XII. Сполучені штати америки

Славний державний муж США Патрiк Генрi казав у Парламентi ще 1775 року: „Чи життя таке дороге, чи мир такий солодкий, щоби купувати їх за цiну кайданiв та рабства? Боронь, Боже! Не знаю, що iншi волiють, а щодо мене, то дайте менi волю, або смерть".

Юнаки вiйськових шкiл США присягають: „Боже, допоможи нам вибирати гiрку правду замiсть солодкої неправди, i нiколи не задовольнятися пiвправдою. Дай нам, Боже, вiдвагу боронити все шляхетне i вiчновартiсне i все, що не кориться пiдлотi та несправедливостi, боронити правду, коли вона в небезпецi".

Сенатор Стром Тормонд висунув такi вимоги щодо полiтики США:

1) Найнеобхiднiшим компонентом надiї перемогти в будь-якому змаганнi є хотiти перемогти.

2) Треба добре розтлумачити народовi i вiйську смертельну загрозу, що перед нею тепер стоїмо. Вони мусять знати i розумiти, що це не є лише воєнна загроза, але також i полiтична, економiчна, дипломатична, суспiльна, психологiчна, пiдривна загроза у свiтовому масштабi.

3) Ми мусимо усвiдомити собi, що тепер ми вже воюємо, що тепер вже точиться так звана холодна вiйна, яка є новою, iнакшою формою нiж всi вiйни, що про них ми знаємо з iсторiї.

4) Ми мусимо навчитися дiяти незламно, поборюючи комунiстичний блахман та погрожувальну тактику. Кожного разу, коли ми так дiяли, як, наприклад, у Грецiї, Туреччинi, Iраку, Формозi, Лебадонi, коли показували свою мужнiсть i охоту битися,– ми перемагали комунiстичний блахман.

5) Щоби переконати людей у США i поза США, що наш державний лад є найлiпший, ми мусимо перейти вiд оборони до наступу i в США i поза США. Дехто з американцiв забув, що наш капiталiстичний лад вiльного пiдприємства в демократичнiй, конституцiйнiй республiцi дав нам бiльше волi i бiльший добробут, нiж є чи був десь у свiтi.

6) Ми мусимо мати вiйсько найкраще у свiтi.

7) Ми мусимо пiдтримувати великий добробут у США.

8) Ми мусимо дуже пильнувати загрозу завалити зсередини нашу державу США. Генеральний Прокурор США подає список 283 комунiстичних, схованих за якимось параваном органiзацiй, а Служба безпеки стежить за 185 пiдривними групами. Комунiсти за лiберальним параваном є далеко бiльш небезпечнiшi як вiдкритi члени комунiстичної партiї.

9) Ми мусимо бути на сторожi, щоб нас не приспало повiльне, але стале намагання зосередити державну владу у Вашинґтонi i тим зробити федеральний уряд диктаторським коштом лiквiдацiї самоуправи штатiв.

10) Особисто i як нацiя ми мусимо присвятити себе моральному i духовному вiдродженню в усiй нашiй розлогiй Батькiвщинi".

Так, С. Тормонд мав пiдставу пишатися, що в США найбiльший добробут усього народу нiж будь-де у свiтi. Наприклад, на одну особу людностi США виробляють на 40 % товарiв бiльше нiж у Швецiї, на 60 % бiльше як у Нiмеччинi, на 70 %, бiльше нiж у Францiї, на 80 % бiльше як у Великобританiї, на 95 % бiльше як у СРСР. Це на одну особу людностi.

У Францiї робiтники та селяни складають 56 % людностi, але з їхнiх дiтей лише 12,6 % кiнчають вищi школи. У Бельгiї таких дiтей є 11,5 %, у Голландiї – 10 %, у Нiмеччинi – 7,5 %, а в США – 48 %. З усього свiтового студентства одну третину складають янкі. З молодi 20–24 рокiв учаться у вищих школах: у США – 43 %, у СРСР – 24 %, у Захiднiй Європi – вiд 4,8 % до 16 %. Люднiсть держав Спiльного Ринку дорiвнюється людностi США. Але рiчно кiнчають вищi школи у США 450.000, а в державах Спiльного Ринку лише 58.000, тобто в чотири рази менше.

Рiчний прибуток одного пiдприємства в США „Дженерал Моторс" становить 1,8 мiльярдiв доларiв. А це дорiвнює 30 найбiльшим пiдприємствам у Францiї, Нiмеччинi i Великобританiї разом узятих. I в тих 30 пiдприємствах працюють 3.300.000 робiтникiв, а в „Дженерал Моторс" їх лише 728.000, тобто в п'ять разiв менше.

США виробляють удвiчi бiльше товару як увесь Європейський Спiльний Ринок разом з Великобританiєю, i у два рази бiльше як в СРСР. США займають лише 7 % суходолу i складають лише 6 % свiтової людностi. Але США виробляють на 33 % бiльше, нiж виробляє ввесь свiт.

Половина авiапасажирiв усього свiту лiтають лiтаками США.

З кожних п'яти автомобiлiв у свiтi три належать янкі.

В одному лише 1965 роцi янкі вклали в європейську промисловiсть мiльярди доларiв. З них 10 % грошей США, 55 % європейських, 35 % мiжнародного капiталу. Американськi заводи в Європi виробляють 50 % транзисторiв, 80 % комп'ютерiв. Янкі продають Францiї 40 % нафтопродуктiв, 65 % телеустаткування, 45 % синтетичної гуми.

По 2-iй свiтовiй вiйнi США побудували 680.000 шкiльних класiв, тобто подвоїли кiлькiсть у порiвняннi з довоєнним перiодом. За цей час кiлькiсть учителiв збiльшилася на 47 %, а їхня платня збiльшилася на 100 %. Рiчний видаток США на освiту з довоєнного часу 5,8 мiльярдів доларiв по вiйнi збiльшився на 15,5 мiльярдiв доларiв.

На тлi такого великого матерiального поступу й добробуту жахливо вражає духовний занепад, культурне здичавiння янкi. Начальник Служби безпеки Едґард Гувер казав Сенатськiй слiдчiй комiсiї: „Ми живемо в добi непевностi, в добi боротьби волi з усебiчним рабством, боротьби, що наближається до своєї найвищої точки. Ми воюємо з комунiзмом. Чим скорiше це зрозумiє кожний американець, тим безпечнiше буде всiм нам. Ми прагнемо миру, але не за всяку цiну. Ми мусимо змiцнити наш моральний нацiональний хребет у нашiй боротьбi з комунiзмом. Якщо послабимо цю боротьбу, то викличемо державну катастрофу. Комунiстична загроза ззовнi не смiє заслiпити нам очi на комунiстичну небезпеку зсередини. Остання досягає вже самого серця США. На наше нещастя ми задурманенi всiлякими оборонцями комунiзму i комунiстiв, якi раз-по-раз спихають нас на шлях зради демократiї, волi, справедливостi, на шлях поступок кремлiвським червоним фашистам, i то у справах великої моральної ваги. Той, хто йде шляхом замирення з комунiзмом, не знає, що то є воля i незалежнiсть, не розумiє трагедiї комунiстичного рабства. Облудних кличiв цих миролюбцiв не почуєте вiд волелюбних людей, яким пощастило втiкти з-поза залiзної завiси на кордонi Схiдної Європи".

Перед 2-ою свiтовою вiйною, а в меншiй мiрi i пiсля неї були в США поважнi люди, якi не боялися мафiї. Наприклад, сенатори Джозеф Маккартi, Роберт Тафт, Джек Тенi, колишнiй президент США Гербер Гувер, члени Парламенту: Парнел Томас, Джон Ренкiн, адмiрал Джон Кромелi, генерали: Доґлас Макартур, Едвiн Уокер, Р. Дел-Уел, голова патрiотичного товариства iменi Дж. Бьорча Роберт Уелч, професор Фред Шварц, Бiллi Гарґiс, журналiст Карл Вiґанд та чимало iнших. Ще 13.02.1944 р. К. Вiґанд писав: „Майбутня вiйна, яка вже розпочалася, вже показує своє жахливе обличчя, хоч теперiшня вiйна ще не скiнчилася. Це – вiйна Сходу з Заходом, що її веде Московщина. I дивна iронiя iсторiї! США та Великобританiя ДОПОМАГАЮТЬ Московщинi. Кiнець теперiшньої стрiлянини та бомбування не буде кiнцем вiйни. Крiзь пороховий дим теперiшньої вiйни вже видно зариси третьої свiтової вiйни, що може розгорiтися на добре за яких 15 рокiв. Спочатку вона буде переважно iдеологiчна й економiчна". Вiн писав це три мiсяцi перед Ялтинською нарадою.

Голова патрiотичного товариства „Оборонцi Конституцiї" генерал Р. Дел-Уел пише у своєму „Заклику до Патрiотiв": „Чи США вже пiддалися свiтовому урядовi? Знаючи факти цiєї пiддачі, мусимо визнати, що так. Таж кожна людина, яка має якийсь розум, не може заперечити, що наша полiтика однобiчного роззброєння, державнi витрати, якi далеко перевищують державнi прибутки, щорiк бiльший недобiр у державному кошторисi, який платиться щораз бiльшими державними позиками, i безкритична зовнiшня полiтика спiвiснування з найзапеклiшими ворогами США – все веде простiсiнько до загибелi США".

Сенатор Роберт Тафт казав 29.07.1941 р. в Сенатi: „Як можна повiрити, що Московщина воює за перемогу демократичних засад та iдей? А наш президент щойно проголосив, що США дадуть Московщинi всю допомогу, яку зможуть. Чи щоб поширити чотири волi в усьому свiтi треба давати гармати, лiтаки, танки комунiстичнiй Московщинi? Таж жодна країна не спричинилася до цiєї вiйни бiльше як власне Московщина! Не було б угоди про мир московських бiльшовикiв з нiмецькими нацистами – не було б нiмецького i московського нападiв на Польщу. Московщина є такий самiсiнький нападник як i Нiмеччина. Ми, американцi, в iменi демократiї маємо зробити союз iз найжорстокiшим деспотом у свiтi Й. Сталiним. Перемога комунiзму у свiтi була би далеко небезпечнiша для США, нiж перемога нацизму, фашизму. Чому? Бо нацизм, фашизм не мають найменшої надiї поширитися в США. Натомiсть комунiзм вже має чималi перемоги в США, бо комунiзм виступає в демократичнiй личинi (масцi)".

Сенатор Тома Дод казав 28.08.1961 р. у Сенатi: „У цiй холоднiй вiйнi з Московщиною США зазнають поразки за поразкою. По останнiй вiйнi США були наймогутнiшою потугою на суходолi, на морях i в повiтрi. Але за останнi 16 рокiв США щороку стали поступатися своїм ворогам. За цi роки Московщина i свiтовий комунiзм стало здобувають перемоги над США, а США стало вiдступають i вiдступають. США роблять помилки за помилками, дурницi за дурницями".

Генерали США розумiли полiтику Московщини лiпше як полiтики США. Наприклад, генерал Марк Кларк казав: „Бачачи московське вiйсько i московську дипломатiю в дiї, я переконався, що Московщину нiщо не спинить в її намiрi панувати у свiтi, крiм переважаючої вiйськової сили". Генерал Джон Дiн погодився з тим, кажучи: „Московщина розумiє i шанує лише збройну силу". Штабний генерал Алберт Ведiмеєр казав Парламентськiй слiдчiй комiсiї: „Якби я був головним полiтичним дорадником уряду СРСР, то я був би порадив йому робити те, що вiн тепер робить, тобто не затягати СРСР до великої вiйни, а робити безперестанно малi руками своїх сателiтiв". Генерал Едвiн Уокер писав: „Ми, американцi, врятували московську iмперiю вiд А. Гiтлера. Ми, американцi, врятували Францiю та Великобританiю вiд економiчної катастрофи. А тепер Московщина допомагає вбивати американцiв у В'єтнамi. Францiя вигнала Пiвнiчно-Атлантичний Союз iз Францiї. Великобританiя торгує з ворожою нам Кубою i Пiвнiчним В'єтнамом. США дали iншим державам всiлякої допомоги на 200 мiльярдiв доларiв. Замiсть подяки ми, американцi, маємо вiд тих держав i народiв лише образи та шкоди".

У США iснують кiлькадесят патрiотичних органiзацiй з членством понад вiсiм мiльйонiв. Товариство „Хрестоносцi", що має 700.000 членiв, поширює християнськi iдеї, iдеали. Велике товариство iменi Джона Бьорча має рiчний кошторис понад 700.000 доларiв.99 Великий патрiотичний „Союз колишнiх воякiв" має вiддiли по всiх США. Цi патрiотичнi товариства видають чимало маленьких часописiв та антикомунiстичних книжок, дуже переконливих, бо подають безсумнiвнi факти, документи мафiозної зради та брехнi. Деякi такi книжки друкуються мiльйонними накладами, наприклад, багато удокументована книжка Дж. Стормера „Нiхто не може назвати це зрадою" вийшла 1964 року 20-ма виданнями лише за 10 мiсяцiв часу загальною кiлькiстю 6.800.000 примiрникiв. Отже, ту антимафiозну лiтературу читали i читають кiлькадесят мiльйонiв американських патрiотiв. Тож вони мають бiльш нiж досить вiдомостей про мафiозну зраду та злочини, щоб обуритися i знищити мафiю. I знищити не кривавою революцiєю, громадянською вiйною, але мирним способом, обравши до Парламенту, до Сенату та на президента справжнiх, непiдкупних, нелякливих патрiотiв, i посадили би мафiю за в'язничi ґрати.

Нiчого подiбного досi не лише не сталося, але й нема надії, що станеться. Чому? – питають американськi патрiоти. У попереднiх роздiлах ми лише натякнули на вiдповiдь. Тут тiльки скажемо, що українськi емiгранти та їхнi в Америцi народженi дiти пхають по своїй змозi духовно зматерiалiзованих янкi до боротьби з мафiєю. Одним із документiв таких українських спроб є проголошення щороку президентом США „Тижня поневолених народiв". Тут подаємо закон про нього.

Закон про визначення третього тижня липня за „Тиждень поневолених народiв":

Тому, що велич США великою мiрою завдячує толерантнiй єдностi народу США, хоч вона склалася з рiзних нацiональностей,

i тому, що це толерантне об'єднання рiзних елементiв нашого вiльного суспiльства призвело народ США до розумiння i спiвчуття прагненню народiв свiту та визнання природної незалежностi народiв i держав усього свiту,

i тому, що поневолення великої частини людства комунiстичним загарбництвом робить посмiховиськом iдею мирного спiвiснування народiв i шкодить природному порозумiнню мiж народом США та iншими народами свiту,

i тому, що вiд 1918 року починаючи, загарбницька полiтика московського комунiзму призвела до створення величезної iмперiї, яка ставить велику загрозу безпецi США та всiм вiльним народам у свiтi,

i тому, що загарбницька полiтика комунiстичної Московщини призвела посереднiм чи безпосереднiм загарбанням до поневолення державної незалежностi Албанiї, Азербайджану, Вiрменiї, Бiлорусiї, Болгарiї, Грузiї, Естонiї, Уралу, Китаю, Козакiї, Польщi, Румунiї, Схiдної Нiмеччини, Тибету, Туркестану, України, Чехословаччини та iнших,

i тому, що цi поневоленi народи дивляться на США як на твердиню людських прав i провiдника у звiльненні їх i поверненні їм державної незалежностi та вiдбудові їхньої християнської, жидiвської, мусульманської, буддистської релiгiї i особистих прав та свобод,

i тому, що це є життєво iстотним задля США, щоб це бажання волi i незалежностi у цих поневолених народiв було непохитним i живим, i тому, що бажання волi i незалежностi величезною бiльшістю цих пригноблених народiв є могутнiм засобом стримувати вiйну й одною з найлiпших надiй людства на справедливий i сталий мир,

i тому, що годиться, щоби ми виявили таким народам своїм вiдповiдним й офiцiйним способом той iсторичний факт, що народ США подiляє їхнє прагнення вибороти їхню волю та державну незалежнiсть.

Тому хай буде ухвалено Сенатом i Палатою Послiв, зiбраними в Конгресi, що Президентовi надається право i вимагається проголосити третiй тиждень мiсяця липня 1959 року як „Тиждень поневолених народiв" та закликати народ США вшанувати той тиждень вiдповiдними урочистостями. I також уповноважується Президента i вимагається проголошувати такий тиждень щороку доти, доки всi поневоленi народи не матимуть волi i державної незалежностi".

Марнотратство США

Соцiалiсти, комунiсти, мафiозi США цiлковито свiдомо пхають США до економiчного банкрутства, щоби, спираючись на ожебрачення людей, проголосити банкрутство капiталiстичного ладу й обiцяти людям порятунок у соцiалiстичному ладi, щоби запровадити диктатуру соцiалiстичного уряду. США вже стали на цей шлях. Опанований мафiєю, уряд США вже напозичав у свiтових банкiрiв стiльки мiльярдiв доларiв, що їх нiколи не виплатять онуки i правнуки. Уряд Ф. Рузвельта витратив бiльше грошей нiж уряди всiх президентiв до нього разом з урядом Ф. Рузвельта. Д. Ейзенхауер вимагав бiльше нiж всi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом i Г. Труменом. Л. Джонсон витратив бiльше нiж усi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом, Г. Труменом, Д. Ейзенхауером. Якщо не бiльшiсть, то дуже багато таких витрат змарнувалося. Тут згадаємо лише кiлька задля прикладу. Так, президент Л. Джонсон обiцяв 1965 року зменшити кiлькiсть державних урядовцiв, а вiн за 5 рокiв свого урядування збiльшив їх кiлькiсть. Лише тих, що служать поза США, збiльшив з 129.320 на 200.554, тобто на 47 %. З того числа 37.000 були не громадянами США. Президент Дж. Кеннедi збiльшив кiлькiсть державних урядовцiв на 780.000. Тепер є два з половиною мiльйони лише федеральних урядовцiв.

Лише за 6 рокiв (1960–66) видатки уряду США зросли: на невоєннi справи – на 97 %, на допомогу незаможним – на 210 %, на платню урядовцям – на 75 %. Число державних урядовцiв збiльшилося на 25 %, видатки уряду – на 83 %, а людностi збiльшилося лише на 10 %.

У державному кошторисi 1962 року на озброєння призначено 51 мiльярд доларiв. Уряд побудував поза США 250 вiйськових баз. Будова деяких з них коштувала один мiльярд доларiв кожна. США витрачують рiчно 12 мiльярдiв доларiв лише на утримання свого вiйська i вiйськової влади. На останню вiйну США витратили 350 мiльярдiв доларiв.

США видали на допомогу вiдсталим країнам понад 130 мiльярдiв доларiв, на космiчнi польоти 24 мiльярди доларiв. Лише покрити надлишок продукцiї сiльського господарства коштує урядовi США 6 мiльярдiв доларiв, щоб не сiяли, бо дуже багато не продано ще з минулорiчних урожаїв, приблизно стiльки платять щороку.

За винятком лише одного року (1957) державний бюджет США останнiх 18 рокiв (1950–1968) кожного року мав дефiцит. За 18 рокiв дефiциту було 37 мiльярдiв доларiв.

Московщина не безпiдставно розраховує на банкрутство США.

США видало понад 100 державам допомоги на 130 мiльярдiв доларiв. Цi грошi уряд США позичив у свiтових банкiрiв. Тепер уряд США має боргу понад 320 мiльярдiв доларiв. Це на 34 мiльярди бiльше нiж державнi борги всiх держав у свiтi. Лише вiдсоткiв на свої позики уряд США платить рiчно кiлька мiльярдiв доларiв. Iншi держави мали 1954 року паперових доларiв США 10,5 мiльярдiв, а 1965 року вони мають 30 мiльярдiв доларiв. Вони вимагають золота за тi паперовi грошi США. I за цей час золотий запас США зменшився з 23 мiльярдiв доларiв до 13,8 мiльярдiв доларiв. Отже, уряд США, маючи 320 мiльярдiв боргу, має золотої забезпеки своїх паперових грошей лише 13,8 мiльярдiв доларiв. Тому-то паперовий долар США утратив за час 1940–65 рокiв 57 % своєї вартостi.

Якби за часiв 2-ої свiтової вiйни якийсь полiтик США запропонував вислати гiтлерiвськiй Нiмеччинi допомогу харчами, технiкою, то такого негайно посадили би до божевiльнi. А по тiй вiйнi i досi всi президенти США i уряд, i Парламент допомагають Московщинi розбудовувати її вiйськову могутнiсть, хоч Московщина вже тисячi разiв вiдкрито й офiцiйно всiма мовами проголосила на увесь свiт, що вона має намiр пiдкорити США своїй владi. Чи це не божевiлля? Правду каже народна мудрiсть: „Коли Бог хоче покарати якийсь народ, то вiн вiдбирає розум у його провiдника".

Дурнi янкi думають, що виданi США мiльярди доларiв на допомогу убогим країнам стримують поширення комунiзму. Слiпцi не бачать, що тi їхнi мiльярди, навпаки, поширюють комунiзм, бо змiцнюють, рятують вiд упадку комунiстичнi уряди. А тi уряди переконують свої (й iншi) народи, що полiпшує життя комунiстичний лад, а не американськi долари.

За роки 1945–1957 США дали допомоги:

Югославiї – 836.354.000 доларiв

Московщинi – 687.929.000

Польщi – 442.698.000

Чехословаччинi – 215.410.000

Мадярщинi – 31.938.000

Албанiї – 20.444.000

Голова Кредитної Комiсiї Парламенту Отто Песман звiтував Парламентовi США, що США видали в 1946–67 роки позичок i допомог iншим державам на 114.694.000.000 доларiв. Цi грошi уряд США позичив у банкiрiв i заплатив їм самих вiдсотків 37.839.000.000 доларiв. Отже, разом 152.533.000.000 доларiв.

Починаючи вiд 1946 року, США видали ООН та iншим 65 мiжнародним установам понад 3.6 мiльярдiв доларiв. Починаючи вiд 1956 року, США збiльшили допомогу їм з 100 мiльйонiв доларiв до 237 мiльйонiв доларiв рiчно. Через Допомогову i Переселенську Управу ООН США дали Московщинi всiлякої допомоги понад один мiльярд доларiв.

Марнотратство уряду США стало вже таке злочинне, що навiть байдужi до „полiтики" янкi обурюються. Ось кiлька прикладiв. Федеральна Установа пiдготовки безробiтних винайняла готель у Флоридi, щоб пiдготувати дiвчат, за 225.000 доларiв на 18 мiсяцiв користування ним. А перед тим той самий готель здавався за 150.000 доларiв. Там на кожних двох дiвчат, що перевишколювалися, припадало двi вчительки з державних шкiл. Той перевишкiл коштував у п'ять разiв дорожче нiж вишкiл у найдорожчiй аристократичнiй школi. У Головнiй Управi цiєї установи у Вашинґтонi працюють 500 радникiв з платнею 100 доларiв денно. Тож не дивно, що пiдготувати одну дiвчину коштує урядовi, тобто платникам податкiв, 10.140 доларiв денно чи 845 доларiв мiсячно. У будь-якiй школi США коштує п'ятикратно дешевше. Перевишкiл 1870 безробiтних хлопцiв у Калiфорнiї коштував 25 мiльйонiв доларiв. З них 55 % покинули перевишкiл. Так пiдготовка одного безробiтного хлопця коштувала 11.000 доларiв. Щоби вишколити 200 хлопцiв i дiвчат на „Охочих послужити Америцi", уряд США витратив 1968 року 3.100.000 доларiв, тобто 15.000 на кожного. А повне утримання одного студента в унiверситетi коштує в США 3.000 доларiв.

У США iснує урядова „Установа боротьби з бiднiстю". Урядовцi тої установи одержують 18.000–30.000 доларiв рiчної платнi.

Сенатор США одержує 42.500 доларiв рiчної платнi. Крiм того уряд США витрачає на одного сенатора 400.000 доларiв рiчно, а на члена Парламенту – 150.000 доларiв.

В останнiх виборах президента США три кандидати витратили на вибори 60 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного губернатора коштує понад 10 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного сенатора США коштує пiвмiльйона доларiв.

У парi з поширенням соцiалiзму в США поширюється також i москвофiльство. Мафiозний часопис „Нью-Йорк Таймс" у редакцiйнiй статтi писав: „Не зважаючи на те, що Московщина хоче роздмухати революцiю i вiйну у США i там, де може, США мусять противитися всiляким протисовєтським (читай протимосковським.– П. Ш.) повстанням, щоби тим уникнути третьої свiтової вiйни. США мусять примиритися зi злом, хоч би тим мали би допомогти комунiстичним урядам змiцнитися, як, наприклад, у Схiднiй Нiмеччинi, хоч би мали приректи на повiльну смерть такi твердинi волi, як, наприклад, Захiдний Берлiн".

Опанований москволюбами уряд США робив це, робить i робитиме. Наприклад, президент Д. Ейзенхауер запросив 1959 року М. Хрущова вiдвiдати США. Це був великий удар для всiх поневолених Московщиною народiв. Д. Ейзенхауер сфотографував своїх онукiв на колiнах радiсного Микити. М. Хрущов вiдвiдав 20 мiст США. Всi радiснi зустрiчi були сфотографованi i видрукованi у всiх часописах та журналах СРСР. Тi фотографiї сказали поневоленим народам СРСР: „Залишiть свої надiї на допомогу США визволитися з московської в'язницi народiв".

Навiть байдужi янкi обурилися. Парламентська слiдча комiсiя видала 5 книжок, в яких зiбранi кривавi злочини М. Хрущова. Там читаємо, наприклад, таке: „М. Хрущов особисто керував 1933 року голодомором i знищенням восьми мiльйонiв українцiв. М. Хрущов керував 1936 року кривавими „чистками" в Українi. М. Хрущов керував убивством десятків тисяч неповинних людей. М. Хрущов за дворiчного терору 1937–38 вигубив в Українi 400.000 Богу-Духу провинилих людей. М. Хрущов по вiйнi розстрiляв та вислав до сибiрських смертельних таборiв сотнi тисяч невинних людей".

Як жахливо мало знали янкi Московщину i москвинiв показує промова президента Дж. Кеннедi. Вiн казав: „Наша полiтика має лише одну мету – переконати московських можновладцiв, що їм небезпечно розпочинати безпосереднiй чи посереднiй напад, чи намагатися живосилом накидати свою волю i свiй лад iншим народам, якi їх не хочуть. Ми хочемо переконати москвинiв, що задля Московщини i задля всього свiту корисним є намагатися спiльно здiйснювати справжнiй мир на землi".100 Таке дурне базiкає не 10-рiчна дитина, але президент.

Той же президент Дж. Кеннедi повернувшись 1961 року з Вiдня оповiдав на телебаченнi про свою зустрiч з М. Хрущовим таке: „Поза тим, що вже оприлюднено, я з М. Хрущовим нiчого бiльше не обмiрковували. Анi я, анi М. Хрущов не вимагали жодних полагоджень. Не було жодних погроз, анi безумовних вимог".

А тиждень пiзнiше М. Хрущов оприлюднив у Москвi що як передумову до будь-яких переговорiв, він вимагав вiд Дж. Кеннеді забрати з Берлiна вiйськовi контингенти США найпiзнiше восени, визнати офiцiйно уряд Схiдної Нiмеччини i пiдписати з нею мир.

Пiсля тижневої мовчанки Дж. Кеннедi признався 25 липня 1961 р. на телебаченнi, що М. Хрущов справдi вимагав це. I Дж. Кеннедi прилюдно на телебаченнi обiцяв, що вiн не вiдмовиться вiд прав США у Берлiнi. Ще й пiдкреслив, що є лише одна дорога до вiйни – це вiйськова слабкiсть США. А 17 днiв пiзнiше нiмецькi комунiсти з наказу Москви знищили тi права США у Берлiнi, подiливши Берлiн непрохiдним муром. У вiдповiдь на це США кивнули пальцем у чоботi – вислали до Москви слабкий паперовий протест.

* * *

Деспотiя, диктатура може iснувати лише там, де державна влада зцентралiзована. Державна влада США децентралiзована. Кожний штат США має дуже велике самоуправлiння: свiй уряд i парламент, незалежнi вiд федерального уряду i Парламенту у Вашинґтонi. Має навiть своє власне вiйсько. Така велика децентралiзацiя державної влади США є майже непоборною перешкодою мафiї наставити у Вашинґтонi диктаторський уряд. Отже, по останнiй вiйнi мафiя взялася нищити цю перешкоду. Тут подамо лише кiлька прикладiв.

Всi школи в США побудованi на мiсцевi кошти i керуються мiсцевою владою. Фактично нема Мiнiстерства освiти США. Щоб захопити владу в США i у свiтi мафiя має насамперед захопити всi фактори, якi формують СВIТОГЛЯД людини. Школа закладає основи свiтогляду людини, отже, треба захопити у мафiознi руки школу. У США школами керує i почасти утримує влада штату, отже, захопити, зосередити шкiльне керiвництво наказом із Вашинґтону неможливо, бо Конституцiя надала право керувати школами лише владi штатiв. Та мафiя знайшла спосiб. Штати, якi не мали досить грошей побудувати чи утримати потрiбну кiлькiсть шкiл, звичайно одержували вiд федерального уряду грошову допомогу без жодних зобов'язань перед Вашинґтоном. Захоплений тепер мафiєю федеральний уряд також дає штатам допомогу, але з умовою, що штат виконає „поради" федерального уряду. А якi є тi поради – ми натякали, оповiдаючи про ЮНЕСКО.

Другий приклад. Парламент кiлька разiв вiдкинув вимогу заснувати Мiнiстерства здоров'я, освiти й добробуту, бо такi мiнiстерства мали всi штати. За президента Д. Ейзенхауера Парламент ухвалив 1953 року заснувати таке мiнiстерство. Перший рiк його кошторис був меншим нiж один мiльярд доларiв, а по 7 роках становив уже 15 мiльярдiв рiчно. Це мiнiстерство видає штатам потрiбну їм грошову допомогу на школи, лiкарнi, на допомогу убогим та безробiтним. Ця „допомога" фактично стала хабаром федерального уряду у Вашинґтонi, яким вiн пiдкуплює штатiвських полiтикiв, щоб вони не противилися наказам федерального уряду. Це є одним із засобiв посилити централiзацiю державної влади США у Вашинґтонi. А що саме це було i є справжньою метою мафiї, видно з того факту, що федеральний уряд, даючи ту допомогу штатам, дає i накази окремим штатiвським установам та товариствам, обминаючи уряд штату. Достеменно так як у СРСР.

У СРСР вже здiйснено соцiалiстичний iдеал держави – держави-опiкунки. Держава перебрала на себе обов'язок давати працю, годувати, одягати, лiкувати всiх громадян. Уряд США, ставши на соцiалiстичний шлях, уже теж перебирає на себе цей обов'язок. Приклади: Калiфорнiйський штат платить допомогу на життя 1.100.000 осiб. З того числа 700.000 є працездатними. У Нью-Йорку понад один мiльйон осiб живуть на мiську допомогу. На цю допомогу Нью-Йорк видає 22 % свого рiчного кошторису. А за статистикою в Нью-Йоркському штатi люди найзаможнiшi, з розрахунку на одну особу, нiж у будь-якому iншому штатi. Нью-Йорк видає 180 мiльйонiв доларiв рiчно на утримання негритянських нешлюбних дiтей. У Калiфорнiї є понад 500 тисяч безробiтних, а фермери змушенi наймати мексиканських робiтникiв, бо калiфорнiйськi безробiтнi не хочуть працювати. На вимогу робiтничих союзiв уряд заборонив привозити мексиканцiв. Тому зiгнило на полi незiбраних овочiв та городовини на кiлька мiльйонiв доларiв.

