10.3.2 Методика сса

Суть даної методики полягає у складанні звітності, у якій активи подані в поточній оцінці. Основна проблема полягає в достатній складності і суб'єктивності формування поточних оцінок балансових статей. Саме з цього аспекту методика ССА піддається найбільшій критиці.

Відомі три основних методи визначення поточної вартості будь-якого об'єкта: а) за цінами можливої реалізації активів; б) за відновленою вартістю, тобто поточними затратами на заміщення активів; в) за економічно доцільними затратами.

Перші два методи набрали більшого поширення.

У першому випадку мова йде про ті ціни, по яких дані цінності в цей момент можуть бути продані на ринку, у другому - у скільки обійдеться заміна основних і оборотних коштів, якби їх довелося замінювати, тобто в першому випадку мова йде про ціну продажу, у другому - про ціну купівлі. Оскільки купувати майже завжди доводиться дорожче, те другий варіант призводить до вищої оцінки активів. Для кредиторів більш привабливим є перший варіант, для адміністрації - другий.

Послідовність лічильних процедур аналогічна описаній в методиці GPL, тільки замість загального індексу цін використовуються індекси цін за конкретною номенклатурою основних і оборотних коштів. Перерахунок джерел власних коштів не робиться, а все отримане перевищення активу над пасивом балансується статтею «Нерозподілений прибуток».

Отже, стрижневе положення цієї методики таке. Підприємство практично не схильне до впливу інфляції, тому величина власного капіталу не перераховується. Весь приріст авансованого капіталу обумовлений виключно зміною цін на активи, які має підприємство.

10.3.3 Змішаний підхід

Ця методика являє собою різновид методики ССА, але відрізняється від неї способом розподілу непрямих доходів (втрат), отриманих підприємством у результаті інфляції. У змішаному підході джерела власних коштів перераховуються на загальний індекс цін (як у методиці GPL), активи - за індивідуальними індексами цін, різниця між переліченими оцінками активу і пасиву розглядається як непрямий доход (збиток) від впливу інфляції і відноситься на статтю «Нерозподілений прибуток».

Отже, стрижневе положення даної методики таке. Підприємство схильне до впливу інфляції. Приріст авансованого капіталу під впливом зміни цін складаються з двох частин.

Перша частина - приріст власного капіталу на величину, яка забезпечує зберігання його сукупної купівельної спроможності, що розраховується, отже, через загальний індекс цін.

Друга частина - інфляційний прибуток, обумовлений зміною цін на активи, якими володіє підприємство, і перевищення кредиторської заборгованості над монетарними активами.

10.4 Переоцінка статей звітності згідно п(с)бо 21 "Вплив змін валютних курсів"

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджений наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 N 193, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

Показники статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України включаються у валюті звітності до фінансової звітності підприємства в такому порядку:

1. Монетарні і немонетарні статті (крім статей власного капіталу) господарської одиниці за межами України підлягають перерахунку за валютним курсом на дату балансу.

2. Статті доходів, витрат та руху грошових коштів підлягають перерахунку за валютним курсом на дату здійснення операцій, за винятком випадків, коли фінансова звітність господарської одиниці складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою.

Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів за кожний місяць може застосовуватися середньозважений валютний курс за відповідний місяць.

Середньозважений валютний курс є результатом ділення суми добутків величин курсів Національного банку України та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці.

3. Показники статей власного капіталу (крім нерозподіленого прибутку або непокритого збитку) відображаються за валютним курсом на дату визнання показника відповідної статті.

4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на дату балансу визначається виходячи з нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок року, чистого прибутку (збитку) за даними перерахованого звіту про фінансові результати за звітний період та суми розподіленого у звітному періоді прибутку (списаного збитку), перерахованої за валютним курсом на дату розподілу прибутку (списання збитку).

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

1. Сума курсових різниць, включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду.

2. Сума курсових різниць, включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, яка пояснює взаємозв'язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду.