Питання для самоконтролю

1. Суть підходів до нормування в галузі забезпечення екологічної та промислової безпеки.

2. Ризик як кількісна міра.

3. Діапазон значень індивідуального ризику.

4. Принципи ALARA (ALARР).

5. Види ризику та їх класифікація.

6. Що необхідно мати для проведення аналізу ризику?

7. Етапи моделі управління ризиком.

8. Визначення припустимого ризику.

7. Методологія аналізу і оцінювання ризику

Сучасні вимоги до охорони здоров’я працівників залізниць, охорони оточуючого середовища, охорони праці, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, захисту прав споживачів висуває проблему комплексного оцінювання безпеки працівників залізничного транспорту в умовах конкретної виробничої системи, так і в масштабах всього залізничного транспорту. Особливе значення у цьому зв’язку набувають методи інтегрального оцінювання шкідливих факторів, що впливають на здоров’я людей і довкілля.

Оцінювання небезпек і розроблення на цій основі оптимальних заходів з урахуванням усієї сукупності факторів соціально-економічного характеру – одна з ключових проблем управління безпекою на залізничному транспорті.

Перші узагальнюючі ланцюги у побудові таких методик – ідентифікація небезпек, декомпозиція схеми небезпечних і надзвичайних ситуацій, класифікація джерел і факторів ризику, їх порівняльне оцінювання (рис. 7.1) [25-27].

Рис. 7.1. Декомпозиція небезпечної ситуації

При розв’язанні комплексних питань безпеки працівників промислово розвинених країнах широко застосовується методологія ризику, основу якої складає визначення наслідків та ймовірності небажаних подій. Використовуючи кількісні показники ризику, у принципі можливо „вимірювати” потенційну небезпеку й порівнювати небезпеки різної природи. При цьому у якості показників небезпеки звичайно розуміють індивідуальний або соціальний ризик загибелі людей (або, у загальному випадку, заподіяння певних збитків).

Ризик або ступінь ризику передбачається розглядати як комбінацію частоти (ймовірності) й наслідків конкретної небезпечної події [25-32]:

(7.1)

де P(t) – ризик; n – число небажаних проявів небезпеки; N – можливе число небажаних проявів небезпеки за час t .

Крім цього використовуються поняття „ступінь ризику” R(m), тобто ймовірність появи небажаної події з урахуванням розміру можливого збитку від неї [25-27]:

, (7.2)

Де Р_і – ймовірність появи події, пов’язаної зі збитком; m_і – випадкова величина збитку.

Основні завдання аналізу ризику на небезпечних виробничих об’єктах залізниці міститься у визначенні особами, які приймають рішення:

- об’єктивної інформації про стан промислової безпеки на об’єкті;

- даних про найбільш небезпечних, „слабких” місцях з точки зору безпеки;

- обґрунтування рекомендації щодо зниження ризику.

Аналіз ризику являє собою систематичне використання наявної інформації для виявлення небезпек і оцінювання ризику для окремих осіб або групи осіб, майна і довкілля. Поняття ризику завжди має два елементи: частота, з якою проявляється небезпечна подія та її наслідки.

Аналіз ризику, в свою чергу, міститься у ідентифікації небезпек і оцінювання ризику, коли під небезпекою розуміється джерело потенційних збитків або шкоди або небажана ситуація, а під ідентифікацією – процес виявлення і визнання того, що небезпека існує, а також визначення її характеристик.

Тобто ризик стає мірою небезпеки. Основною вимогою до вибору або визначенню критерію припустимого ризику є його обґрунтованість та визначеність.

При цьому критерії припустимого ризику необхідно визначити виходячи із сукупності умов, які містять певні вимоги безпеки. Умови припустимості ризику можуть виражатися у вигляді умов виконання певних вимог безпеки, в тому числі й кількісних критеріїв.

Основою для визначення критеріїв припустимого ризику можуть бути норми і правила промислової безпеки або інші документи, відомості про аварії, інциденти та їх наслідки, досвід практичної діяльності, соціально-економічна вигода від експлуатації досліджувального об’єкта.

Основними завданнями ідентифікації небезпек є виявлення і чіткий опис усіх джерел небезпек та шляхів (сценаріїв) їх реалізації. При ідентифікації необхідно визначити які елементи, технічні пристрої, технологічні блоки або процеси в технологічній системі потребують більш серйозного аналізу, які являють менший інтерес з точки зору безпеки.

Тут здійснюється попереднє оцінювання небезпек з метою вибору подальшого напрямку діяльності:

- припинити подальше аналізування зважаючи на незначну небезпеку або достатність отриманих оцінок;

- провести більш детальний аналіз і оцінювання ризику;

- виробити попередні рекомендації щодо зменшення небезпек.

Після ідентифікації небезпек здійснюють оцінювання ризику щодо визначення частот виникнення ініціюючих і усіх небажаних подій, наслідків виникнення небажаних подій та узагальнення оцінок ризику.

При оцінці ризику ідентифіковані небезпеки повинні бути оцінені на основі критеріїв припустимого ризику, щоб ідентифікувати небезпеки з неприпустимим рівнем ризику, що є основою для розробки рекомендацій і заходів щодо зменшення небезпек. При цьому критерій припустимого ризику може бути вираженим як якісно, так й кількісно.

Для визначення частоти небажаних подій рекомендується використовувати:

- статистичні дані про аварійність та надійність технологічної системи;

- логічні методи аналізу „дерев подій”, „дерев відмов”, імітаційні моделі виникнення аварій і людино-машинній системі;

- експертні оцінки шляхом урахування думок фахівців.

Оцінка наслідків містить аналіз можливих впливів на людей, майно та довкілля. При аналізі наслідків аварій необхідно використовувати моделі аварійних процесів і критерії ураження, руйнування досліджувальних об’єктів.

Узагальнена оцінка ризику (або ступінь ризику) аварій повинна відображати стан промислової безпеки з урахуванням показників ризику від усіх небажаних подій, які можуть зчинитися на досліджуваному об’єкті, та спиратися на результи:

- інтегрування показників ризиків всіх небажаних подій з урахуванням їх взаємного впливу;

- аналізу невизначеності і точності отриманого результату;

- аналізу відносності умов експлуатації вимогам промислової безпеки та критеріям припустимого ризику.

Є багато невизначеностей, пов’язаних з оцінюванням ризику. Тому аналіз невизначеностей є необхідною складовою частиною оцінювання ризику. Джерелами невизначеностей часто є інформація про надійність обладнання і помилки обслуговуючого персоналу, а також допущення щодо моделей аварійного процесу.

Розробка рекомендацій щодо зменшення рівня ризику являє собою обґрунтовані заходи, які основані на результатах оцінювання ризику.

Вибір заходів безпеки, які планується застосовувати, має такі пріоритети [25-27]:

- заходи щодо зниження ймовірності виникнення аварійної ситуації, які містять: заходи зі зменшення ймовірності виникнення інциденту та переростання його в аварійну ситуацію;

- заходи щодо зменшення тяжкості наслідків аварії, які мають такі пріоритети: заходи безпеки, які передбачаються при проектування, заходи, які відносяться до систем протиаварійного захисту і контролю, заходи щодо готовності організації об’єкта до локалізації і ліквідації наслідків аварій.

При необхідності обґрунтування та оцінювання ефективності запропонованих заходів щодо зменшення ризику рекомендується додержуватися двох альтернативних цілей їх оптимізації:

- при заданих засобах забезпечити максимальне зниження ризику експлуатації виробничого об’єкта;

- при мінімальних витратах забезпечити зниження ризику до припустимого рівня.