Безбожництво

США заснували побожнi християни, якi запровадили присягу вiрностi державi на Бiблiї. Вони записали до Конституцiї США закон, який звiльняє церкви всiх вiр усяких податкiв. Вони навiть на грошах викарбували нацiональне гасло США „На Бога ми покладаємося". Також запровадили щоденну молитву в усiх школах. Усi Церкви США є вiльнi i самоуправнi. Держава не має права втручатися в жоднi церковнi справи. В США церкви будують, утримують i керують ними самi парафiяни за свої грошi i так, як вони самi хочуть.

У XX ст. почав ширитися в США соцiалiзм з його безбожництвом. По заснуванні великої безбожницької iмперiї СРСР те поширення дуже збiльшилося, а по останнiй свiтовiй вiйнi воно набрало розмiру епiдемiї. Ця пошесть захопила навiть священикiв, навiть єпископiв, професорiв богослов'я. За браком мiсця ми тут згадаємо лише кiлька з кiлькох тисяч прикладiв.

Редактор видань Всекрайової Ради Церков священик Е. Лiндерман писав: „Християнство вже не надається на релiгiю нашого часу". Визначний провiдник тої самої Ради Церков священик К. Вiльямс казав: „Щодо вiри – я належу до протестантської Церкви, а щодо полiтики, то належу до комунiстичної партiї. Належу до Церкви тому, що через Церкву легше притягнути людей до комунiстичної партiї". Голова Сенатської слiдчої комiсiї сенатор Дж. Маккартi казав: „Я певний, що серед священикiв США є понад 10.000 комунiстiв та соцiалiстiв". Установа „Дослiди громадської думки" з'ясувала, що серед священикiв США є 2 % (8.000) комунiстiв, 10 % (40.000) соцiалiстiв, 15 % (60.000) прихильникiв соцiалiзму. Отже, разом лiвих переконань 27 % (108.000). Опитування 300 студентiв теологiї у 8 богословських колегiях США виявило, що 46 % студентiв не вiрять у непорочне зачаття Дiви Марiї, 21 % не вiрять у божественнiсть Христа, у безсмертнiсть душi вiрять лише 2 %.

Найбiльш поширений серед протестантiв США церковний журнал „Християнське сторiччя" гостро поборює ворогiв комунiзму, безбожництва, протестує проти слiдства над дiяльнiстю комунiстiв, всiма способами виправдовує комунiстичнi злочини. Цей журнал пише: „I К. Маркс, i Христос – обидвi цi людини були революцiйними провiдниками". Протестантська Церква в США видає мiсячник „Просвiтерiянин". В одному числi була редакцiйна стаття: „Що менi не подобається в Iсусi Христi". У США вийшла безбожницька книжка „Бiблiя без личини". У нiй надруковано багато малюнкiв напiвголих дiвчат, хлопцiв, якi цiлуються. Мойсея зображено в американськiй пiжамi з цигаркою в ротi. Англiйський Кентерберiйський архієпископ Михаїл Рамзей дуже хвалив таку „Бiблiю". У США видається багато безбожницької, антихристиянської лiтератури. Такi книжки є в громадських книгозбiрнях, як, наприклад, „Остання спокуса Христа". Три професори богослов'я в унiверситетах США проголосили себе „безбожницькими християнами" i написали книжку „Бог уже помер".

Протестанти США заходилися перекласти Святе Письмо (Старий i Новий Заповiт) теперiшньою англiйською мовою. Створили комiсiю з 95 перекладачiв, богословiв, науковцiв. У тiй комiсiї було 30 соцiалiстiв, отже, безбожникiв. Цей переклад став пiдставою для заперечення непорочного зачаття Дiви Марiї та божественностi Iсуса Христа. Так, наприклад, у старому перекладi було написано: „Ось непорочна дiва завагiтнiє". У новому ж перекладi написано: „Ось молодиця завагiтнiє".

Протестантський єпископ Джем Пайк був не лише антихристиянином, але й взагалi безбожником. Вiн казав: „I американiзм, i комунiзм мають свої коренi в Бiблiї". Священик-капелан Балтиморського унiверситету у своїй проповiдi студентам з церковної казальницi виправдовував розпусту. Унiверситетська влада не покарала його. Навпаки, дозволила студентам видавати порнографiчний журнал. Священик Роберт Едi у своїй недiльнiй проповiдi казав, що неповнолiтнi парубчаки та дiвчиська мусять мати право на статевi позашлюбнi стосунки так як i на шлюбнi.

Кафедра в Сан-Франциско влаштувала у себе в церквi дикий „концерт". Грали органи й джазбанд у супроводi диких крикiв трьох тисяч учасникiв. Єпископальна церква святого Андрiя в Детройтi використала в Богослужбi на Велику П'ятницю 1966 року джазовий оркестр.

У Колумбiйському унiверситетi в Нью-Йорку вiд першого дня його заснування 112 рокiв тому щонедiлi вiдправлялася служба Божа. Вiд 1970 року не вiдправляється цiлковито.

У США є 321.000 церков і 126 мiльйонiв парафiян. До церкви ходять менше половини того числа. В США є 167.000 католицьких черниць. Року 1969 бiля 6.000 їх покинули чернецтво. Лише в одному 1967 роцi 400 католицьких священикiв США не тільки розстриглися, але й взагалi вiдцуралися церкви. За останнi 20 рокiв пияцтво серед протестантських i католицьких священикiв поширилося у десять разiв.

Католицький унiверситет Ксав'єр у США запросив рабина Алберта Ґольдмана на професора Богословiя. Опитування Ґалупа виявило 1969 року, що 60 % янкi не знають, що є Пресвята Трiйця, а 66 % не знають, хто виголосив Нагорне казання-проповiдь.

У США iснує велике об'єднання протестантських церков – Всекрайова Рада Церков. Вона об'єднує понад 40 мiльйонiв протестантiв. Її рiчний кошторис становить понад 12 мiльйонiв доларiв. Найвищий її провiд у руках шестиколонникiв, соцiалiстiв, навiть i безбожникiв. Парламентська слiдча комiсiя США знайшла, що на її установчих зборах 1950 року в Клiвлендi з 29 засновникiв, що пiдписали засновну грамоту, одинадцять належали до шестиколонних товариств. А серед присутнiх на тих зборах 358 священикiв 134 були членами прокомунiстичних органiзацiй. Десять рокiв пiзнiше та ж комiсiя знову знайшла, що серед найвищих провiдникiв Всекрайової Ради Церков понад 100 були членами прокомунiстичних товариств.

Офiцiйний речник Всекрайової Ради Церков священик С. Джонс казав: „Коли Захiдний свiт робив помилки у несправедливому, капiталiстичному ладi, то Бог благословив московських комунiстiв створити справедливiший лад i виявити невдачу Євангелiя зледачілої Християнської Церкви". Заступник Голови ВРЦ священик В. Гайвард казав, що комунiзм був i є добродiйним у Китаї навiть i тодi, коли нищив там церкви.

ВРЦ скликала 1962 року до унiверситетського мiста Ан-Арбор з'їзд молодi Пiвнiчної Америки. На тому з'їздi виставлено щось схоже на оперу з життя Христа на землi пiд назвою „Вiн був банкрутом". Увесь змiст i форма тої „опери" були бiльш блюзнiрськi i гидкiшi, нiж найгидкiшi вистави в СРСР.

ВРЦ у своєму списку лiтератури, що її радить читати, подала й твори Ланґстона Гюґеса. Вiн – комунiст i безбожник, автор кiлькох блюзнiрських книжок.

Головна Рада ВРЦ ухвалила на своєму з'їздi 21.09.1968 р. вимагати вiд уряду США щоби вiн: 1) Припинив бомбувати Пiвнiчний В'єтнам; 2) Уникав всiляких спроб вiйськового втручання в комунiстичному Китаї; 3) Подбав, щоб Органiзацiя Об'єднаних Нацiй прийняла комунiстичний Китай до свого членства; 4) Творив передумови спiвпрацi мiж США i комунiстичними державами; 5) Щоб визнав офiцiйно комунiстичнi уряди Куби i Схiдної Нiмеччини; 6) Щоб скасував обмеження на привiз товарiв із комунiстичних держав до США; 7) Щоби дуже побiльшив культурний обмiн мiж США i СРСР. Це саме вимагає i КП США.

Провiд ВРЦ настiльки опанований соцiалiстами та комунолюбами, що вже цiлковито вiдкрито пiдтримує домагання КП США. Наприклад, Всекрайова Рада Церков вимагає:

1) Щоби США замирилися з усiма комунiстичними державами за всяку цiну.

2) Щоби США беззастережно й однобiчно роззброїлися.

3) Заборонити випробовувати атомну зброю.

4) Скасувати присягу на вiрнiсть державi.

5) Припинити всi слiдства комунiстичної дiяльностi.

6) Не чинити опiр расовому змiшанню бiлих з неграми.

7) Вiдмiнити закони про пiдривну, шпигунську дiяльнiсть.

8) Соцiалiзацiя всього життя США.

9) Побiльшити допомогу США комунiстичним державам.

10) Визнати комунiстичний Китай.

11) Помилувати засуджених комунiстичних шпигунiв.

12) ВРЦ очорнює, оббрiхує керiвника Служби безпеки Дж. Е. Гувера та голову Слiдчої комiсiї Дж. Маккартi.

13) ВРЦ поширює iдеї матерiалiстичної фiлософiї життя.

„Нашi американськi священики не дбають про християнську мораль. Вони ж бо лiберали, поступовцi, а насправдi ж – нездатнi змiцнити побожнiсть людей, хоч i голосять з казальниць побожнi, гарнi слова. Їх не турбує жахлива повiнь безбожницьких, розпусних книжок та журналiв серед молодi. Вони замовчують жахливе збiльшення розводiв. Вони анi словечком не згадують про величезне поширення пияцтва та наркотикiв серед молодi. У боротьбi проти ворогiв американських свобод i прав не чути їхнього голосу". Таке казав священик Єс Кiлемс у своїй проповiдi.

План мафiї – знищити релiгiю пiд личиною релiгiї. „Нью-Йорк Таймс" повiдомив, що недалеко вiд Вашинґтона, у Форт Фут, штат Мерiленд, буде збудований великий „Храм порозумiння". Своєю формою вiн має нагадувати сонце з шiстьома променями. У кожному з тих променiв примiщувалася би капличка i книгозбiрня однiєї з шести релiгiй: християнства, буддизму, iндуїзму, мусульманства, юдаїзму, синтоїзму. Грошi на будову цього храму збирають усi прихильники свiтової наддержави, iнтернацiоналiзму, лiберали, соцiалiсти, комунiсти, безбожники, спiритуалiсти, окультисти, теософи тощо. Мiж ними Елеонора Рузвельт, жiнка президента США.

