Iнший жид пише: „Жиди є пани над панами, бо мають у своїх руках золото всього свiту".

Ще iнший каже: „Народнiсть (нацiональнiсть) визначає кров, а не вiра чи мiсце народження. Особа жидiвської кровi лишиться насамперед жидом, хоч би й змiнила вiру чи паспорт. Думка, що, мовляв, жидiвство є така ж релiгiя, як i католицизм чи протестанство, є помилкова. Нiхто не повiрить, що вихрещений жид перестав бути жидом. Його кров, вдача, спосiб думання не змiняться вiд змiни вiри".

Сiонiстський провiдник каже: „Жидiв зобов'язують лише жидiвськi закони. Жиди мають свої власнi суди (Бетс Дiн). Накинутi нам, жидам, закони ми вважаємо за утиск i тому не зобов'язанi їх дотримуватися. Ми, жиди, створили своє власне право i господарче об'єднання. Ми, жиди, побудували високу, непролазну стiну, яка вiдокремлює нас вiд решти нежидiвського свiту. За цiєю стiною панує жидiвська держава".

Усi жидiвськi школи в усьому свiтi виховують у своїх школярiв гострий, жидiвський шовiнiзм. Вони навчають школярiв бути насамперед жидом, а потiм кимось iншим. Навчають шанувати насамперед все жидiвське, а до нежидiвського ставитися з презирством. Навчають ставити жидiвськi потреби далеко вище за всi iншi; вiрнiсть жидiвству – понад усе.

Жиди проголосили себе на увесь свiт запеклими ворогами будь-якого нацiоналiзму, а самi є найзапеклiшими жидiвськими нацiоналiстами. Наприклад, Ч. Дiккенс у своїх романах „Олiвер Твiст" та „Венецiанський купець" показав жидiв такими, якими вони справдi були в життi. За цими романами знято фiльми. Автори фiльмiв уникали назви „жид". Фiльм „Олiвер Твiст" показували в Англiї без жодних перешкод. Але в Нiмеччинi полiцiя мусила охороняти тi кiнотеатри, якi показували стрiчку „Олiвер Твiст", бо жиди збройно нападали на тi театри та били людей. У США тих фiльмiв не показували, бо всi кiнотеатри були в жидiвських руках.

В ухвалах з'їзду рабинiв США вiд 24.09.1936 р. читаємо: „Найбiльш небезпечним для жидiвства наслiдком свiтової вiйни 1914 року було народження нового нацiоналiзму в Європi i посилення старого. Жидiвство не може вижити в країнах зі своєю високорозвиненою нацiональною культурою".

У Талмудi читаємо: „Коли з'явиться Месiя, вiн оберне Рим у румовище. Бур'яни ростимуть на мiсцi папського палацу. Месiя розпочне вiйну проти всiх ґоїв i всiх поб'є. Вiн повбиває всiх королiв, вигубить усi народи, оберне всю римську землю в пустелю. Тодi скаже жидам: „Я – ваш король, Месiя, на прихiд якого ви чекали. Заберiть вiд ґоїв усе їхнє золото i срiбло".

Жидiвський провiдник писав: „Недавно жидiвський народ дав свiтовi нового пророка, що має два обличчя i два iмені. Одне – Ротшiльд, провiдник капiталiстiв, а друге Карл Маркс – провiдник пролетарiату".

Один з провiдникiв свiтового жидiвства Барух Левi писав К. Марксовi таке: „Увесь жидiвський народ має бути власним Месiєю. Жидiвський народ здобуде панування у свiтi шляхом знищення нацiй, знищення державних кордонiв, знищення монархiй i заснування свiтової республiки, у якiй жиди будуть всюди на провiдних посадах. Дiти Iзраїля живуть тепер усюди у свiтi, i вони видадуть провiдникiв усього свiту, захопивши провiд над свiтовою сiромою. Завдяки перемозi сiроми у свiтi, уряди всiх держав опиняться в жидiвських руках. У цей спосiб жидiвськi провiдники зможуть скасувати право особистої власності i запровадити державну власнiсть на все у свiтi. У вашій новій органiзації Інтернацiоналi сини Iзраїля безперечно стануть керуючим фактором, надто коли вони накинуть робiтництву свiй провiд. Тодi провiд тих народiв, якi творитимуть свiтову республiку, опиниться в жидiвських руках. Так здiйсниться пророцтво Талмуда: коли прийде Месiя, то жиди матимуть багатства всього свiту".

Голова Свiтового Жидiвського Союзу Адольф Кремо казав: „Надходить час, коли Єрусалим стане храмом, в якому молитимуться всi народи свiту, а жидiвський прапор майорiтиме на всiх землях свiту. Коли нацiональнi рiзницi щезнуть, а релiгiя буде знищена, лише єдиний жидiвський народ та його релiгiя не зникне, бо жидiвський народ вибраний Богом, щоби все те здiйснити".

Голова уряду Iзраїльської республiки Д. Бен-Ґурiон пророкував: „За винятком СРСР, всi iншi континенти з'єднаються у Свiтовий Союз, що буде мати мiжнародне вiйсько. Нацiональних, державних вiйськ не буде. ООН збудує в Єрусалимi святиню пророкiв задля служби Свiтовому Союзовi. У нiй (як пророкував Iсайя) буде осiдок Найвищого Суду всього людства".

Жиди США заснували 1966 року „Мiжнародний Центр Прогресу i Миру". В Єрусалимi вже побудовано будинок того центру.

Iнший жид пророкував: „Європа морально зiгниває. Але воскресає Дух у країнах на схiд вiд Червоного моря. Чи ж ми, жиди, не мусимо молитися за нього? Коли минеться час нашого чекання Месiї, увесь свiт змiниться до невпiзнання. Кiстяки в Європi перевертатимуться в могилах. Америка повиганяє жидiв. Жовтошкiрi народи схоплять її за горлянку. Прийде жахливий провiдник помсти. Жовта хмара впаде на Європу i європейцi вигинуть. У Московщинi лишаться лише немовлята і неписьменнi. Польща й Україна обернуться в дике поле".

Ще iнший пророкував: „Всi народи зберуться, щоб уклонитися Божому народовi Iзраїля. Всi багатства всiх народiв перебере жидiвський народ. Всi народи полоненi, в кайданах, скоряться жидiвському. Королi приведуть своїх синiв, а королiвни годуватимуть своїми грудьми жидiвських немовлят. Жиди наказуватимуть усiм народам. Багатство морiв i народiв будуть у жидiвських руках. Народи i держави, якi не скоряться жидам, будуть знищенi впень".

У редакцiйнiй статтi жидiвського часопису з 1883 року читаємо таке: „Розселення жидiв по всьому свiту зробило їх свiтовими громадянами, космополiтами, вони мусять дiяти i дiють, нівелюючи нацiональнi та державнi вiдмiнностi всiх людей. Великий iдеал жидiвства не в тому, щоби жити всiм жидам разом у якомусь кутку свiту, бо то був би звичайний нацiональний сепаратизм. Нi, iдеал жидiвства полягає в тому, щоби захопити весь свiт жидiвською iдеєю свiтового братерства народiв, де не буде окремих народiв i їх окремих релiгiй. Будучи свiтовим народом, жиди вже переросли нижчий ступiнь громадського життя – нацiональну i державну самостiйнiсть народiв. I жиди вже нiколи не повернуться назад до неї. Жиди вже зробили весь свiт своїм домом i тепер закликають iншi народи наслiдувати жидiвський народ. Ба, бiльше нiж закликають. Своєю дiяльнiстю в лiтературi, науцi, провiдним становищем у всiх царинах людського життя жиди поступово впливають на нежидiвську думку, на нежидiвську систему, скеровуючи їх у жидiвськi форми. Все, що ми чуємо про жидiвськi впливи в минулому i сучасному життi – це лише досягненi ступенi здiйснення мiсiї жидiвського народу".

Жидiвський дух у свiтi не лише не зникає, але тепер запанував навiть там, де ранiше його не було чути. „Ми, жиди, вже не потребуємо замикатися у своєму стародавньому ґетто, бо вже маємо владу, обiцяну нам нашими пророками. Тепер жодному володаревi свiту не сила щось зробити без нашої, жидiвської згоди. Не сила, бо у наших жидiвських руках є все свiтове золото. Тепер жодному видавництву не сила продати книжку, що нам не подобається, бо ж у жидiвських руках всi великi видавництва з їхнiми рецензорами i всi способи поширити щось друковане i навiть голошене на радiо".

Жодна культурна людина не виправдає тих кривд та несправедливостi, що їх заподiяно жидiвству. Але було би брехнею казати, що жиди не завинили в тому. Вже одне домагання жидiв на „дану Богом" вищiсть жидiвського народу над усiма iншими народами породжує обурення не жидiв. Жидiвський Талмуд не лише дозволяє, але й наказує жидам кривдити, вбивати ґоїв. Жиди переконанi, що сам Бог дав жидiвському народовi право панувати над ґоями. Тим-то жиди вимагають не однакових з ґоями прав, але бiльших, нiж ґоям.

Змальовувати жидiв як лишень тихих, мирних жертв – це перекручувати iсторiю. А в iсторiї жиди показали себе найжорстокiшими катами, спраглими людської кровi, якi насолоджуються муками жертв. У садизмi жиди не перевищують хiба єдиних москвинiв. Пригадати хоч би московсько-жидiвську ЧЕКа чи НКВД, або винищення арабiв у Палестинi.

Жиди своєю впертою, настирливою пропагандою осягли того, що тепер християнськi соцiалiсти, демократи, лiберали вiдчувають свою провину супроти жидiвства. За їхнiми поглядами критикувати жида – це ганебне людиноненависництво. Євангелiє критикує жидiв, отже, воно є джерельною книгою найбiльшої ганьби – антисемiтизму. Звiдси висновок: християни повиннi викинути Євангелiє на смiтник, якщо хочуть справдi свiтового братерства народiв. А навiть жид пише, що „Жиди не задовольняються збайдужінням християн до християнської вiри. Жиди ожидiвлюють християнську вiру тим, що накидають збайдужiлим християнам жидiвський iдеал життя, моралi, свiтового ладу. Жиди тим способом здiйснюють стару жидiвську мету – знищити християнство".

Жидiвська ненависть до християнства почалася ще в першому сторiччi нового стилю, ще тодi, коли християни не зробили жодної кривди жидам. Жидiвська ненависть до Iсуса Христа палає невгасимим полум'ям вiдтодi, коли кричали: „Розіпни Iсуса", і по сьогоднiшнiй день. Жиди мають Iсуса Христа за найбiльшого i найнебезпечнiшого ворога жидiвства. Талмуд зi скаженою ненавистю називає Христа ошуканцем, брехуном, чаклуном, байстрюком римського вояка тощо. Оповiдає, що його скаменували, повiсили. Апостолiв називає найбруднiшими, нецензурними словами. Цi сповненi ненавистi лайки на адресу Христа не надрукованi в англiйському та французькому перекладах Талмуда22. Переклади iнших жидiвських святих книг також неповнi. А святi книги всiх iнших вiр, як, наприклад, Коран, Дамапада, Оута, Нiпата, Зенд Авеста, Ши Кiнґ, Ману Баґавадґiта тощо перекладенi на європейськi мови повнiстю. Чому жиди не хочуть, щоби не жиди знали все, що написано в жидiвських книгах?

Жид пише: „Християни мають Iсуса Христа за знамено всього найчистiшого, святого, пiднесеного, гарного. А жиди мають його за знамено антисемiтизму, наклепу, жорстокостi, смерті".

Відомий голлiвудський кiнописьменник жид Бен Гетч в одному iз своїх творiв писав: „Одним з найгарнiших вчинкiв, що його будь-коли зробила юрба, було розп'яття Христа. Це був прекрасний вчинок. Але та юрба спартачила справу. Якби я керував покаранням Христа, то я був би наказав привезти його до Риму i кинути на розтерзання левам. Якби так було його покарано, то нiхто не мiг би зробити Бога з купки роздертого м'яса".

Жиди розпинають Христа ще й тепер. 1) Вони „промивають мозок" навiть священикам, щоби вони не визнавали божественості Сина Божого. 2) Вони вимагають заборонити християнську молитву в громадських установах та школах. 3) Щоби зруйнувати церкви матерiально, вони вимагають накладати податки на церкви23 i не звiльняти вiд податкiв пожертви на церковнi потреби. 4) Вони ширять думку, що Христос був шахраєм, який вигадав сам своє розп'яття, прикинувся мертвим i пiдробив своє воскресiння. 5) Вони вимагають заборонити чи збойкотувати Оберамерґавську виставу „Муки Господнi" у Нiмеччинi. 6) Вимагають заборонити молебень подяки випускникiв шкiл по закiнченнi школи. 7) Вимагають заборонити виставляти макети Рiздва Христового на громадських мiсцях. 8) Вимагають заборонити спiв християнських колядок у школах. 9) Вимагають забрати хрести з вiйськових цвинтарiв та каплиць.

Жидiвський Нью-Йоркський часопис писав: „Ми, жиди, хочемо щоб уся та рiздвяна пропаганда скiнчилася раз i назавжди. Жидiвський народ у США має право вимагати, щоб нiякого Рiздва не було у школах". 66 жидiвських гурткiв у США призналися, що вони дали грошi на пропаганду заборони молитви в школах i громадських установах. Жиди вимагають вiд уряду США заборонити в школах навiть звичайне привiтання „Бажаю тобi веселого Рiздва". Вимагають усунути хрести з громадських та державних будинкiв i площ. Уряд уже забрав хрести з вiйськових церков. Щоби люди забули саме iм'я „Христос", жиди вимагають на привiтальних поштових картках, замiсть „Рiздво Христове", надрукувати „Сезонне Свято". Це вже зроблено. Тепер рiздвяних привiтальних карток з набоженською тематикою дуже мало у продажу. Протестуючи проти християнської молитви та хрестiв, жиди не протестують проти пропаганди безбожництва, проти розпусти, наркотикiв тощо.

У США субота є вже обов'язковим святом для банкiв, шкiл, заводiв i багатьох урядових установ. Але жиди не закривають своїх крамниць у суботу. Лишилося зробити ще один крок (зроблений у СРСР) – проголосити недiлю робочим днем (буднем)24. Не офiцiйно це є i в США. Там побачите в недiлю вiдчиненi шинки, крамницi. Поки що Канада тримається християнського закону. В Канадi в недiлю все зачинено.

Про жидiвську небезпеку попереджували визначнi державнi мужi. Так, Цицерон назвав жидiв злою, руйнiвною силою, Магомет – п'явками, людожерами, Еразм – галапасами. Наполеон казав: „Я не хочу бачити жодного жида в моїй iмперiї. Я гиджуся цим найпiдлiшим народом". Ф. Вольтер назвав жидiв найогиднiшими галапасами. Марiя Тереза казала, що жиди роблять усе, чим чесна людина гидиться. Дж. Вашинґтон казав: „Жиди шкодять нам бiльше, нiж вороже вiйсько. Вони стократно небезпечнiшi для волi i добробуту Америки нiж всi ворожi вiйська. Дуже прикро, що Америка не повиганяла цих галапасiв i ворогiв американського добробуту". Б. Франклiн попереджував, що жиди зжеруть Америку, якщо вона їх не повиганяє. Президент Ю. Ґрант повиганяв жидiв з державних посад. Г. Форд казав, що вiйн не було б, якби уряди не тримали у своїх руках 50 жидiвських банкiрiв. М. Лютер писав: „Жадiбнiшого на грошi, жорстокiшого i мстивiшого народу за жидiвський, ще не iснувало. Жидiвський народ перейнятий думкою вбивати, мучити не жидiв". Багато Римських Пап попереджували про жидiвську небезпеку. Наприклад, Папа Климентiй VIII писав: „Увесь свiт страждає вiд жидiвського лихварства, ошуканства. Жиди зубожили багато людей, а надто селян, робiтникiв, незаможних". Ф. Вольтер пiдкреслював: „Жиди є дикий народ, який поєднав найогиднiшу скнарiсть з найогиднiшими забобонами та незгасимою ненавистю до всiх народiв, якi терплять жидiв i збагачують їх". Провiдна англiйська соцiалiстка Беатриса Веб казала, що жадоба зиску є рушiйною спонукою всього жидiвського народу. Всi жиди не мають анi бажання, анi здатностi працювати фiзично. Жиди не знають, що то є громадська i людська мораль. Е. Зiльбернер, iдеолог соцiалiстiв-фабiанцiв, подiляє цю думку.

Та послухаємо жидiв, що вони кажуть про самих себе.

К. Маркс пише: „Яка духовна основа жидiвства? Жадоба грошей. Хто є справжнiм жидiвським Богом? Грошi".

Вiн же пише: „Жиди вже одержали однаковi права з iншими громадянами. Але ця однаковiсть є на жидiвський спосiб. Це значить, що, наприклад, вiденськi жиди (де їх ледве мають за людей) можуть своєю грошовою силою змiнити майбутнє Європи. Жиди звiльнилися вiд утискiв i гноблення не лише тому, що стали володарями грошей, але й тому, що золото стало свiтовою силою. Жиди звiльнилися в такiй мiрi, в якiй християни стали жидами. Та навiть i позбавленi формально полiтичних прав, жиди мали i мають фактично величезну силу впливати на державну полiтику".

Жидiвський письменник пише: „Жид завжди незадоволений, завжди неспокiйний, невгамовний. Причини, що породили це,– внутрiшнi, пов'язанi зi самою духовнiстю жида. Він уважає, що життя повинно приносити людинi лише насолоди. Не вiрячи у посмертне життя, жид не має надiї на нагороду в небi, тому не хоче скоритися пробам життя. Цi проби бентежать його, i вiн протидiє супроти них не почуттям неминучостi, як мусульманин, не покорою, як християнин, але ворохобою, бунтом. Маючи матерiалiстичний свiтогляд, жид хоче здiйснити свiй iдеал життя за всяку цiну, не перебираючи у засобах. Все, що затримує здiйснення його iдеалу, викликає у нього люту ненависть. Духовнiсть жида – iстотно ворохобна. Свiдомо чи несвiдомо, жид є завжди ворохобником" (Б. Лазар).

„Свiтова революцiя, яку ми тепер переживаємо, є i буде нашою жидiвською справою i в наших, жидiвських руках. Ця революцiя змiцнить наше жидiвське панування над iншими народами" (газ. „Пепль Жуїф", 8.02.1919, Париж).

„Ми, жиди, є винищувачами, руйнівниками, i будемо ними завжди. Щоб ви християни не зробили, нiщо не задовільнить наших вимог. Ми нищитимо, бо хочемо панувати у свiтi" (Г. Самуель).

„Ми, жиди, маємо намiр переробити християн, як комунiсти перероблюють їх у СРСР. Задля того треба часу трьох поколiнь" (Равi Броун).

