5.4 Вимоги до виробничого персоналу

Усі працівники, які виконують роботи, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням, налагодженням та ремонтом ЕОМ, підлягають обов'язковому медичному огляду - попередньому під час оформлення на роботу та періодичному на протязі трудової діяльності - в порядку, з періодичністю та медичними протипоказаннями відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року N 45 , та ДСан Пі ІІ 3.3.2-007-98.

Посадові особи та спеціалісти, інші працівники підприємств, які організовують та виконують роботи, пов'язані з експлуатацією, профілактичним обслуговуванням, налагодженням та ремонтом РЮМ, проходять підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань з охорони праці, даних Правил та питань пожежної безпеки, а також інструктажі в порядку, передбаченому Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці 17.02.99 N 27. Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України і Переліком посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядком її організації, затвердженими наказом МВС України від 17.11.94 N 628. До роботи безпосередньо на ЕОМ допускаються особи, які не мають медичних протипоказань.

Працівники, що виконують роботи з профілактичного обслуговування, налагодження і ремонту ЕОМ при включеному живленні, та при інших роботах, передбачених Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 30.11.93 N 123, зобов'язані проходити попереднє спеціальне навчання та один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів з охорони праці.

Допускати до роботи осіб, що в установленому порядку не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки,забороняється.

Забороняється допускати осіб, молодших 18 років, до самостійних робіт в електроустановках та на електрообладнанні під час профілактичного обслуговування, налагодження, ремонту ЕОМ та при інших роботах, передбачених Переліком важких робіт І робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N46.

Працівники, які виконують роботи з експлуатації, обслуговування, налагодження та ремонту ЕОМ, згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону прані" забезпечуються належними засобами Індивідуального захисту відповідно до чинних норм.

Суворе і постійне дотримання всіх правил охорони праці описаних в даному розділі допоможе уникнути виробничих травм і професійних захворювань серед фахівців комп'ютерщиків, а також сприятиме підвищенню продуктивності їхньої праці.

6. Цивільна оборона

Надходження радіонуклідів до організму людини

Радіоактивні матеріали увійшли до складу Землі із самого її виникнення. Навіть людина злегка радіоактивна, бо в будь - якій живій тканині присутні сліди радіоактивних речовин. Людина зазнає опромінення двома способами: радіоактивні речовини можуть знаходитись поза організмом і опромінювати його ззовні, у цьому випадку йдеться про зовнішнє опромінення. Або ж радіоактивні речовини можуть перебувати в повітрі, яким дихає людина, в їжі, чи у воді, і потрапити в організм. Перед тим як потрапити в організм людини, радіоактивні речовини проходять складний шлях у навколишньому середовищі. Виникнення у біосфері продуктів ділення та включення їх у харчові ланцюги, зумовило надходження радіонуклідів у живі організми і стало причиною додаткового опромінення рослин, тварин та людини. Можна виділити наступні шляхи потрапляння радіонуклідів в організм людини через продукти харчування: рослина – людина; рослина – тварина – молоко – людина; рослина – тварина – м’ясо – людина; атмосфера – опади – водойми –риба – людина.

При поверхневому забрудненні радіоактивних речовин, переносимі повітряним середовищем осідають на поверхні продуктів, частково проникаючи всередину рослинної тканини. Більш ефективно радіоактивні речовини утримуються на рослинах з ворсистим покривом, в складках листя суцвіть. При цьому затримуються не тільки розчинні форми радіоактивних з’єднань, а й нерозчинні. Однак поверхневе забруднення легко видаляється навіть через декілька неділь.

Структурне забруднення обумовлене фізико-хімічними властивостями радіоактивних речовин, складом ґрунту, фізіологічними особливостями рослин. При надходженні радіонуклідів з ґрунту через кореневу систему рослин, внаслідок дії сорбційних сил ґрунтового поглинального комплексу, відбувається сепарація радіонуклідів. Одні з них перебувають у ґрунті у порівняно доступному для рослин стані і тому велика їх кількість надходить у наземні частини рослин, а та частина, що міцно фіксується твердою фазою ґрунту, мало доступна для рослин.

