, дж

Дорсальні:д,т,з,с

Глотковий (фарингальний) звук [г].

Язичковий(увулярний):франц. р

За способом творення:

Проривні(зімкнені): : [б], [п], [д], [т], [ґ], [к]

Африкати: [дж], [дз], [ц]

Щілинні (Фрикативні): [в], [ф], [з], [с], [ж], [ш], [г], [х]

Зімкнено-прохідні:фр. р,л,м,н

За додатковою артикуляцією:

Мякі: й,ль,нь,сь,ть та ін.

За трив мовл: короткі та довгі (напр. в укр. сл. Довг є приг н і т які зазвич є подвоєними-життя

25. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.

Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру. Ці відрізки і є основними фонетичними одиницями.До них належать фрази, такти, склади і звуки. Найкрупнішою фонетичною одиницею є фраза. Фраза розпадається на такти. У мовознавстві такт ще називають фонетичним словом, оскільки службові слова, як правило, не мають наголосу ; Такти членуються на склади,

Склад у свою чергу складається зі звуків.

Розрізняють відкриті,

закриті, прикриті і неприкриті склади.

Складотворчим звуком, як правило, є голосний. Якщо складотворчим є один голосний, то його називають монофтонгом. Якщо в межах одного складу існує декілька голосних, то їх називають поліфтонгами. Серед поліфтонгів найпоширенішими є дифтонги і трифтонги.