8.2 Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій а. Методика визначення необхідного обсягу виробничих інвестицій

1. Масштабність і складність розрахунків необхідного обсягу виробничих інвестицій залежить від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку і підприємстві.

2. Варіанти економічної ситуації на ринку та підприємстві:

• перший  за кількісними та якісними характеристиками попит на продукцію, що виготовляється і пропонується для продажу на ринку, задовольняється повністю. Це не потребує збільшення обсягу її виробництва на відповідному підприємстві;

• другий  продукція підприємства за якістю і ціною користується все зростаючим попитом на ринку; тому підприємство зацікавлено у відповідному збільшенню обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей;

• третій  різке падіння попиту ринку на продукцію даного підприємства, що втрачає конкурентоспроможність за своїми техніко-економічними показниками; у цьому випадку підприємство має модернізувати виріб, що виготовляється, або терміново організувати випуск нової конкурентоспроможної продукції.

3. За першим варіантом економічної ситуації достатньо здійснити лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому випадку розрахункова процедура обмежується визначенням акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою в капіталі для заміни спрацьованих і застарілих видів устаткування сучасними, більш досконалими їх моделями. Розмір капітальних вкладень обчислюється на основі інформації про потребу в новому устаткуванні та ціни на нього з урахуванням монтажу і капітального доходу від реалізації засобів праці, що вибули.

4. Другий варіант економічної ситуації зв’язаний з нарощуванням до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно шляхом його технічного переоснащення, реконструкції чи розширення за попередньо розробленим проектом.

• Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом використовують два методи: 1) попередньо-приблизних розрахунків (на основі показника питомих капітальних вкладень); 2) прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переоснащення і реконструкції або розширення підприємства).

• За першим методом розрахунки здійснюються в такій послідовності.

• Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності підприємства, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію.

• Визначають величину середньорічної виробничої потужності. Котрої невистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію.

• Розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності, використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку, її середньорічного приросту в абсолютний, який дорівнює 0,5.

• На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних на розрахунковий період капітальних вкладень.

• Другий метод уможливлює уточнення обсягу інвестицій, визначеного приблизними розрахунками, шляхом прямих розрахунків за даними кошторисної вартості проекту відповідної форми відтворення основних фондів.

5. Третій можливий варіант економічної ситуації обумовлює не просто розширене відтворення основних фондів, а вимагає докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюються в основному за розглянутою схемою другого варіанту. При цьому потрібно враховувати капітальні витрати, що зв’язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів.