Тема 1. Вступ до вивчення дисципліни «ґендерознавство»

1.1. Ґендерознавство як наука та навчальний предмет, теоретико-методологічні основи, основні завдання дисципліни.

1.2. Розвиток людського суспільства і ґендерна стратифікація.

Основні поняття: ґендер, ґендерні дослідження, ґендерна політика, ґендерна теорія, ґендерна рівність, ґендерна стратифікація, ґендерний підхід, ґендерна система суспільства, ґендерні стереотипи.

1.1. Ґендерознавство як наука та навчальний предмет, теоретико-методологічні основи, основні завдання дисципліни

Одним з головних завдань системи освіти є сприяння становленню в Україні громадянського суспільства – суспільства рівних можливостей, політичних та економічних свобод. Саме освіта виступає важливим чинником і водночас гарантом індивідуального розвитку особистості, формує інтелектуальний та духовний потенціал країни з урахуванням її перспективних цінностей. Основні напрямки удосконалення освіти в умовах сучасних суспільно-політичних та культурних змін визначено Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ ст., законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Державними національними програмами «Освіта (Україна – ХХІ ст.)», «Вчитель» та іншими. Серед пріоритетних напрямків удосконалення вищої освіти визначено забезпечення її відповідності сучасним вимогам і умовам розвитку суспільства, що вимагає пошуку нових форм і засобів навчання, оновлення структури та змісту навчання, розробки нових стратегій, введення в освітню сферу ґендерного компоненту. Важливим кроком у вирішенні цих завдань є включення у навчальний процес ґендерної освіти як важливої складової соціалізації особистості.

Ґендерна освіта набуває у системі освіти все більшої актуальності. Цьому сприяють наукові дослідження, що опираються на нову методологічну базу і концептуальний апарат, сконцентровані категорією «ґендер». Ґендерні дослідження були започатковані наприкінці 60-х - початку 70-х років ХХ ст., коли учені-гуманітарії ряду цивілізованих країн зробили висновок про те, що стать може бути одним з інструментів соціальної детермінації. Згодом ґендер як один із базових вимірів соціальної структури суспільства став застосовуватися поряд з такими соціально-демографічними та культурними характеристиками як клас, етнос, вік та інші. Формування ґендерної свідомості на рівні особистості підтримує її соціально-рольовий статус, визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, суспільному виробництві.

В Україні ґендерні дослідження стали формуватися як науковий напрямок гуманітарних і соціальних студій з середини 90-х років. З прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», відповідних постанов Кабінету Міністрів у наступні роки з урахуванням результатів наукових досліджень; проведення ґендерних слухань у Верховній Раді актуальність ґендерознавства зростає (Додатки Г – Є). Проблема досягнення рівності статей розглядається сьогодні як засадничий принцип демократичного розвитку суспільства, гуманістичного змісту його політичної організації.

Термін «ґендер» все частіше застосовується для характеристики всіх змін у суспільстві, оскільки саме на них впливають особистості чоловіка й жінки. Ґендер став необхідним конструктом реальних практичних перетворень у суспільних відносинах, складовим компонентом яких є статус жінки та чоловіка. Все частіше поняття ґендеру зустрічається як у науковому вжитку загалом, у тому числі і в економічній науці, так і в політико-правовому аналізі проблем рівності статей.

У широкому розумінні поняття «ґендер» можна визначити так:

Ґендер (від англ. gender) – це змодельована суспільством система цінностей, норм і характеристик чоловічої і жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації. Визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі.

У вузькому значенні поняття «ґендер» визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі (sex). Тобто ґендер – це соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці.

У науковій літературі термін «ґендер» вживається у таких значеннях:

- ґендер як соціальна стать означає сукупність поведінкових норм та позицій, які асоціюються з особами жіночої або чоловічої статі у певному суспільстві;

- ґендер як соціально-рольовий статус, який визначає індивідуальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці;

- ґендер як вимір соціальних відносин, втілених у певній культурі, має елементи як стабільності, так і змінності; означає, що унормування та виконання, співвідповідні мужності та жіночності, можуть бути різними для різних поколінь, різних етнокультурних, релігійних груп та суспільних верств;

- ґендер як процес є технологією конструювання суб'єкта чоловічої або жіночої статі;

- ґендер як система є соціально сконструйованим відношенням нерівності за ознакою статі;

- ґендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

Ґендерні дослідження — напрямок наукової діяльності та її соціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних історичних умовах соціального буття певної епохи.

Мета ґендерних досліджень:

- аналіз відносин між жінкою та чоловіком;

- визначення характеристики через спільне й відмінне;

- розкриття ролі статей, конструктів фемінності та маскулінності.

Результатом ґендерних досліджень як окремого наукового напрямку стало створення сучасної ґендерної теорії.

Сучасна ґендерна теорія – це система наукових поглядів на відносини й статус жінки і чоловіка, їхнє соціальне життя та життєвий досвід, набуття і реалізація ними соціально-рольових характеристик та особливостей.

Ґендерна теорія виникла як результат наукового пошуку паритетних і збалансованих відносин між статями, їх співіснування у суспільстві на основі аналізу та переосмислення історії, організації громадського й приватного життя жінки і чоловіка, всієї соціальної культури як сфери формування життєвих стратегій індивідів відповідно до їхньої статі.

Особливості ґендерної теорії визначені її міждисциплінарним характером. У її розробці та розвитку беруть участь фахівці різних наукових галузей — історики, філософи, соціологи, політологи, правознавці, економісти, філологи, психологи, теологи, біологи та інші.

