III. Жиди в сша і у світі

Внук Нью-Йоркського жидiвського банкiра Якова Шiфта Iван Шiфт признався, що його дiд Якiв пожертвував московським бiльшовикам 20 мiльйонiв доларiв. Iншi жидiвськi банкiри ще додали. Дали не лише тому, що ненавидiли царат, але передусiм тому, щоб ЗАХОПИТИ ВЛАДУ в московськiй iмперiї. Захопивши там владу, вони планували скерувати всi сили тої iмперiї на створення свiтового уряду на чолi з жидiвськими банкiрами. З цiєю метою жидiвськi банкiри запровадили в московськiй iмперiї марксизм. Але москвини iнстинктивно вiдчули цю загрозу їхнiй iмперiї i вчасно запрягли марксизм до московського iмперського возу. Нью-Йоркськi банкiри-жиди програли, але не кинули надiї та планiв опанувати московську iмперiю i створити свiтовий уряд. Вони планують створити свiтовий уряд за допомогою москвинiв, а потiм викинути москвинiв зi свiтового уряду.

Щоби захопити свiтову владу, банкiри вживають трьох способiв: 1) ослаблюють державну владу мiжпартiйною i становою боротьбою; 2) нищать релiгiю парафiян (насамперед християнство), розкладаючи морально священикiв i людей; 3) настановлюють на провiднi становища своїх пахолкiв у всiх секторах життя: полiтичному, науковому, культурному, лiтературному, мистецькому, економiчному, в школах, часописах, видавництвах, радiо. Нiмецький банкiр жид Уолтер Ратенау казав: „Лише 300 жидiв, якi знають один одного, керують долею Європи й Америки. Вони мають силу скинути будь-який уряд в Європi й Америцi. Вони мають величезнi засоби i способи накинути свою волю кожному урядовi. Вони самi призначають своїх наступникiв".

Той У. Ратенау сам очолював найбiльший у свiтi завод електричних машин та приладiв. Другий жид Альберт Балiн очолював двi найбiльшi у свiтi пароплавнi лiнiї: Гамбург – американську та Пiвнiчно-нiмецьку. Третiй, М. Варбурґ, був одним із найбiльших свiтових банкiрiв. Взагалi європейськi жиди були 1939 року власниками 75 % всiх банкiв, всiх найбiльших торговельних пiдприємств, найбiльших часописiв та видавництв, театрiв, кiно, служби iнформацiї. Це саме i в США.

Московський письменник Ф. Достоєвський писав 100 рокiв тому: „Тепер панують в Європi жиди та їхнi банки. Панують у царинi освiти, культури i в соцiалiзмi. В соцiалiзмi насамперед i найбiльше. З допомогою безбожницького соцiалiзму жиди вирвуть християнство з корнем i знищать християнську культуру. I коли не буде вже нiчого крiм анархiї, жиди стануть володарями. Поширюючи соцiалiзм серед iнших народiв, жиди лишаються самi нацiоналiстами. I коли європейцi втратять все своє майно, лишаться лише жидiвськi банки".28

Голова британського уряду жид Б. Дiзраелi (лорд Бiконсфiльд) писав чотири роки перед революцiєю 1848 року таке: „Велика революцiя назрiває у Нiмеччинi. Про неї мало знають в Англiї. Цiєю революцiєю керують жиди, що захопили всi унiверситетськi кафедри в Нiмеччинi. Тепер свiтовою полiтикою керують не офiцiйнi керiвники, але незнанi, схованi за лаштунками iсторичного кону".

Вiсiм рокiв по тiй революцiї вiн писав: „ Вплив жидiв виявляється в останньому вибусi нищівних сил Європи. Ця революцiя вибухла проти традицiй, аристократiї, релiгiї й особистої власностi. Нищення вiри, побожностi, права особистої власностi – все це очолюють жиди. Вони, що походять з Богом вибраного народу, спiвпрацюють з безбожниками. Вони, найспритнiшi збирачi особистого багатства, об'єднуються з ворогами особистої власностi. Цей, вибраний Богом, вищий народ стискує руку голотi, шумовинню. I все це робиться тому, що цi жиди хочуть знищити християнство".

Другий жид пише 1945 року те саме про таємний жидiвський згурт XX ст. „Сангедрiн".

Датський посол у Петербурзi М. Удендик послав 6.09.1918 р. англiйському урядовi довгий звiт про стан у московськiй iмперiї. В ньому вiн писав: „Небезпека є тепер така велика, що вважаю своїм обов'язком звернути увагу всiх європейських урядiв на той факт, що коли не покладеться тепер негайно край бiльшовизмовi, то свiтова культура опиниться в дуже великiй небезпецi. I це твердження не є перебiльшенням, а вже факт. Якщо не знищимо бiльшовизм у самому зародку, то вiн пошириться – в тiй чи iншiй формi – по всiй Європi i по всьому свiту, бо ним керує свiтове жидiвство".

Сам В. Ленiн визнав велику участь жидiв у революцiї. Вiн писав: „На майбутнього iсторика бiльшовицької революцiї припадає завдання належно оцiнити роль жидiв у жовтневiй революцiї. Дуже ймовiрно, що ми, бiльшовики, не змогли би перемогти без тої допомоги, яку дали нам жиди. Вони дуже допомогли нам скласти i змiцнити нашу комунiстичну владу тодi, коли багато московських iнтелiгентiв (а понадто урядовцiв та офiцерiв) саботували, бойкотували нашу бiльшовицьку владу. Дуже багато жидiвських iнтелiгентiв стали вiрними урядовцями i керiвниками бiльшовицького уряду".

Англiйський журналiст Роберт Вiльтон жив 15 рокiв у Московщинi перед 1917 роком i два роки по 1917 роцi. Вiн знав дуже добре московську мову, був наочним свiдком революцiї 1917 року. Повернувшись 1920 року до Англiї, вiн написав книжку про те, що бачив i знав пiд час революцiйних подiй. Вiн пише, що 1918 року Центральний Комiтет бiльшовицької партiї складався з 62 членiв. З них було 5 москвинiв, 1 українець, 6латишiв, 2 нiмцi, 1 чех, 2 вiрмени, 3 грузини, 1 караїм i 41 жид. ЧЕКа складалася з 36 членiв. З них було: 1 нiмець, 1 поляк, 1 вiрменин, 2 москвини, 8 латишiв i 23 жиди. Бiльшовицький уряд складався з 22 мiнiстрiв (називалися тодi комiсарами). З них було: 3 москвини (В. Ленiн29, А. Луначарський, Г. Чичерiн), 1 українець (Н. Криленко), 1 грузин (Й. Сталiн), 1 вiрменин (В. Мiкоян) i 16 жидiв (Д. Ларiн, Л. Троцький, А. Шлiхтер, Д. Шмiдт, Г. Зiнов'єв, В. Володарський, М. Урицький та iншi). З 556 найвищих урядовцiв було 15 москвинiв, 2 українці, 11 вiрмен, 35 латишiв, 15 нiмцiв, 7 мадяр, 10 грузинiв, 3 поляки, 3 фiни, 1 чех, 1 караїм i 457 жидiв.

ЦК КП складався 1935 року з 59 членiв. З них було 3 не жиди, але мали жiнок жидiвок (Й. Сталiн, С. Лобов, В. Осинський), а решта 56 – жиди (В. Балицький, К. Бауман, I. Варейкiс, Ю. Гамарник, I. Зеленський, I. Кабаков, Л. Каганович, В. Хорiн, М. Литвинов, I. Любимов, М. Каганович, Д. Мануїльський, I. Носов, Ю. П'ятаков, I. П'ятницький, М. Разумов, М. Рухимович, К. Риндiн, М. Хутаєвич, М. Чудов, А. Шверник, Р. Ейхе, Ґ. Ягода, I. Якiр, I. Яковлев, Ф. Ґрядинський, Ґ. Камiнський, I. Уншлiхт, А. Булiн, М. Калманович, Д. Бейка, М. Зiфрiнович, А. Трачер, Л. Бiтнер, Г. Канер, Л. Крiхман, А. Лепа, С. Лозовський, Б. Познер, Т. Дерибас, К. Стриєвський, Н. Попов, С. Шварц, Е. Вегер, I. Мехлiс, А. Угаров, Г. Благонравов, А. Розенгольц, А. Серебровський, А. Стейгарт, I. Павлуновський, Г. Сокольников, С. Бройдо, В. Полонський, Г. Вейнберг.

Жиди в урядi СРСР: М. Ахлiс, В. Балицький, В. Володарський (Гольдштейн), Я. Гамарник, А. Гершунi, М. Горовiц, Д. Заславський, Г. Зiнов'єв, А. Йоффе, Л. Каганович, М. Каганович, Й. Каганович, Р. Каганович, С. Каганович, (всi брати Сталiнової жiнки), С. Каменєв, М. Литвинов, Д. Мануїльський, Ю. Перец, Л. П'ятаков, К. Радек, Я. Свердлов, Л. Троцький, I. Еренбурґ, Г. Ягода та багато iнших.

Зверхником ЧЕКа, НКВД була президiя в складi: 2 москвини (К. Ворошилов i М. Калiнiн) i 4 жиди (М. Каганович, Г. Ягода, I. Мехлiс, М. Френкель). Начальниками окремих вiддiлiв НКВД були: 3 москвини (Й. Агранов, А. Шанiн, Л. Бєльський), 1 поляк (В. Добродзiнський), 1 нiмець (С. Шiрвiндт) i 5 жидiв (М. Гай, А. Трилiсер, А. Слуцький, К. Паулер, Й. Йоффе). Керiвниками будiвництва каналу Волга-Москва були чекiсти: 1 москвин (Н. Лускiн) i 4 жиди (Берман, Коган, Серензон, Перлiн).

Диктатором УРСР був Л. Каганович. Фактично головою уряду – жид I. Шелехес, Наркомом земельних справ – жид А. Шлiхтер, Мiнiстром скарбу – жид Я. Рехiс, Мiнiстром здоров'я – жид Л. Кантарович. Начальником ЧЕКа (в УРСР) був жид В. Балицький. Його заступниками – жиди Карлсон та Кацнельсон. В Українi чекiстами були жиди М. Лацiс, Ф. Кон, С. Фукс, Португаїс, Фельдман, Елянгрiн, Грiнштейн, А. Кочi, Бела Кун, Сайкiнг, Дова, Л. Коган, Серензон, Марголiн. Це лише найвищi. Менших було кiлька тисяч.

Першим президентом СРСР був жид Я. Свердлов (Моiсейович). Першим головнокомандувачем армiї СРСР був жид Л. Троцький (Бронштейн). Першим президентом III Iнтернацiоналу був жид Г. Зiнов'єв (Афельбаум).

Уповноваженими Московського Червоного Хреста були: М. Радек (Сабельсон) у Берлiнi, А. Берман у Вiднi, М. Коцман у Варшавi, Л. Гiльберт у Бухарестi, Д. Баум у Копенгагенi, Я. Свердлов у Москвi (голова).

