В. Державне регулювання випуску та обігу цінних паперів Цілі державного регулювання:

• реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів;

• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів суб’єктами ринку цінних паперів з урахуванням інтересів суспільства;

• всебічний захист прав учасників ринку цінних паперів.

Форми державного регулювання:

• прийняття законодавчих і нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльності;

• реєстрація емісії цінних паперів та оприлюднення необхідної інформації про випуск цінних паперів;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів;

• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів, а також контролю за їх дотриманням;

• контроль за процесами ціноутворення на ринку цінних паперів.

Функції прямого регулювання ринку цінних паперів в Україні виконує Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), яка:

1. розробляє рекомендації стосовно політики на ринку цінних паперів;

2. призначає державних представників на фондових біржах;

3. видає дозволи на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів;

4. здійснює реєстрацію випуску цінних паперів.

8.4 Залучення іноземних інвестицій для розвитку й підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання

А. Сутнісно-структурна характеристика іноземних інвестицій та привабливість інвестування

Стр. 139

Спільні підприємства (організації) [СП(о)] створюються та управляються іноземними інвесторами і місцевими партнерами спільно. Кілька іноземних інвесторів з різних країн можуть створювати спільне підприємство у третій країні з метою зменшення стартових інвестиційних ресурсів. СП(о) дають можливість закордонним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим підприємницьким ризиком.

Створення власних дочірніх підприємств (філій) як варіант вкладення капіталу є найбільш ризикованим і зв’язаним з найбільшими зобов’язаннями з боку іноземного інвестора. Звичайно воно застосовується в країні, на ринках якої можна досягнути найбільшого потенціалу для одержання прибутку.

Ліцензійна угода укладається вітчизняною фірмою звичайно з відповідною транснаціональною корпорацією. У відповідності з ліцензійною угодою така корпорація передає право на використання нової технології місцевій фірмі, яка у даному випадку стає відповідальною за маркетинг і виробництво певного товару. Крім того, іноземні інвестори можуть придбати акції фірми, з якого укладено ліцензійну угоду.

Придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних фірм здійснюється іноземним інвестором шляхом їх прямої купівлі на місцевому фондовому ринку. Оскільки така кількість придбаних акцій не надає право контролю над діяльністю місцевої фірми, то такі фінансові інвестиції прийнято називати портфельними (пасивними). Зазначений спосіб інвестування використовується переважно у процесі приватизації вітчизняних підприємств (організацій).

Контрольні пакети акцій вітчизняних фірм іноземні інвестори можуть придбати різними способами (шляхом прямої купівля, у процесі приватизації, обміну акцій на борги тощо). Такий варіант інвестування надає право контролю над діяльністю акціонованої фірми, а також приносить вітчизняним підприємствам істотну користь (прискорює оновлення номенклатури виготовлюваної продукції та нарощування обсягу її виробництва, допомагає сплачувати борг за комунальні послуги тощо).

Іноземні інвестори у процесі прийняття остаточного рішення перш за все цікавляться ступенем привабливості об’єкту інвестування (див. рис. 8.5).

Можливі види та форми іноземних інвестицій представлено на (рис. 8.6).

Рис. 8.5 Сукупність ознак, що є достатніми для привабливості інвестування

Рис. 8.7 Можливі види і форми іноземних інвестицій

Б. Регулювання та ефективність залучення іноземних інвестицій в Україні

Законодавче регулювання іноземних інвестицій в національну економіку здійснюється кількома законами України та спеціальним декретом, що прийняті Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України. Нижче виокремлені найбільш істотні положення Українського законодавства про іноземні інвестиції.

Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» (1991 р.) передбачає, що:

• інвестиції, прибуток, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України;

• держава не може реквізувати іноземні інвестицій за винятком випадків стихійного лиха;

• іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах.

Законом України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.) передбачено, що:

• іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації;

• іноземні інвестори мають гарантії на 10 років на випадок змін законодавства України про іноземні інвестиції;

• встановлюється низка податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями

Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів (прибутків) та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах. У разі встановлення законодавчими катами України нових видів податків функціонуючі підприємства з інвестиціями закордонних партнерів звільняються від них на 5 років. Відносна величина іноземних інвестицій, що залучаються, має становити не менше 20% статутного фонду (капіталу) підприємства.

Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.) визначає: пріоритетні сфери для іноземного інвестування; вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг; пільги, що надаються інвестиційним проектам у пріоритетних сферах.

До пріоритетних для іноземного інвестування в Україні відносяться: агропромисловий, лісопромисловий, паливно-енергетичний і металургійний комплекси; галузі машинобудування, хімічної й нафтохімічної, медичної та легкої промисловості; зв’язок; транспортна й соціальна інфраструктури.

Вимоги до іноземних інвесторів полягають у такому:

а) іноземні інвестиції мають сприяти створенню нових робочих місць;

б) вони мають бути спрямовані на впровадження сучасних або перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

в) вони мають орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази України і сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції;

г) продукція, виготовлена із залученням іноземних інвестицій, має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Іноземним інвестиціним проектам у пріоритетних сферах надаються певні пільги. Основними з них є:

1. застосовування норм прискореної амортизації;

2. збільшення періоду звільнення від податку на прибуток і додану вартість;

3. повернення 50% експортного мита і 100% на деталі, вузли та агрегати, імпортовані за кооперацією;

4. надання кредиту на пільгових умовах;

5. страхування інвестиційних ризиків.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.) чітко визначено різновиди іноземних інвестицій і форми їхнього здійснення в Україні, виписано державні захисту іноземних інвестицій. Крім того, у ньому зазначено, що іноземними в Україні можуть бути:

• юридичні особи, створені відповідно до Законодавства інших країн;

• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності.

В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів за концесійними договорами, регламентовано порядок виробничого кооперування, спільного виробництва та інших видів спільної інвестиційної діяльності.

Загальні положення і конкретний приклад ефективності залучення іноземних інвестицій:

• цілеспрямоване та уміло використані іноземні інвестиції у більшості випадків є високоефективними як для самого іноземного інвестора, так і для підприємства країни-одержувача інвестицій;

• за умови політичної стабільності та сприятливого економіко-інвестиційного клімату іноземний інвестор завжди має достатній прибуток від вкладення свого капіталу в ту чи іншу діяльність;

• ефективність іноземних інвестицій характеризують перш за все розмір дивідендів і строк окупності вкладених фінансових коштів;

• у більшості випадків виокремлені показники реально мають позитивні значення і тим самим підтверджують достатньо високу економічну ефективність іноземних інвестицій.

Достатньо яскравим прикладом одержання вигоди підприємством країни-одержувача від конкретної форми іноземного інвестування може случувати діяльність швейцарської фірми «Крафт Якобс Сушар», яка у свій час придбала 88% акцій тростянецької шоколадної фабрики «Україна». Ця фірма гарантувала внесення більше 22 млн. дол. США довгострокових кредитів.

За рік, що минув після проведення тендера, новим співвласником освоєно 45 нових видів продукції, а обсяг виробництва на фабриці «Україна» збільшився у 1,6 раза. Крім того, коли у зв’язку з неплатежами місцеві підприємства почали відключати від електромережі, іноземний інвестор заплатив за борги всього міста Тростянець, аби йому не заважали працювати, і зобов’язався регулярно вносити авансові платежі в сумі 100 тис. дол. США за електроенергію для місцевих споживачів.