- •Кафедра географії та краєзнавства метеорологія та кліматологія навчальний посібник
- •1.1. Загальна характеристика земної атмосфери
- •1.2. Сонячна радіація в атмосфері
- •1.3. Сонячна радіація на земній поверхні
- •1.4. Термічний режим земної поверхні та приземного шару повітря
- •1.5. Зміна температури повітря з висотою
- •2.1. Вологість повітря та випаровування
- •2.2. Продукти конденсації та сублімації в атмосфері
- •Розділ 1. Сонячна радіація на Землі та термічний режим атмосфери
- •1.1. Загальна характеристика земної атмосфери
- •1.1.1 Склад атмосфери
- •1.1.2. Будова повітряної оболонки Землі
- •1.1.3. Походження та еволюція атмосфери
- •1.1.4. Взаємодія атмосфери з іншими оболонками Землі
- •1.1.5. Значення атмосфери в географічній оболонці та в житті людини
- •1.2. Сонячна радіація в атмосфері та на земній поверхні
- •1.2.1. Склад та кількість сонячної радіації, що надходить до Землі
- •1.2.2. Чинники, котрі визначають кількість сонячної радіації на верхній межі атмосфери
- •1.2 3. Якісне перетворення сонячної радіації в атмосфері. Закон Буге
- •1.2.4. Пряма й розсіяна сонячна радіація
- •1.2.5. Сумарна сонячна радіація та її розподіл
- •1.3. Сонячна радіація на земній поверхні
- •1.3.1. Альбедо різних видів земної поверхні
- •1.3.2. Ефективне випромінювання Землі та закономірності його розподілу
- •1.3.3. Тепличний (оранжерейний) ефект атмосфери
- •1.3.4. Радіаційний баланс підстилаючої поверхні
- •1.3.5. Схема теплового балансу земної поверхні
- •1.3.6. Рівняння теплового балансу різних видів земної поверхні та атмосфери
- •1.3.7. Географічний розподіл складових теплового балансу
- •1.3.8. Визначальний вплив теплового балансу на формування температур повітря
- •Питання для самоконтролю до тем 1 – 3 розділу 1
- •1.4. Термічний режим земної поверхні та приземного шару повітря
- •1.4.1. Способи теплопередачі від земної поверхні в атмосферу та в ґрунт
- •1.4.2. Солярні температури повітря
- •1.4.3. Чинники формування температури повітря та її розподіл по сезонах
- •1.4.4. Відмінності термічного режиму північної та південної півкуль
- •1.4.5. Добовий хід температури діяльної поверхні та повітря
- •1.4.6. Типи річного ходу температур повітря
- •1.4.7.Відмінність поширотної зміни добової та річної амплітуди температур повітря
- •1.5. Зміна температури повітря з висотою
- •1.5.1. Типи термічної стратифікації у тропосфері
- •1.5.2. Типи термічної інверсії атмосфери
- •1.5.3. Приморозки та способи запобігання їм
- •1.5.4. Значення інформації про термічний режим земної поверхні та атмосфери для народного господарства:
- •Питання для самоконтролю до тем 4 – 5
- •Розділ 2. Вода в атмосфері
- •2.1. Вологість повітря
- •2.1.1. Основні характеристики вологості повітря
- •2.1.2. Залежність характеристик вологості від температури повітря
- •2.1.3. Випаровування та випаровуваність і їх географічний розподіл
- •2.2. Продукти конденсації та сублімації в атмосфері
- •2.2.1. Поняття про конденсацію та сублімацію і їх продукти
- •2.2.2. Наземні гідрометеори
- •2.2.3. Тумани, їх типи
- •2.2.4. Значення даних про вологість повітря у народному господарстві
- •2.2.5. Адіабатичний процес у тропосфері
- •2.2.6.Міжнародна класифікація хмар
- •2.2.7. Генетичні типи хмар
- •2.2.8. Хмарність та її значення у географічній оболонці
- •2.2.9. Електричні, звукові та оптичні явища в атмосфері, пов’язані з хмарністю
- •2.3. Атмосферний тиск
- •2.3.1. Одиниці виміру атмосферного тиску
- •2.3.2. Зміна атмосферного тиску в латеральному напрямку та з висотою
- •2.3.3. Планетарні закономірності розподілу атмосферного тиску. Системи ізобар
- •2.3.4. Причини зміни атмосферного тиску
- •2.3.5. Баричні центри дії атмосфери
- •2.3.6. Вітер, його показники та види
- •2.4. Атмосферні опади та атмосферне зволоження
- •2.4.1. Чинники та механізми утворення атмосферних опадів
- •2.4.2. Класифікації опадів
- •2.4.3.Режим випадання атмосферних опадів
- •2.4.4.Зональний розподіл атмосферних опадів
- •2.4.5. Сніговий покрив та його значення у географічній оболонці
- •2.4.6. Атмосферне зволоження
- •Питання для самоконтролю до розділу 2
- •Розділ 3. Циркуляція атмосфери
- •3.1. Повітряні маси та атмосферні фронти
- •3.1.1. Поняття про повітряну масу
- •3.1.2. Відмінності погоди, зумовлені приходом теплої і холодної повітряних мас
- •3.1.3. Географічні типи та підтипи повітряних мас
- •3.1.4. Теплий та холодні атмосферні фронти
- •3.2.Циклональні та антициклональні атмосферні вихори
- •3.2.1. Типи циклональних атмосферних вихорів
- •3.2.2. Фронтальні циклони позатропічних широт
- •3.2.3.Тропічні циклони
- •3.2.4.Малі атмосферні вихори
- •3.2.5. Поняття «антициклон». Генетичні типи антициклонів
- •3.3. Загальна та місцева циркуляція атмосфери
- •3.3.1. Теплові машини атмосферної циркуляції
- •3.3.2. Основні ланки загальної циркуляції атмосфери
- •3.3.3. Азональна ланка атмосферної циркуляції
- •3.3.4. Циркуляція у вільній атмосфері
- •3.3.5. Місцева циркуляція атмосфери
- •Розділ 4. Погода та клімат
- •4.1. Поняття про різноманіття погод та кліматів
- •4.1.1. Погода та її показники
- •4.1.2. Класифікація погод
- •4.1.3. Поняття «клімат», його показники
- •4.1.4. Кліматотвірні чинники
- •4.1.5. Генетична класифікація кліматів
- •4.2. Мікроклімат. Зміни клімату
- •4.2.1. Мікроклімат та чинники, що його визначають
- •4.2.2. Особливості мікроклімату міст
- •4.2.3. Чинники та періодичність динаміки клімату
- •4.2.4. Свідчення змін клімату
- •4.2.5. Коротка історія сучасних змін клімату Землі
- •4.3. Проблема «людина і клімат»
- •4.3.1.Значення клімату для різних галузей господарської діяльності
- •4.3.2. Екологічна роль погодно-кліматичних показників для існування людини
- •4.3.3. Уплив антропогенної діяльності на погодно-кліматичні умови та атмосферні явища
- •Питання для самоконтролю до розділу 4
- •Список основної літератури:
- •Неклюкова н.П. Общее землеведение. Земля как планета. Атмосфера. Гидросфера. — м.: Просвещение, 1977. — 336 с.
- •Список додаткової літератури:
2.3.5. Баричні центри дії атмосфери
Баричні мінімуми та максимуми називають центрами дії атмосфери. Вони поділяються на постійні (перманентні) та сезонні. Постійні баричні центри існують цілорічно над певними ділянками земної поверхні. Вони приурочені до місцевостей, де температури мало змінюються упродовж року. Це, насамперед, обширні водні поверхні та ділянки суходолу, вкриті постійним льодовим покривом. До постійних баричних центрів відносяться екваторіальна депресія та субполярні депресії, полярні максимуми та всі баричні центри над океанами. Сезонні баричні центри існують по півроку і приурочені до материків, за винятком Антарктиди. Їх формування спричинено значними річними амплітудами температур над суходолом. Сезонні баричні центри представлені зимовими максимумами та літніми мінімумами над материками. Отже, утворення сезонних баричних центрів зумовлено термічною причиною.
Біля екватора в смузі завширшки 10° протягом року існує область низького тиску (1000-1010 гПа) і переважає штиль. У січні ця область зміщується на південь, де над прогрітими материками утворюються баричні депресії — це Південно-Африканський, Австралійський та Південноамериканський мінімуми. У липні область низького тиску переходить в більш нагріту північну півкулю, де над материками також формуються Південноазіатський мінімум і Мексиканська барична депресія (1005-1000 гПа).
На північ і на південь від екватора біля 30° широти виділяють дві зони високого тиску. Вони складаються з окремих центрів, краще виражених над океанами, оскільки океани холодніші за материки. Але взимку і над охолодженими материками тиск високий. Основними центрами у північній півкулі є Азорський максимум в Атлантичному океані та Гавайський (Гонолульський) максимум в Тихому океані, а в південній півкулі— Південно-Тихоокеанський, Південно-індійський і Південно-Атлантичний субтропічні максимуми, або антициклони. Означені максимуми влітку зміщуються в субтропічні широти, а взимку — у тропічні. Від тропічних зон високого тиску повітря рухається в бік екваторіальної зони низького тиску, внаслідок чого дмуть постійні вітри — пасати.
У помірних широтах біля 60-х паралелей перебувають області низького тиску (мінімуми помірних широт), які постійно виражені над океанами, — це Алеутський та Ісландський мінімуми північної півкулі з тиском нижче 1000 гПа в центрі, а в південній півкулі — майже суцільна зона низького тиску навколо Антарктиди. Але над материками існують характерні значні сезонні коливання баричного поля. Узимку океани зберігають теплоту, тому ще більш чіткими стають Ісландський і Алеутський мінімуми, оскільки над вихолодженими материками формуються Азіатський та Північноамериканський максимуми з тиском до 1036-1020 гПа в центрі. Улітку материки нагріваються і означені максимуми зникають, тоді зона низького тиску з субполярних широт поширюється і в помірні широти і на материки, і на океани. У помірних широтах панує західний перенос повітряних мас і активна циклонічна діяльність уздовж Помірного і Арктичного (Антарктичного) фронтів. Над Арктикою і Антарктикою розміщені області підвищеного тиску: Арктичний і Антарктичний максимуми, де повітря цілорічно холодне. Над льодовиковою поверхнею Антарктиди баричний максимум виражений чітко, а над Арктикою нечітко, тому що сюди часто проникають циклони з північної частини Атлантичного океану.
Для зображення тиску на висоті користуються картами баричної топографії, на яких зображають положення по висоті певної ізобаричної поверхні, наприклад 300 мб, 500, 700 мб. Тут все читається навпаки, тобто, чим нижче розташована ця ізобара, тим вищий тиск біля земної поверхні. Карта, на якій показане положення ізобаричної поверхні над рівнем моря, називають картою абсолютною баричної топографії. На картах відносної баричної топографії наносять висоту земної поверхні, відраховану від нижньої ізобаричної поверхні. На висоті розподіл тиску майже не зазнає впливу підстильної поверхні і є протилежним характеру тиску біля земної поверхні. Так, екваторіальній депресії відповідає зона високого тиску над нею, а полярним максимумам – низький тиск на висоті кількох кілометрів.