- •Глава 4. Врегулювання спору за участю судді
- •6. Експерт в цивільному процесі
- •Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •Завдання та порівняльна характеристика стадій підготовки справи до судового розгляду та підготовчого провадження у справі.
- •Захист відповідача в цивільному процесі.
- •Заходи процесуального примусу
- •11. Принцип безпосередності в цпп
- •12.Інстанційна юрисдикція
- •13.Критерії визначення порядку розгляду справи(загального позовного, спрощеного позовного, окремого та наказного провадження)
- •14.Мирова угода в цивільному процесі.
- •15.Обов’язки учасників справи
- •Обов’язок доказування і подання доказів.Обставини (факти), що не входять до предмету доказування.
- •Обчислення процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупиненняпроцесуальних строків
- •18. Організаційно-функціональні принципи правосуддя.
- •19. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.
- •20. Письмові заяви учасників справи .
- •21. Письмові, речові та електронні докази як засоби доказування у цивільному процесі.
- •22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.
- •23. Підстави відмови у відкритті провадження у справі.
- •24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
- •25. Підстави призначення додаткової та повторної експертизи
- •26. Підстави та наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
- •28. Поняття та види судових витрат
- •29. Поняття преюдиційних фактів
- •Поняття відкладення розгляду справи, підстави для відкладення справи. (старий цпк)
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва. (старий і новий цпк)
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Поняття елементів позову. Визначення тотожності позову.
- •Поняття забезпечення позову. Способи забезпечення позову. Поняття позовів та їх види.
- •36.Поняття законного представництва. Процесуальні права та обов’язки законного представника.
- •Поняття зустрічного позову і підстави його пред’явлення.
- •Поняття наказного провадження та його відмінність від позовного.
- •39.Поняття неналежного відповідача. Процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті.
- •41.Поняття окремого провадження. Його відмінність від позовного провадження. Справи окремого провадження, що підвідомчі суду. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •44. Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків.
- •45. Поняття процесуального правонаступництва.
- •46. Поняття процесуальної співучасті в цивільному судочинстві України. Види співучасті.
- •47.Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
- •49) Поняття та види територіальної юрисдикції (підсудності)
- •50)Поняття та етапи проведення судового засідання у справі.
- •51)Поняття та підстави залишення заяви без розгляду.
- •52)Поняття та підстави залишення заяви без руху.
- •53) Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •54 Поняття та система принципів цивільного процесуального права.
- •55.Поняття та склад осіб, що беруть участь у справі, та учасників справ,їх порівняльна характеристика
- •56. Поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги. Процесуальний порядок їх вступу в справу. Процесуальні права та обов’язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
- •57. Поняття третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, порядок їх вступу в справу, їх процесуальні права та обов’язки.
- •58. Поняття факультативної співучасті. (необов’язкова / можлива)
- •59.Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •60. Поняття цивільно-процесуального права, його система та предмет.
- •62. Поняття цивільної юриздикції та її види.
- •63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •64. Попереднє судове засідання в загальному позовному провадженні.
- •65. Порядок витребування доказів.
- •72. Принципи процесуальної рівності сторін .
- •73. Протокол судового засідання
- •74. Процес доказування та його стадії. Участь суду в процесі доказування.
- •76. Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх осіб.
- •77. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форми їх участі.
- •78.Реалізація принципу одноособовості та колегіальності в цивільному судочинстві України.
- •79.Розподіл витрат між сторонами.
- •80.Свідок в цивільному процесі.
- •81.Система і класифікація принципів цивільно-процесуального права та їх взаємозв’язок.
- •82.Спеціаліст у цивільному процесі.
- •83.Спеціальні права та обов’язки відповідача. Форми захисту відповідача.
- •84. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
- •85. Стадії цивільного судочинства і їх х-ка
- •86. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •87. Судові виклики та повідомлення
- •88. Тимчасові ускладнення в цивільному процесі
- •89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
- •90. Цивільна процесуальна форма
-
Захист відповідача в цивільному процесі.
Захист відповідача проти пред'явленого до нього позову може здійснюватися різними способами, передбаченими законом. До таких належать: заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) і зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).
Заперечення проти позову — це пояснення відповідача, які стосуються правомірності виникнення і розвитку цивільного процесу у справі або матеріально-правової вимоги по суті.
На реалізацію цього права положення ст. 128 ЦПК наголошують, що після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.
Заперечення відповідача проти позову можуть бути матеріально-правовими або процесуально-правовими. Саме тому під час проведення попереднього судового засідання суд повинен з'ясувати у відповідача суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий).
За матеріально-правового заперечення відповідач в цілому не оспорює виникнення процесу у цивільній справі, а лише зосереджує увагу на матеріально-правовій вимозі позивача. При цьому відповідач відповідно до положень ч. 2 ст. 128 ЦПК може посилатись на:
1) незаконність вимог позивача;
2) необґрунтованість вимог позивача;
3) відсутність у позивача права на звернення до суду.
Суть процесуально-правового заперечення полягає в тому, що відповідач, не зачіпаючи матеріально-правову вимогу позивача, звертає увагу суду на наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
До таких перешкод можна, наприклад, віднести: 1) помилкове порушення справи, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) наявність рішення суду або ухвали суду, які набрали законної сиди, про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалених або постановлених з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим; 4) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 5) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі, тощо.
Залежно від наявності тих чи інших перерахованих вище обставин відповідач вправі просити суд про закриття провадження у справі (ст. 205 ЦПК) або про залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).
Матеріально-правові чи процесуально-правові заперечення відповідача проти позову можуть бути усними або письмовими. При ньому усні заперечення проти позову відповідач доводить до відома суду під час пояснень на попередньому судовому засіданні (ч. З ст. 130 ЦПК) та під час розгляду справи по суті (ст. 176 ЦПК), а письмові — після одержання копій ухвали суду про відкриття провадження у справі і позовної заяви під час провадження у справі до судового розгляду (ч. 1 ст. 128 ЦПК). Хоча не позбавлений він цього права і під час розгляду справи по суті (ст. 176 ЦПК).
Зустрічний позов — це звернення до суду відповідача з самостійною вимогою до позивача про захист порушеного чи оспорюваного права в процесі, який порушений позивачем.
В результаті такої процесуальної дії (ст. 123 ЦПК) позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач за первісним позовом займає процесуальне становище позивача.
Зустрічний позов є найдієвішим способом захисту відповідача проти позову, оскільки при зверненні до суду відповідач ставить перед собою певну мету. По-перше, бажає захистити свої порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси. В цьому випадку зустрічний позов є самостійним позовом. По-друге, відповідач захищається проти вимог позивача. Як правило, зустрічний позов використовується відповідачем для того, щоб нейтралізувати первісний позов повністю або в частині. По-третє, спільний розгляд первісного і зустрічного позовів дозволяє з меншими затратами часу, процесуальних засобів та коштів вирішити взаємопов'язані вимоги і запобігає ухваленню судом кількох рішень у різних справах, які б суперечили одне одному.
Право на звернення із зустрічним позовом обмежене часовими межами. Так, згідно з ч. 1 ст. 123 ЦПК відповідач має право лише до або під час попереднього засідання пред'явити зустрічний позов. Тоді як за змістом цієї норми після попереднього судового засідання і під час судового розгляду клопотання про прийняття зустрічного позову не можуть бути задоволені.