Центральний Комiтет московської партiї соцiал-демократiв складався з таких осiб: Дiамант, Ґiммер, Штраус, Ратнер, Лiбер, Зон, Дан, Гоц, Раппапорт, Цедербаум (Мартов), Цедербаум (Левицький). Разом 11 членiв. Всi одинадцять – жиди.

У Центральний Комiтет московської партiї соцiал-революцiонерiв входили А. Керенський, Аранович, Цiплер, Львович, Давидович, Гуревич, Ґольдштейн, Лихач, Хiнчук, Берлiнрут, Дiстлер, Чернявський, Резенберг, Ратнер, Чайковський. Разом 15. З них жидiв 14.

Редакцiю часопису французьких соцiалiстiв „Ле Популєр" представляли: Леон Блюм, Розенфельд, Герман, Гiрш, Мох, Жиромський, Вайль, Ренталь, Коген, Ґольдшiльд, Ю. Донтш, Лiберман, Л. Лiвi, Кантер. Всi – жиди.

Редакцiя часопису бельгiйських соцiалiстiв „Ле Пепль" складалася з таких осiб: Люлешер, Скотiнос, Левi, Ґодштейн, Блюм, Ґольдцiнґер, Епштейн, Кейфер, Фiшер. Всi – жиди.

Перший соцiалiстичний часопис у Нiмеччинi заклав жид Карл Гохберґ. Кiлькаразовим головою соцiалiстичних з'їздiв був жид Пол Зiнґер. Теоретики соцiалiзму були жиди: К. Маркс, Е. Бернштейн, Адольф Браун, Якiв Штерн. Першим президентом республiканської Нiмеччини був жид Фрiдрiх Еберт, а його уряд мав п'ять мiнiстрiв-жидiв. Засновники комунiстичної республiки в Мюнхенi 1919 року були жиди: Курт Айснер, Ляндавер, Пiалер, Аксельрод.

Незмiнними дорадниками трьох президентiв (Ф. Рузвельта, Г. Трумена, Д. Ейзенхауера) були жиди: С. Розенман, Б. Барух, Л. Брандес, Ф. Франкфуртер. Дорадником през. В. Вiльсона був жид Едвард Гауз.

Редактором комунiстичного часопису „Дейлi Уоркер" в США був жид Джон Ґейтс (Iзраїль Реґенштрiх).

Переговори про визнання СРСР вели уповноважений СРСР М. Литвинов та уповноваженi США Ф. Франкфуртер і Б. Барух. Всi три – жиди. М. Литвинов – явний комунiст, Ф. Франкфуртер – соцiалiст-комунолюб, Б. Барух – соцiалiст-москволюб. I всi три були, насамперед, жидiвськими нацiоналiстами.

Жидiв бачимо у проводi всiх революцiй. Наприклад, у Московщинi Л. Троцький (Бронштейн) i тисячi iнших, у Нiмеччинi – К. Лiбнехт, Р. Люксембурґ, К. Айслер, у Францiї – Г. Гейне, Л. Борне, у Польщi – Я. Берман, у Румунiї – Анна Паукер, у Мадярщинi – Б. Кун (Коген), М. Ракочi (Розенкранц), Е. Геро, у Чехiї – Р. Сланський, в Українi – М. Каганович, в Iспанiї – Замора, Азана, Розенберґ. Провiдниками 1-го соцiалiстичного Iнтернацiоналу були жиди: М. Фрiбурґ, Жан Коген, Арон Адлер, I. Френкель. З одинадцяти членiв Полiтбюро КП США шiсть були жиди. Самi жиди кажуть: „Це не випадково, що серед соцiалiстичних провiдникiв є дуже багато жидiв". Бо „жидiвська духовнiсть в основi є революцiйною, ворохобливою. Кожний жид є революцiонером, свiдомо, чи пiдсвiдомо" (Б. Лазар).

Жиди кажуть: „Бiльшовицька революцiя – це витвiр жидiвського розуму, жидiвського незадоволення, i вона спланована жидами з метою створити новий лад у свiтi. Що так майстерно здiйснено в московськiй iмперiї жидiвським розумом i плануванням, стане дiйснiстю в усьому свiтi також силою жидiвського розуму" („Американ Гебрей"). „Факт перемоги бiльшовизму, факт, що так багато жидiв є бiльшовиками, факт, що iдеї та iдеали бiльшовизму так подiбнi до улюблених iдей юдаїзму – всi цi факти примушують нас, жидiв, думати i дiяти дуже уважно й обережно" („Джевiс Уорлд").

„Всi жиди в СРСР переконанi, що упадок совєтської влади i захоплення влади кимось iншим було би найбiльшим, що його можна уявити, жидiвським нещастям" (там же).

„Профашистська та пронацистська наволоч у США погрожує соцiалiстичному СРСР усiм: вiд атомної бомби – до „демократичних" виборiв у СРСР. А ми бачимо, що в США кожний, хто ненавидить москвинiв, завжди ненавидить i жидiв. Чи хто колись бачив антисемiта, який не був би водночас i проти совєтського СРСР? Ми, жиди, вже пiзнали своїх ворогiв. Пiзнаймо ж i своїх приятелiв – совєтський народ" („Сентiнель").

„Якщо б не було московського червоного вiйська, то тепер не було би жидiв анi в Європi, анi в Палестинi, анi в Африцi, а в США час iснування жидiв рахувався би днями. То є безперечний iсторичний факт, що СРСР врятував жидiвський народ вiд смертi. Американськi жиди нiколи не забудуть iсторичного боргу рятiвниковi жидiвського народу – СРСР" (А. Бiттельман).

„Кожний жид, що щиро цiкавиться долею жидiвства, мусить розумiти, що найлiпшi сини жидiвського народу є жидiвськi комунiсти, i що найлiпшим союзником жидiвства є комунiстична партiя" („Йевiс Лайф").

Високий офiцер вiйськової Служби безпеки США пише: „Мої слiдчi i я сам дослiдили тисячi комунiзуючих i комунiстiв – воякiв та старшин США. Серед них вiдсоток жидiв був понад всi пропорцiї дуже високий. Серед воякiв-жидiв було 75 % комунiстiв" (Р. Г. Вiльямс).

Рабин Бенджамiн Шульц почав поборювати комунiзм серед жидiв. Рада рабинiв Нью-Йорку, що складалася з 400 рабинiв, вигнала його з посади рабина i закликала жидiв бойкотувати його. На з'їздi американсько-жидiвського об'єднання (Конґресу) 1938 року Авраам Левiн запропонував додати до ухвал з'їзду осуд комунiстичних теорiй. Увесь з'їзд із великим обуренням вiдкинув той додаток.

Московського шпигуна Олджера Гiса врятувала вiд смертi жидiвка Гелена Ботенвайзер, жiнка жидiвського банкiра. Вона заклала велику грошову запоруку, щоби шпигуна Роберта Соблена випустили тимчасово з в'язницi перед судом. Вийшовши з в'язницi, вiн утiк до СРСР i запорука пропала.

Поборюючи комунiзм, голова товариства iменi Бьорча Роберт Велч цiлковито не чiпав жидiв. Незважаючи на це жиди виповiли вiйну тому товариству. Чому? Жиди вiдповiдають: „Пошкрябайте запеклого антикомунiста – знайдете жидоненависника".

Найменший натяк на те, що iснує якась таємнича сила, яка має своєю метою панувати в усьому свiтi, викликає у жидiвства великий крик спростування. I це спростування та обурення жиди зчиняють навiть i тодi, коли в тому натяку нема анi згадки про жидiвство. Чому ж вони протестують? Бо жиди брали чинну участь i часто були керiвниками всiх таємних гуртiв, що мали таку мету.

У США виходить кiлька жидiвських часописiв, журналiв некомунiстичного, несоцiалiстичного напряму. Анi один з них нiколи не виступав проти чогось соцiалiстичного, комунiстичного. А проти патрiотизму, релiгiї, зокрема християнства, виступали. Головний дорадник трьох президентiв США жид Б. Барух казав: „Патрiотизм – це нiсенiтниця".

Об'єднання американських жидiвських парафiй на своєму рiчному з'їздi виступило проти iснування Парламентської слiдчої комiсiї антиамериканської дiяльностi.

Жиди в США вже не ховаються i пишуть вiдкрито таке: „Ми, жиди, ухиляємось вiд вiйськового обов'язку пiд час вiйни, хоч ми маємо з вiйн бiльше користi як будь-хто. Ви, християни, багато кричите й обурюєтесь незаслуженим жидiвським впливом у театрах та кiно. Припустимо, що ви маєте обгрунтованi причини. Але ж цей вплив i порiвняти не можна з величезним, приголомшуючим нашим впливом у школах, книжках, урядах, законодавствi i навiть на ваш щоденний спосiб мислення. Так, ми, жиди, влiзливi заколотники. Так, ми, жиди, головнi винуватцi воєн i революцiй. У ваше особисте i громадське життя ми вносимо незгоду, чвари, розбиття. Ми, жиди, завоювали вас, християн, так, як жодний з ваших iмператорiв не завойовував Африки чи Азiї. Ми, жиди, змiнили напрям вашої iсторiї. I зробили ми це лише силою нашого духу i розуму, силою наших iдей. I кiнця нашого, жидiвського впливу ще не видно" (Маркус Елi Раваж у „Сентура Мегезiн", 11.1928).

Жиди в США мають 21 велику органiзацiю, понад сто менших i тисячi малих з вiддiлами чи уповноваженими в кожному мiстi, мiстечку i селi. Вони мають i головний провiд, що об'єднує їх всiх та спрямовує їхню дiяльнiсть. Найбiльшi з них: Американське жидiвське об'єднання, Американська жидiвська колегія, Жидiвська робiтнича організація, Антитерористичне товариство.

Всi цi жидiвськi органiзацiї щороку збирають у США понад 625 мiльйонiв доларiв на добродiйну допомогу. З того на допомогу в США дають 10 %, а 90 % вiдсилають до Iзраїлю. Та й з тих 10 %, що витрачають у США, на справжню допомогу дають лише одну десяту, а дев'ять десятих витрачають на полiтичнi жидiвськi справи, насамперед на пропаганду. За законами США пожертви на добродiйнi справи звiльняються вiд державного податку. Всi жидiвськi дачки звiльненi вiд того податку, бо ж офiцiйно вони збираються на нiбито добродiйнi цiлi. Фактично ж з усiх зiбраних пожертв на добродiйство жиди витрачають менше як 10 %. Уряд США знає про це i мовчить.

Як написано в статутах Американської жидiвської комiсiї та Антитерористичного товариства, їхнiм завданням є: 1) Впливати на полiтику уряду США, а задля того утримувати у Вашинґтонi сталу, уповноважену жидiвську установу. 2) Наглядати i впливати на часописи, журнали, радiо, кiно тощо всiлякими способами, наприклад, подаючи часописам факти, документи, пiдказуючи думку авторам, допомагаючи авторам вiдповiдними матерiалами тощо. 3) Впливати на церкви, допомагаючи їм удосконалювати християнську науку, постачаючи їм знадiбки задля науки в недiльних школах. 4) Впливати на спосiб думання американського народу, виробляючи засоби змiни їхнiх помилкових переконань.

Так цi двi жидiвськi органiзацiї впливають на дiяльнiсть церков, шкiл, органiв освiти, патрiотичних товариств колишнiх воякiв, добродiйних, багатомiльйонних фундацiй, на напрям i змiст часописiв, журналiв, книжок, кiно, телебачення, робiтничих товариств i на домашню та закордонну полiтику уряду США. Мабуть нема в США анi одної великої поважної органiзацiї, в якiй не було би посереднiх чи безпосереднiх впливiв жидiвства США. Є великi жидiвськi впливи навiть у християнських церквах та органiзацiях, навiть у патрiотичних товариствах. Самi жиди подають факти їхнього впливу та кiлькiсть витраченого на те грошей в своїх рiчних звiтах.

Американська жидiвська комiсiя пише статтi, розвiдки, книжки i сама своїм коштом їх видає, але переважно їх видають нежидiвськi органiзацiї, навiть уряд США. Крайове освiтнє товариство, Батькiвський союз, Учительський союз є пiд дуже великим впливом жидiвської i спецiально-соцiалiстичної пропаганди.

Американська жидiвська комiсiя та Антитерористичне товариство мають велику Головну управу в Нью-Йорку, а у Вашинґтонi – велику канцелярiю. Вони мають у кожному мiстi i мiстечку США свої вiддiли чи уповноважених. Вони збирають у всiх США всiлякi потрiбнi жидам вiдомостi, iмена та адреси людей чи установ, органiзацiй, якi виступають проти жидiвства. Вони поширюють на мiсцях жидiвську пропаганду, впливають на мiсцевих дiячiв, товариства, уряди. Жиди у великiй мiрi творять у США так звану „громадську" думку.

Американська жидiвська комiсiя та Антитерористичне товариство разом з iншими жидiвськими органiзацiями витрачають рiчно мiльйони доларiв не лише на боротьбу з жидоненависництвом (якого в США нема), але й на поширення й поглиблення юдофiльства. Вони постачають задарма чи запiвдарма всiм i кожному нежидiвському товариству, установi, школi, церквi свою лiтературу, промовцiв, викладачiв, кiнострiчки тощо. А що серед жидiв є дуже багато соцiалiстiв, комунiстiв, то й багато тої лiтератури i промовцiв є соцiалiстичнi i комунiстичнi. Як це впливає на життя в США видно з тих фактiв, що уряд країни вже заборонив школам святкувати Рiздво, вже не друкує рiздвяних поштових значкiв iз християнською тематикою. Не лише протестантськi церкви в США, але навiть i католицька вже повикреслювали зi своїх церковних книжок роздiли, якi не подобаються жидам, як, наприклад, про розп'яття Христа.

Американська жидiвська комiсiя в порозумiннi з Американською Церковною Радою видає задля протестантських недiльних шкiл шкiльнi пiдручники. Ця комiсiя пише у своєму рiчному звiтi, що вже у 85 % шкiльних протестантських книжках нема нiчого поганого про жидiв. Лiтературою, що її видає ця комiсiя, користуються 2.500.000 учителiв недiльних (церковних) шкiл, до яких ходять 27 мiльйонiв дiтей.

Американськi патрiоти почали пропаганду проти ООН. На прохання жiночого вiддiлу Методистської Церкви Американська жидiвська комiсiя почала видавати безплатну лiтературу, що поборювала ту патрiотичну пропаганду.

Американська жидiвська комiсiя влазить i до католицької церкви в США, пропонуючи католицьким школам безплатно свою лiтературу, шкiльнi книжки, викладачiв. I багато католицьких шкiл вже тим усiм користуються.

Католицька церква в США запросила 1962 року рабина Марка Танедбаума на дорадника Осередку релiгiйного виховання при католицькому унiверситетi в Монро. Той осередок є головним постачальником релiгiйно-виховної лiтератури всiм католицьким школам США. Це запрошення не є винятком. Подiбних було дуже багато.

Американська жидiвська комiсiя влазить навiть до патрiотичного союзу колишнiх воякiв (Леґiону американських ветеранiв), даючи йому безплатно промовцiв, чи готовi написанi промови. Вона пише, що всi промови головного священика Леґiону написали жиди. Чимало написаних жидами промов виголосив на радiо навiть сам Головний командувач Леґiону. Комісія пише, що висилає щомiсяця 480 видавництвам колишнiх воякiв готовi написанi статтi чи знадiбки до статей. Вона ж постачає офiцiйному журналовi Леґiону бiльшiсть фотографiй та матерiалiв до статей про життя в Iзраїлi i в СРСР.

У своєму рiчному звiтi Комiсiя хизується, що вона постачає (безплатно) 1.700 щоденним газетам США свої знадiбки та вже написанi статтi, розвiдки, навiть редакцiйнi статтi. Хизується, що тi її матерiали дуже послабили антикомунiстичну пропаганду. Комiсiя постачає безплатно журналiстам США знадiбки на будь-яку тему. Вона навiть цензурує статтi та книжки, вказуючи редакторам та видавцям на „хиби" приготованих до друку матерiалiв. Знадiбки та статтi комiсiї радо друкують журнали: „Reader's Digest", „Colliers", „Look", „Life", „Time", „This Week", „Week", „Newsweek", бо ж видають їх жиди.

Американська жидiвська комiсiя постачає великим радiо та телемережам свої знадiбки на всiлякi теми. Державне радiо „Голос Америки" дуже радо використовує матерiали, присланi комiсiєю.

Добродiйнi органiзацiї в США звiльняються вiд державного податку. Американська жидiвська комiсiя є не фiлантропiчним, а наскрiзь полiтичним товариством, проте уряд США звiльнив його вiд податку.

Другим великим, дуже впливовим жидiвським товариством США є Антитерористичне товариство синiв божої Обіцянки. Це найстарша i найбiльш жидiвська ложа в США, заснована С. Левiнґстоном 1843 року. Вона має велику Головну управу в Нью-Йорку i вiддiли в кожному бiльшому мiстi США. В менших мiстах понад 150 комiтетiв, а в селах – понад 1.000 уповноважених. Вона має кiлька тисяч добре оплачуваних урядовцiв, якi слiдкують по всiх США за кожним антижидiвським виявом. Їх Головою (вiд 1938 року) був юрист Генрi Монський, широко вiдомий не лише жидiвський, але й американський дiяч. Головою вiддiлення в штатi Нью-Йорк був Самуїл Розенман, дуже впливовий дорадник i автор промов президента Ф. Рузвельта. У проводi Антитерористичного товариства є дуже багато соцiалiстiв i чимало комунiстiв. Отже, кожного, хто виступає проти соцiалiзму чи комунiзму, Товариство плямує ярликом антисемiта.

Антитерористичне товариство бореться завзято з усякими виявами патрiотизму, нацiоналiзму (крiм жидiвського) i проти християнства. Воно дуже близько спiвпрацює з комунiстами i допомагає їм у комунiстичнiй дiяльностi. Дуже пропагує всiлякий iнтернацiоналiзм. Воно нiколи не виступало проти комунiстичних провiдникiв, анi проти злочинiв „радянської" влади СРСР. Натомiсть багато разiв виступало проти боротьби з комунiстами та московськими шпигунами. Це Антитерористичне товариство обмовляє, знеславлює кожну особу чи групу, якi чинно поборюють комунiзм та iнтернацiоналiзм. Воно обмовляє, очорнює навiть жидiвських приятелiв, якi виступають проти комунiзму, iнтернацiоналiзму. Наприклад, сенатор Бортон Гвiлер був щирим приятелем жидiв i багато допомiг жидам у Сенатi, пiдтримуючи законопроекти, сприятливi для них. Але вiн був американським патрiотом i дуже боровся проти участi США у 2-iй свiтовiй вiйнi. Вiн щиро радив своїм особистим приятелям-жидам викинути комунiстiв із жидiвських товариств i припинити жидiвськi напади на американських патрiотiв, бо тим самi жиди створюють жидоненависництво в США, де його нема. У виборах 1946 року сенатор Б. Гвiлер знову кандидатував. Всi жидiвськi та комунiстичнi часописи зчинили проти нього величезний галас, обмовляючи, очорнюючи, плямуючи його тавром антисемiта i т. п. Всiєю цiєю обмовою керувало й оплачувало Антитерористичне товариство. Воно так само обмовляло i кандидата В. Стратона, хоч вiн був приятелем жидiв, але американським патрiотом.

Притягти Антитерористичне товариство до суду майже неможливо, бо керують обмовою, очорнюванням, оббрiхуванням досвiдченi правники, i робиться то все без пiдписiв авторiв анонiмно. Мiльйони брехливих листiв, статей, книжечок, що їх розсилає це товариство, не пiдписанi. Обмовляють вишколенi плiткарi усно. Крiм того, багато видавцiв, редакторiв, конгресменiв, навiть i суддiв, знаючи силу жидiвства просто бояться його помсти. Скiльки таких заляканих конгресменiв, сенаторiв, видавцiв, редакторiв, якi всупереч власним переконанням пiдтримували домагання жидiв, нiхто не може пiдрахувати. А що таких є дуже багато, доводять тисячi фактiв, що випадково виявилися.

Антитерористичне товариство збирає не лише серед жидiв на свою дiяльнiсть п'ять з половиною мiльйонiв доларiв рiчно. Воно розсилає до часописiв, до радiо і телестанцiй безплатно написанi жидами останнi вiстi, статтi, промови. Воно пропонує школам, церквам, клубам своїх промовцiв, викладачiв, дорадникiв безплатно. Воно видає свою лiтературу 16-ма мовами i розсилає її безплатно часописам, журналам, клубам, школам. Року 1945 воно мало щоденно 216 виступiв на радiо. На 1946 рiк запланувало мати 65.000 всiляких виступiв. За виступи лише на радiо Антитерористичне товариство мало заплатити 1944 року чотири мiльйони доларiв. Але не заплатило нiчого, бо власниками всiх великих радiомереж у США є жиди, тож вони нiчого не платять. Це товариство надрукувало 1945 року в 397 часописах 26 оголошень на всю сторiнку i 2.000 менших оголошень. Всi безплатно, бо власниками бiльшостi великих часописiв та журналiв США є жиди. Читали тi оголошення (тобто жидiвську пропаганду) понад 100 мiльйонiв люду. Низку 12 великих пропагандiвних оголошень товариство розлiпило на 1.000 мiсцях у 120 мiстах США. Коштувало це чверть мiльйона доларiв. Антитерористичне товариство дало 500.000 доларiв Калiфорнiйському унiверситетовi на дослiди i видання книжки „Християнська вiра i жидоненависництво".

У своєму рiчному звiтi Антитерористичне товариство пише, що воно впливає на 1.900 найбiльших щоденних часописiв у США, якi разом мають 43 мiльйони читачiв. Крiм того, впливає на малi часописи, на робiтничi та неангломовнi, якi разом мають 10 мiльйонiв читачiв. Товариство видало 1945 року 40 мiльйонiв дитячих i солдатських книжечок. Громадськi книгозбiрнi купили 1945 року 330.000 книжок, що їх поширювало Антитерористичне товариство. Воно само видало 9 мiльйонiв пропагандивних книжечок. Понад 30 мiльйонiв людей слухали доповiдi, що їх виголошували в нежидiвських органiзацiях присланi Антитерористичним товариством полiтики, науковцi, письменники та iншi поважнi особи.