В центральнiй частинi того храму має бути „Зала свiтла". В нiй мудрецi навчатимуть людей усiх народностей нової релiгiї – „Культу людяностi" (гуманiстичного культу), виховуючи з них громадян свiту, замiсть громадян якоїсь держави. У цьому храмi мiститиметься свiтовий осередок пропаганди нової вiри людського братерства. Навчання провадитиметься у школах усього свiту. Засновники цiєї вiри взяли за її знамено число ШIСТЬ, а число 666 у жидiвськiй Бiблiї означає сатану. У США є кiлька таємних сект, що обожнюють сатану. Тi сектанти, переважно студенти, пiдпалюють церкви, руйнують хрести на цвинтарях тощо.

У життi є багато такого, чого не може зрозумiти, не може витлумачити людський розум. Нездатнi щось уявити невiгласи можуть, скiльки хочуть, запевняти нас, що вони розумiють все i можуть витлумачити все. Боговi дяка, їхнє „розумiння" та тлумачення – це лише дитяча дерев'яна рушничка, що не зрушить найменшої зiрки в небi. I добре що так, бо людська душа вмерла би вiд їхнього „тлумачення", що нiчогiсiнько не витлумачує. Свiт без чудес, i людина без здiбностi дивуватися, був би свiтом без творчостi, бо людина не мала би творчої уяви. А люди без творчої уяви – це не люди, а бездушнi машини. Релiгiя, поезiя, мистецтво – всi вони зродженi людською уявою, людським гоном до краси, до чудесного, до вищого, до небес.

Понад сто рокiв тому президент США А. Лiнкольн казав: „Я не журюся тим чи Бог з нами. Але я дуже турбуюся тим, чи ми з Богом".

Злочинність, розпуста

Двоногого звiра стримує вiд злочину лише страх кари. Доки людина вiрила в Бога, доти вона сама себе стримувала вiд злочину, бо боялася кари Бога, який всюди присутнiй i все бачить. Безбожник не вiрить, що iснує безсмертна душа. Вiн вiрить, що зi смертю приходить кiнець людського життя. Звiдси безбожник робить логiчний висновок: насолоджуйся життям поки живеш. А що в життi iснує боротьба людей за краще місце під сонцем, то мусиш не цуратися жодних способів i засобiв, щоби перемогти. Отже, всiлякi обмеження власних сил, всiляка мораль шкодить людинi у тiй боротьбi. Тож геть з усякою мораллю. Моральне є все те, що корисне менi.

Так безбожництво породило злочинство i розпусту. В парi з поширенням безбожницького соцiалiзму поширювалося злочинство i розпуста. Соцiалiсти вибріхуються тим, що, мовляв, спричинюють злочини голод та бiда. А це неправда. Комiсiя юристiв у Нью-Йорку дослiдила понад 2.000 судових справ злочинiв 10–20-рiчної молодi. Виявилося, що серед молодих злочинцiв дiтей дуже багатих батькiв було 5 %, багатих батькiв – 25 %, заможних – 45 %, убогих – 25 %. А в Нью-Йорку живе багато сiроми.

Та й писання соцiалiстичних iдеологiв доводять, що соцiалiзм виховує злочинцiв та розпусникiв. Наприклад, соцiалiст професор Г. Барнес учить таке: „Наше суспiльство ранiше ставилося неприхильно до поступових спроб узгодити керiвництво статевими стосунками з теперiшнiми науковими поглядами. Теперiшнi нашi погляди на проблеми статi ховають у собi: 1) Дикунськi забобони щодо статевої соромливостi, понадто жiночої; 2) Старожидiвське жiноче рабство i засаду панування чоловiка в родинi; 3) Застарiлий забобон, особливо у дiвчат, що позашлюбнi стосунки є злочином i грiхом; 4) Застарiлий забобон – пошану до дiвочої незайманостi; 5) Застарiлий погляд на шлюб як на щось святе, як на священну справу, а не просто особисту чи суспiльну; 6) Буржуазну засаду особистої власностi; 7) Кантiвську фiлософiю браку знання у людей.

Взагалi у теперiшнiх поглядах американцiв, навiть високоосвiчених, ледве чи є щось, що вiдповiдає теперiшнiй науцi та естетицi". Отже, вся несоцiалiстична культура – це застарiлi, дикунськi забобони. Молодь завжди перша захоплюється чимось новим. Молодь США, не маючи якоїсь iншої iдеї, яка кликала б її до боротьби, зробила свiй висновок iз соцiалiстичних iдей. Вона пiшла шляхом злочинiв i розпусти. Ми тут згадаємо лише кiлька прикладiв без тлумачення.

Сенатор Стром Тормонд казав у Сенатi, що за статистикою Служби безпеки за 1950–1960 роки число великих злочинiв – убивств, грабежiв, ґвалтувань тощо в США збiльшилося на 100 %, хоч людностi збiльшилося лише на 18 %. Отже, злочиннiсть збiльшується у п'ять разiв швидше як люднiсть. З усiх злочинцiв 43 % молодшi за 18 рокiв. Злочини в США приносять шкоди бiльше як на 60 мiльйонiв доларiв ДЕННО. Керiвник Служби безпеки Е. Гувер тлумачить це збiльшення байдужiстю суспiльства до злочинiв, а також i тим, що суддi надто потурають злочинцям, ставлячись вибачливо до них. Наприклад, в 1964 роцi з усiх ув'язнених злочинцiв 76 % зробили злочин вдруге, втретє i бiльше разiв. А все, що треба, щоби зло перемогло – це байдужiсть чесних людей. Славний А. Данте писав: „Найгарячiше мiсце в пеклi призначено тим, хто був байдужим у боротьбi Добра зi Злом".

Служба безпеки США подає, що лише за половину 1969 року збiльшилося порiвняно з 1968 роком убивств на 42 %, грабункiв на 46 %. За 10 рокiв (1957–1967) злочиннiсть у Вашинґтонi збiльшилася на 225 %. Лише за один 1966 рiк зґвалтувань побiльшилося на 100 %. За один лише 1968 рiк збiльшилося у Вашинґтонi злочинiв – грабунку на 53 %, убивств – на 81 %, ґвалтування жiнок – на 67 %, великих бiйок – на 29 %, нiчних уломiв у квартири – на 41 %, крадiжок – на 41 %. Мешканцi Вашинґтону так заляканi злочинцями-неграми, що бояться повiдомляти полiцiю про напади та свiдчити проти бандитiв у судi. Полiцiя дiзнається лише про 20 % нападiв. Вашинґтонський часопис „Дейлi Стар" дослiдив, що у Вашинґтонi серед 100 ув'язнених злочинцiв лише п'ять були безробiтними. Серед решти було багато заможних людей. У Вашинґтонi лише за пiвроку закрилося 160 крамниць, бо власники бояться грабiжникiв. Один пiдприємець казав, що вiн витрачає понад 50.000 доларiв рiчно на ремонт пошкоджених розбишаками вантажних автомобiлiв.

У Нью-Йорку у великих омнiбусах їздить полiцейський, що охороняє пасажирiв i водiя вiд розбiйникiв. Крамарi в Чикаґо платять гангстерам по 100–150 доларiв тижнево за те, щоб вони не нищили їхнiх крамниць. Страховi компанiї США не хочуть страхувати громадян тих мiст, де були великi заколоти, бо уряд не поборює належно тих заколотiв. Полiтикам США виборчi голоси гангстерiв, злодiїв дорожчi нiж закон та лад. Тi полiтики так потурають злодiям та гангстерам, що перешкоджають полiцiї боротися зі злодiйством та розбiйництвом.

У США було 1964 року 175.000 нападiв на вулицi та в домах, 113.000 грабункiв, 10.000 убивств, 19.000 гвалтувань жiнок. У США кожної пiвхвилини трапляється крадiжка з хати, кожної хвилини крадуть автомашину, кожної три хвилини ґвалтують жiнку, кожної години вбивають.

У Чикаґо є понад 200 ватаг молодих, молодших за 20 рокiв злочинцiв. За ними 34 % крадiжок, 52 % пограбувань квартир, 61 % крадiжок автомашин. Школярi в Чикаґо вчинили 1969 року понад 1.000 нападiв на своїх учителiв. У Вашинґтонi за один лише 1968 рiк школярi розбили 43.000 шиб у школах.

Комунiсти та соцiалiсти захопили провiд у студентському Союзi. Студенти США збомбували 1968 року лише за п'ять днiв чотири вiйськовi школи. Вони кинули запальнi бомби в унiверситетах Калiфорнiйському, Делаверському, Вашинґтонському, Мiчиґанському, Колумбiйському. Останньому наробили шкоди на пiвмiльйона доларiв. Вони закладали запальнi бомби навiть у великих крамницях, де бувають тисячi людей. У Вашинґтонi влаштували 18.01.1969 р. триденнi заколоти. Слiдство виявило, що тi заколоти провадили дiти дуже заможних батькiв. Заколоти 1969 року наробили шкоди школам на 200 мiльйонiв доларiв. А брат президента США Роберт Кеннедi сказав: „Чим бiльше буде заворушень в унiверситетах, тим лiпше буде задля завтрашнього свiту".

Понад 600 студентiв та молодих викладачiв влаштували 17.11.1969 року пiд церквою Святих Апостолiв у Нью-Йорку розпуснi мужеложнi, iнакше – гомосексуальнi оргiї. Подiбних студентських оргiй було багато по всiх США. Управителька студентської бурси Пенсильванського унiверситету професор А. Емерсон скасувала заборону студенткам ночувати у покоях студентiв.

Порнографiчний журнал у США „Плейбой Меґазiн", що вiдкрито пропагує розпусту, виходить накладом понад 5 мiльйонiв примiрникiв. Тож нiчого дивного в тому, що за 20 рокiв (1940– 1960) число нешлюбних дiтей збiльшилося на 400 %. Навiть у домi президента, тобто в Бiлому Домi, на офiцiйних вечорницях навiть священики, для прикладу о. Д. Моєр, танцюють непристойнi негритянськi танцi.

Калiфорнiйський унiверситет дозволив своїм студентам мати горiлку в бурсi. У США є понад 5 мiльйонiв хронiчних п'яниць.

За останнi 10 рокiв у самому лише Нью-Йорку число наркоманiв зросло на 950 %. У Нью-Йорку в кожнiй школi є багато наркоманiв.

Дослiдження виявили 1969 року, що в Калiфорнiйському унiверситетi 36 % студентiв уживають наркотики. США витрачають на наркотики 250 мiльйонiв доларiв рiчно.

У Китаї засiяно маком для виготовлення опiуму понад два мiльйони гектарiв землi. Китайський державний банк продає за кордон наркотикiв на великi мiльйони доларiв рiчно. Самий Гонконг вивозив на свiтовий ринок опiуму 1950 року 3.500 тонн, а 1960 року – 7.000 тонн. Комунiстичний китайський уряд заробляє на торгiвлi опiумом понад один мiльярд доларiв рiчно. Одним із найбiльших споживачiв опiуму є США.

