62. Поняття цивільної юриздикції та її види.

Цивільна юрисдикція визначає коло справ, що підлягають розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Сфера юрисдикції судів законом чітко не визначена. В частині першій статті 15 ЦПК лише зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справи щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У теорії цивільного процесу виділяють такі види належності справи до цивільної юрисдикції суду: виключна, альтернативна (множинна), договірна.

Виключною називається така підвідомчість, відповідно до якої розгляд певної категорії цивільних справ належить до виключної компетенції суду. Зокрема, лише у порядку цивільної юридисдикції суду вирішуються справи про усиновлення дітей, про позбавлення батьківських прав (ст. 165,207 СК України).

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд цивільної справи належить до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, трудові спори можуть розглядатись комісіями з Трудових спорів (КТС) або у судах.

Договірною буде підвідомчість, яка визначається взаємною згодою сторін. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" сторони за взаємною угодою можуть передати будь-який спір, що виник між ними, на вирішення третейського суду, за винятком спорів, передбачених ст. 6 цього Закону.

63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.

Цивільні процесуальні правовідносини — це врегульовані цивільним процесуальним правом відносини, що складаються між судом і кожним з учасників цивільного процесу у зв'язку зі здійсненням правосуддя у цивільних справах, що становлять певну систему.

Суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин — це носій цивільних процесуальних прав та обов'язків. ЦПК по­діляє суб'єктів на дві групи: суд та учасники цивільного про­цесу, а останніх своєю чергою,— на осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу .

Основним критерієм визначення належності тою чи іншого суб'єкта цивільних процесуальних відносин до тої чи іншої групи, є зміст його діяльності та наявність юридичної заінте­ресованості. Тому доцільно провести поділ суб'єктів на три групи: 

- суд (Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Специфіка його діяльності, призначення га правового статусу потребує віднесення його до окремої групи суб'єктів. Особливою властивістю цього суб'єкта є те, що він повинен бути безстороннім та об'єктивним. Для забезпеченим цього у законодавстві закріплений інститут відводу (самовід­воду). 

Основним призначенням суду як суб'єкта цивільних проце­суальних правовідносин є відправлення правосуддя, яке нале­жить до його виключної компетенції. Делегування функцій су­дів, а також привласнення цих функцій іншими органами та особами не допускається); 

- особи, які беруть участь у справі (Особи, які беруть участь у справі, — це учасники (суб'єкти) цивільних процесуальних правовідносин, які наділені юри­дичною заінтересованістю, що визначає їхній правовий ста­тус при розгляді та вирішенні цивільної справи); 

- особи, які сприяють судовому розгляду та вирішенню справи (інші учасники цивільного процесу)