76. Атмосферне повітря, повітряний простір, космос: юридичне поняття та співвідношення.

• Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»

• атмосферне повітря – це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;

• Повітряний Кодекс

• повітряний простір - частина повітряної сфери, розташована над суходолом і водною територією України, у тому числі над її територіальними водами (територіальним морем), і обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії державного кордону України;

• Дані поняття є суміжними, але не тотожними, оскільки атмосферне повітря являє собою суміш певних газів, то повітряний простір складає частину повітряної сфери, розташованої над сушею, водною територію України, тому є частиною території України.

• Атомосферне повітря, яке знаходиться у межах території України, відповідно до ст. 13 Конституції України, є об'єктом права власності Українського народу, а суверенітет України відповідно до ст. 2 Конституції України, поширюється на всю її територію, у тому числі і на повітряний простір та атмосферне повітря.

• Простір за межами земної атмосфери називають космічним простором.

• Основу правового регулювання космічного простору та небесних тіл становлять Договір про космос 1967 р. та Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

• Важливим є питання розмежування повітряного простору, що знаходиться над територією держави і щодо якого держава володає повним та виключним суверенітетом, і космічного простору, який вважається загальною спадщиною людства. Щодо останнього діє заборона національного присвоєння.

• Сьогодні немає конвенційної норми, яка б визначала параметри межі між повітряним простором держав і космосом. Сформувався міжнародний звичай, відповідно до якого космічний простір починається з висоти 100-110 км над рівнем моря, тобто з висоти мінімальних перигеїв орбіт штучних супутників Землі.

• Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюється на благо та в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Космічний простір та небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності й відповідно до міжнародного права при вільному доступі до всіх районів небесних тіл.

76. Особливості охорони та використання атмосферного повітря.

• Охорона атмосферного повітря – це система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

• Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються законами України «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону навколишнього природного середовища», постановами Кабінету Міністрів України «Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря» та ін.

• 3 метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря Законом України «Про охорону атмосферного повітря» встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмосферу.

• Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається обласними, Київською,Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

• Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання зобов'язані вживати необхідних заходів для запобігання та недопущення перевищення встановлених санітарними нормами рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на середовище життєдіяльності людини.

• Господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

• Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих речовин або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних екологічних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов'язані заздалегідь розробити та погодити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря відповідно до закону.

• У разі виникнення таких надзвичайних екологічних ситуацій - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані негайно повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря, і вжити заходів до охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.

• Законодавство України містить приписи щодо:

• регулювання діяльності, яка впливає на погоду і клімат. Діяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може здійснюватися лише за спеціальними дозволами

• Субєкти підприємницької діяльності зобов'язані відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату. .

• вимоги до охорони атмосферного повітря під час застосування пестицидів та агрохімікатів. Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані дотримуватися правил та вимог щодо транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів з метою недопущення забруднення атмосферного повітря.

• Вимоги до охорони атмосферного повітря під час видобування надр та проведення вибухових робіт. Видобування надр та вибухові роботи повинні проводитися з дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря способами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

• захисту атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Зокрема, Не допускається спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря.

• Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об'єкти

• Регулювання відвернення і зниження шуму. Повинні забезпечуватися:

• створення і впровадження малошумних машин і механізмів;

• удосконалення конструкцій транспортних та інших пересувних засобів та умов їх експлуатації, а також утримання в належному стані залізничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, вуличного покриття;

• розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з джерелами шуму під час планування і забудови населених пунктів відповідно до встановлених законодавством санітарно-гігієнічних вимог, будівельних норм та карт шуму;

• виробництво будівельних матеріалів, конструкцій, технічних засобів спорудження житла, об'єктів соціального призначення та будівництво споруд з необхідними акустичними властивостями;

• організаційні заходи для відвернення і зниження виробничих, комунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи запровадження раціональних схем і режимів руху транспорту та інших пересувних засобів і установок у межах населених пунктів.

• Громадяни зобов'язані дотримувати вимоги, встановлені з метою зниження побутового шуму у квартирах, а також у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях.

• 84.

• На підставі ст. 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють:

• - Кабінет Міністрів України;

• - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища; (Мін. Екології та природних ресурсів)

• - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я; (МОЗ)

• - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевідержавні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

• На законодавчому рівні основна увага приділена таким функціям державного управління у галузі охорони атмосферного повітря як стандартизація, нормування, державний облік та моніторинг та відповідно контроль.

• Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.

• А також : забезпечення безпечного навколишнього природного середовищата запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;

• встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання

• виникненню аварій та техногенних катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

• Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:

• - об’єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей та на стан атмосферного повітря;

• - види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

• - види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

• Облік ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря та прогнозування зміни його стану; розроблення

• державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров’я, здійснення інших заходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел,

• ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

• Облік полягає у безпосередньому взятті на облік об’єктів що здійснюють шкідливий вплив , ведення інвентаризації викидів , ведення звітності

• Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про викиди забруднюючих речовин та рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря. ( є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.)

• Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань

• охорони навколишнього природного середовища, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

• Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо

• вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря (ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

• Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря на підставі ст. 30 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища

• відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища”

• 85.

• Законом України «Про охорону атмосферного повітря»

• Перелік видів юридичної відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря не встановлений. Проте норми чинного кримінального, адміністративного, цивільного, трудового законодавства та практика їх застосування свідчать про наявність у даній галузі наступних видів юридичної відповідальності: кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної.

• Ст.33 Закону про “Охорону атм. повітря” :

• 1)порушення прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

• 2) перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

• 3) перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

• 4) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

• 5) перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

• 6) недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

• 7) провадження незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

• 8) впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

• 9) порушення встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування

• пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

• 10) проектування і будівництво об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

• 11) невиконання розпоряджень та приписів органів, які

• здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

• 12) ненадання або перекручення передбаченої законодавством своєчасної,

• повної та достовірної інформації про стан атмосферно-

• го повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосфер-

• не повітря, джерела забруднення, екологічну обстановку

• 13) недотримання норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію об’єктів

• Кримінальна відповідальність :

• Під кримінально-правовим забрудненням атмосферного повітря (у рамках ст. 241 КК України) необхідно розуміти:

• Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок по­рушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля,

• Кваліфікований склад - тіі самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі на­слідки.

• Адміністративна відповідальність наступає за наступні правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря:

• порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

• порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 781 КУпАП);

• недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

• випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

• експлуатацію автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

• Цивільно-правова

• (ст.34 закону про охорону Атм. повітря) : Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. +наказом Мінекології України від 18 травня 1995 року № 38 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

• Дисциплінарна відповідальність Особи, які порушують свої посадові обов’язки щодо охорони атмосферного повітря (неналежним чином їх виконують, або взагалі не виконують) притягаються до дисциплінарної відповідальності на підставі норм Кодексу законів про працю України.

• (Посадові інструкції)

• 86.

• Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

• Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

• Метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної,науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об'єктів, які передбачається здійснити протягом п'яти років, а також стратегії розвитку об'єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об'єкта природно-заповідного фонду.

• 87

• Природно-заповідний фонд становлять (Преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд»): ділянки суші і водного простору, а також природні комплекси та об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені із метою збереження природної різноманітності, загального екологічного балансу і забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

• Приймається положення щодо кожної із територій чи об’єктів, яке затверджується Міністерством природи і центральним органом виконавчої влади у галузі культури. Об’єкти природно-заповідного фонду можуть мати загальнодержавне або місцеве значення, розрізняються залежно від мети, залежно від якої визначається правовий режим, а також розрізняються за статусом. Вони є юридичними особами, не є юридичними особами або можуть бути юридичними особами.

• Можуть бути:

• 1. Природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища.

• 2. Штучно створені – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки природи, а також парки й пам’ятки садово-паркового мистецтва.

• Природні заповідники – це природоохоронні науково-дослідні установи

• загальнодержавного значення, що створюються із метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів та їх вивчення, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки.

• Біосферний заповідник – природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення, що створюється із метою збереження найбільш типових природних комплексів біосфери із метою здійснення фонового екологічного моніторингу, а також вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

• Національні природні парки – природоохоронна рекреаційна культурно-освітня і науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється зі метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, освітню, естетичну цінність.

• Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні установи

• місцевого чи регіонального значення,що створюються із метою збереження унікальних або типових природних комплексів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

• Заказники – територія або акваторія, яка оголошена заказником із метою збереження і відтворення природних комплексів та їх окремих компонентів. Види:

• 1. Ландшафтні заказники.

• 2. Лісові заказники.

