- •Глава 4. Врегулювання спору за участю судді
- •6. Експерт в цивільному процесі
- •Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •Завдання та порівняльна характеристика стадій підготовки справи до судового розгляду та підготовчого провадження у справі.
- •Захист відповідача в цивільному процесі.
- •Заходи процесуального примусу
- •11. Принцип безпосередності в цпп
- •12.Інстанційна юрисдикція
- •13.Критерії визначення порядку розгляду справи(загального позовного, спрощеного позовного, окремого та наказного провадження)
- •14.Мирова угода в цивільному процесі.
- •15.Обов’язки учасників справи
- •Обов’язок доказування і подання доказів.Обставини (факти), що не входять до предмету доказування.
- •Обчислення процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупиненняпроцесуальних строків
- •18. Організаційно-функціональні принципи правосуддя.
- •19. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.
- •20. Письмові заяви учасників справи .
- •21. Письмові, речові та електронні докази як засоби доказування у цивільному процесі.
- •22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.
- •23. Підстави відмови у відкритті провадження у справі.
- •24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
- •25. Підстави призначення додаткової та повторної експертизи
- •26. Підстави та наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
- •28. Поняття та види судових витрат
- •29. Поняття преюдиційних фактів
- •Поняття відкладення розгляду справи, підстави для відкладення справи. (старий цпк)
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва. (старий і новий цпк)
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Поняття елементів позову. Визначення тотожності позову.
- •Поняття забезпечення позову. Способи забезпечення позову. Поняття позовів та їх види.
- •36.Поняття законного представництва. Процесуальні права та обов’язки законного представника.
- •Поняття зустрічного позову і підстави його пред’явлення.
- •Поняття наказного провадження та його відмінність від позовного.
- •39.Поняття неналежного відповідача. Процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті.
- •41.Поняття окремого провадження. Його відмінність від позовного провадження. Справи окремого провадження, що підвідомчі суду. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •44. Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків.
- •45. Поняття процесуального правонаступництва.
- •46. Поняття процесуальної співучасті в цивільному судочинстві України. Види співучасті.
- •47.Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
- •49) Поняття та види територіальної юрисдикції (підсудності)
- •50)Поняття та етапи проведення судового засідання у справі.
- •51)Поняття та підстави залишення заяви без розгляду.
- •52)Поняття та підстави залишення заяви без руху.
- •53) Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •54 Поняття та система принципів цивільного процесуального права.
- •55.Поняття та склад осіб, що беруть участь у справі, та учасників справ,їх порівняльна характеристика
- •56. Поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги. Процесуальний порядок їх вступу в справу. Процесуальні права та обов’язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
- •57. Поняття третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, порядок їх вступу в справу, їх процесуальні права та обов’язки.
- •58. Поняття факультативної співучасті. (необов’язкова / можлива)
- •59.Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •60. Поняття цивільно-процесуального права, його система та предмет.
- •62. Поняття цивільної юриздикції та її види.
- •63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •64. Попереднє судове засідання в загальному позовному провадженні.
- •65. Порядок витребування доказів.
- •72. Принципи процесуальної рівності сторін .
- •73. Протокол судового засідання
- •74. Процес доказування та його стадії. Участь суду в процесі доказування.
- •76. Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх осіб.
- •77. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форми їх участі.
- •78.Реалізація принципу одноособовості та колегіальності в цивільному судочинстві України.
- •79.Розподіл витрат між сторонами.
- •80.Свідок в цивільному процесі.
- •81.Система і класифікація принципів цивільно-процесуального права та їх взаємозв’язок.
- •82.Спеціаліст у цивільному процесі.
- •83.Спеціальні права та обов’язки відповідача. Форми захисту відповідача.
- •84. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
- •85. Стадії цивільного судочинства і їх х-ка
- •86. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •87. Судові виклики та повідомлення
- •88. Тимчасові ускладнення в цивільному процесі
- •89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
- •90. Цивільна процесуальна форма
48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
Цивільні процесуальні правовідносини мають триелементну структуру: суб’єкт, об’єкт та зміст. Суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин – це носій цивільних процесуальних прав та обов’язків. ЦПК здійснює поділ суб’єктів на дві групи: суд та учасники цивільного процесу, які у свою чергу поділяються на осіб, які беруть участь у справі, (ст. 26 ЦПК) та інших учасників процесу (ст. 47 ЦПК). Основним критерієм, який визначає приналежність того чи іншого суб’єкта цивільних процесуальних відносин до тої чи іншої групи, є зміст його діяльності та наявність заінтересованості. Тому доцільно провести поділ суб’єктів на три групи: - суд; - особи, які беруть участь у справі; - особи, які сприяють судовому розгляду та вирішенню справи (інші учасники цивільного процесу). Суд виступає обов’язковим суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Специфіка його діяльності, призначення та правового статусу потребує віднесення його до окремої групи суб’єктів. Особливою властивістю даного суб’єкта є те, що він повинен бути безстороннім та об’єктивним. Для забезпечення цього закріплений у законодавстві інститут відводу (самовідводу). Основним призначенням суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин є відправлення правосуддя, яке належить до його виключною компетенції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та особами не допускається. Відповідно до ст. 18 ЦПК від імені суду виступає й суддя, який одноособово розглядає цивільну справу, повноваженнями судді користуються також народні засідателі, які приймають участь у вирішенні справ, визначених законом. Особи, які беруть участь у справі, – це учасники (суб’єкти) цивільних процесуальних правовідносин, які наділені у справі юридичною заінтересованістю, яка визначає їх правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи. У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони та треті особи. У справах наказного та окремого проваджень ними є заявники та інші заінтересовані особи. Також особами, які беруть участь у справі є їхні представники, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 26 ЦПК). Особи, які беруть участь у справі, відрізняються від інших суб’єктів тим, що вони мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і у реалізації ухваленого по ній рішення. Заінтересованість особи може бути матеріально-правовою та (або) процесуальною.
Зважаючи на наявність чи відсутність матеріально-правової заінтересованості у справі, особи, які беруть участь у справі, можна поділити на дві групи: 1. Особи, які захищають у процесі особисті інтереси. Такими виступають сторони та треті особи, оскільки вони наділені і матеріально-правовою, і процесуальною заінтересованістю у справі. 2. Особи, які захищають інтереси держави, громади, групи осіб або конкретної особи. Такі суб’єкти мають виключно процесуальну заінтересованість у справі, вони не мають і, як правило, не повинні мати матеріально-правової заінтересованості у справі. Якщо ж вони мають таку заінтересованість, то вони не можуть виступати у відповідній процесуальній функції, а повинні бути залучені у процес у якості сторони чи третьої особи. Для осіб, які беруть участь у справі для захисту власного інтересу (наділені матеріально-правовою та процесуальною заінтересованістю у справі), для визначення їх спроможності виступати самостійним учасником судового процесу, суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, застосовується поняття цивільної процесуальної правосуб’єктності. Це встановлена нормами цивільного процесуального законодавства можливість особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин.
Інші учасники цивільного процесу – це такі учасники (суб’єкти) цивільних процесуальних правовідносин, які не мають і не повинні мати у справі жодної юридичної заінтересованості і сприяють встановленню дійсних обставин справи, дослідженню доказів, утвердженню засад цивільного процесуального права. До них відносяться секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу (ст. 47 ЦПК). Однак, цей перелік не є вичерпний, оскільки цивільні процесуальні правовідносини можуть виникати і за участю інших осіб. Ними можуть бути особи, які мають письмові та речові докази у справі, наприклад, при витребуванні їх судом, державний виконавець при виконанні ухвали про забезпечення позову, органи та особи, яким направлена окрема ухвала про порушення закону, особи, між якими відбувалося листування, щодо надання згоди на його дослідження та ін. Найменування цієї групи суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин вказує на те, що вони не відносяться до осіб, які беруть участь у справі. Основною вирізняльною ознакою цих суб’єктів є те, що вони не мають юридичної заінтересованості у справі. Цих осіб можна поділити на дві підгрупи: суб’єкти, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті (свідок, експерт, перекладач, спеціаліст), інші – особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу (судовий розпорядник, секретар судового засідання).