- •Глава 4. Врегулювання спору за участю судді
- •6. Експерт в цивільному процесі
- •Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •Завдання та порівняльна характеристика стадій підготовки справи до судового розгляду та підготовчого провадження у справі.
- •Захист відповідача в цивільному процесі.
- •Заходи процесуального примусу
- •11. Принцип безпосередності в цпп
- •12.Інстанційна юрисдикція
- •13.Критерії визначення порядку розгляду справи(загального позовного, спрощеного позовного, окремого та наказного провадження)
- •14.Мирова угода в цивільному процесі.
- •15.Обов’язки учасників справи
- •Обов’язок доказування і подання доказів.Обставини (факти), що не входять до предмету доказування.
- •Обчислення процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупиненняпроцесуальних строків
- •18. Організаційно-функціональні принципи правосуддя.
- •19. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.
- •20. Письмові заяви учасників справи .
- •21. Письмові, речові та електронні докази як засоби доказування у цивільному процесі.
- •22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.
- •23. Підстави відмови у відкритті провадження у справі.
- •24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
- •25. Підстави призначення додаткової та повторної експертизи
- •26. Підстави та наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
- •28. Поняття та види судових витрат
- •29. Поняття преюдиційних фактів
- •Поняття відкладення розгляду справи, підстави для відкладення справи. (старий цпк)
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва. (старий і новий цпк)
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Поняття елементів позову. Визначення тотожності позову.
- •Поняття забезпечення позову. Способи забезпечення позову. Поняття позовів та їх види.
- •36.Поняття законного представництва. Процесуальні права та обов’язки законного представника.
- •Поняття зустрічного позову і підстави його пред’явлення.
- •Поняття наказного провадження та його відмінність від позовного.
- •39.Поняття неналежного відповідача. Процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті.
- •41.Поняття окремого провадження. Його відмінність від позовного провадження. Справи окремого провадження, що підвідомчі суду. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •44. Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків.
- •45. Поняття процесуального правонаступництва.
- •46. Поняття процесуальної співучасті в цивільному судочинстві України. Види співучасті.
- •47.Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
- •49) Поняття та види територіальної юрисдикції (підсудності)
- •50)Поняття та етапи проведення судового засідання у справі.
- •51)Поняття та підстави залишення заяви без розгляду.
- •52)Поняття та підстави залишення заяви без руху.
- •53) Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •54 Поняття та система принципів цивільного процесуального права.
- •55.Поняття та склад осіб, що беруть участь у справі, та учасників справ,їх порівняльна характеристика
- •56. Поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги. Процесуальний порядок їх вступу в справу. Процесуальні права та обов’язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
- •57. Поняття третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, порядок їх вступу в справу, їх процесуальні права та обов’язки.
- •58. Поняття факультативної співучасті. (необов’язкова / можлива)
- •59.Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •60. Поняття цивільно-процесуального права, його система та предмет.
- •62. Поняття цивільної юриздикції та її види.
- •63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •64. Попереднє судове засідання в загальному позовному провадженні.
- •65. Порядок витребування доказів.
- •72. Принципи процесуальної рівності сторін .
- •73. Протокол судового засідання
- •74. Процес доказування та його стадії. Участь суду в процесі доказування.
- •76. Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх осіб.
- •77. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форми їх участі.
- •78.Реалізація принципу одноособовості та колегіальності в цивільному судочинстві України.
- •79.Розподіл витрат між сторонами.
- •80.Свідок в цивільному процесі.
- •81.Система і класифікація принципів цивільно-процесуального права та їх взаємозв’язок.
- •82.Спеціаліст у цивільному процесі.
- •83.Спеціальні права та обов’язки відповідача. Форми захисту відповідача.
- •84. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
- •85. Стадії цивільного судочинства і їх х-ка
- •86. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •87. Судові виклики та повідомлення
- •88. Тимчасові ускладнення в цивільному процесі
- •89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
- •90. Цивільна процесуальна форма
27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
Звичайне класичне уявлення про суть принципу змагальності полягає у тому, що у судовому засіданні процесуальний спір ведуть між собою дві сторони — обвинувачення та захист (кримінальні правовідносини) або позивач та відповідач (цивільні правовідносини), а суд має зробити офіційні висновки щодо вагомості і об'єктивності поданих доказів та законності їх отримання, віддавши потім перевагу доказам тієї чи іншої сторони у відповідному судовому акті.
