8.5 Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій

А. Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень)

Загальноприйнята у багатьох країнах світу з розвинутою ринковою економікою методика оцінки ефективності виробничих інвестицій базується на використанні кількох ключових економічних категорій, до яких відносяться:

• початкові інвестиції;

• грошовий потік;

• дисконтна ставка;

• теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів);

• внутрішня ставка доходу;

• господарський ризик.

Сутнісна характеристика економічних категорій, на яких базується методика оцінка ефективності виробничих інвестицій.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень (інвестиційного проекту) з урахуванням результатів реалізації діючого устаткування і податків. Вони розраховуються як сума початкових капітальних витрат (вартість необхідних знарядь праці за ринковою ціною; додаткові витрати, що зв’язані з транспортуванням і монтажем нового устаткування; вартість будівельно-монтажних робіт; податки з продажу старого устаткування) за вирахуванням всього початкового доходу (виручка грошей від продажу старого устаткування; податкова знижка на продаж старого устаткування зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо).

Грошовий потік — фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства; до його складу включаються чистий дохід підприємства та безготівкові видатки (амортизаційні відрахування). Облік амортизації як джерела фінансових коштів є обґрунтованим через те, що амортизаційні відрахування мають часовий лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням

Дисконтна ставка (ставка капіталізації) характеризує по суті норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який останній розраховує. За допомогою дисконтної ставки визначається спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення якого покладена формула складних відсотків і який застосовується для приведення інвестицій та грошових потоків до порівнянного у часі виду, тобто визначення теперішньої вартості останніх через ту чи іншу кількість років інвестиційного ринку.

Теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів) — це їх розрахункова вартість тепер, що обчислюється шляхом помноження грошового потоку за кожний рік на так званий відсотковий чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року відповідно до прийнятої дисконтної ставки. Якщо із загальної величини теперішньої вартості вирахувати суму початкових інвестицій, то одержимо показник чистої теперішньої вартості, який покладено в основу одного з найбільш розповсюджених методів оцінки ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень) у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відображає дисконтну ставку, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною. Інакше кажучи, внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Розрахунковий показник внутрішньої ставки повинен бути не нижче за граничну ставку, що встановлюється фірмою, виходячи з вартості фінансування та ризикованості інвестиційного проекту.

Господарський ризик звичайно означає невизначеність (негарантованість) одержання очікуваних доходів від виробничих інвестицій. При оцінці ефективності останніх він враховується у процесі розрахунку безпечних грошових потоків з використанням чинника еквівалента визначеності, що встановлюється в частках одиниці.

Етапи і послідовності розрахунків при оцінці ефективності виробничих інвестицій

• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на основі наявних цифрових даних по всіх елементах, що входять до складу початкових витрат і початкового доходу підприємства.

• Другий етап: визначення очікуваних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, враховуючи усі види доходів підприємства (фірми), суми амортизаційних відрахувань і чинник еквівалента визначеності (ймовірності успіху), абсолютне значення якого з кожним наступним роком реалізації та оцінки ефективності інвестиційного проекту зменшується.

• Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків з використанням її відсоткового чинника (коефіцієнта приведення α), який обчислюється за формулою

, (8.1)

де h_n — прийнята дисконтна ставка (норматив приведення), частки одиниці;

t — період приведення (t-й рік)

• Четвертий етап:

а) обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом ЧТВ ефективності виробничих інвестицій з урахуванням інфляції та (або)

б) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює 0, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Б. Особливості оцінки ефективності випуску та реалізації фінансових інвестицій (цінних паперів)

Загальноприйнята система основних показників ефективності випуску і використання акцій як основного виду цінних паперів, що відображає певні особливості їхньої аналітичної оцінки, представлена на (рис. 8.7).

Методика розрахунку окремих показників ефективності випуску і реалізації акцій.

1. Капіталізова вартість акцій (K_ва) визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства, тобто

K_ва = A_p · Q_a, (8.2)

де A_p — ринкова вартість однієї акції;

Q_a — кількість емітованих акцій.

2. Балансова вартість однієї акції (А_б) слугує бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона розраховується за допомогою формули

, (8.3)

де К_а — вартість акціонерного капіталу фірми;

Р — розмір страхового (резервного) фонду.

