- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Лекція 1 - предмет, методи та завдання дисципліни «регіональна економіка»
- •1. Сутність регіональної економіки, предмет, об’єкт дослідження та завдання дисципліни.
- •Основні поняття регіональної економіки. Місце курсу в системі економічних наук
- •3. Методи теоретичного обґрунтування організації господарства
- •Лекція 2 - закономірності, принципи і фактори формування економіки регіонів
- •Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •1. Соціальна спрямованість розвитку регіональної економіки.
- •Економічно ефективне розміщення продуктивних сил.
- •4. Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5. Закономірність територіального поділу праці.
- •6. Територіальна концентрація виробництва.
- •7. Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил.
- •12. Забезпечення конкурентоспроможності продукції.
- •13. Забезпечення національної безпеки країни.
- •14. Закономірність глобалізації і регіоналізації.
- •2. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •Принцип раціонального розміщення виробництва.
- •Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей.
- •Принцип забезпечення екологічної рівноваги.
- •Тема 3 - фактори сталого розвитку
- •Лекція 3 - природний та трудорескрсний потенціал україни
- •1. Вплив природних передумов на розвиток і розміщення продуктивних сил. Оцінка природно-ресурсного потенціалу України
- •Карпатський гірський регіон
- •Рівнинний Центрально-Український регіон
- •Кримсько-Причорноморський регіон
- •Кліматичний фактор
- •Вплив природних катастрофічних явищ
- •Екологічні чинники регіонального розвитку
- •2. Роль демографічних передумов у розвитку народного господарства. Регіональні особливості демографічної ситуації
- •Чисельність населення, його динаміка
- •Густота населення
- •Вікова структура
- •Причини демографічного старіння:
- •Статева структура
- •Етнічна структура
- •Міграційні процеси
- •Вплив міграцій
- •Лекція 4 - господарський комплекс україни, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •Вплив економічних передумов на розвиток регіонів і розміщення продуктивних сил. Теорії і моделі економічного розвитку
- •Економіка України – як єдиний народногосподарський комплекс. Характеристика основних складових народногосподарського комплексу України
- •Лекція 5 - міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •Пек України, стан та особливості розвитку і розміщення. Перспективи формування паливно-енергетичного балансу
- •Шляхи вирішення проблеми імпорту пер:
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення вугільної промисловості України
- •Вугілля оцінюється за декількома параметрами:
- •Львівсько-Волинський басейн
- •Споживання вугілля
- •Соціально-економічні проблеми вугільної промисловості:
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення газової і нафтової промисловості Нафтова промисловість
- •Галузева структура нафтової промисловості:
- •Отже Україна має 3 нафтогазоносні регіони:
- •Фактори, які ускладнюють нафтовидобування в Україні:
- •Нафтопереробна промисловість
- •Основні передумови розміщення нафтопереробних заводів у світі:
- •Газова промисловість
- •Регіони добування природного газу:
- •Причини зменшення видобутку:
- •Напрями стабілізації видобутку газу (ті ж що і для нафти):
- •Транспортування газу:
- •Лекція 6 - міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •Значення галузей хімічного комплексу в народному господарстві та його галузева структура комплексу
- •Фактори, що впливають на розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Проблеми і перспективи розвитку галузей хімічного комплексу
- •1. Гірничо-хімічна промисловість
- •Регіони залягання сировини:
- •2. Основна хімія
- •Умови розміщення:
- •Виробництво добрив
- •Виробництво сірчаної кислоти
- •Виробництво соди
- •Виробництво солі
- •3. Хімія органічного синтезу
- •Гумова промисловість
- •Фармацевтична промисловість
- •Лекція 7 - регіон в системі територіального поділу праці. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •1. Роль територіального поділу праці у формуванні регіональних соціально-економічних систем
- •Соціально-економічна сутність районування. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •Типи економічних районів
- •Лекція 8 – економіка україни як єдність соціально-економічних систем. Економіка регіонів україни: стан та перспективи розвитку
- •1. Поняття мікро-, мезо- та мегаекономічного районування
- •Характеристика Центральноукраїнського економічного району (за в. Поповкіним)
- •Лекція 09 - сутність, мета і завдання регіональної економічної політики. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •Загальна характеристика механізму реалізації регіональної економічної політики
- •Лекція 10 - міжнародні економічні зв’язки україни та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •1. Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків
- •Фактори розвитку мпп
- •Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:
- •Можна виділити основні тенденції міжнародного поділу праці:
- •Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами снд і світу, шляхи їх вдосконалення
- •Розрахунок експортної квоти:
- •Розрахунок імпортної квоти:
- •Структура експорту:
- •Основні причини, які стримують розвиток експортного потенціалу:
- •Міжнародна торгівля
- •Для міжнародної торгівлі притаманні 2 риси:
- •Зони спільного підприємництва
- •В Україні заборонено:
- •Бартерний обмін товарів
- •Кредитування та інвестування
- •Науково-технічна співпраця
- •Спільне підприємництво
- •Переваги спільного підприємництва:
- •Організація спортивних турнірів та змагань
- •Культурна співпраця
- •Політико-правові передумови:
Лекція 8 – економіка україни як єдність соціально-економічних систем. Економіка регіонів україни: стан та перспективи розвитку
Питання лекції:
Поняття мікро-, мезо- та мегаекономічного районування.
Характеристика Центральноукраїнського економічного району (за В. Поповкіним).
Література: [3, с.648-702; 4, с.298-331; 6, с.294-301].
1. Поняття мікро-, мезо- та мегаекономічного районування
В основі мікроекономічного районування є виділення простих, немасштабних територіально-господарських утворень. Такі невеликі, територіально єдині господарські системи називають мікрорайонами. Процес мікроекономічного районоутворення відбувається об’єктивно за такими напрямами:
локальним, коли окреме підприємство збільшує свої масштаби за рахунок здійснення капіталовкладень, збільшення потужностей, кількості зайнятих, обсягу виробництва продукції, створення корпорації, об’єднання тощо;
територіальним, коли підприємства розміщуються по території, використовують спільну виробничу, транспортну та іншу інфраструктуру, працю населення території, об'єктивно формуються ринки реалізації продукції у малих, середніх і великих населених пунктах, центри управління обсягом товарів, капіталів і праці у відповідних населених пунктах, встановлюються меле і адміністративного впливу відповідного центру на відповідну територію з урахуванням економічного і соціального тяжіння навколишніх населених пунктів до їх центрів.
На основі таких критеріїв визначаються межі територіальної господарської системи, центральному населеному пункту надають функції адміністративного центру даного мікроекономічного району.
Мікроекономічне районування – це науково обґрунтований поділ країни на мікрорайони з межами територіально-адміністративної приналежності за критеріями об'єктивного виробничого, соціального, інфраструктурного районоутворення.
Мікроекономічне районування має два рівні:
моноадміністративне
поліадміністративне.
Ознаки моноадміністративного мікроекономічного району (один адміністративний район):
спільність території;
однорідність природи, господарства і культури;
єдиний управлінський орган;
власний бюджет;
спеціалізація і структура виробництва.
Ознаки поліадміністративного мікроекономічного району (два і більше адміністративних райони):
спільність території;
галузева районотворча роль;
внутрігалузевий поділ праці;
наявність промислово-транспортного центру і вузла;
соціально-економічне тяжіння території двох і більше районів до промислово-транспортного центру і т. ін.
Поліадміністративним мікроекономічним районам властиві просторові спільні риси розвитку і господарської спеціалізації, стабільні трудові та транспортні зв’язки, перспективи розвитку, можливості задоволення суспільних потреб.
Мезоекономічна реґіоналізація важлива з погляду виявлення рівнів економічного розвитку території країни, обґрунтування пріоритетів і пошуку засобів їх економічного зростання.
Мезоекономічне районування – це обґрунтований поділ країни на райони, які поєднують суміжні територіально-адміністративні мікроекономічні системи за критеріями спільності території, характеру розселення, структури економіки.
