Рентабельність оборотних коштів — відносний показник, який розраховується як відношення одержаного прибутку (валового або чистого) до суми оборотних коштів за певний період часу.

Значення прискорення оборотності оборотних коштів. в результаті цього процесу зменшується потреба в оборотних коштах, відбувається вивільнення цих коштів з обороту. Прийнято розрізняти абсолютне вивільнення коштів з обороту, коли зменшується потрібна абсолютна їх сума, та відносне вивільнення цих коштів, коли при даній величині оборотних коштів внаслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції (послуг).

Основні (пріоритетні) шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів. Серед можливих шляхів підвищення використання цих фінансових коштів пріоритетними є оптимізація запасів матеріальних ресурсів і прискорення процесу продажу (реалізації) виробленої товарної продукції (платних послуг, що надаються).

РОЗДІЛ 8. ІНВЕСТИЦІЇ

Ключові програмні питання

8.1 Поняття, склад і структура інвестицій

8.2 Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій

8.3 Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)

8.4 Залучення іноземних інвестицій для розвитку й підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання

8.5 Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій

8.6 Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень фінансових інвестицій

8.7 Інвестиційні проекти підприємств та організацій

8.1 Поняття, склад і структура інвестицій а. Визначення і склад інвестицій підприємства

Інвестиції — ще довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Елементний склад інвестицій підприємства наведено на (рис. 8.1).

Рис. 8.1 Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Сутнісна характеристика окремих видів інвестицій.

• Фінансові інвестиції — використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, які емітуються підприємствами чи державою. У процесі такого інвестування відбувається переміщення титулів власності, що дає право на одержання нетрудових доходів. За політекономічного підходу капітал у вигляді цінних паперів прийнято називати фондовим (фіктивним), оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного у різні галузі суспільного виробництва).

• Реальні інвестиції — вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі національної економіки (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ та одержання за рахунок цього більшого прибутку. Такі реальні інвестиції називають це виробничими, проте у практиці господарювання за ними закріпилося інша загальновживана назва — капітальні вкладення.

• Зовнішні прямі інвестиції — вкладення за кордоном капіталу, розмір якого складає не менше 10% вартості того чи іншого конкретного інвестиційно-інноваційного проекту.

• Зовнішні портфельні інвестиції — іноземні інвестиції обсягом до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою інвестиційно-інноваціного проекту.

• Розвиток ринкової системи господарювання звичайного супроводжується збільшенням частки приватного капіталу у загальному обсязі внутрішніх і зовнішніх інвестицій в національну економіку. Проте зберігається провідна роль державних інвестицій в інноваційній сфері діяльності.

Капітальні вкладення — періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів (матеріальних активів) та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства (організації).

Валові капітальні вкладення — це загальна сума одночасних витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення — капітальні витрати лише на розширене відтворення виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Величина цих вкладень розраховується шляхом вирахування накопиченої суми амортизаційних відрахувань із загального обсягу виробничих інвестицій.

Елементний склад капітальних вкладень:

1. вартість будівельно-монтажних робіт;

2. вартість усіх видів виробничого устаткування та інструментів й інвентаря, що відносяться до основних фондів;

3. інші капітальні роботи і витрати (вартість земельних ділянок: роботи по глибокому розвідувальному бурінню на нафту, газ і термальну воду; науково-дослідні і проектні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовну експлуатаційних кадрів для споруджуваних підприємств; вартість нетитульних тимчасових споруд).

Елементно-технологічна структура капітальних вкладень — процентне співвідношення між трьома виокремленими їх елементами. Позитивна тенденція в її динаміці — поступове збільшення частки витрат на придбання устаткування, інструменту та інвентаря при відносному зменшенні питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

Одним з пріоритетних завдань інвестиційної політики суб’єктів господарювання є прийняття обґрунтованих рішень стосовно відтворюваної структури капітальних вкладень.

• Відтворювальна структура капітальних вкладень характеризує співвідношення довгострокових витрат на: з одного боку, просте і розширене відтворення основних фондів, а з другого — застосування (технічне переоснащення і реконструкцію, розширення діючих підприємств, нове будівництво). Головна тенденція зміни цієї структури — значне збільшення частки витрат на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємства.

• За результатами спеціальних досліджень, оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних фондів, що становить відповідно 30—35 і 65—70% загального обсягу валових капітальних вкладень.