Одним із шляхів включення радіонуклідів у біологічні і харчові ланцюги може бути заковтування тваринами разом з кормом часток ґрунту, що містять радіонукліди при випасанні. Основними каналами виведення радіонуклідів з організму ссавців є шлунково - кишковий тракт і нирки, а у лактуючих тварин, крім того – молочні залози. Частина продуктів ділення, яка надійшла в організм лактуючих тварин, виводиться разом з молоком. У дослідах на лактуючих козах і коровах доведено, що концентрація радіонуклідів у молоці завжди у 5 – 10 разів вища, ніж у плазмі крові. Найбільш високі концентрації радіонуклідів у молоці корів спостерігаються у зимові та весняні місяці, що пояснюється зменшенням потреби щитовидної залози в йоді і підвищенням поглинання його молочною залозою.

Зменшення поступлення радіонуклідів в організм з їжею можна досягти шляхом зменшення їх кількості в продуктах харчування за допомогою різних технологічних та кулінарних обробок харчової сировини. За рахунок обробки харчової сировини – ретельного миття, чистки продуктів, відділення малоцінних частин можливо видалити від 20 до 60 % радіонуклідів. Так, перед миттям деяких овочів необхідно видаляти верхні більш забруднені листя ( капуста, цибуля ріпчаста та інші ). Картоплю та коренеплоди обов’язково миють двічі: перед очисткою від шкурки та після.

У нормі, без контактів з антропогенними радіонуклідами людина постійно зазнає впливу природних радіонуклідів - - ⁴⁰К, ²²²Кп, ¹⁴С та ін. Потужність поглиненої дози випромінювання при цьому становить близько 2,19 • 10~^б Гр/рік (2,19 • 10~⁴ рад/рік) на кістковий мозок і 2,56 • 10~⁶ Гр/рік (2,56 • Ю"⁴ рад/рік) на статеві залози. Разом із зовнішнім випромінюванням від таких самих елементів, а також від косміч­ного випромінювання це становитиме близько 0,001 Гр/рік (0,1 рад/рік). із цією дозою і слід порівнювати дози, отримувані від штучних радіо­нуклідів унаслідок інкорпорованого опромінення.

Ступінь радіоактивної небезпеки радіонуклідів визна­чається рядом параметрів, серед яких важливе місце зай­має період радіоактивного напіврозпаду. Час, впродовж якого число існуючих ядер або їх активність зменшується вдвічі, називається періодом напіврозпаду. Для різних радіоактивних речовин період напіврозпаду коливається від декількох годин до десятків тисяч років, з постійною швидкістю, яку ніщо в природі не може зупинити. Фантастична стабільність швидкості розпаду будь-яко­го радіонукліда привела вчених до думки зробити один з найточніших еталонів часу — «атомний годинник».

Характеристика довгодіючих радіоактивних елементів.

Йод-131 є бета-гамма-випромінювачем. Період напіврозпаду -8,04 доби. Надходить до організму з їжею (головним чином з молоч­ними продуктами) та частково через дихальні шляхи. Швидко і прак­тично повністю поступає у кров. Близько 30% йоду, що надходить до організму, накопичується у щитовидній залозі та виводиться з неї з біологічним періодом напіввиведення 120 діб. Решта йоду рівномір­но розповсюджується у всіх органах та тканинах людини, виводить­ся з організму з біологічним періодом напіввиведення 12 діб.

