- •Скорочення
- •Передмова
- •Іоанн Павло іі
- •У діяльності соціального педагога
- •У діяльності соціального педагога
- •Соціальний захист процесу розвитку і формування особистості;
- •Соціальний захист середовища формування і розвитку особистості;
- •Професійні можливості соціальних педагогів щодо соціально-правового захисту учнівської молоді та їх компетенція в цій сфері.
- •1.Проблеми, пов’язані з неадекватною і девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі:
- •2. Проблеми, пов’язані з неблагополуччям у сім’ї, порушенням прав дитини і насиллям:
- •3. Проблеми, пов’язані з конфліктами і морально-психологічним кліматом у школі:
- •4. Проблеми, пов’язані зі збереженням психічного здоров’я дітей, розвитком особистості, самовизначенням дітей і підлітків:
- •Професійні засоби реалізації соціально-правових функцій соціального педагога.
- •1) Соціально-педагогічні засоби для виконання профілактичної функції:
- •2) Соціально-педагогічні засоби для виконання захисно-охоронної функції:
- •3) Соціально-педагогічні засоби для виконання організаційної функції:
- •Міжнародний правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
- •1. Генеральна асамблея
- •2. Економічна та Соціальна Рада (екосор)
- •3. Верховний комісар оон з прав людини
- •4. Спостерігач за правами людини
- •5. Комісія з прав людини
- •6. Комітет з прав людини
- •7. Комітет проти катувань
- •8. Комітет з економічних, соціальних та культурних прав
- •9. Комітет по ліквідації расової дискримінації
- •10. Комітет по ліквідації дискримінації по відношенню до жінок
- •11. Комітет з прав дитини
- •12. Управління Верховного комісару оон у справах біженців
- •13. Міжнародний суд
- •14. Міжнародна організація праці
- •15. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури
- •16. Комітет адвокатів з прав людини
- •17. Міжнародний союз з прав людини
- •18. Лікарі за права людини
- •Європейська гуманітарна юстиція
- •2. Європейська комісія з прав людини
- •3. Європейський суд
- •Світова історія та практика соціально-правого захисту дітей: вступ до проблеми
- •Реалізація прав та інтересів дітей в Україні
- •Соціально-правовий захист молоді в Україні
- •2.1. Соціально-правове забезпечення гендерної рівності
- •2.2. Правовий захист дітей від насильства та жорстокого поводження
- •2.3. Соціально-правовий захист сімей з дітьми у контексті сучасної соціальної політики в Україні
- •Загальні засади соціального захисту дітей та державної допомоги сім'ям з дітьми.
- •Одноразова допомога при народженні дитини.
- •Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
- •Допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
- •Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
- •Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми
- •2.4. Захист майнових прав дітей
- •2.5. Практика реалізації соціальним педагогом правозахисної функції
- •2.Право дитини на житло.
- •3. Кожна дитина має право на захист від жорстких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарань
- •4.Кожна дитина має право на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування
- •Література
- •2.6. Соціально-правовий захист дітей з вадами у психофізичному розвитку
- •Тести Тест 1
- •Тест 6.
- •Словник основних понять і термінів
- •Література
4. Спостерігач за правами людини
Спостерігач за правами людини займається захистом прав людини в усьому світі.
Посаду спостерігача було засновано у 1978 році. Зараз організація складається з більше ніж 150 знавців своєї справи, що працюють по всьому світу. Серед них є юристи, журналісти, академіки, експерти з різних галузей знань.
Спостерігач за правами людини найбільша в світі організація, що захищає права людини та базується у США. Організація вивчає стан дотримання прав людини в усьому світі. Отримана інформація передається у засоби масової інформації. Проводяться зустрічі з представниками урядів для ініціювання змін в політиці та проведення заходів для покращення ситуації щодо наявності порушень прав людини. За умов надзвичайної ситуації організація проводить компанію, спрямовану на зменшення військової та економічної підтримки держави, що грубо порушує права людини.
5. Комісія з прав людини
Комісія з прав людини є головним органом ООН з прав людини та може займатися різними питаннями, що торкаються цих прав. Комісія почала свою роботу у 1947 році.
Комісія складається з 53 держав, третина яких щорічно переобирається ЕКОСОРом. Сесії проходять щорічно. Комісія готує дослідження по правам людини, рекомендації та проекти міжнародних документів; виконує спеціальні доручення ЕКОСОРу, в тому числі й розглядає заяви, що торкаються порушення прав людини та займається розглядом повідомлень відносно цих порушень; здійснює тісне співробітництво з усіма іншими органами ООН, до компетенції яких входять питання прав людини. Комісія грає головну роль в процесі контролю за дотриманням прав людини в усьому світі, оскільки саме в межах комісії окремі держави або недержавні установи мають змогу піднімати будь-які питання, що торкаються прав людини.
6. Комітет з прав людини
Утворений у рамках Пакту про цивільні і політичні права (ст. 28 - 45). Комітет складається з 18 чоловік, що обираються на чотири роки таємним голосуванням зі списку осіб, що надає Генеральний секретар ООН та працюють у власній якості, а не як представники своїх країн. Бажана участь осіб, що наділені високими моральними якостями та визнаною компетенцією у галузі прав людини. При виборах приймається до уваги справедливий географічний розподіл членів і представництво різних форм цивілізації й основних юридичних систем.
Комітет вивчає доповіді, що направляються йому державами, і відправляє їх зі своїми пропозиціями і зауваженнями в ЕКОСОР. Так звані “заключні зауваження” є думкою комітету про стан справ з виконанням Пакту у відповідній державі. У зауваженнях відображуються об’єктивні фактори та труднощі, що ускладнюють здійснення Пакту, позитивні аспекти, головні проблеми, що викликають занепокоєння Комітету, та рекомендації щодо мір, які можуть забезпечити більш ефективне використання положень Пакту у межах національного законодавства та практики.
Хоча зауваження Комітету не мають обов’язкової сили з юридичної точки зору, ігнорування їх державами свідчило б про недобросовісне виконання зобов’язань по Пакту.
Комітет має повноваження розглядати повідомлення від окремих осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення тією або іншою державою учасником Пакту будь-якого з прав, зазначених у Пакті.
Комітет не є судовою установою та його рішення є не “постановами”, а “міркуваннями”. Разом з тим, міркування Комітету висловлюються мовою судових постанов, та накопичений досвід свідчить про те, що держави уважно ставляться до них.
Будь-яка держава -учасник Пакту може подати до комітету повідомлення з приводу того, що інша держава-учасник не виконує власних зобов’язань по Пакту. Але це можна робити лише в тих випадках, коли обидві сторони визнали компетенцію Комітету отримувати та розглядати такі повідомлення. До нашого часу не було подано жодної скарги такого роду.