У практиці мезоекономічного районування України вітчизняні вчені використовують два підходи щодо надання назви мезоекономічному районові:
- розміщення мезореґіону щодо сторін світу стосовно центру території країни, наприклад, Центральний, Південний і т. д.
- привласнення назви великого населеного пункту, який є районоутворювальним центром даної території і розвинувся до рівня агломерації чи мегаполісу, наприклад, Київський, Львівський тощо.
Основою мезоекономічного районування є територіально-адміністративна область. Це вищого від попереднього рівня територіальна економічна система, оскільки вона охоплює 10 - 20 економік адміністративних районів. Адміністративним центром є середнє, а здебільшого велике місто з населенням щонайменше 100 тис. осіб. Окремі обласні адміністративні центри мають чисельність населення понад 1 млн. осіб. Обласні центри сконцентровують у собі декілька десятків великих промислових підприємств більшості галузей економіки. Вони мають розвинуту мережу виробничої і соціальної інфраструктури. В них розміщені торгівельні організації, заклади науки і вищої °світи, театри і музеї, спортивні установи, лікувальні заклади, суди та інші правоохоронні органи, фінансові установи, банки, страхові компанії, державні управлінські установи й органи обласного самоврядування тощо.
Мегаекономіка лежить в основі формування глобальної (світової) економіки. Межі мегарегіональної економіки можуть розширюватися через щодалі зростаючий зв’язок між окремими країнами суміжних мегарегіонів. Між мегареґіонами відбувається обмін людей, товарів, капіталів. Унаслідок такого обміну формується міжнаціональний поділ праці, який веде до того, що окремі країни і їхні мегареґіони спеціалізуються на виробництві тих продуктів, які знаходять найвигідніший збут на світовому ринку.
Мегаекономіка на відміну від національних економік не має єдиного адміністративного управління на єдиній конституційній основі. Вона більше підпорядкована інтересам інвесторів, які готові здійснювати вигідні капіталовкладення у цьому регіоні, інтересам зайнятих щодо отримання надійних доходів за працю та соціальним гарантіям населення, що в проживає у регіоні. Країни мегареґіону можуть домовлятися і регулювати потоки праці, капіталів, товарів, соціальні програми. Це робить привабливим мегареґіон з погляду припливу капіталовкладень, інновацій, розвитку експортних виробництв, розширення економічних зв'язків не лише із суміжними регіонами, а й мегарегіонами інших континентів.
Мегаекономічне районування - це обґрунтований поділ країн континенту на райони, які поєднують територіально суміжні національні економічні системи за критеріями характеру розселення, економічного і соціального розвитку.
В основу економічної регіоналізації світу треба покласти щонайменше три фундаментальні процеси:
по-перше, це обмін між країнами світу людей, тобто живої праці; еміграція з європейських держав до заморських країн була тією основою, яка викликала втягнення у світове господарство новозаселених країн, що лежать поза межами європейського континенту; сьогодні спостерігаємо приплив в Європу людей з азійського й африканського континентів;
по-друге, це обмін продуктів, товарів та послуг, тобто стрімкий розвиток міжнародної торгівлі; товарообмін активізується не лише між країнами-сусідами одного континенту, а й між країнами різних континентів; практично на кожному континенті сформовані потужні споживчі ринки, які поглинають товари і послуги з найвіддаленіших країн нашої планети;
по-третє, це обмін капіталами як між країнами, так і континентами; багатші на капітали країни вкладають їх у виробництво країн, які таких капіталів не мають і тим ще збільшують взаємозв’язаність окремих країн.
Результатом цих процесів було створення міжнародних ринків праці, товарів і капіталів, що впливало на концентрацію праці, капіталу, товаровиробництва в окремих регіонах континентів. Збільшення і поширення міжнародних господарських зв'язків привели до структурних змін у національних економіках окремих країн, що вплинуло на структуру економік країн окремих регіонів загалом.