• 3. Ботанічні заказники,

• 4. Загальнозоологічні заказники.

• 5. Орнітологічні заказники.

• Можуть бути постійними або тимчасовими; їхній правовий режим є значно менш суворим, аніж правовий режим природних заповідників.

• Пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. До пам’яток природи можуть належати печери.

• Отже, залежно від унікальності і природоохоронної наукової цінності природник комплексів вони поділяються на об’єкти загальнодержавного, міжнародного або місцевого значення. Міжнародне значення мають біосферні заповідники.

• Як загальнодержавне, так і місцеве значення можуть мати заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади та дендрологічні сади, зоологічні парки і парки садово-парко.

• Статус юридичних осіб надається природним заповідникам.

• Не є юридичними особами заповідні урочища, заказники і пам’ятки природи.

• 88.

• Передбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній,комунальній і приватній власності..

• Правове регулювання власності здійснюється ЗК і Законом України «Про природно-заповідний фонд».

• Використання таких об’єктів здійснюється у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітніх і для потреб моніторингу.

• Положення про наукову та науково-технічну діяльність природних і біосферних заповідників та національних природних парків.

• Інші види використання об’єктів природно-заповідного фонду здійснюються:

• 1. За умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню.

• 2. Якщо така діяльність прямо не заборонена законодавством.

• Видаються дозволи місцевими радами щодо об’єктів місцевого значення у порядку, що передбачений положенням Про порядок отримання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду.

• Стаття 4. Форми власності на території та об'єкти

• природно-заповідного фонду ( Закон про Прир.заповідний фонд)

• Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

• 89

• Використання :

• Суспільні відносини, які виникають у зв’язку з використанням і охороною територій і об’єктів природно-заповідного фонду, урегульовані Законом України «Про природно-заповідний фонд», Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року «Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні»,

• Використання територій і об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється з дотриманням вимог законодавства про природно- заповідний фонд та законодавства про екологічну мережу. Залежно від мети їх використання поділяється на такі види: природоохоронна; науководослідна; оздоровча та інша рекреаційна; освітньо- виховна; а також потреби моніторингу навколишнього природного середовища.

• Стаття 9. Види використання територій та об'єктів

• природно-заповідного фонду ( Зу про природно-заповідний фонд)

• Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

• Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

• Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

• Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

• Ресурси заг.держ значення - дозвіл - цовв ( мін природи) Загдерж ліміти - цовв

• Місцеві - дозвіл - тер. органи цовв

• Місцеві ліміти - теж тер. орагни цовв

• Порядок видачі встановлюєтьс КМУ.

• Охорона :

• Для забезпечення необхідного режиму охорони комплексів і об’єктів природних заповідників, попередження негативного впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях встановлюються охоронні зони.

• У разі потреби охоронні зони можуть встановлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних пар-ків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендроло- гічних парків, зоологічних парків і парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на підставі спеціальних обстежень ландшафтів і госпо- дарської діяльності на прилеглих територіях.

• Режим охоронних зон територій і об’єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.

• В охоронних зонах забороняється будівництво промислових та інших об’єктів, розвиток господарської діяльності, яка може негативно впли- нути на території і об’єкти природно-заповідного фонду.

• Оцінка такого впливу здійснюється на підставі екологічної експертизи, яка про- водиться в порядку, встановленому Законом України «Про екологічну експертизу».

• Охорона природних заповідників, біосферних заповідників,національних природних парків, а також ботанічних садів,дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

• Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу цих обʼєктів.

• Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

• 90.

• Законодавче регулювання управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду здійснюється на основі Розділу ІІ Закону України “Про ПЗФ”

• Стаття 11. Спеціально уповноважений орган державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду

• Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

• (Мінприроди)

• Для забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду можуть створюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

• Стаття 12. Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду

• Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

• Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

• Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають.

• До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об'єктами природно-заповідного фонду входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, екологічної освіти, господарського та іншого обслуговування.

• Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.

• Об'єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на участь в управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фонду шляхом:

• внесення пропозицій щодо організації нових територій та

• об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання і відтворення природних комплексів та об'єктів;

• сприяння державним органам в їх діяльності у цій сфері;

• участі у встановленому порядку у проведенні екологічної експертизи об'єктів, що негативно впливають чи можуть негативно вплинути на стан територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• участі у контролі за додержанням режиму таких територій та об'єктів

• здійснення відповідно до законодавства України інших заходів,