При дозі ЗО Гр настає стійке зниження функції щитовидної за­лози. При дозі опромінення 10 Гр підвищується функція залози з наступним ЇЇ зниженням. Тривале функціональне напруження зало­зи може призвести до виникнення раку. Кількість уражень раком щитовидної залози після Чорнобильської аварії значно зросла. Особлива небезпека виникає при надходженні йоду-131 до органі­зму вагітних жінок та дітей. Порушення функції щитовидної залози серед вагітних жінок призводить до затримки росту та формування скелета плоду, гальмує розвиток його центральної нервової систе­ми. Характерна висока швидкість проникнення йоду з організму матері до організму плоду. У щитовидній залозі плоду можливе ут­ворення концентрації йоду-131, яка перевищує її в організмі матері. У зв'язку з коротким періодом напіврозпаду йоду-131 так званий «період йодної небезпеки» триває всього близько 1,5-2,0 місяці, після чого основним дозоутворювальним фактором стає цезій-137. Період напіврозпаду цезію - ЗО років. Біологічний період напіввиведення цезію для дорослих - від 40 до 200 діб, для дітей - від 10 до 50 діб. За ступенем концентрації цезію-137 всі органи та тканини організму лю­дини розподіляються наступним чином (за ступенем зменшення): м'я­зи, нирки, печінка, кістковий мозок, еритроцити, плазма крові. Вміст цезію в організмі залежить від структури харчового раціону та ступеня забруднення його компонентів. Наприклад, у Білорусько-Українсько-му Поліссі основним джерелом надходження до організму цезію є мо­локо (понад 70%) та картопля (10-27%). Джерелом надходження це­зію можуть бути риба, яйця та інші харчові продукти.

Стронцій-90 є бета-випромінювачем. Період напіврозпаду -28 років. Потрапляє до організму людини переважно з їжею та на­копичується у кістках (99%). У зв'язку з великою інтенсивністю об­міну в кістковій тканині у дітей доля стронцію, який потрапив до їх організму з їжею та включений у склад кісткової тканини, у 5-7 разів вища, ніж у дорослих людей. Аналогом стронцію в обмінних про­цесах є кальцій. Ступінь засвоєння та накопичення в організмі стронцію у бага­тьох випадках залежить від вмісту кальцію у харчовому раціоні. При вагітності стронцій накопичується у кістковій тканині пло­ду.

У випадку хронічного надходження стронцію до організму ма­тері його накопичення у кістковій тканині немовлят може у декіль­ка разів перевищувати вміст у кістковій тканині матері.

Плутоній-238 та 239 мають високий рівень радіотоксичності. Це альфа-випромінювачі. Період напіврозпаду плутонію-238 - 86 років, плутонію-239 - 24360 років. Звичайно проникають до орга­нізму людини через дихальні шляхи та вибірково накопичуються -45% у печінці, 45% - у кістках, а решта - 10% в інших органах та тканинах. Біологічний період напіввиведення плутонію з кісток - 100 років, з печінки - 49 років. Істотно на поглинання плутонію впливає вік: у дітей в багато разів інтенсивніше, ніж у дорослих.

Збільшують поглинання плутонію голодування та раціони з не­стачею кальцію. Найчастіше розвивається рак легенів. Внаслідок опромінення плутонієм-238 та 239 виникають проме­нева хвороба, зниження імунітету, злоякісні захворювання, ско­рочується тривалість життя.

Радіонукліди бувають як природного (їх порівняно мало), так і штучного походження. Останніх (для всіх елементів таблиці Менделєєва) фізики отримали вже понад 2000. Десятки видів подібних активних ядер утворюються під час роботи ядерних дослідних чи енергетичних реакторів.

До найголовніших характеристик радіонуклідів належать:

• кількість Z протонів (заряд ядра), яка й визначає, ізотопом якого хімічного елементу є цей радіонуклід. Спираючись на дані хімії і знаючи Z, можна багато що сказати про хімічні властивості атомів з радіоактивними ядрами;

• кількість нейтронів N і атомне число А (загальна кількість частинок у радіоактивному ядрі). Ядра з однаковими Z і різними N (їх називають ізотопами) мають різну стійкість;

• види їх випромінювання та енергії частинок;

• час напіврозпаду Г1/2 — кількість років (діб чи й годин), за які половина початкової кількості радіонуклідів розпадається з виділенням іонізуючого випромінювання.

Стійкість ядер тим вища, чим більший час напіврозпаду. Останній для різних нестійких ядер може дуже відрізнятися. Для одних час напіврозпаду може бути значно менший за секунду, для інших (як для урану чи торію) він може перевищувати мільярд років. У табл. 31 наведено деякі радіонукліди, які мають певне екологічне значення, а також зазначено періоди напіврозпаду і типи їх випромінювання.

