- •Курс лекцій для студентів іі курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей
- •Одеса одеу 2011
- •Передмова
- •Тематичний план дисципліни “ґендерознавство”
- •Тема 1. Вступ до вивчення дисципліни «ґендерознавство»
- •1.1. Ґендерознавство як наука та навчальний предмет, теоретико-методологічні основи, основні завдання дисципліни
- •1.2. Розвиток людського суспільства і ґендерна стратифікація
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Світова суспільно-політична думка про роль жінки та чоловіка у суспільстві в історичному вимірі
- •2.1. Формування та розвиток наукових знань про статеву диференціацію суспільства у Стародавньому світі та в епоху Середньовіччя
- •2.2. Ґендер у суспільно-політичних концептах епохи Просвітництва та Нового часу
- •2.3. Становлення та розвиток ґендерної історії
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Ґендерні тенденції в історії української суспільно-політичної думки
- •3.1. Ґендер у суспільно-політичній думці доби українського національного відродження хіх-хх ст.
- •3.2. Ґендерні дослідження в сучасній Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Жіночий рух як ідеологія і практика суспільних змін
- •4.1. Фемінізм, сутність поняття, витоки, основні етапи та напрямки розвитку
- •4.2. Жіночий рух в Ураїні: історія становлення та розвитку
- •4.3. Відродження жіночого руху в незалежній Україні та його вплив на формування ґендерної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Рівноправність жінок і чоловіків у міжнародному та національному праві україни
- •5.1. Ґендерна рівність у міжнародних документах
- •5.2. Конституційне забезпечення ґендерної рівності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Державний механізм забезпечення політики рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків
- •6.1. Ґендерна політика, її сутність та соціальні основи
- •6.2. Комплексний підхід до вирішення проблем ґендерної рівності: міжнародний досвід та вітчизняні перспективи
- •6.3. Ґендерний компонент у громадсько-політичній сфері
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Ґендерна ситуація в умовах економічних перетворень
- •7.1. Чоловіки і жінки на ринку праці: особливості конкурентоспроможності, проблеми дискримінації та шляхи їх вирішення
- •7.2. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у соціально-економічній сфері: реалії і перспективи
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Ґендерна політика у соціальній сфері українського суспільства
- •8.1. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту: реалії і перспективи в українському суспільстві
- •8.2. Ґендерні проблеми демографічної ситуації в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Ґендерні особливості сучасної сім’ї
- •9.1. Ґендерний підхід у визначенні ролі сім’ї та шляхів поліпшення її функціонування в сучасному суспільстві
- •9.2. Попередження насильства в сім’ї як важливий чинник ґендерної політики в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Ґендерний підхід – важливий чинник демократизації освіти та науки
- •10.1. Ґендерні аспекти витоків розвитку вищої освіти та науки в Україні. Започаткування вищої жіночої освіти в м. Одесі
- •10.2. Політико-правовий статус жінки у сфері освіти та науки
- •10.3. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Додатки
- •Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
- •Частина II
- •Частина VI
- •Пекінська платформа дій
- •З конституції україни
- •Розділ I
- •Стаття 26.
- •Стаття 28.
- •Стаття 29.
- •Стаття 30.
- •Стаття 31.
- •Стаття 32.
- •Закон україни Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
- •Із звіту про виконання державної програми за проектом оон «програма рівних можливостей та прав жінок»
- •Постанова верховної ради україни
- •Рекомендації парламентських слухань
- •Основні терміни (глосарій)
- •Література
- •Ґендерознавство. Курс лекцій для студентів іі курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей. Укладач: Людмила Василівна Петришина
Питання для самоконтролю
1. Які особливості конкурентоспроможності жінок і чоловіків на ринку праці сприяють посиленню ґендерної дискримінації?
2. Поясніть значення термінів «фемінізація бідності», «фемінізація безробіття».
3. Визначте причини збереження дискримінації жінок на українському ринку праці.
4. Як передбачає вирішити проблему забезпечення ґендерної рівності у соціально-економічній сфері Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»?
5. Які ви знаєте шляхи вирішення проблем ґендерної дискримінації на ринку праці у сучасних умовах?
Тема 8. Ґендерна політика у соціальній сфері українського суспільства
8.1. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту: реалії і перспективи в українському суспільстві.
8.2. Ґендерні проблеми демографічної ситуації в Україні.
Основні поняття: ґендерна статистика, індекс розвитку з урахуванням ґендерного фактора, індикатор ґендерної рівності, демографічна криза, репродуктивне здоров’я, здоровий спосіб життя.
