• Державні органи управління, в компетенцію яких вхо- дить впровадження державної екологічної політики: 
Верховна Рада України визначає засади державної еко- логічної політики (ч. 5 ст. 85 Конституції України); 
Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення держав- ної екологічної політики (ч. 1 ст. 116 Конституції України); 
Міністерство охорони навколишнього природного середо- вища України забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (зем- лі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів тери- торіальних вод, континентального шельфу і виключної морської (економічної) зони України) (п. 3 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України); 
Державний комітет України із земельних ресурсів розро- бляє пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення держав- ного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встанов- лення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи та подає їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища (п. 3 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів);

• Державна екологічна інспекція України приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації державної по- літики у сфері охорони навколишнього природного серед- овища, раціонального використання природних ресурсів (земля, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, кон- тинентального шельфу та виключної (морської) економіч- ної зони України), поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної і радіаційної безпеки (п. 3 Положення про Дер- жавну екологічну інспекцію) та ін.

• Закон україни Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року

• Першопричинами екологічних проблем України є:

• успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;

• зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;

• недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;

• Першопричинами екологічних проблем України є:

• успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;

• зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;

• недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;

• Розділ 2. Мета і принципи національної екологічної політики

• Метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.

• Основними принципами національної екологічної політики є:

• посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку;

• запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, державної екологічної експертизи, а також державного моніторингу навколишнього природного середовища;

• відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь;

• невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• пріоритетність вимоги "забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну";

• відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

• доступність, достовірність та своєчасність отримання екологічної інформації;

• державна підтримка та стимулювання вітчизняних суб'єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

• Розділ 3. Стратегічні цілі та завдання

• Національна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей.

• Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості

• Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки

• 16.Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.

• Серед підзаконних нормативно-правових актів еколо- гічного законодавства сьогодні особливе значення мають:

• постанови Верховної Ради України:

  • «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року No 2200-ХII9,

  • «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»від 5 березня 1998 року No 188/98-ВР1,

  • «Про стан дотриман- ня вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов’язаної з надрокористуванням в Україні» від 20 листопада 2003 року No 1310-IV2 та ін.,

• а також розпоря- дження Кабінету Міністрів України

  • «Про схвалення Кон- цепції реформування та розвитку лісового господарства» від 18 квітня 2006 року No 208-р3,

  • «Про схвалення Концеп- ції національної екологічної політики України на період до 2020 року» від 17 жовтня 2007 року No 880-р4 тощо.

• До підзаконних нормативно-правових актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також норматив­ні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

• Групу підзаконних нормативних актів поділяють на види за такими критеріями:

• за зовнішньою формою виразу (постанови, накази, рішен­ня, правила та ін.);

• за суб’єктами (нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо);

• за часом дії — постійні і тимчасові.