Духовна гнилизна

Президент США Томас Джефферсон казав 175 рокiв тому: „Великий добробут без духовних, моральних чеснот – це найпевнiший шлях до занепаду народу i його держави". Американський патрiот казав 1964 року: „Наш великий добробут зробив нас, американцiв, бездумними свиньми, якi нiчого не хочуть поза повним коритом. Чому ми, американцi, такi дурнi, що самi копаємо собi могилу, самi готуємо „мирну" кулю в нашу дурну потилицю?" (Ґ. Кнiгт). Так! Клич сучасного янкi: „Перш за все – насолода". Тепер у США панує матерiалiстичне пристосуванство з метою насолоджуватися життям – прагматичний опортунiзм з гедонiстичною метою.

Iнший патрiот США писав: „Ми, американцi, наскрiзь зiгнили. США – це Содом i Гоморра напередоднi цiлковитої руїни. Ми, американцi, гуртово виплекуємо з нашої молодi розумову i моральну малеч. Нашi унiверситети пишаються не своїми науковцями, а спортовцями. Середнi школи пишаються своїми осягами у спортi, а не в науцi". Генерал США Р. Дел-Уел казав: „Як нацiя, ми, американцi, є нацiєю дурнiв".

В. Ленiн казав ще 1900 року, що капiталiсти самi зроблять собi труну та ще й цвяхiв дадуть пролетарям, щоби ту труну забити. Коли М. Хрущов був у США, то вiн сказав янкі: „Ми вас поховаємо". Сенатор США К. Манд вiдповiв: „М. Хрущов трохи помилився. Не вони, москвини, нас поховають, але ми, американцi, самi себе поховаємо, та ще й передчасно, живими".

„Пошана до США у свiтi тепер упала до нуля. Увесь свiт є свiдком духовного банкрутства провiдної верстви США. Нашi провiдники – це шашелi та блощицi". За прикладом далеко не ходити. Ось президент США Г. Трумен, коли суд засудив московського шпигуна А. Гiса, прилюдно сказав, що вiн не може змiнити свого приятельського ставлення до А. Гiса.

Заступник Мiнiстра закордонних справ США Гарлан Клевеланд казав 22.12.1962 р. на телебаченнi: „Коли ми думаємо про те, що ми маємо зробити, то знайти вiдповiдь не допоможуть нам анi церковнi приписи, анi батькiвська наука, анi Святе Письмо. Все це – безвартiсне задля нашого думання, бо ж анi трохи не допомагає нам знайти, що ми маємо зробити". Ця провiдна людина США не є винятком. Таких є дуже багато.

„Урядовцi США не вибранi народом, а призначенi зверхниками. Вони вiдповiдають лише зверхникам, а не народовi. Цi урядовцi виробляють безлiч урядових наказiв i, виступаючи в ролi суддiв, пояснюють свої накази вiдповiдно до потреб часу i потреб уряду. Президент США не зважає на Конституцiю США i на свою присягу. Замiсть того, щоб виконувати закони, ухваленi Парламентом, як цього вимагає вiд президента Конституцiя США, сам стає законодавцем. Парламент надав президентовi США право запровадити в США диктатуру своїм наказом. Суддi Найвищого Суду, нехтуючи Конституцiєю i своєю присягою, привласнили собi законодавчi права, не оглядаючись на Парламент, що єдиний має законодавчi права. Наше судiвництво, Парламент, часописи, журнали, радiо, телебачення – все стало продажним, проституйованим. Зовнiшня i домашня полiтика США – це корабель без керма".

Янкi не можуть думати власним розумом, бо їхнiй розум є у всеохоплюючому полонi реклами, яка каже йому що i як вiн має робити, що i як має думати. Тим-то на рекламу кандидатiв у президенти, сенаторiв, членiв Парламенту США витрачаються великi мiльйони доларiв. На саме лише звеличення по радiо витрачаються понад три мiльйони доларiв. А радiореклама є найсильнiша, бо ж вона залiзе у кожну хату. Радiомережi США не є державнi, а становлять собою власнiсть окремих осiб-мiльйонерiв. Вони дають мiльйони доларiв на рекламування кандидатiв. А дають лише тим кандидатам, якi зобов'язуються виконувати бажання тих мiльйонерiв. Таким чином мiльйонерська мафiя керує i президентом i Парламентом США.

„Серед широких мас особи, якi цiкавляться високою полiтикою, є винятки. Величезна ж бiльшiсть суспiльства – це дурнi папуги, якi, не маючи власного свiтогляду, лише безкритично повторюють те, що прочитали в часописах чи почули на радiо".

За кiлькома винятками великi часописи та журнали США пiдлягають найжорстокiшiй цензурi з боку найбiльших невігласiв, найлегковiрнiших, найпiдлiших. Бiльшiсть власникiв часописiв, журналiв, радiо дивляться на свої часописи, журнали, радiо лише як на джерело їхнього збагачення. Коли повстає запитання: добро народу, патрiотизм, чеснiсть чи грошi, то вони завжди вибирають грошi".

У загальних виборах 1954 року зi 100 мiльйонiв законних виборцiв 58 мiльйонiв НЕ голосували.

Генерал Д. Ейзенхауер мав звичку питати воякiв США: чому вони поборюють Нiмеччину? У своїй промовi 1950 року в Колумбiйському унiверситетi вiн каже, що 90 % воякiв вiдповiдали йому: „Не знаю".

Начальник китайської вiйськової розвiдки в Кореї писав до своїх зверхникiв про воякiв США таке: „Вояк США має слабеньку вiрнiсть до своєї родини, своєї громади, своєї релiгiї i до своїх товаришiв-воякiв. Вiн пристосуванець. Коли самiтний – вiн боягуз. Вiн недооцiнює власної сили, власної вартостi. Вiн не розумiє iсторiї США, їх полiтичної фiлософiї; не розумiє ваги громадських установ; не розумiє потреби захищати волю. Коротше кажучи, не розумiє, не знає мети свого власного i суспiльного життя. Вiн не розумiє навiть ваги i потреби вiйська та держави".

З усiх полонених янкi у корейськiй вiйнi китайська пропаганда зробила 30 % комунiстами. За тих самих обставин з усiх полонених турецьких воякiв не зробила комунiстом анi одного. Серед туркiв, китацiв не знайшли анi одного зрадника, а серед американцiв знайшли дуже багато. Та не якiсь скомунiзованi американськi полоненi в Кореї, але в США на вiйськово-морськiй базi Норфолк вояки стягнули 1952 року зi щогли на землю прапор США, а на його мiсце пiднесли прапор ООН.

Щонайменше 99 % янкi – не соцiалiсти. Уряд США штовхає за залiзну заслону одну країну за другою, а тi 99 % не соцiалiстiв (не комунiстiв) анi пальцем не поворухнули. Опанований мафiєю уряд США видає мiльярди доларiв на змiцнення й озброєння комунiстичних держав, а тi 99 % не соцiалiстiв анi пальцем не поворухнули. А вони ж мають повну можливiсть замiнити мафiозний уряд на патрiотичний без жодної революцiї, але своїми виборчими картками. Ця байдужiсть не соцiалiстiв США є основою мафiозної сили в США i запорукою її повної перемоги без жодного пострiлу.

Одною з ознак духовної, моральної гнилi є статева збоченiсть, зокрема гомосексуалiзм. У США статевi збоченцi мають свої товариства з сотнями тисяч членiв. Iснує навiть „наукове" товариство статевозбоченцiв так звана „Рада статевих знань i освiти". Вона видає журнал „Сексологiя" та багато соромiцьких книжок. Керують тою Радою комунiсти, жиди доктор Е. Шульц та доктор А. Рубiн. Рада витрачає кiлька мiльйонiв доларiв рiчно на поширення та поглиблення розпусти i статевого збочення. Рада має великий вплив на Учительський Союз i навiть на Свiтову Раду Протестантських Церков. Голова товариства мужоложцiв свiдчив у Сенатськiй слiдчiй комiсiї, що в урядi США є понад 200.000 гомосексуалiстiв, а у вiйську – понад чверть мiльйона.

Статевi збоченцi вже вимагають закону, який дозволяє провадити вiдкрито статеву збоченiсть. Щогiрше! Навiть священики вже поширюють iдеї статево-збоченцiв з церковних казальниць, як, наприклад, отець К. Кромi з Єпископальної Церкви в Лос-Анджелесі. Верховний Суд США скасував заборону посилати поштою порнографiчну лiтературу. Чимало лiкарiв нервових хвороб стають на захист статево збочених. Вони вимагають узаконити статеву збоченiсть. Серед найвищих урядовцiв США виявилися гомосексуалiсти: заступник Мiнiстра закордонних справ Сомнер Велз, дорадник президента Уолтер Дженкiс, Боб Бейкер та багато iнших. Дорадник п'яти президентiв жид Бернард Барух мав велику збiрку фотографiй високопоставлених осiб, що показували їхнi статевi збочення та iншi неморальнi вчинки. Вiн уживав ту збiрку, щоби загрозою оприлюднити примушувати тих осiб робити те, що вiн хотiв.

Редакцiя журналу „Релiджiос Прес" дослiдила змiст 133 кiнофiльмiв. У тих фiльмах показано: 32 вбивства, 5 самогубств,17 злодiйств, 27 фактiв бандитизму, 26 позашлюбних статевих стосункiв, 25 гомосексуальних збочень, 26 неморальних зваблювань, 9 ґвалтувань жiнок.

Ознаки моральної гнилизни США:

1) Журнали, часописи, радiо вiдкрито оправдують вживання молоддю наркотикiв.

2) Жiнки, дiвчата ходять вулицями майже голi.

3) Чимало єпископiв, священикiв, ченцiв i черниць належать до безбожницьких товариств чи беруть участь у безбожницьких виступах.

4) Дуже великий вiдсоток дiтей молодших за 16 рокiв п'ють трунки i вживають наркотики.

5) У кожнiй хатi телебачення пропагує розпусту, пиятику, вбивство.

6) Щороку все бiльше поширюється гомосексуалiзм.

7) Цiлковита, всеохоплююча неморальнiсть кiно, телебачення, якi з усiх показаних фiльмiв 95 % подають неморальнi фiльми.

8) Повна байдужiсть єпископiв, священикiв до заборони молитися у школах, i взагалi їхня байдужiсть до боротьби з безбожництвом та розпустою.

9) Повна байдужiсть усього суспiльства до всiлякого зла, аморальностi, злочинiв, таємних убивств, державної зради.

10) Величезне поширення i поглиблення злочинства, пияцтва, вживання наркотикiв, галабурства, розбишацтва дiтей та молодi, повна безпораднiсть влади та суспiльства з тим усiм.