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.

Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або, взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози, інші — менші. Це залежить, зокрема, від того, де. вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромінення залежить також і від способу життя людей.

За підрахунками наукового комітету по дії атомної радіації ООН, середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина одержує зарік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350мкЗв,

тобто трохи більше середньої дози опромінення через радіаційний фон, що утворюється космічними променями.

Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім. Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого джерела. Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження.

В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом калію, що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів ряду торію-232.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо.

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових цілях — для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних — для виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів інтенсивніші ніж за

рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж опромінення, пов'язані з радіоактивними опадами від ядерних вибухів і аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені космічними і наземними природними джерелами.

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел радіації, в основному пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також експлуатацією і "дрібними" аваріями на інших АЕС. Про це достатньо багато і докладно написано в літературі. Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації". Радіація використовується в медицині як у діагностичних цілях, так і для лікування. Одним із найпоширеніших медичних приладів е рентгенівський апарат. Також все більше поширюються і нові складні діагностичні методи, що спираються на використання радіоізотопів. Одним із засобів боротьби з раком, як відомо, є променева терапія. В розвинених країнах річна колективна ефективна еквівалентна доза від рентгенівських досліджень становить приблизно 1000 хв. на 1 млн. жителів.

Отже, звісно негативний вплив радіонуклідів на організм людини є дуже великим і треба приділяти більше уваги до цього фактору нашого життя. Щоб запобігти забрудненню продуктів харчування необхідний їх радіаційний контроль. Це процес досить складний, потребує певного мінімуму параметрів. Значимість проблеми підсилюється також небезпекою, яку створюють для здоров’я людини навіть мінімальні кількості радіонуклідів у їжі.

Висновок

При дослідженні можливостей проектування, створення й використання комп'ютерного тестування в системі дистанційного навчання Moodle установлене:

Дистанційне навчання ( ДО) - сукупність технологій, що забезпечують доставку тим, яких навчають, основного обсягу досліджуваного матеріалу, інтерактивна взаємодія тих, яких навчають, і викладачів у процесі навчання, надання тим, яких навчають, можливості самостійної роботи з освоєння досліджуваного матеріалу, а також у процесі навчання.

Перспективним є інтерактивна взаємодія зі студентами за допомогою інформаційних комунікаційних мереж, з яких масово виділяється середовище інтернет-користувачів.

SCORM - стандарт, розроблений для систем дистанційного навчання. Даний стандарт містить вимоги до організації навчального матеріалу й усієї системи дистанційного навчання. SCORM дозволяє забезпечити сумісність компонентів і можливість їх багаторазового використання: навчальний матеріал представлений окремими невеликими блоками, які можуть включатися в різні навчальні курси й використовуватися системою дистанційного навчання незалежно від того, ким, де й за допомогою яких засобів були створені.

Система керування навчанням - основа системи керування навчальною діяльністю (англ. LearningManagmentSystem),використовується для розробки, керування й поширення навчальних онлайн-матеріалів із забезпеченням спільного доступу. Створюються дані матеріали у візуальному навчальному середовищі із завданням послідовності вивчення. До складу системи входять різного роду індивідуальні завдання, проекти для роботи в малих групах і навчальні елементи для всіх студентів, засновані як на змістовному компоненті, так і на комунікативному.

Найбільшою популярністю користується система керування навчанням Moodle.

Moodle (модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище) комбінує в собі кілька класів систем:

Система керування сайтом (CMS).

Система керування навчанням (LMS).

Віртуальне середовище навчання (VLE).

Moodle поширюється вільно, як програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом ( відповідно до GNU Public License). Система Moodle пройшла сертифікацію відповідності стандарту SCORM 1.2

У більшості джерел, коли мова заходить про тестові технології в навчальному процесі, тест розглядається як елемент контролю.

Тест - це сукупність завдань, орієнтованих на визначення рівня засвоєння певних аспектів змісту навчання.

