• На підставі ст. 3 Водного кодексу України усі води(водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.

• До водного фонду України належать:

• 1) поверхневіводи: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншіводні об’єкти;

• 2) підземні води та джерела;

• 3) внутрішніморські води та територіальне море.

• Зміст понять «води» та «водні об’єкти» ототожнюється як на законодавчому, так і науковому рівні. Так, в ст. 1 Водного кодексу України зазначено: «водокористування– використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства,транспорту та інших галузей господарства, включаючиправо на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів)».

• Законодавча класифікація

• Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення

• До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;

• 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

• 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

• 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

• До водних об'єктів місцевого значення належать:

• 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

• 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

• • За своїми природними характеристиками водні об'єкти класифікуються на поверхневі і підземні; на штучні і природні.

• • З урахуванням державно-правового статусу водні об'єкти поділяються на внутрішні та територіальні. Перші розташовані в межах державних кордонів, другі — це прибережні морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки.

• 69. Відносини водокористування. Суб’єктний склад. Права та обов’язки водокористувачів.

• Право водокористування – це сукупність правових норм, що регулюють використання водних об’єктів та наділяють певних суб’єктів правами і обов’язками водокористувачів.

• Зміст поняття «використання води» закріплений у ст. 1 Водного кодексу України, а саме: процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

• Стаття 42. Водокористувачі

• Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

• Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

• Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

• Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

• Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об’єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

• Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

• Стаття 43. Основні права водокористувачів

• Водокористувачі мають право:

• 1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування;

• 2) використовувати водні об'єкти на умовах оренди;

• 4) вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

• 5) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

• 6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах;

• 7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

• Права водокористувачів охороняються законом.

• Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

• Стаття 44. Обов'язки водокористувачів

• Водокористувачі зобов'язані:

• 1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

• 2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

• 3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

• 4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

• 5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

• 6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

• 7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

• (их там много, вставила первые)

• Стаття 45. Обмеження прав водокористувачів

• У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

• Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

• Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.

• Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування.

• Право загального водокористування може бути обмежено у порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу.

• 70. Поняття та види водокористування.

• ВК

• водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

• Стаття 46. Види водокористування

• Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

• Стаття 47. Право загального водокористування

• Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

• З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

• Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

• На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.

• Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

• Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.}

• Стаття 48. Спеціальне водокористування

• Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

• Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

• Не належать до спеціального водокористування:

• • подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

• • усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

• • використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

• • вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

• • виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

• • видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;

• • прокладання трубопроводів і кабелів;

• • проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

• • інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

• Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування

• Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

• Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

• Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

• Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

• Стаття 50. Строки спеціального водокористування

• Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

• Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

• У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

• Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

• Використання водних об'єктів можливе і на умовах оренди (ст. 51 ВК України). Передача орендарем права на оренду водного об'єкта або його частини іншим суб'єктам ведення господарства забороняється. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором. Водокористувачі (орендарі) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому для цього водокористування.

• Первинне та вторинне водокористування є також видами права водокористування. Первинне водокористування здійснюється водокористувачами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинне ж водокористування здійснюється водокористувачами, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

• Серед видів користування водами слід виокремити платні та безплатні. Безплатними видами є загальне водокористування (ст. 47 ВК України), користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту (ст. 53 ВК України). Платним є передусім спеціальне водокористування. Слід зазначити, що здійснюється вказаний вид збору з метою стимулювання забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

• 71. Особливості управління в сфері використання та охорони вод.

• Стаття 13. Органи, що здійснюють державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

• Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державнихцільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

• Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України,Рада міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої владита інші державні органи відповідно до законодавства України.

• Органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є

• • центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища

• • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища

• • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства,

• • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр

• • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, та інші органи відповідно до законодавства.

• Управлінська діяльність зазначених органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується в межах певних функцій, основними з яких є:

• —розробка і реалізація державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (розробляються з метою здійснення цілеспрямованої та ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання та охорони вод, запобігання їх шкідливій дії. Зазначені програми розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів тощо);

• —здійснення державного обліку вод, ведення водного кадастру (державний облік вод має своїм завданням встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування; водний кадастр містить систематизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів); водокористувачів (крім вторинних); Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів.