Антитерористичне товариство цензурує не лише часописи та журнали, якi в жидiвських руках, але й тi, якi є в нежидiвських. Воно ввiчливо „просить" видавцiв та редакторiв не писати нiчого злого про ту чи iншу особу, або справу, або, навпаки, не писати нiчого доброго про ту чи iншу особу, або справу. I видавцi та редактори мусять виконати ту „просьбу", бо знають, що Антитерористичне Товариство має силу вiдiбрати вiд них платнi оголошення. А кожний часопис та журнал тримається лише грошима з оголошень. Так, наприклад, велика щоденна газета „Таймс" почала була друкувати статтi проти полiтики президентських дорадникiв Ф. Франкфуртера, Г. Лемана та Г. Морґентау. У тих статтях не було анi натяку, що тi особи жидiвського походження. Та це не допомогло. Антитерористичне товариство погрозило часописовi, що вiдбере вiд нього оголошення. Так „Таймс" примушений був замовчати про зловживання чи помилки дiячiв жидiвського походження. Проти не жидiв мiг писати все досхочу. У своєму звiтi це товариство натякає, що воно домовилося з пресовим агентством „Асошiейтед Прес" про те, що воно не буде вказувати на нацiональну приналежнiсть злочинцiв, коли вони жиди30.

Антитерористичне товариство має по всiх США своїх платних звiдунiв, якi слiдкують у своїй мiсцевостi за кожним поважним дiячем i кожним товариством, за виступами на радiо, в мiсцевих часописах i всi такi вiдомостi посилають Головнiй управi в Нью-Йорку. Вона має 100.000 картотеку „жидоненависникiв", „фашистiв", „реакцiонерiв" з їхнiми життєписами. Вiдпис цiєї картотеки напевно є i в Москвi. Головна управа шантажем, загрозами примушує їх мовчати чи припинити дiяльнiсть. Цiлковито так як НКВД у СРСР.

Як бачимо, дiяльнiсть Антитерористичного товариства i Американської жидiвської комiсiї є тотожнi. Навiть рiчнi звiти обидвох є тотожнi. Ця їхня тотожнiсть вказує на те, що обидвi органiзацiї фактично є один той самий згурт, що з тактичних причин назовнi назвав себе двома рiзними назвами: Антитерористичне товариство i Американська жидiвська комiсiя.

Антитерористичне товариство всiма способами виховує у нежидiвської молодi ворожiсть до патрiотизму, нацiоналiзму, релiгiї. А у жидiвської молодi навпаки – роздмухує жидiвський нацiоналiзм i побожнiсть. Жидiв, якi приятелюють з не жидами, чи навiть ставляться байдуже до жидiвського життя, товариство залякуванням звертає зi „зрадницького" шляху. На жидах, якi женяться з не жидами, товариство всякими способами мститься.

Антитерористичне товариство у своїй дiяльностi не цурається i провокацiї. Наприклад, США позичили зруйнованiй Нiмеччинi великi грошi на вiдбудову знищеного вiйною. Нiмцi почали дуже швидко його вiдбудовувати. Московщина побачила, що Нiмеччина може знову вирости на велику потугу, яка становитиме загрозу московськiй iмперiї. Отже, Московщина запланувала перешкодити Нiмеччинi вiдбудовуватися. Вона наказала комунiстичним партiям у свiтi пiднести великий шум, протест проти вiдбудови „нiмецького нацизму". А що того нацизму вже не iснувало, то комунiсти створювали у свiтi нiби нацистськi таємнi товариства, якi малювали свастику на жидiвських синагогах та розсилали людям нацистську лiтературу.

Творити такi „таємнi нацистськi" товариства в США взялося Антитерористичне товариство. Воно створило в США „Нацiональну партiю вiдродження", а на її провiдника поставило свого члена жида, комунiста В. Степановського. На допомогу йому послало своїх провокаторiв комунiстiв Рута Роса, Лоуренса Сестiта, Луї Мостацiо, Джона Ланґрода, Рiчарда Гамеля, Чарлi Смiта. Всi вони одержували вiд Антитерористичного товариства сталу платню i грошi на видання лiтератури. Дiяльнiстю їх керував шеф розвiдки Товариства жид Сендi Ґрiфiтс та другий провiдник Товариства Фредерiк Вайс. Хоч Антитерористичне товариство не шкодувало грошей i допомагало своїми людьми, проте та „нацистська" партiя не росла i 1953 року вмерла.

Подiбну спробу творити „нацистiв" жиди пробували i в Канадi. Антитерористичне товариство надало президентовi Д. Ейзенхауеровi почесну нагороду. Вiн прийняв.

Таємну слiдчу й обмовну дiяльнiсть ведуть ще й iншi органiзацiї США. Наприклад, „Приятелi демократiї", „Протинацистське товариство" та iншi.

Американський жид пише, що iснує запекла таємна жидiвська органiзацiя „Сангедрiн", що тримає залякуванням у своїх руках мало що не все жидiвство. Те, що пише Г. Клейн 1945 року, писав 100 рокiв тому славний Б. Дiзраелi. Канадський жид др. I. Рабiнович у своїй доповiдi в Монреалi казав, що багато жидiв стероризовано жидiвськими провiдниками i вони бояться виступити проти дiяльностi таких товариств, як, наприклад, Антитерористичне.

Конституцiя i закони США забезпечують кожному громадяниновi навiть i не громадяниновi США однаковi права. Отже, нема жодної потреби ще в одному законі про однаковiсть прав. Антитерористичне товариство створило окремий орган – Комiсiю громадянських прав31. Воно на своєму з'їздi в Детройтi 27 квітня 1946 р. сформулювало громадянськi права. Демократична партiя США прийняла майже без змiн ту формулу за свою. Коли проаналiзуємо її, то побачимо, що в нiй вимагається не однакових прав, але бiльших прав жидам, бо вимагається карати за найменшi вияви зневаги, огиди до жидiв, що вважається антисемiтизмом. А досвiд показав, що жиди вважають за антисемiтизм всяку критику комунiстiв, якщо тi комунiсти жидiвського походження. Отже, вистачає закрити комунiстичну пропаганду жидiвською личиною – i цей новий закон США охоронить комунiстiв. Лiпшої форми цензури патрiотичних видань у США годi вигадати.

Французький соцiолог Е. Дiмне, вивчивши духовне, iнтелектуальне життя в США, пише, що в цiй країнi реклама так опанувала розум американцiв, що 90 % з них думають не власним розумом, але розумом тих 10 %, що думають власним розумом. А тi 10 % є власниками радiомереж, великих часописiв, журналiв. Тим-то радiо та часописи мають вирiшальний вплив на вибори президента, сенаторiв, членiв Парламенту. Тим-то на тi вибори витрачаються величезнi грошi. Так, на вибори президента витрачається понад 10 мiльйонiв доларiв, на вибори сенатора – понад один мiльйон доларiв, на вибори члена Парламенту – понад пiвмiльйона доларiв. Такi великi грошi дають тi, якi мають їх багато. I, самозрозумiло, дають не лише за „спасибi", а вимагають вiдчутної „подяки". Так, вибори в США фактично є в руках банкiрiв, мiльйонерiв. А найбагатшi з них – жиди, i вони мають президента, сенаторiв, членiв Парламенту i навiть Найвищий Суд у своїх кишенях. Один iз них, всемогутнiй Ф. Франкфуртер вiдкрито казав: „Я маю уряд США у своїй маленькiй, бiчнiй кишенi".

З багатьох тисяч жидiв на високих становищах в урядi США ми тут подамо лише кiлькасот задля прикладу. Ось вони.

Фелiкс Франкфуртер. Народився у Вiднi. Скiнчив Гарвардський унiверситет i був там професором. За вiйни 1914–20 рр. був заступником Мiнiстра вiйськових справ, а потiм заммiнiстром працi i суддею Найвищого Суду. Був фактичним президентом США. Соцiалiст, оборонець комунiстiв. Iдеолог англiйських соцiалiстiв-фабiанцiв Г. Ласкi (також жид) назвав Ф. Франкфуртера американським К. Марксом. Ф. Франкфуртер був 40 рокiв у проводi соцiалiстичного, фактично прокомунiстичного „Американського союзу громадянських прав". Був одним iз засновникiв прокомунiстичного журналу „Нью-Репаблiк".

Особистою секретаркою Ф. Франкфуртера була всiм вiдома комунiстка Ела Вiнтер. Сiм мiсяцiв вона була в Москвi на навчанні i написала книжку, в якiй прославляла СРСР. Редагувала твори свого чоловiка-комунiста Л. Стефенса. Була членом Полiтбюро КП США. Коли Сенатська слiдча комiсiя почала слiдство її дiяльностi, вона втiкла до СРСР. Вся її комунiстична дiяльнiсть була цiлковито вiдкрита, отже, Ф. Франкфуртер дуже добре знав, хто вона є.

Прокурор штату Масачузетс назвав Ф. Франкфуртера „великою небезпекою американському народовi i його установам". Колишнiй президент США Теодор Рузвельт писав 19.12.1917 р. Ф. Франкфуртеровi: „Ви стали i стоїте на становищi цiлковито тотожному зi становищем Л. Троцького та iнших комунiстичних провiдникiв. На становищi, що може принести велике лихо для США". А сенаторовi Г. Лоджевi вiн тодi ж писав: „Я подiляю Вашу критику отого смiховиська, що його В. Вiльсон взяв до уряду. Ф. Франкфуртер в урядi – це небезпека, лихо i нонсенс".

Ф. Франкфуртер поставив собi завдання створити свiй власний уряд в урядi США. У великiй мiрi вiн це зробив. Лише на високi становища в урядi США вiн понапихав понад 100 своїх вихованцiв, що скiнчили Гарвардський унiверситет32. Пхав лише соцiалiстiв. Само собою зрозумiло, що тi молодi урядовцi мали за закон кожне слово того американського К. Маркса та їхнього доброчинця. Вiдомий репортер Ф. Вайл пише, що 80 % молодих правникiв на високих посадах в урядi США завдячують посадами своєму колишньому професору Ф. Франкфуртеровi. А редактор Е. Томпiнкс писав: „Це вiд Ф. Франкфуртера походять всi соцiалiстичнi iдеї, що керують дiяльнiстю нашого уряду. Наш уряд оточений тепер ланцюгом, ланками якого є численнi франкфуртери, їх називають „щасливi гарячi пси"33. Їхнi хвости радiсно метляють, як тiльки вони зачують слово „Москва". Деякi мiнiстерства не наймали на службу без рекомендацiй Ф. Франкфуртера. Вiн особисто знався з усiма не лише мiнiстрами, але й з усiма керiвниками мiнiстерських вiддiлiв. Всi його знали i всi зверталися до нього за порадою. I вiн сам пхав всюди свого носа. Усiм мiнiстрам та парламентським комiсiям радив своїх „найлiпших знавцiв" дотичної справи. I вони призначали всiх тих, кого радив Ф. Франкфуртер. Так, за порадою Ф. Франкфуртера прийняли шпигунiв: Л. Кюрi, Н. Вiта, Д. Френка, Г. Д. Гвайта, Д. Найлза, Д. Лiлiєнталя, Н. Марґолда, Ч. Вузанського, Л. Пресмана, Г. Фейза, М. Ловенталя та iнших.