Комп'ютерне тестування - це засіб, який дозволяє з мінімальними витратами часу викладача об'єктивно перевірити знання великої кількості студентів.

Добре спланований графік тестувань є гарним стимулом, який спонукає студентів до систематичної роботи протягом семестру.

Комп'ютерні тести позитивно сприймаються студентами. Перевагою комп'ютерного тестування є автоматична перевірка результатів і виключення впливу людського фактора.

Навчальний тест - це сукупність завдань, орієнтованих на визначення рівня засвоєння невеликих за обсягом аспектів змісту навчання, які

припускають надання студентові можливості аналізу й, можливо, виправлення своїх помилок.

Система керування навчанням Moodle надає широкий спектр можливостей для побудови тестів різного роду: кількість спроб проходження тесту; тимчасові затримки між спробами; вибір методу оцінювання (у випадку декількох спроб): вища/нижча оцінка, перша/остання спроба; перемішування як самих питань у тесті, так і варіантів відповідей; навчальний режим: студент зможе відповісти на запитання кілька разів у рамках однієї спроби. Можливе нарахування штрафних балів за кожну неправильну відповідь; режим перегляду результатів: що (своя відповідь, бали, коментарі, усі відповіді, загальний коментар до всього тесту) і коли (відразу після спроби, пізніше, але перше ніж тест буде закритий, після того як тест буде закритий) зможе побачити студент; коментарі до всього тесту залежно від отриманої оцінки; коментарі для кожного варіанта відповіді; коментар, що настроюється для кожного питання; конструювання тесту на основі випадкового вибору питань із категорій. При побудові курсу навчання його можна наситити невеликими навчальними тестами різного роду (тест самоконтролю, тренінг). Основною характеристикою таких тестів повинна бути можливість аналізу й, можливо, виправлення своїх помилок студентом. Для цього необхідно:

• дати студентові можливість кілька разів пройти тест;

• залежно від того, наскільки ви прагнете допомогти студентові в пошуку помилки, настроїти режим перегляду результатів. Чим більше інформації ви йому дасте, тем легше йому буде розібратися, у чому саме він помилився. Чим менше - тим більше йому треба буде подумати самому;

• для кожного дистрактора додати коментар, який буде виводитися студентові, якщо він вибере саме цей варіант відповіді.

Література

1. Агопонов С.В. Засобу дистанційного навчання - Спб.: Бхв-Петербург, 2005. - 109 с.

2. Андрєєв А.В., Андрєєва С.В, Доценко І.Б. Практика електронного навчання з використанням Moodle, 2008 р.

3. Белозубов А.В., Миколаїв Д.Г. Система дистанційного навчання Moodle: Учбово-методичний посібник, 2007 р.

4. Вуль В. Електронний підручник і самостійна робота студентів: у збірнику Навчальні й довідкові електронні видання: досвід і проблеми: Матеріали науково-практичної конференції. - Спб.: Петербурзький інститут печатки, 2002. - 157 с.

5. Демкин В.П., Можаева Г.В. Технології дистанційного навчання. - Томськ, 2007.

6. Для студентів лекції, методички, підручники. Сторінка "Організація навчання Online у мережному середовищі з використанням системи дистанційного навчання Moodle". Документація Moodle. http://docs. moodle.org/ru

7. Компанія "Відкриті технології". Стаття "Переваги MOODLE". http://www.opentechnology.ru/info/moodle_about. mtd

8. Інформаційний портал Moodle. http://moodle.org/

9. М’ясникова Т.С., М'ясників С.А. Система дистанційного навчання MOODLE.-Харків, 232 с.

10. Науково-освітній портал МГТУ ім. Н.Є. Баумана. Стаття "Система критеріїв якості навчального процесу для дистанційного утвору". http://www.engineer. bmstu.ru/resources/science/02_01_002. htm

11. Трайнев В.А., Гуркин В., Трайнев О.В. Дистанційне навчання і його розвиток - Москва, 2006. - 196 с.

12. Основи діяльності тьютора в системі дистанційного утвору, Видавництво: Дрохва, 2007 р. - 592 с.