• 58. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

• Сутність цивільно-правової відповідальності полягає у покладенні на правопорушника обов’язку відшкодувати майнову або моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства, понести інші негативні наслідки, визначені договором на розсуд сторін. Цивільно-правова відповідальність поділяється на договірну і позадоговірну (деліктну). Договірна відповідальність передбачає застосування санкцій за порушення зобов’язань, що визначені сторонами у договорі (наприклад, на проведення екологічної експертизи чи екологічного аудиту). Але частіше за екологічні правопорушення настає позадоговірна відповідальність у вигляді зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння екологічної шкоди.

• Екологічна шкода – погіршення якісного стану довкілля в цілому чи окремих природних ресурсів, а також шкода, заподіяна життю, здоров’ю, майну чи господарській діяльності людини внаслідок такого погіршення.

• Способи обчислення екологічної шкоди:

• 1. таксовий спосіб – розмір екологічної шкоди визначається шляхом встановлення урядом чи іншими уповноваженими державними органами фіксованого розміру відповідальності (такс) за заподіяння екологічної шкоди залежно від її розміру, наприклад: 500 гривень за 1 кг сміття, що скидається у море (постанова Кабінету міністрів України від 3 липня 1995 року № 484), 250 гривень за одного вбитого голуба (наказ Мінприроди і Держкомлісгоспу від 18 липня 2007 року № 332/262);

• 2. розрахунковий спосіб – розмір екологічної шкоди визначається за спеціальними формулами, що містяться у методиках, які затверджуються державними органами, наприклад: Методика визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, у редакції наказу Мінприроди України від 4 квітня 2007 року № 149, Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України

• 3. витратний спосіб – за кількістю коштів, що потрібні для відновлення попереднього стану природного об’єкту.

• Чинне законодавство передбачає судовий та позасудовий порядок відшкодування екологічної шкоди. Цей обов’язок може бути виконаний на підставі рішення суду (загальної юрисдикції або господарського чи адміністративного).

• Позасудовий порядок відшкодування екологічної шкоди може здійснюватися добровільно, за допомогою страхування ризику заподіяння екологічної шкоди, а також в адміністративному порядку.

• 59.Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.

• Одним з видів юридичної відповідальності у галузі екології є дисциплінарна відповідальність.

• Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення – це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціонального обов’язку, проступки, що пов’язані з неналежним виконанням службових обов’язків посадової особи та інших вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охорони НПС, забезпечення екологічної безпеки.

• Законодавство України не встановлює конкретного переліку дисциплінарних проступків у галузі екології, за які настає дисциплінарна відповідальність. Видами дисциплінарних стягнень згідно зі ст. 147 Кодексу Законів про працю України від 10.12.71 є догана і звільнення з роботи.

• Підставою відповідальності є дисциплінарні поступки в галузі екології (в галузі використання природних ресурсів, в галузі охорони НПС, в галузі забезпечення екологічної безпеки).

• Умови настання дисциплінарної відповідальності:

• протиправність;

• наявність вини суб’єкта;

• професійна правосуб’єктність у галузі екології;

• невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають коло службових, професійних обов’язків.

• Види дисциплінарних стягнень:

• догана;

• звільнення з посади;

• 60.Юридична природа надр та корисних копалин, їх класифікація.

• Одним з об'єктів екологічного права є надра. Визначення поняття надр міститься в ст. 1 Кодексу України про надра. Відповідно до неї:

• Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

• Іншим об'єктом регулювання є корисні копалини. Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України

• Корисні копалини – це природні мінеральні речовини, які можуть використовуватись безпосередньо або після їх обробки. Більш деталізоване визначення корисних копалин подане в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5.05.1997 р. «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр», а саме:

• Корисні копалини – природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання.

• Юридична Класифікація корисних копалин

• Постанова КМУ «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»

• За промисловим значенням

• -Балансові - запаси корисних копалин ділянки надр, для яких на момент проведення геолого-економічної оцінки доведено, що коефіцієнт рентабельності продукції гірничодобувного підприємства є достатнім для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці

• -Умовно балансові

• -Позабалансові

• За ступенем техніко-економічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин поділяються на три групи:

• перша група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку ефективності їх промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обгрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені ДКЗ;

• друга група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їх промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обгрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

• третя група - запаси і ресурси корисних копалин, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку можливого промислового значення перспективної ділянки надр, а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на мінеральну сировину схвалені замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

• За ступенем геологічного вивчення запаси корисних копалин

• Розвідані запаси - це обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів і об'єктів з переробки мінеральної сировини.