Соціалізм у США

За часiв миру i добробуту мафiя не може обмежувати громадськi права та свободи, бо люди бачать, що нема в тому потреби, лише за часiв вiйни, полiтичної чи економiчної кризи, причин i наслiдкiв яких звичайнi громадяни не розумiють, можна переконати людей у потребi тимчасового обмеження їхнiх громадських прав та свобод, мовляв, заради їхнього власного та їхнiх дiтей добра. Отже, щоб вiльний громадянин погодився на те, щоб державна влада обмежила його права та свободи, треба викликати вiйну чи полiтику або економiчну кризу.

За часiв останньої вiйни уряди позакладали всiлякi свої установи, лави, ради тощо з прикметниками: тимчасовий, наглої потреби, надзвичайний, страховий тощо. Уряди, закладаючи їх, обiцяли розв'язати їх по вiйнi. Вони iснують i сьогоднi, лише змiнили i то не всi осоружнi назви на такi меншi, що дратують вiльного громадянина. Вони iснують, бо майже всi вони є соцiалiстичними кроками на шляху до соцiалiстичної, диктаторської свiтової наддержави. Ми тут подамо кiлька фактiв, що вказують як далеко в урядi США зайшли на тому шляху.

Соцiалiстична мафiя в урядi США:

1) Намагається навмисно збанкротувати США, щоби тим приготувати ґрунт для соцiалiстичної революцiї в США.

2) Задля цього вона щороку збiльшує видатки США, збiльшуючи тим заборгованiсть уряду.

3) Щороку збiльшує недобiр у державному кошторисi.

4) Щороку поширює федеральну владу i звужує владу штатiв, приготовляючи ґрунт для централiзованого диктаторського уряду США.

5) Безупинно збiльшує пропаганду в США соцiалiзму, пацифiзму, щоб духовно обеззброїти громадян США, ворогiв свiтової соцiалiстичної наддержави. Патрiотичне товариство iменi Джона Бьорча вирахувало, що пiд комунiстично-соцiалiстичним впливом є вже 40 % державно-полiтичної дiяльностi США.

У великому протестi 15.10.1969 р. у США проти вiйни у В'єтнамi взяли участь 17 сенаторiв i 47 членiв Парламенту. Понад 300 професорiв, письменникiв, священикiв створили 1967 року товариство „Резiст" („Опiр") з метою збирати пожертви на пiдтримку небажанню молодi служити у вiйську. Понад 50 професорiв Чикаґського (Пiвнiчно-Захiдного) унiверситету пiдписали вимогу до уряду скасувати Парламентську комiсiю з Американської дiяльностi. Гарвардський унiверситет запросив на професора науковця-атомника Джемса Опенгеймера, якого уряд вигнав з державної служби за шпигунство.

Дослiдження громадської думки в США (Д. Галупа) виявили, що антикомунiстичну боротьбу сенатора Дж. Маккартi гудили 28 % протестантiв, 23 % католикiв, 71 % жидiв, а схвалювали 49 % протестантiв, 58 % католикiв, 15 % жидiв.

Президент Дж. Кеннедi попризначав 193 суддiв, всi лiвих поглядiв, переважно членiв соцiалiстичного товариства „Американцi демократичного чину". Понаприймав 122.000 нових урядовцiв – приймав 6.000 тижнево. З них бiльше половини були соцiалiсти, решта – лiвi лiберали. Щоб дати їм працю, вiн створив 150 нових канцелярiй.

Генерал Д. Макартур у своїй промовi на засiданнi парламенту штату Мiссiсiпi казав 22.03.1952: „Полiтика нашого уряду веде США простiсiнько до комунiстичної держави. I то так певно, нiби це роблять кремлiвськi можновладцi".

Лише одного 1951 року подано до Парламенту США 50 проектiв закону про роззброєння США i озброєння ООН, також i проектiв пiдпорядкувати економiку США свiтовiй економiцi i тому подiбних заходiв, щоби створити свiтовий надуряд.

Уряд США запропонував 1961 року Женевській Нарадi з роззброєння семирiчний план знищення нацiональних, державних вiйськ i створення одного свiтового вiйська.

Вiйськове Мiнiстерство США заборонило антикомунiстичну пропаганду у вiйську. Натомiсть радило купувати до вiйськових книгозбiрень твори соцiалiстичних i комунiстичних авторiв. Офiцерiв, якi порушували цю заборону, звiльнили з вiйська, як, наприклад, генерала Е. Уокера. Мафiя хотiла 1952 року запровадити до вiйська США „Полiтичних комiсарiв", як у вiйську СРСР. Генеральний Штаб вчинив опiр. Тодi заступник мiнiстра, соцiалiстка Анна Розенберґ (жидiвка), видала наказ про „Загальний вiйськовий вишкiл", тобто про полiтичний вишкiл у соцiалiстичному дусi.

Закон про громадянськi права – це параван, за яким ховається зосередження i збiльшення влади федерального уряду у Вашинґтонi. I вiн є антиконституцiйний, бо втручається в особисте життя громадян, порушує конституцiйнi права штатiв. Кожний юрист дуже добре розумiв, що ухвали Верховного Суду порушують Конституцiю США; каригiдно привласнюють собi законодавчi права Парламенту та Сенату; крутiйськи тлумачать закони з метою обмежити права штатiв, поширити права федерального уряду.

Штат Мiннесота був колись твердинею американських патрiотiв. Як далеко поширилися соцiалiстичнi впливи в тому штатi, видно з ухвал провiдникiв штатiв 1961 року. Вони ухвалили й оприлюднили:

1) Беручи до уваги, що тепер, за атомної доби, надзвичайно сильно посилилася взаємна залежнiсть народiв i держав,

2) беручи до уваги, що задовольнити всi людськi потреби можна лише мiжнародним, на свiтову мiру, спiвробiтництвом,

3) беручи до уваги, що людство шукає способiв позбавитися вiйни назавжди i вжити всi природнi багатства i все знання для потреб людини i народiв,

4) беручи до уваги, що ми найлiпше послужимо своєму мiсту, повiтовi, штатовi i державi лише тодi, коли будемо почувати себе, думати i дiяти як громадяни всього свiту,–

ми: губернатор Мiннеаполiсу, Управа повiту Гінепин, ухвалили визнати право наших громадян проголосити, що їхня громадянська відповідальність i обов'язки поширюються понад відповідальність і обов'язки до свого мiста i держави. Отже, ми приєднуємося до народiв усього свiту, проголошуючи, що ми беремо на себе нашу частину вiдповiдальностi й обов'язкiв щодо всього свiту, i в тому розумiннi ми вважаємо себе громадянами всього свiту. А як такi, ми зобов'язуємося дати всi нашi сили, щоби здiйснити сталий мир, заснований на справедливому свiтовому законi, щоб усi багатства свiту служили для добра всього людства i кожної людини не для знищення їх як це є тепер.

Ми ухвалюємо також, щоби посадник Мiннеаполiса та Управа повiту Гінепин, святкуючи якесь свято, вивiшували при головному входi до своїх будинкiв прапор ООН як знамено нашого свiтового громадянства.

Пiдписали: губернатор штату Мiннесота, головний суддя Верховного Суду штату, голова Гiнепинської Повiтової Ради, губернатор Мiннеаполiса, голова Мiської Ради Мiннеаполiса, голова Мiннесотського вiддiлу Республiканської партiї, єпископ, члени Сейму штату, голова мiннесотського вiддiлу Товариства рабинiв, голова мiннесотського вiддiлу Всекрайової Ради Церков, голова мiннесотського Жiночого Союзу, голова Союзу юристiв штату, голова мiннесотського вiддiлу Свiтової Федерацiї, голова мiннесотського вiддiлу прихильникiв ООН.

Високий дипломат, колишнiй посол США в СРСР Джордж Кенан писав: „Задля добра США треба подбати, щоб якнайскорiше скiнчилася доба такої державностi, яку створила iсторiя".

М. Хрущов сказав 19.06.1961 р. у своїй промовi в Бухарестi: „США змiнять свiй теперiшнiй прапор на червоний. I зроблять це самi американцi з власної волi". Як бачимо, вже починають змiнювати.

Киньмо ще раз оком на соцiалiстичний шлях США. Так:

1) Уряд США визнав 1933 року уряд В. Ленiна.

2) Президент Ф. Рузвельт докладно знав про японський напад на Перл-Харбор кiлька днів перед нападом, i навмисно, планово не повiдомив командувача флоту в Перл-Харборi.

3) Уряд США припинив доставу зброї китайському нацiональному урядовi генерала Чанкайшi, а допомiг дипломатично китайським комунiстам перемогти генерала Чанкайшi.

4) Уряд США дипломатично допомiг Московщинi захопити у Маньчжурiї всю японську зброю. Тою зброєю китайцi вбивали американцiв у Кореї.

5) Добре знаючи, що Японiя була вже переможена i здавалася, та знаючи, що США цiлковито не потребували московської допомоги перемогти Японiю, уряд США сам просив Московщину проголосити вiйну Японiї в останнiй тиждень японсько-американської вiйни.

6) Хоч вiйсько США було вже пiд Берлiном, а вiйсько СРСР ще далеко вiд Берлiна, уряд США наказав своєму генераловi НЕ брати Берлiна, щоб його зайняло вiйсько СРСР.

7) Уряд США сам запропонував подiлити Нiмеччину та Берлiн, хоч мав бiльше нiж досить сили не погодитися, якби Московщина захотiла подiлити.

8) Уряд США видав силомiць Московщинi понад два мiльйони полонених Нiмеччиною не москвинiв, хоч вони протестували проти видачi, навiть власним самогубством, перед очима американської влади в Нiмеччинi. А така видача давно вже заборонена мiжнародною угодою в Гаазi.

9) Коли генерал Д. Макартур почав перемагати в Кореї, уряд США звiльнив його з посади.

10) Хоч провiдники комунiстичних держав на чолi з московськими цiлковито вiдкрито й офiцiйно погрожують знищити державний лад США, проте уряд США не лише не зриває з ними дипломатичних стосункiв, але навiть допомагає всiма способами їм змiцнитися i розбудувати їхню вiйськову силу.

11) Хоча червоний Китай цiлком вiдкрито послав своє вiйсько до пiвнiчної Кореї воювати США, уряд США заборонив своєму генераловi переходити корейсько-китайський кордон. Щогiрше! Заборонив генераловi Чанкайшi нападати на червоний Китай з Формози.

12) Уряд США дав комунiстичним державам допомоги понад 100 мiльярдiв доларiв на розбудову їхньої вiйськової потужностi, хоч своїх, американських, грошей не мав i мусив позичати у свiтових банкiрiв, платячи їм мiльярди доларiв вiдсоткiв.

13) Уряд США допомiг комунiстовi Ф. Кастровi скинути владу кубинського патрiота Ф. Батiста, хоч добре знав, що Ф. Кастро комунiст101.