Основні напрямки ґендерної теорії визначають:

- вивчення ролі жінок і чоловіків як суб'єктів соціального світотворення, їх світосприйняття та потенційних можливостей у перетворенні соціальних відносин та їх упорядкування;

- вивчення об'єктивних соціальних, економічних, політичних та культурних чинників, що зумовлюють нерівність статей; виявлення ґендерно зумовленої природи всіх соціальних та інституційних відносин;

- осмислення сучасної ролі жінки й чоловіка, їх позицій, формування методів для досягнення їх соціальної рівності;

- критичне бачення сучасного стану ґендерної нерівності, суспільних реалій задля світорозбудови на гуманних, справедливих принципах, серед яких базовими вважаються принципи рівності статей;

- пошук нових форм упорядкування всіх соціальних відносин в інтересах жінки й чоловіка як рівноправних на основі відповідного аналізу діяльності, організації й управління світових і національних державних та громадських структур, подолання усталених стереотипів.

Становленню ґендеру як наукового напрямку сприяє його інституалізація у системі освіти та науки. Зокрема, ґендерні дослідження набули статусу академічної дисципліни в американських та європейських університетах. Наукове дослідження й вивчення ґендеру все більше поширюється в академічних та університетських центрах України. Нині можна відзначити зростання кількості вітчизняних ґендерних наукових центрів, збільшення спеціалістів з питань ґендеру, зростання кількості годин для викладання ґендерної проблематики у системі вищої та середньої освіти.

У сучасних умовах систематизовані дослідження ґендеру називають по-різному. Крім усталеної назви, «ґендерні дослідження», пропонуються й інші –«ґендерологія», «ґендергетика», «ґендерознавство».

Ґендерознавство визначається як система знань про соціальний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосередньо у процесі самоорганізації та самоуправління власного життя, так і через громадські й державні структури в історичному вимірі.

Керуючись цим означенням, розглянемо зміст предмета ґендеру.

Насамперед ґендер виступає як система знань, як ґендерна система суспільства, як ґендерна діяльність.

1. Ґендер як система знань є комплексом історіософських, соціологічних, політологічних, психологічних, культурологічних та інших теорій, що аналізують розвиток чоловічої й жіночої ідентичностей та суб'єктивності, становище жінки й чоловіка у суспільстві, систему чоловічого домінування, формування нормативних зразків «чоловічої» та «жіночої» поведінки.

2. Ґендерна система суспільства – сукупність взаємопов'язаних інститутів та організацій, за допомогою яких соціально, ідеологічно й організаційно будуються відносини між жінкою та чоловіком, ставлення суспільства до проблем статі; формується реальна статева рівність або нерівність; здійснюються утвердження й гарантії прав, обов'язків; забезпечуються реальні можливості їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня ґендерної культури.

3. Ґендер як система практики охоплює всі форми практичної діяльності з ґендерних перетворень у національних і міжнародних масштабах. В умовах сучасних перетворень в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, практика ґендерних відносин розкриває форми політичної, економічної та соціальної нерівності, прояви ґендерної асиметрії.

Ґендерознавство як теорія і навчальна дисципліна є міждисциплінарним доробком. У їх творенні та розвиткові беруть участь фахівці з різних галузей наукового знання, а також практики: політичні й громадські діячі, представники творчих професій, громадських об'єднань і рухів на підтримку ґендерної рівності та її правового захисту.

Ґендерні знання формуються за допомогою наукових методів, серед яких важливе місце займають теоретичний, соціально-психологічний, соціологічний, статистичний. Методи вивчення ґендерознавства ґрунтуються на принципах об'єктивності, історизму, порівняння, узагальнення, системності та структурності.

Принцип об’єктивності зобов'язує науковців і кожного, хто вивчає ґендерознавство, знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними й духовними чинниками; вимагає опиратися на факти у їхньому правдивому вигляді.

Принцип історизму передбачає розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку; вимагає його розгляду у зв'язку з іншими, з визначенням місця у системі суспільних відносин; взаємовпливів і взаємозумовленості.

Порівняльний метод використовується для зіставлення сучасних міжнародних документів стосовно статусу жінок та чоловіків і Конституції, законів України.

Використання структурно-функціонального методу дозволяє проаналізувати структуру та функції органів державного управління, установ у сфері ґендерної політики в Україні та в країнах ЄС.

За допомогою системного підходу характеризуються особливості функціонування державних органів влади, включених у більш широкий комплекс зв'язків в якості підсистем в межах системи державного управління ґендерними відносинами.

Мета вивчення дисципліни «Ґендерознавство» у вищих навчальних закладах полягає у тому, щоб ознайомити студентів з основними поняттями і напрямками ґендерної теорії і політики, сформувати розуміння її важливості як організаційного принципу; дати знання основних наукових підходів, концептуалізації інформації з ґендерних питань; показати можливості застосування ґендерної теорії і методології для досягнення цілей сталого економічного розвитку України.

Завдання вивчення дисципліни «Ґендерознавство» передбачає формування у студентів знань з ґендерної політики; ознайомлення з ґендерними проблемами світової та вітчизняної суспільно-політичної думки в історичному аспекті; розвиток навиків ґендерного аналізу; сприяння в майбутньому удосконаленню політики і законодавства з ґендерної перспективи в українському суспільстві з метою досягнення відповідних справедливих результатів для жінок та чоловіків.