Укладачі довідкової літератури, якою користувалися вітчизняні науковці, також поділяли такий підхід, але з додатком щодо активної ролі суду в реалізації цього принципу, а звідси — і можливе коригування поведінки сторін під час процесуального змагання у судовому процесі.
Природно, що на сучасному етапі розвитку українського законодавства принцип змагальності найбільш реалізовано у цивільному судовому процесі, де домінуюча роль держави у порівнянні з кримінальним процесом є набагато меншою, виходячи із особливостей правовідносин між суб'єктами цивільних відносин, а не зі спрямувань держави чи суспільства. Тому цей принцип доволі легко і без особливих труднощів аналізувався в науковій та навчальній літературі радянського і пострадянського періодів. Змагальністю, за позицією проф. М.Штефана, визначається весь процес відбору (подання, витребування, залучення) фактичного матеріалу, необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювання доводів, міркувань та заперечень противної сторони визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального вигляду — боротьби сторін перед судом. Отже, змагальність характеризується широкою можливістю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і використовувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують.
Принцип змагальності ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у процесі — principiurn instructionis processus ad instantium partium. Необхідні судові дані про юридичні факти в справі, що становлять предмет доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, подають насамперед сторони. Кожна з них повинна доказати (onus probandi) ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 30 ЦПК). У зв'язку з чим вони мають право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази і брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати судові усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК).
На відміну від принципу змагальності в зарубіжних країнах в українському цивільному судочинстві змагальність сторін доповнюється активною участю суду, яка обумовлюється обов'язком встановити об'єктивну істину в справі. Активна участь суду проявляється в остаточному визначенні предмета доказування, збиранні за своєю ініціативою необхідних доказів та в їх дослідженні.
Принцип змагальності грунтується на переконанні, що протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту подання фактичного матеріалу. Змагальність, що відбувається у визначеній законом процесуальній формі, направлена на встановлення повноти фактичного матеріалу.
Чільне місце принципу змагальності в судочинстві України визначено Конституцією України, в ст. 129 якої зазначено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином, полеміку з приводу того, чи повинен майбутній український процес бути змагальним, можна вважати закінченою. Проте актуальним залишається вирішення в майбутньому процесуальному законодавстві питання щодо ролі суду в змагальному процесі.
Змагальна форма процесу притаманна всім стадіям, починаючи із звертання в суд і закінчуючи переглядом рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Зацікавлена особа, звертаючись в суд із вимогою про захист суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, завжди відображує в своїй заяві елементи спору: суб’єктний склад, предмет, підстава спору та докази, які його підтверджують[37].
В стадії підготовки справи до судового розгляду змагальна форма сприяє активній діяльності зацікавлених осіб по наданню доказів, участі в зборі доказів, уточненню об’єму фактів, які потрібно доводити. В порядку підготування справи до розгляду суддя опитує позивача по суті заявлених вимог, виявляє можливі із сторони відповідача заперечення, пропонує йому надати додаткові докази. В необхідних випадках суддя викликає відповідача, виясняє, якими доказами можуть бути підтверджені заперечення, пропонує відповідачу по складним справам надати письмові заперечення, видає сторонам запити на одержання письмових та речових доказів та, з врахуванням позиції осіб, які беруть участь в справі, вирішує питання про проведення експертизу.
Найбільш яскраво змагальна форма процесу проявляється в основній стадії – судовому розгляді. Вона виражається в суворій черговості виступів позивача, відповідача, третіх осіб на стороні позивача, третіх осіб на боці відповідача, черговості допиту свідків з однієї та другої сторони, у визначенні порядку вивчення письмових та речових доказів з врахуванням позиції сторін, постановці питань, черговості виступів в судових засіданнях сторін, третіх осіб, прокурора.
Суди зобов’язані забезпечувати особисту участь сторін, зацікавлених осіб в судовому засіданні, так як їх доводи в усному, гласному змагальному процесі можуть дати найбільш якісну інформацію відносно обставин цивільної справи.