5. Екологічне право як галузь науки та навчальна дисципліна.

Екологічне право як юридична наука - це сукупність науково обґрунтованих теорій, концепцій, доктрин про екологічно-правову практику, екологічні правовідносини.

Екологічне право як одна із галузей юридичної науки являє собою систему наукових знань про екологічний праві як галузі права, його становленні та розвитку, принципи та особливості правового регулювання екологічних відносин, основних інститутах екологічного права, державне регулювання екологічних відносин, право власності на природні ресурси, юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, правовий режим використання і охорони природних ресурсів, навколишнього природного середовища в зарубіжних країнах та ін..

Система наукової дисципліни:

- загальна частина науково методологічні засади ( предмет метод джерела, еколог права і обов'язки, право власності і природокористування, основи управлінської діяльності, економіко-правовий механізм, відповідальність)

-особлива частина ( використання природних ресурсів що входять в Національну екологічну систему ( земель вод лісів надр рослинного і тваринного світу атмосферного повітря) охорона навкол середовища та окремих складових природних комплексів і ландшафтів континентального шельфу та виключно морської економічної зони, правове забезпечення екологічної безпеки, охорони життя і свободи людини

-спеціальна частина міжнародне співробітництво

Екологічне право, як навчальна дисципліна - це сукупність знань, умінь та навиків, які є необхідними до засвоєння для здобуття фаху юриста або іншого суспільно-значущого фаху. Екологічне право як навчальна дисципліна складається із двох частин: загальної й особливої.

6. Місце екологічного права у національній системі права.

Екологічне право – самостійна галузь права

Характерною особливістю екологічного права як комплексної галузі є включення до неї визнаних на сьогодні інших галузей права – земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного і атмосфероохоронного. Ці галузі мають власну внутрішню структуру, свій предмет і метод правового регулювання. У системі екологічного права вони фактично є його підгалузями. Земельне, гірниче, водне, лісове, фауністичне і атмосфероохоронне право забезпечують диференційований підхід до екологічно обґрунтованого використання кожного з відповідних природних ресурсів, тоді як норми загальної частини екологічного права «нашаровуються» над вказаними підгалузями, виконуючи функції силового інтеграційного поля.

У системі права України екологічне право існує не відособлено, а взаємодіє з іншими галузями права.

Екологічне і конституційне право. Конституційні норми закладають основи правової охорони довкілля. Конституційному праву належить провідна роль у системі галузей права, стосовно екологічного права теж.

Екологічне й адміністративне право. Зв'язок екологічного й адміністративного права проявляється, в першу чергу, в застосуванні однакових методів регулювання – імперативних. Адміністративно-правові акти, як правило, виступають підставою виникнення, припинення чи зміни еколого-правових відносин. Адміністративне право регулює порядок діяльності і компетенцію державних органів управління, в тому числі у сфері охорони довкілля. Разом з тим екологічне право на відміну від адміністративного права визначає зміст діяльності органів управління в сфері охорони природи, зміст функцій управління, зокрема такі особливі функції, як ведення кадастрів, моніторинг тощо.

Екологічне і цивільне право. Цивільне право визначає та регулює відносини власності, майнові права учасників відносин, виконує компенсаційну функцію у випадках відшкодування шкоди. Разом з тим відповідні відносини в екологічному праві мають свою специфіку, зокрема відносини власності, відшкодування шкоди тощо. В екологічному праві на відміну від цивільного переважає пріоритет публічних інтересів у сфері охорони навколишнього середовища.

Екологічне і земельне право. Ці галузі найбільш тісно пов'язані між собою, оскільки земля є одним з основних природних об'єктів. Разом з тим предметом земельного права є в першу чергу відносини щодо використання землі. Землеохоронні відносини, а також інші тісно пов'язані охоронні відносини щодо надр, лісів, вод є предметом екологічного права.

Екологічне право тісно пов'язано з міжнародним правом, оскільки нині проблема забезпечення екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилися на глобальну. Про це свідчать міжнародні форуми з питань, охорони навколишнього середовища, наявність міжнародних організацій і оголошення 6 червня Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища.

Роль і значення екологічного права визначаються екологічною політикою держави, яка характеризується напрямами, формами, методами діяльності державних органів у таких найважливіших сферах, як охорона навколишнього середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Правовий інститут екологічної безпеки посідає самостійне місце в системі екологічного права.