Колишнiй вiйськовий мiнiстр Гаролд Айкс у своїх спогадах пише, що Ф. Франкфуртер казав своїм найлiпшим приятелям, що вiн передбачає стан, коли малий гурт завзятих, вiдважних людей правитиме США, керуючи президентом США. На запит кореспондента, „хто фактично провадить штатами?" Ф. Франкфуртер вiдповiв: „Справжнiх правителiв неможливо виявити".

Гаррi Декстер Увайт. Його батьки Янкель та Сара переселенцi з України. Справжнє прiзвище Вайс. Скiнчив Гарвардський унiверситет, був там професором. Дуже розумний i здiбний, набув в урядi дуже великого впливу. Був заступником Мiнiстра скарбу, а що був далеко розумнiшим за мiнiстра Г. Морґента (також жида), то мiнiстр робив усе, що Г. Увайт йому радив. Як уповноважений Мiнiстерства скарбу брав участь у всiх найтаємнiших нарадах уряду. Г. Увайт надто втручався до справ, що не належали до його мiнiстерства. Вiн керував грошовими справами вiйська, флоту, американських установ поза штатами. Аж надто щедро допомагав Московщинi34 та комунiстичним урядам iнших держав, як, наприклад, комунiстичнiй Югославiї35.

Вiн дав московськiй вiйськовiй владi у побитiй Нiмеччинi матрицi грошей США разом з утаємниченим чорнилом та папером. Москвини надрукували собi американських доларiв на не знати скiльки мiльйонiв доларiв. Бiльшiсть тих доларiв потiм опинилися в жидiвських руках. Переселяючись до США, вони привезли долари і за тi грошi заклали тут свої пiдприємства.

Увайт був уповноваженим штатiв на нарадi 1944 року в Брiтон Вудс, яка заснувала Мiжнародну Грошову Фундацiю та Мiжнародний Банк Вiдбудови i Реконструкцiй. Президент Ф. Рузвельт призначив Г. Увайта на управителя тої Фундацiї.

Г. Увайт належав до шпигунської мережi Н. Сiлвермайстера. Кожні два тижні вiн передавав Сiлвермайстровi викраденi таємнi документи та вiдомостi. Помагав комунiстам та шпигунам одержувати державнi посади, як, наприклад, помiг Н. Сiлвермайстровi, I. Каплановi та iншим. Служба Безпеки ще 1945 року подала урядовi список шпигунiв. У тому списку був i Г. Увайт, але слiдство проти нього, що почалося 1948 року, наказом згори було припинено, i вiн був ще два роки на державнiй службi з доступом до державних таємниць. Коли Сенатська слiдча комiсiя розпочала нове слiдство про Г. Увайта, вiн раптово за дуже пiдозрiлих обставин умер на „удар серця", як написано в лiкарському свiдоцтвi. З приводу його наглої смертi американський часопис писав: „Московськi НКВДисти кажуть, що вбити людину може кожний дурень. Але, щоб людина „померла природною смертю",– треба бути неабияким майстром".

Артур Ґольдберґ.36 Мiнiстр працi, Суддя Найвищого Суду. Посол до ООН. Член Ради управителiв фундацiї Карнеґi. Член Головної управи прокомунiстичного Союзу правникiв. Провiдний член соцiалiстичної Лави закордонних стосункiв. Член Головної управи прокомунiстичної Лави демократичного чину. Провiдний член жидiвського Антитерористичного товариства. Соцiалiст, комунолюб, 6-тиколонник.

Дуглас Дiлон. Справжнє прiзвище – Лаповський, банкiр. Опікун Рокфеллерівської фундації. Мiнiстр скарбу, член управи Мiжнародного Банку Розбудови та Мiжнародного Валютного Фонду. Провідний член соціалістичної Ради Закордонних Стосунків, 6-тиколонник.

Генрі Кісінджер. Професор. Родом із Німеччини. Головний радник президентів Дж. Кеннедi i Р. Нiксона. Помiчник президента Р. Нiксона, головний плановик вiйськової оборони. Виступає проти озброєння США. Хоче знищити атомну зброю. Прихильник свiтового надуряду. Член соцiалiстичної Ради Закордонних Стосункiв. Член таємного об'єднання свiтових банкiрiв (Бiлдерберґ), 6-тиколонник. Продовжувач полiтики Ф. Франкфуртера. Має такий вплив в урядi, як мав Ф. Франкфуртер.

Авраам Рiбiков, Мiнiстр освiти i здоров'я, сенатор, соцiалiст, провiдний член прокомунiстичної лави Демократичного чину. 6-тиколонник.

Генрi Морґентау, Мiнiстр фiнансiв;

Емануїл Ґолденвайзер, Мiнiстр фiнансiв;

Ровланд Борнстен, Мiнiстр торгiвлi;

Мондрекай Iзекiл, Мiнiстр сiльського господарства;

Шелдон Коген, Скарбник США;

Л. Лемнiцер, вихрест, генерал, Головнокомандувач НАТО, соцiалiст, 6-тиколонник, саботував доставку зброї Пiвденнiй Кореї;

Герберт Леман, мiльйонер, сенатор, полковник Генерального Штабу, вiйськовий американський губернатор в Iталiї 1944 року, допомагав розбудовувати комунiстичну партiю в Iталiї, Голова ДПУ (УНРРА), соцiалiст, комунолюб, 6-тиколонник;

Ейб Фортас, заступник мiнiстра внутрiшнiх справ, суддя Верховного Суду, дорадник президента, спiвавтор статуту ООН, член кiлькох прокомунiстичних органiзацiй;

Анна Розенберґ, заступник мiнiстра оборони, соціалiстка, наказала позабирати хрести з вояцьких цвинтарiв, заборонила антикомунiстичну пропаганду у вiйську.

Лев Пасловський, заступник мiнiстра закордонних справ, особистий дорадник президента, член соцiалiстичної Ради Закордонних Стосункiв, боронив шпигуна А. Гiса, соцiалiст, 6-тиколонник;

Максвел Айзенберґ, заступник мiнiстра закордонних справ;

Ровленд Борнстен, заступник мiнiстра торгiвлi;

Вiлард Вiрц, заступник мiнiстра працi;

Сеймор Болфейн, заступник мiнiстра освiти;

Нiколас Каценбах, заступник мiнiстра закордонних справ, найвищий звинувач (прокурор) США, дорадник президента Р. Нiксона, провiдний член Ради Закордонних Стосункiв, комунолюб, 6-тиколонник;

Роджер Гiлсмен, заступник мiнiстра оборони, начальник вiйськової розвiдки;

Едвард Ґодмен, заступник мiнiстра торгiвлi, член проводу Антитерористичного товариства;

Едвард Ґудмен, заступник мiнiстра торгiвлi;

Вiлбур Коген, заступник мiнiстра освiти, здоров'я, соцiалiст, член соціалiстичного товариства „Американцi демократичного чину";

Натан Конiґ, заступник мiнiстра сiльського господарства;

Гарольд Левi, заступник мiнiстра громадських справ;

Евген Меєр, заступник мiнiстра скарбу;

Пол Нiтце, заступник мiнiстра оборони;

Луї Обердорфер, заступник мiнiстра судiвництва, заступник Головного Прокурора США;

Фiлiп Перлмен, заступник мiнiстра судiвництва;

Євген Ростов, заступник мiнiстра закордонних справ, брат Уолтера;

Морi Снайдер, заступник мiнiстра оборони;

Бенджамiн Стернберґ, Генеральний заступник начальника Генерального Штабу;

Адам Ярмолинський, заступник мiнiстра вiйськових справ, марксист, керiвник Ради закордонних справ;

Соломон Баркiн, радник президента Дж. Кеннедi;

Едвард Гауз, головний радник президента В. Вiлсона;

Бернард Барух, радник п'яти президентiв, фактичний президент США, банкiр, мав вiд президентiв 1.200 листiв, вiд У. Черчiлля – 750;

Луї Брандiз, (справжнє прiзвище Л. Дембiц), радник президента, суддя Верховного Суду;

Сiднi Вайберґ, головний радник президентів Ф. Рузвельта, Г. Трумена, Д. Ейзенхауера, фактичний президент США, мiльйонер, керiвник 31 найбiльших пiдприємств США, лiвий лiберал;

Джером Вайснер, радник президента Дж. Кеннедi, Голова наукової дорадчої Ради;

Чарлi Гiлмен, Голова Ради господарчих дорадникiв, член вiйськової адмiнiстрацiї США у Нiмеччинi;

Джозеф Каплан, радник президента;

Бенджамiн Коген, радник президента;

Леон Кейзерлiнґ, радник президента Г. Трумена, Голова Ради господарчих дорадникiв;

Макс Ловенталь, головний радник президента Г. Трумена;

Давид Найлез, радник президентів Ф. Рузвельта i Г. Трумена, автор „Програми демократичних прав", що її схвалила КП США i Демократична партiя США, соцiалiст, 6-тиколонник;

Уолтер Ростов, Голова Ради полiтичного планування Мiнiстерства закордонних справ, радник президентів Дж. Кеннедi, Р. Нiксона, соцiалiст, москволюб, 6-тиколонник, Служба безпеки попереджувала 1950 року уряд, щоб не приймав його на державну службу, бо вiн не вiрний США.

Самуїл Розенмен, головний радник президентів Ф. Рузвельта i Г. Трумена, суддя Верховного Суду США;

Теодор Соренсон, радник президента Дж. Кеннедi, соцiалiст, 6-тиколонник, провiдний член прокомунiстичного товариства „Американцi демократичного чину";

Пол Самульсон, Голова Ради господарчих дорадникiв;

Мойша Френкель, радник президента Дж. Кеннедi;

Макс Фiшер, радник президента;

Пол Фреунд, радник президента Дж. Кеннедi;

Меєр Фельдмен, радник президента, заступник Головного Прокурора США;

Менцiус Шимчак, банкiр, член Ради управителiв державних запасiв банку;

Артур Шлезiнґер, головний радник президента Дж. Кеннедi, автор його промов. Член Головної Управи соцiалiстичного „Союзу громадянських свобод", заступник голови прокомунiстичного товариства „Американцi демократичного чину". Радив президентовi Д. Ейзенхауеровi таємно вбити ворога комунiстiв сенатора Дж. Маккартi;

Ганс Адлер, помiчник президента Р. Нiксона, соцiалiст, член кiлькох прокомунiстичних органiзацiй;

Герман Кан, помiчник президента Дж. Кеннедi;

Морiс Абрам, посол до ООН, Голова американської жидiвської комiсiї. Член Головного Управлiння Об'єднання свiтових федералiстiв, 6-тиколонник;

Давид Морзе, помiчник президента Дж. Кеннедi, керiвник Товариства мiжнародної органiзацiї працi;

Джекоб Бiм, посол США до Польщi;

Адольф Бьорд, посол США до Аргентини;

Маврiс Бернбаум, посол до Еквадору;

Самуїл Берджер, посол до Пiвденної Кореї, комунолюб, 6-тиколонник;

Уолтер Ененберґ, посол до Великобританiї;

Джемс Зелебрах, посол до Iталiї;

Фiлiп Кайзер, заступник посла до Великобританiї;

Мiльтон Кац, Надзвичайний посол США в Європi;

Айседор Любiн, посол до ООН, радник президента США Ф. Рузвельта;

Соломон Лiновiц, посол до „Органiзацiї американських держав", 6-тиколонник;

Лоуренс Левi, посол до ООН. Уповноважений США в НАТО;

Джем Лоб, посол до Перу;

Вiльям Рiвкiн, посол до Люксембургу;

Давид Сац, прокурор штату Нью-Джерсi;

Лi Левiнґер, заступник Головного прокурора США;

Ралф Паєвонський, правитель островiв США. Половина землi тих островiв є його власнiстю. Всi корчми там належать йому.

ЖИДИ – ВИСОКI УРЯДОВЦI США

Абрам Морiс, мiнiстерський радник;

Адлер Соломон, повноважений Мiнiстр скарбу в Китаї, комунiст;

Адлермен Джером, головний радник Мiнiстерства працi, член Об'єднання свiтових федералiстiв, провiдний член Антитерористичного товариства, соцiалiст, 6-тиколонник;

Айзенберґ Макс, керiвник вiддiлу в Мiнiстерствi освiти;

Баркiн Соломон, високий урядовець;

Барух Iсмар, керiвник Вiддiлу найму службовцiв;

Бенджамiн Роберт, високий урядовець;

Бернштейн Едґар, радник Мiнiстерства скарбу;

Бротмен Авраам, високий урядовець, шпигун;

Вайнтрауб Давид, член Державної Ради вiйськової промисловостi, заступник керiвника Вiддiлу допомоги чужим країнам, комунолюб, 6-тиколонник, вислав до СРСР допомоги на мiльйони доларiв;

Вайнштейн Джекоб, рабин, високий урядовець;

Вайл Френк, Голова Комiсiї морального виховання воякiв;

Вайнберґ Едвард, високий урядовець, Мiнiстр внутрiшнiх справ;

Вайнштейн Роберт, високий урядовець;

Вестерфiлд Самуїл, керiвник вiддiлу Мiнiстерства скарбу;

Вiнтер Еда, секретарка Ф. Франкфуртера, член Полiтбюро КП США;

Вiрц Вiлард, високий урядовець, мiнiстр працi;

Вiт Натан (Н. Вiтковський), Голова Комiсiї робiтничих справ, шпигун, комунiст;

Волф Морiс, головний радник Мiнiстерства закордонних справ;

Волфбайн Сеймор, головний радник Мiнiстерства працi;

Гаймс Чарлi, керiвник Жiночого Вiддiлу Мiнiстерства внутрiшнiх справ;

Гарiс Сеймор, головний радник Мiнiстерства скарбу;

Гвайт Лі, міністерський радник;

Гейман Сiднi, офiцiйний iсторик Бiлого Дому;

Гелер Уолтер, Голова Комiсiї економiчних радникiв;

Гiлсмен Роджер, керiвник розвiдки Мiнiстерства закордонних справ;

Гiскi Кларенс (Шеховський), вчений-атомник, комунiст;

Горвiц Солiс, високий урядовець;

Ґолд Соня, висока урядовка, комунiстка;

Ґолдберґ Давид, високий урядовець;

Ґолдсмiт Лео, високий урядовець;

Ґотмен Едвiн, керiвник вiддiлу в Мiнiстерствi юстицiї;

Ґравмен Джекоб, високий урядовець в Радi вiйськової промисловостi, комунiст;

Ґудвiн Рiчард, високий урядовець, автор промов президентів Дж. Кеннедi, Л. Джонсона;

Ґудман Едвард, високий урядовець Мiнiстерства торгiвлi;

Дорфмен Бен, Голова Митної комiсiї;

Дроздов Лео, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ, потiм керiвник вiддiлу в ООН, провiдний член США;

Ебт Джон, високий урядовець, комунiст;

Ейбел Максвел, високий урядовець;

Елмен Фiлiп, Голова Торговельної Комiсiї;

Еман Ендрю, керiвник вiддiлу Мiнiстерства скарбу;

Забладовський Давид, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ, редактор журналу КП США „Файт";

Кан Герман, заступник керiвника Державного архiву;

Каплiн Мортiмер, керiвник вiддiлу Мiнiстерства скарбу;

Кейсерлiнґ Марiя, Голова Жiночого Вiддiлу Мiнiстерства працi, комунiстка;

Кестнбаум Меєр, високий урядовець;

Клайн Давид, високий урядовець;

Кларк Джозеф, сенатор, член прокомунiстичної органiзацiї „Американцi демократичного чину";

Клаус Самуїл, високий урядовець;

Клейн Маврiс, Начальник Полiтичної Жандармерiї;

Коген Бенджамiн, високий урядовець;

Коген Гелен, високий урядовець, 6-тиколонник;

Кол Давид, Голова Ракетної Комiсiї;

Крамар Чарлi, високий урядовець, шпигун;

Ладеiнськiй Волф, високий урядовець;

Лазарус Фред, високий урядовець;

Лазарус Ралф, високий урядовець;

Ландау Гермен, науковець-атомник в Абердiнi, шпигуни викрали в неї 1.000 технологiчних секретiв;

Леб Джем, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ;

Лева Марк, високий урядовець;

Левiн Луї, керiвник Вiддiлу вiрностi урядовцiв;

Левкович Луї, прокурор штату Нью-Йорк;

Лi Мiхаїл (Е. Лiберман), керiвник Далеко-Схiдного вiддiлу Мiнiстерства торгiвлi, саботував висилку зброї нацiональному Китаю, 6-тиколонник;

Лiлiєнталь Давид, Голова Комiсiї атомної зброї, член прокомунiстичних товариств;

Лiндер Гаролд, банкiр, радник уряду;

Ломанiц Джордж, високий урядовець, комунiст;

Лос Луї, високий урядовець;

Марґолд Натан, високий урядовець;

Мартiн Iсадор, високий урядовець;

Мiллер Роберт, керiвник вiддiлу Мiнiстерства закордонних справ, член Комiсiї Близького Сходу, жив у Москвi три роки, там оженився з Ж. Левiною. Хоч таких жiнок з СРСР не випускають, але її випустили;

Мiнс Лео, високий урядовець у стратегiчнiй службi, збирав вiдомостi про СРСР, скiнчив високу школу марксизму в Москвi, був старшиною американської бригади, що воювала в Iспанiї на боцi комунiстiв;

Морґентау Роберт, прокурор штату Нью-Йорк;

Моск Стенлi, прокурор штату Калiфорнiя;

Ньюмен Джон, високий урядовець Мiнiстерства освiти;

Опенгаймер Джемс, науковець-атомник, керiвник вiдомства з виробництва атомних бомб, комунiст, звiльнений з державної служби 1945 року;

Опенгаймер Роберт, Голова Комiсiї атомної зброї, брат Джемса;

Пановський Вiльям, вчений-атомник;

Перло Вiктор, високий урядовець, керiвник шпигунської мережi, засуджений;

Пресмен Лi, високий урядовець, провiдний член КП США, шпигун;

Рабi Iсадор, керiвник наукових дослiджень з виготовлення атомної зброї;

Рашiш Меєр, високий урядовець;

Рабiновiч Давид, радник Мiнiстерства працi;

Рiковер Гаймен, Голова Комiсiї дослiджень використання атомної енергiї в мирних цiлях;

Рiфкiн Рут, високий урядовець, комунiст;

Рiфкiнд Симон, Голова Комiсiї залiзничного транспорту;

Роб Макс, високий урядовець;

Розенблат Маврiс, радник Мiнiстерства внутрiшнiх справ;

Розенмен Самуїл, високий урядовець;

Розентал Джек, керiвник Вiддiлу довiдок Мiнiстерства закордонних справ;

Розенфiлд Адам, Голова Комiсiї цивiльних справ;

Ротмен Стюарт, керiвник вiддiлу Мiнiстерства працi;

Ротшiлд Луї, Голова Морської Комiсiї;

Рубен Сеймор, мiнiстерський радник;

Сац Давид, прокурор штату Нью-Джерсi;

Свiдлер Джозеф, Голова Комiсiї з електричного струму;

Сеґал Бернанд, Голова Контрольної Комiсiї Мiнiстерства юстицiї;

Селер Iмануїл, Голова Юридичної Комiсiї, член чи спiвробiтник 45 прокомунiстичних осередкiв, запекло боровся проти очистки уряду вiд комунiстiв;

Селiнґер П'єр (пiвжид), особистий писар президента, його мати – провiдний член КП США;

Сiлверштейн Гарольд, високий урядовець Мiнiстерства збройних сил;

Сiмер Мiльтон, мiнiстерський радник;

Смiт Чарлi (Кантор), головний психiатр США, визнав комунiстичного ворога генерала Е. Вокера за божевiльного без вiдповiдної експертизи;

Собелев Симон, суддя, заступник голови Американського жидiвського об'єднання;

Соренсон Тома, керiвник Експортного Вiддiлу Мiнiстерства торгiвлi;

Спiнґарн Джером, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ;

Стейн Герберт, член Ради господарчих радникiв;

Страус Люї, Голова Комiсiї атомних дослiджень;

Таненвальд Теодор, керiвник Вiддiлу допомоги іншим державам;

Тарн Адам (Тарновецький), високий урядовець, Вiйськовий Мiнiстр, комунiст, утiк;

Файнсiнґер Натан, Голова Робiтничої Комiсiї;

Фiшер Адрiян, мiнiстерський радник;

Флейшмен Менлi, керiвник Вiддiлу вiйськової промисловостi;

Формен Соломон, радник Ради атомних дослiджень;

Френкель Мойша, високий урядовець;

Фреунд Пол, високий урядовець;

Цап Герман, високий урядовець, Мiнiстр сiльського господарства, комунiст, потiм урядовець в ООН;

Чейзм Авраам, радник Мiнiстерства закордонних справ;

Шапiро Iрвiн, керiвник Слiдчого Вiддiлу Мiнiстерства закордонних справ;

Шварц Еба, керiвник Вiддiлу консульських справ Мiнiстерства закордонних справ, член Ради Атомної Енергiї. Наказав консулам видавати вiзи всiм комунiстам i не видавати антикомунiстам, 6-тиколонник;

Шiмел Гарi, високий урядовець Мiнiстерства сiльського господарства, комунiст, потiм урядовець в ООН;

Шотланд Чарлi, Голова Установи державного забезпечення;

