2. Економічна сутність і роль страхування

Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи держави, так само як товар, гроші, власність, кредит тощо. У ст.1 Закону України «Про страхування» зазначено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Перехід до ринкових відносин забезпечує суттєве підвищення ролі страхування в підприємницькій діяльності, адже окрім відшкодування збитків, пов’язаних із пошкодженням або знищенням майна, підприємства мають потребу в компенсації недоотриманого прибутку, додаткових видатків через вимушені простої, зміну податкового законодавства, облікової політики тощо. З одного боку страхування виступає засобом захисту бізнесу та благополуччя людей, а з іншого – видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток.

Особливо велику роль страхування відіграє в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.

3. Принципи страхування

Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких принципах:

• вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування;

• страховий інтерес – зацікавленість юридичних і фізичних осіб у збереженні об’єктів власності, життя та здоров’я при настанні несприятливих подій (повинен піддаватись фінансовій оцінці, та виникати на законних підставах);

• відшкодування в межах реально завданих збитків – відшкодування повинне повернути страхувальника, який зазнав втрат, у такий же фінансовий стан, у якому він перебував до настання несприятливої події;

• найвищий ступінь довіри сторін – страхувальник повинен повідомити про будь-які суттєві факти, які б дозволили зробити висновки про ступінь ризику, відомості про минулі збитки;

• франшиза – визначена договором страхування частина збитків, яка в разі настання страхового випадку не підлягає відшкодуванню;

• суброгація – документ, за яким оформляється передача страховику прав на стягнення збитків з третіх осіб (винних), або розпорядження майном (у межах виплаченого страхового відшкодування);

• контрибуція – право страховика звернутись до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків;

• диверсифікація – здійснюється з метою зменшення ризику й отримання більшого прибутку завдяки: одночасному розвитку кількох, не пов’язаних один з одним видів страхування, розширенню страховиком спектра страхових послуг.

4. Функції страхування

Оскільки страхування слугує засобом застереження, захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб, а також їхньої безпеки, воно виконує ряд функцій. А саме:

• Ризикова – полягає у переданні страхувальником страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого настанням несприятливих подій зазначених в договорі страхування та передбачені чинним законодавством;

• Створення та використання страхових ресурсів (фондів) – полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку або спричинених настанням іншої страхової події. Є однією з найважливіших функцій;

• Заощадження коштів – полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками і, у випадку відсутності страхових подій за час дії договору, поверненні заощаджених коштів страхувальнику (особисте страхування, страхування життя);

• Превентивна – полягає у фінансуванні заходів для запобігання настання страхової події або мінімізації збитків, відповідно до умов договору страхування (обладнання об’єктів протипожежним устаткуванням, придбання медикаментів, засобів захисту на випадок ДТП тощо);

• Контрольна – виражає властивість страхування до строго цільового використання коштів (здійснюється контроль за правильним проведенням страхових операцій);

• Інвестиційна – полягає у забезпеченні поліпшення стану грошового обігу, підвищенні купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.

Контрольні запитання

1. Чому середньовічне страхування називають гільдійсько-цеховим?

2. Коли виникло перше страхове товариство в галузі морського страхування?

3. Кого визнають страхувальником?

4. Кого визнають страховиком?

5. Що може бути предметом безпосередньої діяльності страховика?

6. Які основні принципи страхування?