3) Співвідношення ринкової і балансової вартість акцій (С_а), тобто

(8.4)

4) Прибуток на акцію (П_а) відображає величину доходів, спрямовуваних на споживання і нагромадження, в розрахунку на одну акцію. Для цього використовується формула

П_а = П_ч – К_пк (8.5)

де П_ч — сума чистого прибутку;

К_пк — абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.

Рис. 8.7 Основні показники оцінки ефективності випуску та обігу акцій

5. Дивідендна віддача акцій (Д_ва) характеризує розмір доходу, спрямовуваного на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою ціною (вартістю).

, (8.6)

де α — розмір нарахованих дивідендів у національній валюті.

6. Коефіцієнт забезпеченості привілейований акцій (К_зпа) оцінює забезпеченість таких акцій чистими активами емітента і таким чином уможливлює розрахунки ступеню захищеності капіталу інвестора. Його величину обчислюють за формулою

, (8.7)

де Ч_ак — вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);

Q_пp — кількість емітованих привілейованих акцій.

7. Коефіцієнт ліквідності акцій (К_ла) характеризує реальну можливість продажу акцій. Він розраховується як відношення загального обсягу пропонування акцій (V_проп.) і реального обсягу проданих акцій (V_прод.), тобто

, (8.8)

8. Коефіцієнт «пропонування — попиту» (К_пп) — це співвідношення цін пропонування акцій та попиту на них; він розраховується за формулою

, (8.9)

де Ц_пр, Ц_поп — відповідно ціна пропонування акцій і попиту на них.

9. Коефіцієнт обігу акцій (К_об) визначає обсяг обігу акцій конкретного емітента. Він є різновидом показника ліквідності акцій. Його можна обчислити за формулою

, (8.10)

Окрім наведених вище дев’яти показників, економічну ефективність використання випущених емітентом акцій можуть характеризувати опосередковано відносні обсяги зростання продажу виготовлюваної продукції та одержуваного чистого прибутку у розрахунку на одиницю операційних витрат на випуск і розміщення усіх видів акцій. До того ж придбані акції для їхніх власників слугують спонукальним мотивом краще працювати, оскільки розмір дивідендів по акціях безпосередньо залежить від загальної суми одержаного чистого прибутку

Основні показники, що характеризують ефективність випуску і придбання облігацій підприємств та інших суб’єктів господарювання:

• прямий дохід на облігацію (Д_о) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норм відсотка та її ринкової вартості. Цей показник обчислюється за такою формулою:

, (8.11)

де Н_впд — норма відсотка прямого доходу на одну облігацію;

О_н, О_р — відповідно номінальна і ринкова вартість (ціна) облігації;

• конверсійна премія (П_к) характеризує величину вигоди (збитку) інвестора від конвертацій облігацій і розраховується за формулою

П_к = А_ра/ко – Ц_к, (8.12)

де А_ра/ко — ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облігацій;

Ц_к — ціна конверсії (ціна, за якою облігація може бути конвертована в акцію);

• коефіцієнт конверсії (К_кон) відображає кількість акцій, які можуть бути одержані в обмін на конвертовану облігацію. Для його розрахунку використовується формула

, (8.13)

де О_нк — номінальна вартість конвертовано облігації

Методичні основи оцінки ефективності випуску (реалізації) і використанні інших видів цінних паперів в цілому зводяться до співставлення операційних витрат (ціна) та результатів (економічних наслідків) відповідно для емітентів і власників. Основним показником рівня ефективності цих цінних паперів слугує фінансовий дохід їхніх власників у вигляді певного річного відсотка від загальної суми внесених (депонованих) грошових коштів (матеріальних цінностей).

8.6 Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень фінансових інвестицій

Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб’єктів господарювання (див. рис. 8.8).

Основні організаційно-еконмічні важелі ефективного формування та реалізації фінансових інвестицій, підприємств (організацій) наведено на рис. 8.9.

Лише комплексне використання виокремлених організаційно-економічних чинників і важелів підвищення ефективності використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування і реалізації зазначених видів ресурсів усіх суб’єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності.

Рис. 8.8 Основні організаціно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних кладень

Рис. 8.9 Організаціно-економічні важелі більш ефективного формування і реалізації фінансових інвестицій