ЖИДИ – ВИСОКI УРЯДОВЦI ООН

Абрам Морiс, високий урядовець, соцiалiст, комунолюб, Голова Американської жидiвської комiсiї, член Головного Управлiння антитерористичного товариства;

Абрамович Давид, уповноважений Югославiї в Радi Управителiв Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Абрамович Макс, керiвник Планового вiддiлу;

Абрамський Уолтер, керiвник Житлового вiддiлу ЮНЕСКО;

Айзенгарл Джiм, керiвник Вiддiлу освiтних реформ ЮНЕСКО;

Беблер Алекс, посол у Югославiї;

Бенуа-Левi Ж., керiвник Вiддiлу фiльмiв;

Берґ А., Голова Мiжнародної Повiтряної Установи;

Берґмен Мерцедес, керiвник Вiддiлу урядовцiв;

Бернатес К., уповноважений в Перу в Радi Управителів Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Бернштейн Е., керiвник Вiддiлу Дослiджень Мiжнародного Монетарного Банку;

Бланштейн Джекоб, член посольства США;

Блок Г., керiвник Вiддiлу озброєнь;

Вайзель Ф., керiвник канцелярiї Комiсiї з сiльського господарства;

Ваймен Розалiн, уповноважений США в Юнеско;

Вайнтрауб Давид, керiвник Вiддiлу економiчного розвитку;

Вайц К., керiвник Бюджетного вiддiлу ЮНЕСКО;

Валах Евген, високий урядовець, офiцер США, комунiст;

Велський А., керiвник Пiвденно-Азiйського вiддiлу ЮНЕСКО;

Вермел Б., керiвник Вiддiлу найму;

Вiшов Г., керiвник вiддiлу дослiджень проблем країн, що розвиваються;

Губермен М., керiвник Вiддiлу лiсництва Мiнiстерства сiльського господарства;

Ґабрiєль-Ґрiпсе Б., уповноважений Еквадора у Мiжнароднiй Комiсiї працi;

Ґлейзер Iда, урядовець Комiсiї ДПУ (УНРРА) в Українi, комунiстка;

Ґолд Джозеф, головний радник Мiжнародного Монетарного Банку;

Ґолдет Антон, керiвник Економiчного Вiддiлу;

Ґолдмен Джозеф, член Ради Управителiв Мiжнародного Монетарного Банку;

Ґравмен Джекоб, високий урядовець;

Ґрос Джерi, заступник Голови Мiжнародного Союзу телебачення;

Ґрос Ернест, уповноважений США;

Ґут Камiл, Голова Ради Управителiв Мiжнародного Монетарного Банку;

Де Волфе Ф., радник Мiжнародного радiосоюзу;

Де Врiєз Е., уповноважений Скандинавiї в сiльськогосподарськiй Комiсiї;

Девтчмен З., Голова Свiтової Комiсiї здоров'я;

Де Йонґ А., уповноважений Данiї в Радi Управителiв Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Езекiєль М., керiвник Вiддiлу економiчного аналiзу;

Забладовський Давид, керiвник Видавничого вiддiлу, редактор комунiстичного журналу „Файт", московський шпигун;

Каган Дж., керiвник Лiсорубного вiддiлу сiльськогосподарської Комiсiї;

Каплан Г., керiвник Вiддiлу довiдок ЮНЕСКО;

Каплан Iрвiнґ, високий урядовець, комунiст, московський шпигун;

Кардос Ґерба, керiвник канцелярiї сiльськогосподарської Комiсiї;

Кастер В., уповноважений Голландiї в Радi Управителiв Мiжнародного Монетарного Банку;

Кац-Сохiй Ю., посол у Польщi;

Кацiн Альфред, керiвник урядовцiв;

Кацкiн А., високий урядовець;

Керно Iван, заступник Голови ООН;

Кiєн П., керiвник Рахункового вiддiлу;

Клiнберґ О., керiвник вiддiлу в ЮНЕСКО;

Ключник Фiлiп, юридичний радник;

Коген Бенджамiн, заступник Голови ООН, керiвник Вiддiлу довiдок;

Коген Маєр, Голова Мiжнародного Комiтету захисту бiженцiв;

Лайтґебер Б., керiвник Довiдкового осередку ООН в Iндiї;

Ланджер Генрi, Заступник Голови ООН, керiвник Вiддiлу громадянських справ;

Лахман Карл, керiвник Податкового вiддiлу;

Левентал Лео, головний радник Мiжнародного Монетарного Банку;

Лещинський Соломон, високий урядовець Державного Полiтичного Управлiння, комунiст, московський шпигун;

Лiбман М., керiвник Вiддiлу збагачення грунтiв;

Любiн Iсадор, радник Економiчної Комiсiї;

Люфмен М., керiвник Вiддiлу Освiти ЮНЕСКО;

Маєр Ґ., керiвник перекладацького Вiддiлу Свiтової Комiсiї здоров'я;

Маєр Андре, Голова сiльськогосподарської Комiсiї;

Мендельс М., Секретар Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Мендес-Франсе П., уповноважений Францiї в Радi Управителiв Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Мовшон Джордж, уповноважений ООН в Кореї;

Морзе Давид, керiвник Мiжнародної Канцелярiї працi в Женевi;

Полак Е., уповноважений Чехословаччини в Радi Управителiв Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Рабинович Ґеорґiй, керiвник перекладацького Вiддiлу;

Радзянко Пол, Голова Комiсiї скарг;

Ранцен Г., керiвник Вiддiлу телебачення;

Расмiнський Луї, уповноважений Канади в Радi Управителiв Мiжнародного Монетарного Банку;

Рiст Леонард, керiвник Економiчного вiддiлу Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Розенберґ Енсґар, радник Економiчного вiддiлу;

Роснер Ян; уповноважений Польщi в Мiжнароднiй Канцелярiї Працi в Женевi;

Сандберґ Дж., юридичний радник;

Свенчанський Олександр, перекладач, офiцер США, комунiст;

Сельський Самуїл, начальник урядовцiв ЮНЕСКО;

Сiґнер А., головний лiкар лiкарнi ООН;

Сiєґель М., Начальник Свiтової Установи здоров'я;

Сомерфелт Алф., Голова Зовнiшнiх Стосункiв ЮНЕСКО;

Ставинський Юлiус, керiвник Довiдкового Осередку ООН у Польщi;

Стайнiґ Леон, Керiвник Вiддiлу боротьби з наркоманiєю;

Сютенс Макс, Голова Мiжнародної Палати торгiвлi;

Фаст Генрi, керiвник Довiдкового Осередку ООН у Китаї;

Феллер Авраам, керiвник Юридичного Вiддiлу;

Хмела Леопольд, уповноважений Чехословаччини в Радi Управителiв Мiжнародного Банку Реконструкцiй;

Цап Г., високий урядовець, комунiст;

Царб А., керiвник Правничого Вiддiлу Свiтової Комiсiї здоров'я;

Целербах Давид, керiвник Мiжнародної Канцелярiї працi в Женевi;

Шапiро Джерсi, керiвник Довiдкового Осередку ООН в Швейцарiї;

Швелб Е., керiвник Вiддiлу прав людини;

Шiмель Г., керiвник Органiзацiйного Вiддiлу;

Шрайбер М., юридичний радник;

Юдiн Р., керiвник Вiддiлу переселення Мiжнародного Комiтету в справах бiженцiв;

Якобсен А., уповноважений Данiї в сiльськогосподарськiй Комiсiї;

Якобсен П., Голова Вiддiлу переселення у Мiжнароднiй Комiсiї бiженцiв.

ЖИДИ – МОСКОВСЬКI ШПИГУНИ

Албем Джек;

Бовмен Ралф (Г. Цiмерман);

Брiдж Гарi;

Бротмен Авраам, високий урядовець, засуджений 1950 р. на 7 рокiв в'язницi;

Букер Люс;

Вайнбаум Сiднi, вчений-атомник, вчився в Харковi, ув'язнений 1950 р.;

Вайнберґ Джозеф, атомний шпигун;

Вайнштайн Роберт;

Вейл Натан, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ;

Вiнтер Карл (Ф. Вайзберґ), редактор „Дейлi Уоркер", член Полiтбюро КП США, засуджений;

Вiт Натан (Н. Вiтковський), високий урядовець;

Гал Ґос (А. Галберґ), провiдний член КП США, засуджений;

Гелперiн Iзраїль;

Гурвiч Iсаак;

Ґейн Марк (Ю. Ґiнґсберґ), спiвредактор прокомунiстичного журналу „Амеразiя", комунiст;

Ґейтс Джон (Iзраїль Реґенстрайф), член Полiтбюро КП США;

Ґлейзер Гарольд, керiвник віддiлу Ради вiйськової промисловостi, потiм в ООН;

Ґолд Гарi (Ґолодновський), засуджений 1950 р. на 30 рокiв в'язницi;

Ґолд Бела, керiвник вiддiлу Мiнiстерства сiльського господарства;

Ґолденберґ Джон;

Ґолдшiт Лео;

Ґолос Яков;

Ґалтгейл Iсiдор;

Ґрiн Ебнер (Ґрiнберґ);

Ґрiн Джiм (Ґрiнсбурґ), член Полiтбюро КП США;

Ґрiнберґ Мойсей, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ, утiк до СРСР;

Ґрiнґлес Давид, науковець-атомник, засуджений 1950 р. на 15 рокiв в'язницi;

Дейвiз Реймонд (Р. Шоган);

Джеф Фiлiп, управитель журналу „Євразiя". Цей журнал украв 1.700 секретних документiв Мiнiстерства закордонних справ, ув'язнений;

Джозефсон Леон;

Елвесон Лео, високий урядовець Мiнiстерства освiти;

Забладовський Давид, високий урядовець Мiнiстерства оборони, потiм в ООН;

Кален Сiлiвi;

Кан Альберт;

Канарiс А. (М. Меєрбеєр);

Каплан Iрвiнґ, заступник Головного Прокурора США, керiвник вiддiлу Мiнiстерства фiнансiв, керiвник вiддiлу мобiлiзацiї, головний провiрник Вiйськового Уряду США в Нiмеччинi, керiвник вiддiлу ООН;

Кар Сем (Ш. Коген), провiдний член КП Канади;

Клебер Джiн (М. Стерн), керiвник московських шпигунiв в США;

Коплон Юдiт, засуджена 1950 р. на 15 рокiв ув'язнення;

Крамар Чарлi, високий урядовець Мiнiстерства сiльського господарства;

Кроджер Пiтер (М. Коген) i його жiнка Гелен;

Лавреньєв Анатолiй (А. Лiпман);

Лещiнський Соломон, високий урядовець ДПУ;

Лi Донкен, полковник США, керiвник Далеко-Схiдного вiддiлу Мiнiстерства торгiвлi, саботував посилку зброї до нацiонального Китаю;

Лiбер Макс i Нiна, утiкли до СРСР;

Лiнтон Фреда (Ф. Лiпчiц), шпигувала в Канадi;

Ловентал Макс, високий урядовець;

Марзанi Карл, високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ, засуджений на 3 роки;

Мiллер Флойд;

Москович Мiрiям, iнженер-атомник, засуджена 1950 р. на 2 роки ув'язнення;