8.1. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту: реалії і перспективи в українському суспільстві
Ґендерна проблема сьогодні є невід’ємною складовою забезпечення соціального прогресу та утвердження людського виміру сучасного розвитку цивілізації. У зв’язку з цим слід підкреслити, що ґендерна соціально-економічна нерівність — це соціальні, а не біологічні чинники відмінностей у можливостях людей залежно від статі. Ґендерна дискримінація — довільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав як жінок, так і чоловіків, що зменшує для них можливості у трудовій та соціальній сфері. Прояви ґендерної нерівності у соціальній сфері суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до особи незалежно від статі, а також спричинюють негативні наслідки для добробуту та соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливості економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу.
Ґендерний чинник має безпосередній вплив на формування соціальної політики, соціальних і економічних відносин, розвиток громадянського суспільства в Україні. Для розробки ефективних заходів велике значення має комплексна оцінка ґендерної ситуації. З цією метою ПРООН використовує і щорічно розраховує для багатьох країн два основні інтегральні показники: індекс розвитку з урахуванням ґендерного фактора (ІРҐФ) і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).
За допомогою індексу розвитку з урахуванням ґендерного фактора корегується показник індексу людського розвитку для визначення ґендерної рівності за основними його вимірами: тривалістю життя, рівнем освіченості і рівнем матеріального добробуту. Ці показники спершу розраховуються окремо для жінок і чоловіків певної країни, потім розраховуються рівнорозподілені індекси за кожним виміром. ІРҐФ розраховується як середнє арифметичне значення трьох рівнорозподілених індексів. В Україні загалом сприятливі потенційні можливості супроводжуються значними ґендерними диспропорціями у політиці та сфері державного управління, в можливостях доступу до гідної роботи та економічних ресурсів.
Серед важливих соціальних проблем українського суспільства актуальними є зайнятість, охорона здоров’я, проблеми освіти, соціально-економічні проблеми сільських жінок, насильство стосовно жінок, проблема торгівлі жінками, становище громадян з особливими потребами, а також тих, які виховують дітей-інвалідів. Існуючі проблеми визначають реальне становище жінок і чоловіків у країні, оскільки будь-яке порушення ґендерної рівності та забезпечення прав накладає негативний відбиток на їх становище у суспільстві.
Ґендерні диспропорції визначаються як об’єктивними чинниками (нижчі доходи, економічна залежність жінок від чоловіків, нерівний розподіл домашніх обов’язків), так і традиційною системою ґендерних норм, що спрямовують соціалізацію жінок на виконання переважно сімейних, допоміжних ролей, а політичне життя проголошують прерогативою чоловіків. Проте недостатнє представництво жінок на вищих щаблях державного управління ускладнює формування ґендерно-чутливої політики, обмежує просування ґендерної рівності до інших сфер суспільного життя. Однакова участь жінок і чоловіків у політичному житті є також необхідною умовою суспільного розвитку, оскільки міжрегіональні порівняння доводять, що на рівні окремих країн вищі показники участі жінок у державних структурах супроводжуються нижчими рівнями корупції та сприяють посиленню соціальної орієнтації державної політики.
Жіноча зайнятість традиційно переважає у сферах діяльності з найнижчими рівнями середньої заробітної плати — сфері соціального забезпечення, освіті, охороні здоров’я, побутовому обслуговуванні та культурі, в яких жінки становлять понад 70 % працівників. Водночас «чоловічими» видами діяльності залишаються високооплачувані галузі важкої промисловості, транспорт, сфера підприємництва.
Визначальне значення для забезпечення ґендерного паритету у суспільстві має можливість збалансованого поєднання професійної діяльності та сімейних обов’язків як жінок, так і чоловіків, шляхом трансформації сталих стереотипів щодо традиційних ґендерних ролей, більшого залучення чоловіків до виконання сімейних і батьківських обов’язків, заохочення чоловіків до використання відпустки з догляду за дітьми, можливість надання якої визначається чинним законодавством.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 р. передбачає врахування органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями врахування інтересів жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту. Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги вважається неприпустимим.
Стаття 20 Закону України гласить: Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту (Додаток Г).
Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги є неприпустимим.
Державна політика стосовно жінок в Україні передбачає:
захист жінок, сім’ї, дітей,
поліпшення становища жінок у суспільстві;
дотримання прав жінок, підвищення їх статусу у суспільстві; сприяння ґендерній рівності (Додатки Г – Є).