„Iдеали комунiзму є однаковi з багатьма iдеалами жидiвства. Тим-то багато жидiв є комунiстами" („Жевiс кронiкл", 4.04. 1919, Лондон).

„Жиди є рушiйною силою i комунiзму i капiталiзму" (Р. Пiтт).

„Жидiвську справу може розв'язати лише соцiалiстичне суспiльство" („Нью Масс", 12.05.1936).

„Великим iдеалом жидiвства є, щоби всi народи i вiри зникли i було б одне свiтове, фактично жидiвське братерство народiв" (Жевiс Ворлд", 9.11.1883).

„Головна наша мета – панування жидiвства у свiтi – ще не осягнена, але вона буде осягнена, i вона вже наблизилася набагато ближче, нiж християни думають. Московський царат, нiмецьке королiвство вже скиненi. Всi народи вже стали на шлях самогубства. Вже починається жидiвське панування у свiтi" (Й. Шультбух).

„Лiга Нацiй є жидiвською iдеєю. Ми, жиди, створили її 25-рiчною боротьбою. Єрусалим буде колись столицею всього свiту" (Н. Соломон).

„Iдеал Органiзацiї Об'єднаних Нацiй – це iдеал усiх жидiв" (Д. Бен-Гурiон).

„Теперiшнiй свiтовий соцiалiзм є лише першим ступенем юдаїзму, лише початком свiтового здiйснення пророцтв наших, жидiвських пророкiв. Ми, жиди, можемо розбудувати без перешкод нашу нацiональну державу Iзраїль лише тодi, коли Лiга Нацiй з її вiйськом буде спроможна захищати слабких у свiтi. Ми, жиди, зможемо задовольнити нашi нацiональнi та мiжнароднi потреби лише тодi, коли в Лiзi Нацiй запанує соцiалiстична iдеологiя. Тим-то всi жидiвськi громади, сiонiсти i не сiонiсти, соцiалiсти i не соцiалiсти мусять допомогти в здiйсненнi перемоги соцiалiзму у свiтi, якщо не з принципових причин, то принаймнi з тактичних" (А. Носсiнг).

Жиди витратили чимало мiльйонiв грошей та чимало рокiв часу на те, щоб у всьому свiтi зробити тавро „антисемiтизм" (жидоненависництво) таким жахливим, щоби самого натяку (мовляв, ота особа є антисемiтом) вистачало б аби суспiльство скаменувало ту особу, що мало б її за найгiршого злочинця, вбивцю, ворога всього „прогресивного суспiльства". I справдi, багато, аж надто багато не жидiв бояться цього тавра бiльше як чуми, холери, вогню, потопу. Отже, коли комунiсти хочуть знищити якогось ворога комунiстiв, то на всi заставки кричать, що вiн є антисемiтом. Знаючи цю комунiстичну тактику, антикомунiсти навмисно не виступають проти жидiвських злочинiв, хоча ненавидять тi злочини. Але те їм не допомагає. І комунiсти, і жиди все одно таврують їх ярликом антисемiта.

Головною причиною нелюбовi до жидiв з боку християн i мусульман є жидiвська захланнiсть та лихварство. Навiть жид пише: „Наша жидiвська найбiльша вада за часiв старих i теперiшнiх – паразитизм. Ми, жиди, є народ хижакiв, галапасiв, що живляться путом людей. Ми, жиди, живемо брехнею, ошуканством, облудою i жорстокiстю. Кожний народ радо приймав жидiв до себе, бо, читаючи Бiблiю, спiвчував нещаснiй долi жидiвства i шанував мудрiсть жидiвських пророкiв. Народи, якi прийняли жидiв, дозволяли їм брати участь у всьому їхньому життi, вiльно торгувати, давали жидам однаковi громадянськi права. Але з часом, пiзнавши лiпше своїх жидiв, тi народи змiнили своє добре ставлення до жидiв на погане, потiм на ненависть, а потiм i виганяли жидiв зi своєї країни" (С. Рот). Iнший жид згоджується з цим, кажучи: „Загальнi причини жидоненависництва – це провина самих жидiв, а не їхнiх ворогiв" (Б. Лазар).

Iсторiя аж надто ясно показує, що нiмецькi жиди були нiмецькими патрiотами25. Нiмецька культура, добробут, промисловiсть, торгiвля дуже завдячують своїм високим рiвнем саме нiмецьким жидам. I в Нiмеччинi до А. Гiтлера26 не було жидоненависництва анi на макове зернятко. Iсторiя не записала анi одного жидiвського погрому в Нiмеччинi, крiм часiв Середньовiччя, коли погроми жидiв були по всiй Європi внаслiдок походiв хрестоносцiв на Палестину. I нiмцi не мали жодних причин, жодної навiть користi нищити своїх жидiв. Щобiльше! Нiмцi розумiли, що їхнє жидоненависництво пошкодило б Нiмеччинi, бо американськi жиди могли б викликати свiтовий бойкот нiмецької промисловостi i торгiвлi.

Там, де нема антисемiтизму, жиди самi його викликають i роздмухують, щоби, прикриваючись личиною „бий антисемiтiв", фактично бити патрiотiв. Наприклад, в Англiї в XVIII– XIX i на початку XX ст. не було де й понюхати жидоненависництва. У Британськiй iмперiї жиди мали такi самiсiнькi права, що й решта громадян. Не було жодних утискiв, чи зневаги жидiв. Щобiльше! Жиди були на дуже високих становищах у суспiльствi i державi, наприклад, головою Британського iмперського уряду був жид Бенджамiн Дiзраелi (1804–1881). I не зважаючи на такий стан, англiйськi часописи розпочали по 1945 роцi великий крок, закликаючи боротися проти неiснуючого у Великобританiї жидоненависництва. Чому такий крик? Що сталося?

Тепер нафта є кров'ю промисловостi та торгiвлi. Народ, що не має нафти, засуджений на поразки економiчнi, полiтичнi i воєннi. Землi, заселенi арабами, мають величезнi запаси нафти. Отже, економiчнi i державнi потреби Великобританiї владно вимагають заприязнених стосункiв з арабським свiтом. Жиди зажадали вiд Великобританiї, щоби вона вигнала арабiв із Палестини i допомогла жидам створити в Палестинi жидiвську державу. Великобританiя тодi вiдмовилася.

Лондонський часопис „Сандi Експрес" проголосив 27.09. 1947 р., що буде в тижневому своєму додатковi друкувати матерiал про британський антисемiтизм. А скiльки було того антисемiтизму тодi в Англiї свiдчить такий факт: жиди в Ізраїлi жорстоко скатували i повiсили вже мертвих двох англiйських воякiв. Всi англiйськi часописи писали про це, друкуючи фотографiї повiшених. Англiйське суспiльство не звернуло жодної уваги на цю подiю. Нiде не було чути навiть балачок на цю тему. А який би то величезний рух зчинили б жиди в усьому свiтi, якби англiйцi зробили те саме з двома жидами?

Народ США склався з переселенцiв – представникiв рiзних народiв, сповiдникiв рiзних конфесiй. Вже ця одна обставина зробила американцiв дуже толерантними до всiх народiв i всiх релiгiй. Всебiчна воля у всьому життi ще бiльше змiцнила вирозумiлiсть американцiв. У США нема жодного ґрунту на якусь ненависть до народу чи вiри, отже, i до антисемiтизму. Що бiльше! – Жиди в США мають не однаковi громадськi права, а фактично мають навiть бiльшi, як не жиди, бо жиди в США мають таку величезну силу, що можуть скидати навiть найвищу, небажану їм владу, i наставляти бажану. Жидоненависництва в США нема, понадто серед тих, що там народилися. Щоправда, є вiдраза, огида до жидiв, але це ж далеко до ненавистi. Жидам живеться в США аж надто добре, наприклад, хоч жиди складають лише 3 % людності країни, проте серед мiльйонерiв їх є 20 %, серед лiкарiв – 20 %27, серед юристiв – 10 %, серед студентiв – 10 %. З усього багатства США жидам припадає 15 %.