Найлз Давид, високий урядовець;

Нелсон Стiв (Месарош), керiвник шпигунської мережi, закiнчив у Москвi шпигунську школу;

Перло Вiктор, керiвник вiддiлу Мiнiстерства фiнансiв, радник в Радi воєнної промисловостi, професор комунiстичного iнституту в Нью-Йорку, керiвник шпигунської мережi в США;

Петерс Джiм (С. Ґолдерґер);

Поташ Iрвiнґ, член Полiтбюро КП США;

Рабiновiч Герміна;

Ранд Естерн;

Роз Фред (А. Розенберґ), член Канадського Парламенту;

Розенберґ Етел i його жiнка Юлiя, страченi 1950;

Рот Ендрю, офiцер Морської Розвiдки, украв таємнi документи;

Ротшiлд Едвард, управитель державної друкарнi, вкрав таємнi документи;

Сiлвермастер Натан, керiвник вiддiлу Мiнiстерства фiнансiв, високий урядовець Генерального Штабу авiацiї, провiдник шпигунської мережi, не покараний;

Сiмонс Сенфорд, ув'язнений 1950 р.;

Собел Мортон, iнженер-атомник, засуджений 1950 р. на 30 рокiв ув'язнення;

Собел Джек i його жiнка Мiра, засуджені 1957 р. на 7 рокiв ув'язнення;

Стахел Джекоб;

Тарновський Адам;

Феллер Авраам, високий урядовець ООН, москвини зробили йому „самогубство";

Фiцджеральд Едвард, високий урядовець Служби безпеки, головний радник Ради вiйськової промисловостi, керiвник вiддiлу Мiнiстерства торгiвлi, рецензент книжок у великих часописах, допомагав шпигунам одержувати державнi посади;

Фох Клаус, вчений-атомник, ув'язнений на 14 рокiв, по в'язницi поїхав до Китаю i там виробляв атомну бомбу;

Штайн Лев з жiнкою, утiкли до СРСР;

Шуґар Давид.

ВИЗНАЧНI ЖИДИ У СВIТI

Абрамович А., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Адлер Аорон, провiдник 1-го Iнтернацiоналу;

Азана В., комунiстичний провiдник в Iспанiї;

Айзлер Джергард, провiдний член КП США;

Айнштайн Алберт, науковець-фiзик, член 30 прокомунiстичних товариств;

Айснер Курт, провiдник комунiстичної республiки в Нiмеччинi 1919 року;

Аксельрод Павл., провiдник 2-го Iнтернацiоналу;

Алiнськiй Савл., комунiстичний провiдник в США;

Аптекар Герберт, керiвник закладу марксизму в Нью-Йорку;

Аранович С., член ЦК московської партiї соцiалiстiв-революцiонерiв;

Ахлiс М., провiдний комунiст СРСР;

Байбермен Герберт, кiносценарист, комунiст, засуджений;

Балiн Алберт, мiльйонер, власник пароплавного пiдприємства в Гамбурзi;

Балицькiй В., керiвник НКВД в Українi, член ЦК ВКП(б);

Барт Фiлiп, редактор комунiстичного журналу „Дейлi Уоркер";

Баум Д., уповноважений Червоного Хреста СРСР у Копенгагені;

Бауман К., член ЦК ВКП(б);

Берiя Лаврентiй, начальник НКВД СРСР;

Бернштейн Едвард, соцiалiстичний iдеолог;

Берман А., уповноважений Червоного Хреста СРСР у Вiднi;

Берман Я., провiдник польських комунiстiв;

Бесi Алва, кiносценарист, комунiст;

Бєйка Д., член ЦК ВКП(б);

Берлiнрут А., член ЦК московської партiї соцiалiстiв-революцiонерiв;

Бiро Дезс (Бiєнсток), мiнiстр комунiстичної Мадярщини;

Бiро Золтан (Розенкранц), керiвник мадярського державного радiо;

Бiтелмен Александр, член Полiтбюро КП США;

Бiтнер Л., член ЦК ВКП(б);

Благонравов Г., член ЦК ВКП(б);

Блек Алджернон (Балаховський), керiвник прокомунiстичного Американського Союзу громадянських свобод, член 60 прокомунiстичних товариств;

Блюм Леон, Голова французького уряду;

Бок Пьорл, заступник голови прокомунiстичного Американського Союзу громадянських свобод;

Болдiзар Iван (А. Блюм), керiвник пресбюро мадярського комунiстичного уряду;

Борейша Д. (М. Ґолдберґ), управитель Державного Видавництва Польщi;

Борне Л., провiдник французьких соцiалiстiв;

Бородiн Михаїл (М. Ґрузенберґ), посол СРСР до Китаю;

Браун А., соцiалiстичний iдеолог;

Бройдо С., член ЦК ВКП(б);

Брук Кальвiн (Б. Кальман), редактор словацького комунiстичного часопису в США;

Булiн А., член ЦК ВКП(б);

Вайс Джемс, засновник Американського Товариства боротьби проти вiйни i фашизму, 6-тиколонник;

Вайс Стефан, рабин, провiдний член КП США;

Вайс Б., провiдний член КП США;

Вайл А., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Вайнер Вiльям (В. Варшовер), член Полiтбюро КП США;

Вайс Джон, професор марксизму в Нью-Йорку;

Вайсгаупт Адам, засновник таємної ложi спартакiвцiв;

Варбурґ Едвард, свiтовий банкiр у Нiмеччинi;

Варбурґ Джемс, провiдник руху за свiтовий надуряд;

Варежскiс I., член ЦК ВКП(б);

Вас Золтан (Вайнберґер), мiнiстр комунiстичної Мадярщини;

Веґер Е., член ЦК ВКП(б);

Вейнберґ Г., член ЦК ВКП(б);

Вiнтер Карл (Ф. Вайсберґ), член Полiтбюро КП США;

Володарський В. (Ґольдштейн), член ЦК ВКП(б), мiнiстр;

Вофсi Леон, професор Калiфорнiйського унiверситету, комунiст;

Гейне Генрiх, вихрист, нiмецький поет, революцiонер;

Гал Ґос (Авро Галберт), провiдник КП США;

Гамер Арманд, мiльйонер, дав великi грошi КП США, його батько був одним iз засновникiв КП США;

Гаркавий Авраам, науковець, жидiвський реформатор;

Герман М., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Герцль Т., засновник сiонiзму;

Гечт Бен, кiносценарист, ненавистник християнства;

Гiрш I., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Гохберґ Карл, видавець першого соцiалiстичного часопису в Нiмеччинi;

Гурвiц Лео, редактор комунiстичного журналу „Новий театр" в США;

Ґабор Пiтер (Б. Авпiч), начальник НКВД Мадярщини;

Ґай А., керiвний НКВД-ист СРСР;

Ґамарник Ян, Мiнiстр оборони СРСР, член ЦК ВКП(б);

Ґанет Бетi (Ярошевська), член Полiтбюро КП США;

Ґанецький Я., посол СРСР до Швецiї;

Ґейтс Джон (I. Реґенстрайф), член Полiтбюро КП США, редактор комунiстичного часопису „Дейлi Уоркерс";

Ґеро Ерно (Сiнґер), мiнiстр комунiстичної Мадярщини;

Ґершунi А., мiнiстр СРСР;

Ґiльберт Л., уповноважений Червоного Хреста СРСР в Бухарестi;

Ґiмер Б., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;

Ґобелов Самуїл, провiдний член КП США;

Ґодстейн А., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Пюпл";

Ґолдберґ Авраам, член кiлькох прокомунiстичних органiзацiй, ув'язнений за видання i продаж порнографiчної лiтератури;

Ґолдмен Нагум, Голова Свiтового Об'єднання сiонiстiв;

Ґолдстейн Барi, член комунiстичної Спiлки юристiв у США;

Ґолдцiнґер Л., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Ґолдштейн А., член ЦК московської партiї соцiалiстiв-революцiонерiв;

Ґонтер Джон, член Головної Управи прокомунiстичної органiзацiї „Американського демократичного чину";

Ґоровiц М., мiнiстр СРСР;

Ґостiн Iрвiнґ, член прокомунiстичної Спiлки юристiв у США;

Гоц А., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;

Ґрiн Джiлберт, член Полiтбюро КП США;

Ґрiнберґ Джек, член прокомунiстичної Спiлки юристiв у США;

Ґрiнштейн Н., чекiст в Українi;

Ґрош Вiктор (I. Медрес), посол комунiстичної Польщi до Чехiї;

Ґрузенберґ М., посол СРСР до Китаю;

Ґрядинський Ф., член ЦК ВКП(б);

Ґудмен Ернст, Голова прокомунiстичної Спiлки юристiв у США;

Ґуревiч В., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Давидовiч М., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Дан А., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;

Дарсi Самуїл (Дардек), провiдний член КП США;

Дейвiс Давид, провiдний член КП США;

Дейрiз С., перекладач „Талмуда" англiйською мовою;

Дерiбас Т., член ЦК ВКП(б);

Дiамант С., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;

Дiзраелi Бенджамiн, вихрист, Голова Великобританського уряду;

Дiстлер Л., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Джекоб Авраам, провiдний масон;

Джером Вiктор (Iсаак Ромейн), член Полiтбюро КП США;

Джерсон Симон, керiвник Юридичного Вiддiлу КП США;

Джiнґсборґ Ралф, видавець порнографiчного журналу, покараний 19 разiв;

Доґлас Мелвiн (М. Гесенберґ), кiноактор, комунiст;

Донiджер Лестер, комунiст, видавець протестантських книжок;

Донш Ю., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Дрейфус Бенджамiн, Голова прокомунiстичної Спiлки юристiв у США;

Дубинськiй Давид, рабин, соцiалiст, член проводу Республiканської партiї США, член проводу кiлькох прокомунiстичних товариств;

Еберт Фредерiх, перший президент нiмецької республiки;

Ерстейн I., перекладач „Талмуда" англiйською мовою;

Епстейн Павлiна, член прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Епштайн С., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Пюпл";

Епштайн Iзраїль, комунiстичний провiдник у Китаї;

Ерделi Морiз (Айсенштай), мiнiстр комунiстичної Мадярщини;

Еренбурґ Iлля, московський письменник;

Ернст Морiс, автор i видавець порнографiчної лiтератури;

Єйхе Р., член ЦК ВКП(б);

Єлянгрiн М., чекiст в Українi;

Жиромський А., редактор соцiалiстичного часопису „Ле Попульєр";

Замбровський Роман (А. Нусбаум), член Полiтбюро КП Польщi;

Замора С., комунiстичний провiдник Iспанiї;

Заславський Д., мiнiстр СРСР;

Зендер-Бланк М., бабця (по матерi) В. Ленiна;

Зеленський I., член ЦК ВКП(б);

Зiнґер Пол, кiлькаразовий голова мiжнародних соцiалiстичних з'їздiв;

Зiнов'єв Ґеорґiй (Апфельбаум), мiнiстр СРСР, президент III Iнтернацiоналу;

Зiфрiновiч М., член ЦК ВКП(б);

Зон А., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;