22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.

Стаття 39. Законні представники

1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

У навчальній і науковій цивільно-процесуальній літературі залежно від підстави виникнення процесуальне представництво поділяється на законне та договірне. Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо. Воно здійснюється батьками, опікунами, піклувальниками. На його виникнення згоди цих осіб не потрібно.

Особливістю законного представництва є те, що представнику не потрібно згоди особи, яку вони представляють, на вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Законний представник компенсує відсутність цивільної процесуальної дієздатності у малолітньої або недієздатної особи і виступає в процесі на захист її інтересів. При цьому слід звернути увагу, що стороною (третьою особою) є сам малолітній або недієздатний як учасник спірних правовідносин.

У судовій практиці мають місце випадки, коли замість дітей позов пред'являється безпосередньо до їх батьків як відповідачів або ж батьками в інтересах своїх дітей як позивачами. Така практика видається неправильною, оскільки фактично відбувається безпідставна підміна суб'єкта, права та інтереси якого захищаються судом.

На наш погляд, в таких випадках стороною слід зазначати безпосередньо малолітню особу або недієздатного, а для захисту інтересів цих осіб залучати законного представника.

Законне представництво припиняється одразу, як тільки відпала передбачена законом підстава, з якої воно виникло. Так, повноваження батьків, як законних представників, припиняються з моменту досягнення дитиною повноліття. Надалі батьки можуть участь в процесі лише за згодою дитини та на основі наданих їм повноважень.

Водночас відповідно до ст. 154 СК батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. Надання представнику повноважень щодо укладення від імені малолітніх та підопічних мирової угоди, відмови від позову, визнання позову може істотно вплинути на майновий стан довірителя. Тому, на нашу думку, законні представники не можуть надавати такі повноваження без згоди органу опіки та піклування. З метою запобігання порушенням прав та інтересів дітей, суд повинен з'ясувати обсяг повноважень представника дитини, думку органу опіки та піклування та пересвідчитися в тому, що відмова від позову чи його визнання, мирова угода не суперечать інтересам дитини.

Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом

1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.

3. У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.

4. Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.

5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього Кодексу.

Законний представник повинен брати участь в процесі на захист інтересів підопічного.

Може виникнути ситуація, коли під час розгляду цивільної справи суд виявить, що сторона або третя особа визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності, але у неї немає законного представника. У такому разі до участі у справі залучається орган опіки та піклування, який визначає кандидатуру опікуна (піклувальника) у своєму поданні, а суд постановляє ухвалу про призначення опікуном (піклувальником) і залучає відповідну особу до участі у справі як законного представника.

Під час залучення особи, призначеної піклувальником, потрібно враховувати положення ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.

Частина 2 коментованої статті присвячена вирішенню питання при виявленні під час розгляду цивільної справи відсутності законного представника у малолітньої чи неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування.

Орган опіки та піклування має визначити кандидатуру опікуна (піклувальника) і надати суду відповідне подання. А суд, в свою чергу, повинен: встановити над дитиною опіку (піклування); призначити їй опікуна (піклувальника); залучити опікуна (піклувальника) до участі у справі як законного представника малолітньої чи неповнолітньої особи. Також при залученні піклувальника неповнолітньої особи слід пам'ятати про норму, закріплену у ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.

Суд повинен замінити законного представника, якщо той не має права представляти інтереси свого підопічного з підстав, встановлених законом. Кандидатура нового представника визначається за поданням органу опіки та піклування.

Із змісту коментованої статті випливає, що положення, закріплене її ч. 3, стосується лише законних представників фізичних осіб, визнаних недієздатними або обмежених у цивільній дієздатності, малолітніх і неповнолітніх осіб.

Якщо під час розгляду справи виникнуть питання про необхідність призначення або заміни законного представника на підставах, визначених частинами 1 - 3 коментованої статті, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до залучення до участі у ній призначеного законного представника (п. 5 ч. 1 ст. 201, п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК).

Стаття 44. Повноваження представника в суді

1. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

3. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються статтями 248 - 250 Цивільного кодексу України.

4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні.

5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.