• Попередньо розвідані запаси - це обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для визначення промислового значення родовища.

• За ступенем геологічного вивчення і достовірності

• Перспективні ресурси - це обсяги корисних копалин, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок у межах продуктивних площ з відомими родовищами корисних копалин певного геолого-промислового типу.

• Прогнозні ресурси - це обсяги корисних копалин, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, що грунтуються на позитивних стратиграфічних, літологічних, тектонічних, мінерагенічних, палеогеографічних та інших передумовах

• 61.Поняття та види надрокористування.

• Право користування надрами є різновидом права природокористування і має свої особливості. Його слід розглядати як об'єктивне та суб'єктивне право. Як об'єктивне право — це один із центральних інститутів гірничного права, тому що надра становлять виключну власність народу України і надаються тільки в користування (ст. 4 Кодексу про надра і далі — КпН України). Цей інститут включає сукупність правових норм, що регулюють правовий режим використання надр, підстави і порядок виникнення та припинення права користування надрами, основні права та обов'язки надрокористувачів.

• Стаття 14. КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО НАДРА

• Надра надаються у користування для:

• геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

• видобування корисних копалин;

• будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

• виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

• 62. Управління в галузі використання та охорони надр.

• Управління в галузі використання і охорони надр - заснована на правових нормах діяльність відповідних органів Української держави по організації вивчення, раціонального використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині й інших потреб господарського комплексу, охорони надр в їх тісному взаємозв'язку з іншими природними об'єктами, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств, установ, організацій у цій сфері.

• За загальним правилом управління здійснюють державні органи загальної і спеціальної компетенції.

• Повноваження державних органів загальної компетенції (Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних і районних державних адміністрацій, місцевих рад та їх виконавчих органів) визначаються статтями 8-10 Кодексу України про надра, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про місцеві державні адміністрації».

• До основних державних органів спеціальної компетенції на сьогодні відносяться:

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, в складі якого створена Державна геологічна служба. На неї відповідно до Положення про Державну геологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 р. покладені завдання забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, охорони та раціонального використання надр, організація їх геологічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного вивчення, картування геологічного середовища, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин на території України, її континентальному шельфі і у виключній морській економічній зоні.

• Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

• Серед функцій можна виділити наступні:

• Ведення обліку.

• Розподіл і перерозподіл надр.

• Державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин.

• Лімітування в галузі використання надр.

• Інформаційне забезпечення.

• Державний контроль і нагляд.

• 63. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.

• Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.

• Відповідальність несуть особи, винні у таких правопорушеннях:

• а) самовільному користуванні надрами;

• б) порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по їх геологічному вивченню;

• в) вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних утрат і погіршення якості корисних копалин при їх видобуванні;

• д) пошкодженні родовищ корисних копалин, які виклю­чають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

• е) порушенні встановленого порядку забудови площ заля­гання корисних копалин;

• є) невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням над­рами;

• ж) знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що ста­новлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезич­них знаків;

• з) незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, не­обхідних при подальшому геологічному вивченні надр і роз­робці родовищ;

• й) невиконанні вимог щодо проведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

• Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних осіб адміністративних стягнень, зокрема, накладан­ня штрафу. Вона передбачена Кодексом України про надра,

• Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згід­но зі ст. 47 КпАП штраф накладається за самовільне корис­тування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують права державної власності на надра.

• За порушення інших вимог щодо охорони надр та прове­дення робіт по їх геологічному вивченню штраф накладається на підставі статей 57 і 58 КпАП України.

• Кримінальна відповідальність передбачена статтями 240 і 250 Кримінального кодексу України. Згідно зі ст. 240 неза­конне, тобто з порушенням установленого законодавством порядку, видобування корисних копалин, крім загальнопоширених. За злочинні порушення законодавства про континенталь­ний шельф України кримінальну відповідальність передбачає ст. 244 Кримінального кодексу України.

• 64. Юридична природа лісу та лісових ресурсів.

• Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЛК України : Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

• Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

• 1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

• 2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

• 3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

• 4) експлуатаційні ліси.

