- •Глава 4. Врегулювання спору за участю судді
- •6. Експерт в цивільному процесі
- •Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •Завдання та порівняльна характеристика стадій підготовки справи до судового розгляду та підготовчого провадження у справі.
- •Захист відповідача в цивільному процесі.
- •Заходи процесуального примусу
- •11. Принцип безпосередності в цпп
- •12.Інстанційна юрисдикція
- •13.Критерії визначення порядку розгляду справи(загального позовного, спрощеного позовного, окремого та наказного провадження)
- •14.Мирова угода в цивільному процесі.
- •15.Обов’язки учасників справи
- •Обов’язок доказування і подання доказів.Обставини (факти), що не входять до предмету доказування.
- •Обчислення процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупиненняпроцесуальних строків
- •18. Організаційно-функціональні принципи правосуддя.
- •19. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.
- •20. Письмові заяви учасників справи .
- •21. Письмові, речові та електронні докази як засоби доказування у цивільному процесі.
- •22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.
- •23. Підстави відмови у відкритті провадження у справі.
- •24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
- •25. Підстави призначення додаткової та повторної експертизи
- •26. Підстави та наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
- •28. Поняття та види судових витрат
- •29. Поняття преюдиційних фактів
- •Поняття відкладення розгляду справи, підстави для відкладення справи. (старий цпк)
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва. (старий і новий цпк)
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Поняття елементів позову. Визначення тотожності позову.
- •Поняття забезпечення позову. Способи забезпечення позову. Поняття позовів та їх види.
- •36.Поняття законного представництва. Процесуальні права та обов’язки законного представника.
- •Поняття зустрічного позову і підстави його пред’явлення.
- •Поняття наказного провадження та його відмінність від позовного.
- •39.Поняття неналежного відповідача. Процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті.
- •41.Поняття окремого провадження. Його відмінність від позовного провадження. Справи окремого провадження, що підвідомчі суду. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •44. Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків.
- •45. Поняття процесуального правонаступництва.
- •46. Поняття процесуальної співучасті в цивільному судочинстві України. Види співучасті.
- •47.Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
- •49) Поняття та види територіальної юрисдикції (підсудності)
- •50)Поняття та етапи проведення судового засідання у справі.
- •51)Поняття та підстави залишення заяви без розгляду.
- •52)Поняття та підстави залишення заяви без руху.
- •53) Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •54 Поняття та система принципів цивільного процесуального права.
- •55.Поняття та склад осіб, що беруть участь у справі, та учасників справ,їх порівняльна характеристика
- •56. Поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги. Процесуальний порядок їх вступу в справу. Процесуальні права та обов’язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
- •57. Поняття третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, порядок їх вступу в справу, їх процесуальні права та обов’язки.
- •58. Поняття факультативної співучасті. (необов’язкова / можлива)
- •59.Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •60. Поняття цивільно-процесуального права, його система та предмет.
- •62. Поняття цивільної юриздикції та її види.
- •63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •64. Попереднє судове засідання в загальному позовному провадженні.
- •65. Порядок витребування доказів.
- •72. Принципи процесуальної рівності сторін .
- •73. Протокол судового засідання
- •74. Процес доказування та його стадії. Участь суду в процесі доказування.
- •76. Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх осіб.
- •77. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форми їх участі.
- •78.Реалізація принципу одноособовості та колегіальності в цивільному судочинстві України.
- •79.Розподіл витрат між сторонами.
- •80.Свідок в цивільному процесі.
- •81.Система і класифікація принципів цивільно-процесуального права та їх взаємозв’язок.
- •82.Спеціаліст у цивільному процесі.
- •83.Спеціальні права та обов’язки відповідача. Форми захисту відповідача.
- •84. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
- •85. Стадії цивільного судочинства і їх х-ка
- •86. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •87. Судові виклики та повідомлення
- •88. Тимчасові ускладнення в цивільному процесі
- •89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
- •90. Цивільна процесуальна форма
89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
Захист суб’єктивних цивільних прав здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто через застосування належних форм, способів та засобів.
Форма захисту – це комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів для захисту суб’єктивного права.
Розрізняють дві основні форми захисту – юрисдикційну та неюрисдикційну.
Юрисдикційна форма – це діяльність уповноважених державних органів, що направлена на захист порушених, невизнаних, оспорюваних суб’єктивних прав. Суть її полягає в тому, що особа, права якої порушені або оспорюються (не визнаються), звертається за захистом до державних або інших компетентних органів (до суду загальної юрисдикції, господарського суду, третейського суду і т.і.), які уповноважені застосувати необхідні заходи для захисту цивільного права.
Особливості органу, який розглядає справу, і характер його компетенції накладають свій відбиток на порядок захисту права, порядок розгляду спорів. Так, в рамках юрисдикційної форми виділяють загальний та спеціальний порядок.
У загальному порядку здійснюється захист цивільних прав через суд загальної юрисдикції. Судова влада також здійснюється через господарські та третейські суди.
Засобом судового захисту, як правило, є позов, тобто звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з одного боку, та звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання обов’язку, що лежить на ньому або про визнання наявності чи відсутності правовідношення, з іншого боку. В окремих випадках засобом судового захисту є заява, зокрема, по справам особливого провадження, чи скарга, зокрема, при зверненні до Конституційного Суду України.
Спеціальний порядок захисту передбачено для захисту цивільних прав та інтересів президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, нотаріусом і т.і. Цей порядок пропонується називати адміністративним[42]. Засобом захисту цивільних прав в адміністративному порядку є скарга, що подається до відповідного органу.
Неюрисдикційна форма захисту охоплює собою засоби протидії суб’єктів які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних чи інших компетентних органів та не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 19 ЦК окреслені дії об’єднані в поняття „самозахист цивільних прав”.
Спосіб захисту суб’єктивного цивільного права – це матеріально-правові міри примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Вибір способу захисту порушеного права залежить від обраної потерпілим форми, порядку захисту та особливостей порушеного права.
Так, відповідно до ст. 16 ЦК передбачені наступні способи судового захисту:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Перерахований інструментарій способів захисту цивільних прав не є вичерпним.Суд може захистити цивільне право чи інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а також, може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у випадках, передбачених законом.
Стаття 18 ЦК вказує на такий спосіб юрисдикційної форми захисту, як вчинення нотаріусом виконавчого напису на борговому документі, у випадках і порядку, встановлених законом.
В рамках неюрисдикційної форми захисту, особа, право якої порушене чи оспорюється, також може використати різноманітні способи самозахисту, якщо вони відповідають змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. До таких, відносяться: дії, у стані необхідної оборони або крайньої необхідності, застосування до порушника мір оперативного впливу, наприклад, відмова вчинити певні дії в інтересах невправного контрагента (відмова платити, передати річ і т.і.), притримання речі боржника, інші дії.
Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.