14) Опанований шестиколонниками Верховний Суд США своїми ухвалами допомагає ворогам США i порушує Конституцiю США, а уряди США на чолi з президентами, бачачи це, мовчать. Ба, навiть не хочуть починати слiдства як того вимагають патрiоти.

15) Президенти США добре знають, що в Мiнiстерствi закордонних справ, а в iнших також є сотнi, якщо не тисячi, таємних ворогiв США, московських шпигунiв i, знаючи це, не виганяють їх зi служби. Щогiрше! Виганяють тих урядовцiв, якi викривають комунiстiв в урядi.

16) Президенти Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi заважали Сенатським та Парламентським слiдчим Комiсiям викривати комунiстiв, зрадникiв, шпигунiв серед урядовцiв США.

17) Вищезгаданi президенти кiлька разiв порушували Конституцiю США, пiдписуючи мiжнароднi угоди без дозволу Парламенту та Сенату, а Парламент та Сенат США мовчать.

18) США дають ООН на її допомогову дiяльнiсть 40 % усiх грошей, що їх ООН одержує вiд усiх своїх членiв. А ООН видає мiльйони доларiв на допомогу ворогам США. Уряд США мовчить.

19) Уряд США заборонив показувати воякам США антикомунiстичнi фiльми, а офiцерiв, якi провадили антикомунiстичну освiту у вiйську, уряд звiльняв зi служби.

20) Уряд США вимагав вiд несоцiалiстичних урядiв iнших держав запроваджувати соцiалiстичне державне планування всiєї економiки – як передумову одержати вiд США якусь допомогу.

21) Уряд США продає зброю нейтральним державам, а тi перепродають її ворожим США, комунiстичним. Уряд США знає це i мовчить.

22) Уряд США фактично протиставив себе мiжнароднiй заборонi торгувати з комунiстичними державами.

23) Уряд США вишколював у себе офiцерiв комунiстичних держав.

24) Уряд США натискав на некомунiстичнi уряди, щоб вони брали до свого складу мiнiстрiв-комунiстiв, i то в найважливiших Мiнiстерствах, як, наприклад, вiйськове, освiти, внутрiшнiх справ тощо.

25) Уряд США озброїв своїм коштом комунiстичну Югославiю без жодної гарантiї, що ту зброю Югославiя не оберне проти США.

26) Уряд США дозволив ООН втручатися в домашнi справи США, як, наприклад, шкiльництво чи негри.

27) Уряд США погодився, щоб начальником Генерального Штабу вiйськ ООН був завжди уповноважений СРСР.

28) Уряд США не бореться з морально розкладницькою дiяльнiстю кiно, радiо, телебачення, журналiв, часописiв.

29) Уряд США з Верховним Судом щороку бiльше обмежують конституцiйнi права штатiв i збiльшують права федерального уряду.

30) Парламент i Сенат США вiддали свої демократичнi, конституцiйнi права урядовi, тобто президентовi. Наприклад, право карбувати та друкувати грошi, проголошувати вiйну, встановлювати мито тощо.

31) Парламент i Сенат (Конґрес) щораз бiльше стають „руберовою печаткою" президента.

32) Демократичнi вибори i уряд США стають щороку бiльше карикатурою на демократичнiсть.

33) Фактично найвищою владою в США є тепер банкiрська жидiвська i соцiалiстична мафiї.

Цей список можна продовжувати без кiнця-краю.

Майбутнє США

Як бачимо, колишня твердиня особистої й громадської волi та демократичностi США має тепер у своїй серединi зрадникiв свободи та демократiї, якi вже вiдчиняють брами мафiознiй, соцiалiстичнiй деспотiї. Бачимо, що починають здiйснюватися пророцтва московських царiв i пророкiв В. Ленiна, М. Хрущова та iнших, що на мурах тої колишньої твердинi волi та демократiї замайорять кривавi прапори соцiалiзму, що самi янкi власними руками перемалюють свою демократичну бiлу п'ятикутну зiрку на деспотичну червону. I справдi, США вже мають бiльш нiж досить червоної фарби. Також мають бiльш нiж досить i червоних малярiв.

А чи не може статися чудо? Чи не зможуть янкi схаменутися? Та зрадникiв є не бiльше як 1 %, а спiвчувають їм не бiльше як 10 %. Чому ж тi 89 % патрiотiв не можуть посадити за в'язничі грати 11 % руїнників? Вони можуть зробити це звичайним голосуванням, обравши на Президента i до Парламенту непохитних, непiдкупних, вiдважних патрiотiв США.

Президент США А. Лiнкольн казав понад 100 рокiв тому: „Все, що треба, щоби перемогло зло – це байдужiсть до зла чесних людей". Матерiалiстичний свiтогляд янкi i виховав оту байдужiсть до зла. А наука соцiологiя на пiдставi наукового аналiзу iсторичних перемог учить, що завжди перемагає ЯКIСТЬ над кiлькiстю. Суспiльствознавство витлумачує це складом суспiльства. Наприклад, щодо розуму в кожному цивiлiзованому суспiльствi є людей:

Генiїв – 0,25 %

Дуже великого розуму – 6,75 %

Великого розуму – 13 %

Середнього розуму – 60 %

Нижчесереднього розуму – 13 %

Дурнiв – 6 %

Цiлковитих дурнiв (iдiотiв) – 1 %.

Приблизно такий розподiл й iнших людських чеснот та вад, успадкованих вiд батькiв, дiдiв, прадiдiв.

Як бачимо, звичайнi люди великого, середнього, нижчесереднього розуму складають 86 % суспiльства, а решта 14 % – винятки. Отже, бiльшiсть суспiльства – це звичайнi люди, загал, маси. Але цю бiльшiсть завжди ВЕДЕ ота меншiсть. I веде туди, куди хоче меншiсть, дуже часто нехтуючи бажанням бiльшостi. Яким чином? На це питання давно вже вiдповiли такi суспiльствознавцi, як, наприклад, Ґ. Ле Бон, Х. Ортеґа-I-Ґасет, а з українцiв Д. Донцов102. Тут ми обмежимося лише кiлькома зауваженнями.

Французький соцiолог Е. Дiмне кiлька рокiв дослiджував суспiльство США. Вiн пише, що 90 % янкi не думають власним розумом, а лише повторюють думки тих 10 %, якi думають. Наслiдок є той, що 10-вiдсоткова меншiсть керує всiм життям 90-вiдсоткової бiльшостi. Чому ж бiльшiсть не думає своїм власним розумом? Ґ. Ле Бон та iншi науково довели, що та бiльшiсть „думає" не розумом, але серцем. Багатотисячорiчна китайська приповiдка каже: „Шлях до розуму людини йде через серце". Українська народна мудрiсть каже: „Люди охоче вiрять тому, чого дуже прагнуть". Пiдкреслюємо – вiрять на слово. Голова Великобританського уряду Б. Дiзраелi писав 100 рокiв тому: „Чар слова – могутнiй. Люди були, є i будуть рабами слова. Ми керуємо людьми словами". Професор В. Сомнер пише: „Великi слова, гасла, кличi завжди мають у загалу цiну понад їхню справжню вартiсть. Люди надають їм якоїсь надлюдської сили, бо маса має нахил до всього мiстичного. Наприклад, у словi „демократiя" бачить не просто iнакше вiд аристократiї суспiльство чи полiтичний лад, але якусь надприродну силу, яка безперечно зробить рай на землi. Так само слово „народ" не є просто „люднiсть". У всiх таких випадках бачимо деспотiю, гiпноз слова-назви. З ним погоджується i французький соцiолог Ґ. Ле Бон, пишучи: „Такi слова, як демократiя, соцiалiзм, воля, рiвноправнiсть, справедливiсть тощо є такi загальниковi, що кiлькох великих книжок не вистачить, аби докладно визначити їхнiй змiст. А, власне, таким словам люди надають якоїсь могутньої, божеської сили розв'язувати всi справи. Розумовим аргументам не сила побороти цього гiпнозу слiв. Чимало реформ були лише змiною старих, зненавиджених назв на новi, що людям сподобалися.103 Направду, сила слiв-назв є така величезна, що люди сприймають найгiршу рiч, якщо назвете її любою людям назвою. Чи ж кривава деспотiя та терор французької революцiї не проводилися iменем волi та братерства?".

Ми вже згадували чому в США запанував матерiалiстичний свiтогляд. Його iдеями та iдеалами живе і тепер загал США, насамперед, ота їх 86 % бiльшiсть. Ця бiльшiсть, не маючи природної здатностi думати власним розумом критично, легко стає жертвою найбезглуздiшої демагогiї. Наука суспiльствознавства вчить, що всiлякi пройдисвiти, ошуканцi, харцизяки завжди є дуже активнi, дуже напасницькi, агресивнi, бо iнакше не могли б ними бути. А ота 86 % бiльшiсть, навпаки – завжди потульна, пасивна, боязка, легковiрна, отарно-рабська. На цiй її легковiрностi та ДОМАШНЬОМУ РАБСТВI i стоїть вся сила активної, провiдної десятивiдсоткової меншостi. Ця меншiсть має майже непоборну зброю – демагогiю. Вживаючи гiпноз гарних, улесливих слiв-назв, демагогiчна меншiсть веде некритичну бiльшiсть людностi США до свiтової наддержави з соцiалiстичним, диктаторським свiтовим урядом. А вихований матерiалiстичною фiлософiєю янкi погоджується, кажучи: „Лiпше жити червоним рабом нiж умерти".

Отже, як бачимо, нема жодних пiдстав сподiватися, що США урятують людство вiд соцiалiстичного рабства. Навпаки, як ми вже навели в цiй працi, є багато пiдстав сподiватися, що США, маючи величезну фiзичну вiйськову силу, НЕ мають – далеко важливiшої за фiзичну – ДУХОВНОЇ сили боротися. Анi сили, анi навiть охоти боротися. Люди США – вже духовнi раби. А духовнi раби завжди стають i фiзичними рабами, як доводить уся iсторiя людства. Так теперiшнi янкi дуже легко стануть рабами свiтової соцiалiстичної банкiрської мафiї.

Тепер є у свiтi двi величезнi вiйськовi потуги: США i московська комунiстична iмперiя СРСР. Вiйськовi сили обидвох однаковi, але духовнi сили не однаковi. Московщина має – i то дуже велику – охоту боротися, воювати, щоб запанувати у свiтi. Навiть дитина може передбачити, хто з них може перемогти.

Чи перемога Московщини певна? Не видко жодної iншої сили, крiм США, що могла би перемогти теперiшню московську iмперiю. Так. Тої сили не видно ще. Але вона iснує. Щобiльше! Вона не лише МАЄ СИЛУ розвалити московську iмперiю СРСР, але й, напевно, її завалить. Про це – в наступному роздiлi.