I ось у цьому жидiвському раю читаємо: „Американськi жиди мусять схопити за горлянку всiх антисемiтiв. Мусимо заповнити американськi в'язницi цими жидоненависницькими бандитами. Мусимо посадити їх всiх до божевiлень". А в жидiвському часописi читаємо: „Нью-Йоркська полiцiя ув'язнила п'ятьох жидiв, якi малювали нацистську свастику на будинку iзраїльського консулату в Нью-Йорку". Чи треба щось тут пояснювати?

29 Пап Римських видали 57 антижидiвських наказiв (едиктiв).

У московськiй iмперiї лише один народ мав нацiонально-культурний самоуправ. Це був жидiвський народ.

В Українi жиди мали 1929 року 480 шкiл з жидiвською викладовою мовою, з 76.000 учнiв, 2.500 учителiв у них.

В Українi жиди складали 1929 року 5,4 % людності, але серед урядовцiв було 18,7 % жидiв.

На 10.000 людності в Українi було у 1929 роцi у вищих школах 51 жид i 6 українцiв.

Сіонізм

Початком сiонiзму можна вважати 1882 рiк, коли Лев Пiнскер видав у Берлiнi свою книжку „Самовизначення". Та йому й не снилося, що жидiвську державу створять не жиди, але християни. Основник сiонiзму Т. Герцель видав 1896 року свою книжечку: „Жидiвська держава". У нiй вiн не вимагав, щоб жидiвська держава конче була в Палестинi. Вiн пропонував купити землю в Туреччинi чи Америцi. Вiн також не вiрив, що в тiй жидiвськiй державi може бути державною мовою мова гебрейська. Т. Герцель пропонував 1901 року турецькому султановi велику грошову допомогу свiтового жидiвства, якщо вiн дозволить закласти в Палестинi жидiвську державу пiд турецькою зверхнiстю. I вiн не хотiв, щоб усi жиди з усього свiту жили в тiй жидiвськiй державi, але лише тi, яким не було мiсця в iнших державах. Тi, що лишалися в iнших державах, мали би мати свою самоуправу.

Перший свiтовий з'їзд сiонiстiв вiдбувався 29.08.1897 р. у Базелi (Швейцарiя). Його голова Д. Мандельтам, вiдкриваючи з'їзд, сказав: „Ми, жиди, маємо захопити свiтову владу".

Провiдник сiонiстiв Хаїм Вейцман ще 1920 року проголосив свiтовi: „Ми, жиди, заселимо Палестину, байдуже, чи це подобається кому чи нi. Ви, християни, можете прискорити наш приїзд до Палестини, чи сповiльнити його. Але пам'ятайте, що задля вашого власного добра мусите допомогти нам, жидам, бо iнакше наша жидiвська конструктивна сила обернеться в руйнiвну, яка переверне весь свiт горидном".

Голова свiтового об'єднання сiонiстiв Нагум Ґолдман казав 1947 року на мiтингу в Монреалi: „Жиди могли мати Уґанду, Мадагаскар та iншi землi для заснування там жидiвської держави, але вони не хотiли жодної, крiм Палестини. I це не з причин бiблiйно-iсторичних чи набоженських, i не тому, що висушивши Мертве море в Палестинi можна здобути всiлякi хiмiчнi мiнерали на мiльярд доларiв, i не тому, що в Палестинi є далеко бiльше нафти, нiж в Америцi. Нi. Не хотiли тому, що Палестина лежить на схрещеннi шляхiв Європи, Африки й Азiї i є осередком свiтової полiтичної сили, а також i вiйськово-стратегiчним осередком свiтової влади".