Основні причини, які стримують розвиток експортного потенціалу:

• низька ефективність виробництва, висока енерго- і матеріаломісткість;

• високий ступінь спрацьованості основних виробничих фондів;

• відсталість технологічної бази;

• велика залежність від імпорту енергоносіїв;

• складний вихід на світові ринки українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку країн світу щодо захисту власних ринків;

• недостатній розвиток системи сертифікації та контролю яко­сті експортної продукції (продукція багатьох підприємств не відповідає міжнародним стандартам і нормам);

• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рі­вень маркетингової діяльності;

• недостатність інвестування в експортно-орієнтовані підприємства.

Треба відмітити що Україна має всі можливості для покращення структури експортного потенціалу, але результат повністю залежить від ефективності проведення національної політики щодо нарощування експорту.

А можливості експортного потенціалу залежать від рівня розвитку окремих економічних районів.

У будь-якій країні повинен бути диференційований підхід до розвитку зовнішньоекономічних зв’язків у різних регіонах.

Якщо Україну розділити на три економічних макрорайони: Східний, Західний та Південний, то передумови розвитку та територіальні особливості зовнішньоекономічної діяльності будуть виглядати наступним чином.

• Західний макрорайон: має всі передумови для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з країнами Західної і Центральної Європи;

За умов створення сприятливих умов (у тому числі за рахунок впровадження тут вільних економічних зон, і взагалі більш широких регіональних повноважень у галузі зовнішньоекономічної діяльності і посилення державного проте­кціонізму стосовно вітчизняних експортерів-виробників) у перс­пективі слід очікувати збільшення експорту продукції з цього ре­гіону. У західних областях України поширені тенденції до подальшої лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, при­скорення ринкової трансформації господарства, створення пре­ференційного режиму в прикордонних областях.

• Східний макрорайон – з Росією. Більше половини українського експорту припадає на такі області: Донецька, Луганська Дніпропетровська, Запорізька. Основа експорту: чорні метали, металопродукція, машини і устаткування. На даний момент експорт вугілля скоротився: основна причина – висока собівартість

• Південний – з країнами Причорномор’я. За обсягами експорту виділяються Миколаївська і Одеська області. Основа експорту: продукція суднобудування + продукція хімічної промисловості.

Найбільша частка експортного потенціалу – 60% належить: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областям, м.Київ, м.Одеса (імпорту завозять 50%).

Найменша частка (аутсайдери) – Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Рівненська, Тернопільська та Кіровоградська області

В Україні поки що не існує чіткої наукової класифікації форм економічного співтовариства. Найчастіше мають місце такі форми зовнішньоекономічних зв’язків.

• зовнішня торгівля;

• науково-технічне співробітництво;

• лізинг;

• залучення іноземної робочої сили;

• надання кредитів і позик;

• створення спільних підприємств за кордоном і іноземних підприємств на території України;

• прикордонна торгівля;

• співробітництво у банківській сфері;

• торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комп­лектувального обладнання;

• спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ре­сурсів;

• співробітництво у ВЕЗ;

• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

• бартерний обмін товарами;

• міжнародний туризм;

• культурні зв'язки між країнами світу.