• Лісові́ ресу́рси — деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

• До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

• 65.Право лісокористування та його види.

• Право лісокористування – правовий інститут лісового права, котрий включає в себе сукупність правових норм, які встановлюють умо­ви і порядок багатоцільового раціонального використання, відтво­рення і охорони лісів, ведення лісового господарства, права і обов'язки лісокористувачів, виходячи з інтересів суспільства в одержанні деревини, інших лісових ресурсів, використання інших корисних властивостей лісу'.

• Види користувань:

• за підставами виникнення — загальне та спеціальне викорис­тання лісових ресурсів.

• Право загального лісокористування здійснюють громадяни, які мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби, інші плоди, крім випадків, передбачених законодав­чими актами.

• Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в ме­жах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в кори­стування у порядку, визначеному земельним законодавством.

• В основу класифікації видів спеціального використання лісів покладено роль лісів, які використовуються як природний ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, жи­виці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних.

• Види права лісокористування :

• — використання деревних ресурсів лісу — заготівля деревини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори і т.ін.);

• — побічні лісові користування — сінокосіння, випасання худо­би, розміщення вуликів та пасік, заготівля деревних соків, заготівля і збір дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини;

• — використання лісів для відтворення ресурсів тваринного по­ходження, користування лісом для потреб мисливського господарства;

• — користування лісом у науково-дослідних цілях; користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях

• 66. Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів

• Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів — це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. В цьому управлінні слід розмежовувати управління з боку держави та внутрішньогосподарське управління з боку лісоко­ристувачів.

• Відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України до відання Верховної Ради України у галузі управління використан­ням, відтворенням та охороною лісів належить: розпорядження лісовим фондом; визначення повноважень діяльності рад і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, ви­ користання та відтворення лісів, вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

• Відповідно до ст.ст. 23, 24 Лісового кодексу України загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Ав­тономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи відповідно до законодавства. Надвідомче державне уп­равління здійснює Міністерство екології та природних ресурсів Ук­раїни і його органи на місцях.

• Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин

• 1) визначає засади державної політики у сфері лісових відносин;

• 2) приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері;

• 3) затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

• 4) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.

• Стаття 27. Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:

• 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

• 2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

• 3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

• 4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

• 5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності;

• 7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;

• 8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.

• Ув. Друзья и коллеги, статьи ниже все регламентируют полномочия центральных органов исполнительной власти, их 42. Основные (на мой взгляд) ниже

• Стаття 28, 28-1, 29, 29-1, 29-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства

• 1) визначає пріоритетні напрями та стратегію розвитку у сфері лісових відносин;

• 2) забезпечує формування державної політики у сфері лісових відносин;

• 3) розробляє та організовує виконання державних цільових, галузевих та інших програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

• 2) здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства;

• 3) організовує ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та моніторингу лісів;

• 9) видає ліцензії відповідно до закону;

• 3) організовує проведення екологічної експертизи

• 67. Відповідальність за порушення лісового законодавства

• За лісопорушення передбачений такий вид адміністратив­ного стягнення, як штраф. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає його стягнення за:

• — незаконне використання земель Державного лісового фонду (ст. 63);

• — порушення встановленого порядку використання лісо­січного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живи­ці (ст. 64);

• — незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка (ст. 65);

• — знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст. 651);

• — знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66);

• — здійснення лісових користувань не у відповідності з ме­тою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ор­дері) або лісовому квитку (ст. 67);

• — порушення правил відновлення і поліпшення лісів, ви­користання ресурсів спілої деревини (ст. 68);

• — пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69);

• — самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квит­ками (ст. 70);

• — введення в експлуатацію виробничих об'єктів без об­ладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71);

• — пошкодження лісу стічними водами, хімічними речови­нами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72);

• — засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73);

• — знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74);

• — знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75);

• — знищення корисної для лісу фауни (ст. 76);

• — порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77);

• — самовільне випалювання сухої рослинності або її за­лишків (ст. 771).

• 68.Поняття вод та водних об’єктів. Їх класифікація.

• В преамбулі Водного кодексу України зазначено, що усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України поняття

• «води» розкривається як усі води(поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;

• «водний об’єкт» розуміється як природний або створений штучно елемент довкілля,в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

• у зміст «водні ресурси» вкладені обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території тощо.