• —здійснення моніторингу вод (метою його є забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів);

• —видача дозволів на здійснення спеціального водокористування (має на меті визначення екологічно допустимих меж водокористування на певних водних об'єктах, запобігання безконтрольному, необґрунтованому використанню вод в процесі виробничої та іншої господарської діяльності.

• —нормування водокористування (здійснюється з метою визначення критеріїв оцінки екологічно допустимого впливу на водні об'єкти виробничої та іншої господарської діяльності та встановлення обсягів водокористування з урахуванням наявного потенціалу водних ресурсів на відповідних територіях.

• Система нормативів у цій сфері складається з:

• • нормативів екологічної безпеки водокористування;

• • екологічних нормативів якості води водних об'єктів, які містять науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показників якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні);

• • нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів;

• • галузевих технологічних нормативів утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти (нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні тієї самої сировини), які встановлюються для оцінки екологічної безпеки виробництва; технологічні нормативи використання води);

• —здійснення державного контролю за використанням і охороною вод (має своїм завданням забезпечення додержання всіма юридичними і фізичними особами вимог водного законодавства, зокрема, щодо норм і правил у сфері використання та охорони поверхневих вод, підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод та територіального моря, режиму водоохоронних зон, ведення державного обліку у цій сфері тощо. Він здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, державними органами водного господарства, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства).

• 72. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.

• Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли

• внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

• 1) самовільному захопленні водних об’єктів;

• 2) забрудненні та засміченні вод;

• 3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

• 4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

• 5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

• 6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

• 7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

• 8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей документи державної статистичної звітності;

• 9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

• 10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;

• 11) використанні земель водного фонду не за призначенням;

• 12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах;

• 13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію;

• До дисциплінарної відповідальності притягаються посадові особи, які не виконують або неналежно виконують свої професійні обов’язки щодо охорони та раціонального використання вод і відтворення водних ресурсів. Притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі норм Кодексу законів про працю України.

• Адміністративна відповідальність наступає у разі порушення норм водного законодавства за такі проступки як:

• • порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП);

• • порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУпАП);

• • порушення правил водокористування (ст. 60 КУпАП);

• • пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 КУпАП);

• • невиконання обов’язків по реєстрації в суднових документах операцій з шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62 КУпАП).

• Цивільно-правова відповідальність має вияв у відшкодуванні збитків, які виникли внаслідок порушення водного законодавства. Так, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушеньводного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків (ст.111 Водного кодексу України).

• Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства передбачена за такі злочинні діяння:

• • порушення правил охорони вод (ст. 242 КК України);

• • забруднення моря (ст. 243 КК України);

• • порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК України).

• 73. Об’єкти рослинного світу: юридичне поняття та види.

• Відповідно до ст. 3 Закону України «Про рослинний світ»:

• - рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території;

• - об’єкти рослинного світу – дикорослі та інші несільсько- господарського призначення судинні рослини, мохоподібні,водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання.

• Безпосередніми об'єктами рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб, є природні рослинні ресурси. За своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками вони поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

• До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

• а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного зазначення;

• б) лісові ресурси державного зазначення;

• в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

• г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

• Крім того, до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

• До природних рослинних ресурсів місцевого значення належать дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, які не віднесені законодавством України до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

• Складовою частиною таких об'єктів, як це зазначено в Законі України «Про рослинний світ», є лісові ресурси державного значення.

• Як об’єкт охорони та використання розрізняють рослинність водяну, ґрунтову та надземну.

• 74 Особливості використання об’єктів рослинного світу, що підлягають особливій охороні.

• Стаття 30. Охорона рідкісних і таких, що перебувають під

• загрозою зникнення, видів рослин

• Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види

• рослин, що зростають в природних умовах на території України, в

• межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної

• (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і

• заносяться до Червоної книги України.

• Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є

• рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на

• території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

• Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що

• підлягають особливій охороні на цих територіях. Перелік та

• Положення про нього затверджуються Верховною Радою Автономної

• Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та

• Севастопольською міськими радами.

• Правова охорона, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу здійснюється відповідно до законів України: «Про охорону навколишнього природного середовища»,«Про рослинний світ», «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» та інших нормативно-правових актів.

• Закон України « Про Червону книгу України»

• Стаття 11. Забезпечення охорони та відтворення об'єктів

• Червоної книги України

• Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України

• забезпечуються органами державної влади, органами місцевого

• самоврядування, фізичними та юридичними особами, що є суб’єктами

• використання тваринного і рослинного світу, власниками об’єктів

• Червоної книги України, власниками та користувачами земельних

• ділянок, у межах яких перебувають рідкісні і такі, що знаходяться

• під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу,

• занесені до Червоної книги України.

• Стаття 19 Умови спеціального використання об'єктів Червоної книги України:

• Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

• Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України з метою отримання прибутку забороняється.

• Порядок видачі та форма дозволів на спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

• МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

• УКРАЇНИ Н А К А З

• Про затвердження Інструкції про порядок видачі

• дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин,

• занесених до Червоної книги України, форм клопотання

• та бланків дозволів на таке добування

• Дозвіл на добування (збирання) тварин і рослин,

• занесених до Червоної книги України, - це офіційний документ, який

• засвідчує право наукових організацій та інших установ на

• використання цих видів.

• Добування (збирання) тварин і рослин, занесених до

• Червоної книги України, без реєстрації в природоохоронних органах

• та без документів, які засвідчують відповідальну за добування

• (збирання) особу, не дозволяється.

• 3.4. Добування (збирання) тварин і рослин, занесених до

• Червоної книги України, допускається лише в присутності

• відповідальних службових осіб Мінприроди України або уповноважених

• від Мінприроди України.

• 3.5. Дозвіл дійсний тільки на строк та на території, вказаних

• в ньому.

• Відтворення рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, здійснюється на основі науково обґрунтованих заходів шляхом:

• - сприяння їх природному відновленню;

• - запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;

• - їх формування на штучно створених об’єктах природнозаповідного фонду (п. 5 Положення про Зелену книгу України).

• 75 .Особливості управління в сфері використання та охорони об’єктів рослинного світу.

• Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки

• Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції (ст. 6 Закону України «Про рослинний світ»).

• Спеціальним органом державної влади у галузі охорони, використання та відтворення рослинних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

• Згідно з п. 30 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня1998 року № 188/98-ВР, державна політика у зазначеній галузі передбачає:

• - удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу;

• - здійснення заходів щодо запобігання техногенним процесам, які негативно впливають на об’єкти рослинного світу;

• - проведення моніторингу популяцій;

• - інвентаризація місцезростань рідкісних та зникаючих видів рослин, занесених до Червоної книги України;

• - урегулювання питань ввезення на територію України та вивезення за її межі об’єктів рослинного світу, особливо тих, які включені до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою знищення тощо.

• Для галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу характерні такі основі спеціальні функції державного управління, як:

• 1) ведення державного обліку і кадастру рослинного світу з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також власників та користувачів (в тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу, відомостями простан рослинного світу.

• Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових,лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України (ст.38 Закону України «Про рослинний світ»).

• 2) ведення моніторингу рослинного світу, який є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 39 Закону України «Про рослинний світ»).

• На підставі ст. 7 Закону України «Про рослинний світ громадяни та їх об’єднання відповідно до законодавства мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об’єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи. Законом України «Про рослинний світ» визначено два види контролю у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу: державний і громадській.

• Державний контроль у зазначеній галузі здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони

• навколишнього природного середовища і його органами на місцях, місцевими державними адміністраціями, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади відповідно до законодавства України (ст. 36 Закону

• України «Про рослинний світ»).

• Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

• Повноваження громадських інспекторів, що здійснюють контроль за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, визначаються відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 37 Закону України «Про рослинний світ»).